Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
05.01.2009
7 січня 2009 року
Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
- Коротка історія свята
- Про ікону празника
- Тропар та кондак
- Празничний Апостол
- Євангеліє
- Проповідь
Коротка історія
Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого празника Христового Різдва. У той час був тільки празник Богоявлення, яке святкували 6 січня. Цей празник поєднував у собі і Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово "Епіфанія" чи "Теофанія", що значить "З'явління" чи "Богоявлення", у перших віках християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження.
Про давню злуку цих двох празників і їхнє святкування в один день свідчить тотожний уклад у нашому богослуженні. Схема богослужби цих празників одна й та сама. Обидва мають навечір'я з постом, Літургію святого Василія Великого з вечірнею у навечір'я, царські часи, велике повечер'я зі співом "З нами Бог", на Літургії "Єлици" і т. п. Різниця в їхньому богослуженні полягає тільки у змісті богослужби.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Поворот від магнетизму до духовних релігій
05.01.2009
Напередодні християнства
Збігає друге тисячоліття від народження Ісуса - засновника світової релігії - християнства, яка стала основою західної цивілізації. Християнство стало завершенням духовного повороту, здійсненого в першому тисячолітті до нашої ери - в період, який вчені називають осьовим часом Сватової історії людства. До цього часу панували магічні релігії, Бога шукали поза людиною, а світогляд формувався міфами. Світ був простий i зрозумілий, всім заправляли численні боги, які вимагали послуху, проте, умилостививши їх, можна було скористатися їхньою силою. Проблеми ж людини - як особистості, як духовної істоти - не існувало.
В осьовий час майже одночасно у всіх високорозвинених цивілізаціях з'явилися вчення, які прагнули збагнути суть людини i суть Бога. Авторів нових вчень - Лао-Цзи, Конфуція, Будду, Зороастра, Платона, іудейських пророків i, нарешті, Ісуса з Назарету нині називають Учителями людства. Завдяки їм з'явився новий тип людини i сформувався той світогляд, який домінує й досі. Людина усвідомила сама себе, свої можливості i свої межі. Перед нею відкрилась безодня безконечного світу i безодня власної душі.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Слово від Редакції
30.12.2008
Христос рождається!
Славімо його!
Дорогі парафіяни, читачі наших інтернет сторінок «Оранта» та «Аскольдова Могила» прийміть найщиріші вітання з Новим 2009 роком Божим, Різдвом Христовим і святим Богоявленням.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
«Отець Кирило Селецький – це великий святець; особа, якою я постійно захоплююсь»
30.12.2008
Інтерв'ю з с. Маркіяною (Василишин) про о. Кирила Селецького, беатифікаційний процес якого незабаром має розпочатися
Історія України багата й постійно готує нам нові подарунки. В ній виринають забуті імена, щоб наповнити нашу сучасність новим змістом. Серед них в Українській Греко-Католицкій Церкві постало ім'я отця Кирила Селецького (1835-1918) - душпастиря, письменника, просвітителя, якого з ласки Божої ми можемо невдовзі побачити серед сонму святих, як ще одного небесного заступника нашого народу. До вашої уваги інтерв'ю із сестрою Згромадження Святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії Маркіяною (Василишин) щодо особи о. Кирила Селецького та беатифікаційного процесу, який незабаром має розпочатися.
Чим заслужив отець Кирило Селецький любов та повагу українського чернецтва?
Отець Кирило Селецький був непересічною людиною в нашій Церкві. Він був відважним новатором; був не лише активним громадським діячем, душпастирем і народним письменником - але й став засновником двох жіночих чернечих Згромаджень: сестер-служебниць Непорочної Діви Марії та сестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії, тобто був духовним батьком багатьох черниць. Заснування цих двох Згромаджень було надзвичайним поступом нашої Церкви, адже Українська Греко-Католицька Церква не мала жіночих монастирів, які б вели активне апостольське життя та служіння, допомагали парохам. Отець Кирило прагнув, щоб до монастиря вступали не тільки ті дівчата, які мали освіту (тоді вимагали принаймі шість класів, що унеможливлювало вступ до монастиря сільських дівчат) та посаг. За його переконанням, коли дівчина відчуває покликання, має відповісти на нього, незважаючи на те багата вона чи бідна. Вступаючи до Згромадження, дівчина має принести розум і серце, наповнене любов'ю до Христа, а не гроші. Жертва її сил та відданості Згромадженню - це найбільше «віно» (посаг).
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
«Отець Кирило Селецький – це великий святець; особа, якою я постійно захоплююсь»
30.12.2008
Інтерв'ю з с. Маркіяною (Василишин) про о. Кирила Селецького, беатифікаційний процес якого незабаром має розпочатисяІсторія України багата й постійно готує нам нові подарунки. В ній виринають забуті імена, щоб наповнити нашу сучасність новим змістом. Серед них в Українській Греко-Католицкій Церкві постало ім'я отця Кирила Селецького (1835-1918) - душпастиря, письменника, просвітителя, якого з ласки Божої ми можемо невдовзі побачити серед сонму святих, як ще одного небесного заступника нашого народу. До вашої уваги інтерв'ю із сестрою Згромадження Святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії Маркіяною (Василишин) щодо особи о. Кирила Селецького та беатифікаційного процесу, який незабаром має розпочатися.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Проповідь Святішого Отця Бенедикта XVI підчас нічної Меси в Урочистість Різдва Христового
26.12.2008
Дорогі брати і сестри!
«Хто рівний Господу Богу нашому, що возсідає на престолі та споглядає вниз, на небо і на землю?! Саме такі слова лунають в одному з псалмів, коли ізраїльський народ прославляє, з одного боку велич Бога, а з іншого - його милосердну близькість до людей. Бог живе на висотах, а водночас, похиляється донизу... Бог є не осягнений, величний та незмірно перевищує нас. Відстань здається безмежною - таке враження складається у людини , коли Творець всесвіту, Той, хто керує всім є десь дуже далеко, як це здається на початку. Однак, згодом здійснюється вражаюче відкриття: «Той, кому немає рівних, Котрий возсідає на висотах», саме Він і споглядає донизу. Він похиляється, Він бачить кожного. Таке споглядання Бога вниз - це щось набагато більше, ніж звичайний погляд з висоти. Для Бога дивитися - означає діяти. Коли Бог дивиться на мене, коли Він мене бачить, Він також змінює мене та оточуючий мене світ. Тому слова псалму звучать: «Бог підіймає з пороху злиденного...» своїм спогляданням донизу Він підіймає мене, Він ласкаво бере мене за руку і допомагає здійматися моїй власній особистості із прірви до вершин.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
.jpg)
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
