«Боже ім’я – Милосердя» /8/
30.03.2016
«Кілька років тому в одній із шкіл на Півночі Італії вчитель під час уроків релігії пояснював учням притчу про блудного сина, а опісля поставив перед ними завдання написати твір на вільну тему на основі щойно почутого. Більшість учнів обрали такий кінець для цієї історії: батько прийняв блудного сина, але суворо покарав і поселив між слугами, щоб він навчився, що означає розтринькувати родинні багатства…». «Але ж це звичайна людська реакція. Це старший син реагує по-людському. Боже милосердя, натомість, є божественним», – цим діалогом між Андреа Торніеллі та Папою Франциском розпочинається коротенький п’ятий розділ книги-інтерв’ю «Боже ім’я – Милосердя», що має назву: «Чи милосердя надмірне?».
Кардинал Любомир (Гузар): Священики повинні постійно нагадувати, що корупція – це гріх
30.03.2016
Українські священнослужителі повинні виховувати громадянина, давати йому моральні орієнтири і на проповідях систематично повторювати, що корупція це гріх. Про це у інтерв’ю "Фактам" розповів Архиєпископ-емерит Любомир (Гузар).
«Одним з елементів, завдяки якому Польща так швидко інтегрувалася в ЄС, було те, що їх Церква часто і послідовно проповідувала, як повинен вести себе віруюча людина.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Андрей Шептицький про сповідь
29.03.2016
Коли ж сповідаєшся, брате, то вже все скажи, усі рани душі відслони, усі мерзенні вчинки витягни на верх, хоч би вони десь на дні душі були закриті й від п'ятдесяти літ. А коли найдеш у своїй душі тяжкий гріх, коли найдеш гріх несповіданий, закритий зі страху чи зі стиду, то вже конечно поправ усі свої сповіді, скажи всьо, що лишень пам'ятаєш! Бо хто знає, чи ця твоя сповідь не буде послідною в твому житті! Не знати чи дочекаєшся літа, чи діждеш Успення Богородиці.
Кілька питань щодо Божественної Літургії Передшеосвячених Дарів
29.03.2016
Час Великої Чотиридесятниці є особливим під багатьма оглядами. У традиційних християнських церквах це час переосмислення власних поглядів на своє життя й на особисте християнство. Це час приготування до найбільшого із свят усього християнського світу – свята Воскресіння Христового. Свято Воскресіння є джерелом віри християн і, водночас, сповненням їх остаточного очікування – входження у радість Воскреслого, участі вже тут і тепер у вічності Його життя.
«Боже ім’я – Милосердя» /7/
29.03.2016
«Грішник, як і Симон-Петро» – таким є заголовок четвертого розділу книги-інтерв’ю «Боже ім’я – Милосердя», що є плодом розмови Папи Франциска з італійським журналістом Андреа Торніеллі. Він розпочинається зауваженням відомого ватиканіста, що Святіший Отець неодноразово окреслював себе, як «грішник». Зокрема, відвідуючи в’язницю у Болівії, він сказав: «Перед вами людина, якій прощено її численні гріхи». «Це вражаюче, чути, як Папа говорить такі речі про себе…», – зауважив журналіст.
Щорічна «повинність», або сповідь – не допит
28.03.2016
Чи достатньо все-таки сповідатись раз в рік? Як поводитись, якщо під час сповіді священик накричав, образив? Чи можу я довіряти священикові, відкриваючи йому найскоровенніше? Як готуватись до сповіді? Як сповідатись, що розповідати? Чи після однієї сповіді можливе лише одне причастя? Спробуємо роздумати разом.
Найперше (адже в теперішній час – час Великого Посту, це питання дуже актуальне) поговоримо про «річну сповідь». У минулорічних нотатках, присвячених сповіді, ми вже говорили, що сповіді раз в рік явно недостатньо для духовного життя. Вона є достатньою лише в тому випадку, якщо сповідь стає обов’язковою формальністю, яку в часі посту треба «відбути».
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
