Для єдності потрібна згода
05.10.2015
У час Холодної війни між світовими потугами, яка була в другій половині минулого століття, українські громади в діаспорі на церковних богослужіннях або навіть за інших нагод часто співали таку молитву:
Боже, вислухай благання,/ Нищить неволя наш край,/ В єдності сила народу,/ Боже, нам єдність подай.
Люд у кайданах, край у руїні,/ Навіть молитись ворог не дасть. /Боже великий, дай Україні/ Силу і славу, волю і власть.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Наші діти! Наше майбутнє! – Подаруй захиснику України свій дарунок!
03.10.2015
Одного чудового недільного дня ми як завжди завітали в шпиталь, щоб відвідати наших Захисників і,.. зустріли щиру Україночку.
Анастасії, вісім років, приїхала вона з батьками із Полтавської області щоб відвідати поранених та передати кошти на їхнє лікування, які вона сама і заробляє, а також роздати подарунки захисникам які сама і робить.
Настя дуже світла і щира дитина, вирішила самотужки, у свій спосіб, долучитись до допомоги пораненим. Ідея в неї проста - плете браслети і сама їх продає на базарі, таким чином заробляє кошти для поранених наших Захисників.
Газета «ОРАНТА», визначні події парафії
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Аборт - доказ існування диявола
03.10.2015
Коли чуєш різноманітні аргументи на захист абортів, мовляв, це право жінки – вирішувати, чи народжувати свою дитину, чи ні, право жінки розпоряджатися власним тілом і т. д.; врешті, вислови на кшталт: «Плід у лоні матері не є людиною, це – згусток клітин або тваринний організм», поступово приходиш до висновку, що людина сама до цього не могла додуматися. Це ж крайнє безумство – вбивати власних дітей, знищуючи цим самим себе у них, обриваючи продовження свого життя у своїх дітях і таким чином чинячи своє існування неплідним та позбавленим сенсу, та ще й при цьому захищати це самознищення як своє право, чи навіть зараховувати його до «прав людини»!
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/«Усе поняття, яке ми сьогодні вкладаємо в слова "європейська Україна", належить генію і мудрості Андрея Шептицького»
02.10.2015
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав поділився зі студентами Національного університету імені Тараса Шевченка історіями про праведного митрополита Андрея Шептицького, які показують його простоту і велич.
Під час презентації книжки професора Володимира Сергійчука «Андрей Шептицький» із серії «Українські державники» Предстоятель відзначив, що хоча Андрей Шептицький був митрополитом Української Греко-Католицької Церкви, проте він, беззаперечно, є великим надбанням усього українського народу, усього українського християнства, усієї європейської цивілізації.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Звернення Синоду Єпископів КГВА напередодні виборів до місцевих органів державної влади
01.10.2015
Дорогі в Христі!
У 2004 році у Зверненні щодо соціально-політичної ситуації в Україні, ми, єпископи Української Греко-Католицької Церкви, наголошували, що позитивний зміст і невідворотність суспільних змін, яких так потребує наш народ, передусім залежать від особистого преображення кожного громадянина, від зміни власного способу мислення і рішучого та радикального вибору на користь добра.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Сестри Служебниці в підпіллі
01.10.2015
Життя богопосвячених осіб у часи підпілля Української Греко-Католицької Церкви нагадувало життя звичайних радянських людей. Сестри Служебниці, які мешкають у Стрию, пригадують, що доводилось одягатись у світський одяг, працювати на різних роботах і жити поодинці в орендованих квартирах. А проте, вони не зрікалися чернечих обов’язків: катехизували, доглядали хворих, допомагали священикам.
Сестра Служебниця Юліана прийшла до монастиря 15-літньою дівчиною. До Стрия переїхала з Долинського району Івано-Франківщини. Працювала на «швидкій». Вранці ходила до сестер на молитву, вдень – на роботу, ввечері поверталася на квартиру, бо жити в підпільному монастирі було небезпечно. На Службу Божу вона, як і багато інших греко-католиків, ходила до костелу – тричі на тиждень. Рідше відправляли Святу Літургію по хатах.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/