Про силу мощів святих…
21.05.2015
«Біси тремтять не тільки від самого Розп’ятого, а й від мощів тих, що за Нього віддали життя» (св. Йоан Золотоустий).
22 травня 1089 р. Папа Урбан ІІ встановив свято перенесення мощів св. Миколая Чудотворця. Проте цю подію не святкують ні в Греції, ні в інших православних церквах, окрім Білорусі, України та Росії.
З початку VII ст. на візантійську імперію чинили набіги мусульмани, підкорюючи дедалі нові території. У ХІ ст. ці напади продовжили турки-сельджуки. Ці завойовники були дуже жорстокі. Часто вони спалювали і повністю знищували цілі міста, вирізували всіх жителів, не жаліючи нікого. Люто ненавиділи сельджуки і християнські святині: храми, монастирі, вони їх грабували, руйнували, палили. Навіть могили, де спочивали останки святих, сельджуки розкопували, а мощі спалювали. Потім попіл розвіювали по вітру, щоби ніхто й ніколи не вшановував пам’яті цих великих праведників і чудотворців на місцях їхніх поховань.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/«ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ»
21.05.2015
Господь Ісус Христос покинув зі своїми учнями І Єрусалим і через Витанію (див. Лк. 24, 50) пішов з ними на Оливну гору.
Оливна, або Єлеонська, гора, названа так від оливних дерев, якими вона ще й нині значною мірою вкрита, лежить на схід від Єрусалиму, поблизу (чверть години ходи) від міста. З цією святою горою пов?язано багато священних, євангельських споминів і передань! Ще у Старому Завіті, за п?ять століть до приходу Месії, пророк Захарія провістив, що Його ноги того дня стануть на горі Оливній, що проти Єрусалиму на схід сонця (Зах. 14, 4).
І справді, Господь Ісус Христос, під час свого земного життя, часто освячував ту гору своїми святими стопами. Недалеко від Оливної гори лежала Витанія, де жив Христовий друг Лазар і його побожні сестри Марта і Марія. Колись те сільце, що ховалося в тіні оливних, фігових і мигдалевих дерев, було приємним місцем відпочинку по дорозі із Єрихону. Спаситель любив затриматися у Витанії, де побожна родина Лазаря завжди з любов?ю і відданістю віддавала Йому свій дім до Його послуг. У західній частині Оливної гори містилася Гетсиманія і сад, званий Гетсиманським, де Господь часто усамітнювався для молитви і розмови зі своїми вибраними учнями.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Не знаючи про Голодомор, конфлікту між Україною та Росією не зрозуміти
20.05.2015
В Італії вийшла книга "Україна. Забутий геноцид" відомого історика Етторе Чіннелли. У розмові з DW дослідник пояснив, чому важливо, що італійці побачать саме зараз дослідження про Голодомор в Україні.
Етторе Чіннелла довгі роки викладав історію Східної Європи в університеті Пізи, а потім багато працював у Центральному архіві Москви. Нинішня 300-сторінкова праця побудована на історичних документах п‘яти країн.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Їм також належить Царство
19.05.2015
Соціальне служіння Церкви часто охоплює турботою саме переслідуваних. І не тільки за правду. Принаймні не тільки за ту правду, яка є зрозумілою нам… Але вони також мають отримати шанс на осягнення Небесного Царства.
Парафія Святого Миколая на Аскольдовій могилі розташувалася в одному з найбільш мальовничих куточків столиці – в зеленій зоні Печерська, на шляху з бізнес-частини міста до Києво-Печерської лаври.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/«Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб» (Ів. 19,23) або Historia continua про пам’ятник Митрополиту Андрею у Львові
16.05.2015
Вищенаведені слова, взяті з Євангелії від Івана є частиною розповіді про Христові страждання. Возлюблений учень Ісуса звертає увагу на те, що після того, як вояки розіп’яли Христа, вирішили розподілити між собою його одежу. А оскільки, як зауважує Євангелист, вона була цілковито виткана зверху до низу, вони вирішили її не ділити, але кинути жереб, щоб визначити, кому вона дістанеться. Така поведінка вояків, які, правдоподібно, мусіли належати до роду римських легіонерів, вказує з однієї сторони на величезну ницість їх як воїнів, а водночас як на людей, які поза своїми інтересами не бачать нічого більше, навіть страждання людини (не кажу вже Месії), яка помирає у страшних муках на хресті.
«Якщо хтось віддає власне життя заради свого народу, тоді смерть є не так трагедією, як жертвою»
15.05.2015
Блаженнійший Святослав, предстоятель Української греко-католицької церкви (УГКЦ), розповів про покликання священиків в умовах війни на сході України.
— Ваше Блаженство, Українська греко-католицька церква була найсильнішою підтримкою для всього Євромайдану. Зокрема, ви не раз стояли на головній сцені Революції гідності. Чи вважаєте, що всі подальші події були вартими цього нещастя?
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
