Великий Піст
14.02.2018
Що таке Великий Піст? Це 40 днів перед Великоднем, утримання від їжі. Але чому 40? Піст – це утримання не тільки від їжі, а й від зла та диявола. А диявол спокушав Ісуса 40 днів і 40 ночей. Це підтверджує Євангеліє від Матвія. Він пише: «Потому Ісус був поведений Духом в пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!» А Він відповів і промовив: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: «Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги». Ісус відказав йому: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!» Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує йому всі царства світу та їхнюю славу, та й каже до Нього: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» Тоді каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.»
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Гавриїл Коленда – Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі
12.02.2018
На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі Гавриїла Коленди – єпископа та предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви, пам’ять якого вшановується 11 лютого.Доля цього зверхника греко-католицької церкви була непростою й деякими рисами нагадувала долю його попередників. Владика з найвищою для того часу богословською і філософською освітою, на отримання якої в кращих європейських університетах було покладено довгих чотирнадцять років навчання, архімандрит Березвецького, Ліщинського та Тороканського монастирів, архієпарх Полоцької, Вітебської й Мстиславської церковних кафедр, Гавриїл Коленда ще за життя свого попередника митрополита Селяви став фактичним керівником з'єднаної з Римом церкви.
Хоч за своє майже двадцятирічне перебування на митрополичій кафедрі він так і не побачив своїми очима Києва, але під його проводом греко-католицька церква не тільки не припинила свого існування у роки Хмельниччини та Руїни, а, навпаки, навіть зміцнила свої позиції, особливо на Правобережній Україні. За заслуги перед греко-католицькою церквою Коленда в поважному генеалогічному збірнику отримав від своїх сучасників лаконічну, але красномовну характеристику: «Святой унії пастир достойний і старанний», а вдячні ченці-василіани XX ст. вирішили, що своїми подвигами Гавриїл Коленда заслужив гідність стати поруч митрополита Іпатія Потія.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Синодальне послання “Молитва в житті Церкви”
10.02.2018
МОЛИТВА В ЖИТТІ ЦЕРКВИ
Послання Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви 2017 року
до духовенства, монашества і мирян
Господи, навчи нас молитися (Лк. 11, 1).
Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні брати і сестри в монашестві!
Дорогі браття і сестри в Христі!
http://ugcc.kiev.ua/blog/synodalne-poslannya-molytva-v-zhytti-tserkvy/
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Проща до Канева
10.02.2018
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Про що говорять легенди?
06.02.2018
Історія життя Владики Івана Хоми
06.02.2018
На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі владики Івана Хоми - секретаря архиєпископа Івана Бучка, канцлера патріарха Йосифа Сліпого, а згодом - апокризарія Києво-Галицької Митрополії при Римському Апостольському Престолі.
Ким же ж був владика Хома і яку роль відіграв для своєї Церкви і народу? Чому ще сьогодні при розповідях зауважуємо зацікавлення його особою та життям. Саме про це хочеться вам, дорогі читачі, розповісти. Народився Іван Хома 27 листопада 1923 року в місті Хирові (сьогодні Старосамбірський район Львівської обл.) в багатодітній сім’ї залізничного робітника, учасника Першої світової війни. Початкову школу закінчив у Хирові, а середню освіту здобув у гімназіях Перемишля та Самбора.
Подальший його життєвий шлях був тернистим. Воєнне лихоліття не дозволило закінчити молодому студенту духовну семінарію в Перемишлі. Коли місто зайняли радянські війська, НКВД разом з польськими шовіністами створили нестерпні умови для подальшого навчання в семінарії. 1945 року її було остаточно закрито. Студенти розійшлися, хто де міг.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/