Святого Єфрема Сирійського повчання про молитву і духовну тверезість
17.10.2014
Частіше молися зі смиренним серцем, як три юнаки в палаючій печі, і не роби зі себе печери розбійників, віддаючись недозволеним ділам, щоб не осоромитися тобі в день суду, коли відкриються людські тайни.
Зітхає моє серце, й очі мої жадають сліз; але гріх мій полонив мій ум, аби не зазнав я скрухи й почав гіркими слізьми благати Бога, щоб Він не поверг мене в кромішню пітьму.
Іона, перебуваючи в череві кита, голосив у молитві: «Ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже» (Іона 2, 7). Молитва ця розсікла безодню, повітря, сягнула неба й увійшла до вух Господа. Краще мовити, сам Господь, що, сповнює всесвіт, не був далекий від свого щирого служителя.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Слово про молитву преподобного Ніла, подвижника Синайського
16.10.2014
Молитва — це бесіда ума до Бога. Який же потрібно лад для ума, щоб він міг несхитно піднятися до свого Владики й розмовляти з Ним без жодного посередника.
Стій до втоми й молися благотонно (благоумно або благоналаштовано), відкидаючи підступи життєвих турбот і всіляких помислів; вони-бо бентежать тебе й турбують, щоб розладнати твій тон (добре налаштування).
Коли демони побачать, що хтось має старанність і ревність до належної молитви, то (не під час молитви) вкладають йому думки неначе про щось потрібне (і відходять), а трохи згодом знову розбуджують про це спогад, підбурюючи й ум шукати це (якщо питання, то вирішити його, а якщо річ, то здобути її), і він, не знаходячи цього (вирішення питання чи способу здобути річ) досадує й журиться. Потім, коли стане на молитву (цей старанний ревнитель молитви), вони нагадують йому, про що думав і що він шукав, щоб ум, знову піднявшись вивідувати (те, що не розв’язав раніше), вчинив молитву (молільника) безплідною.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Повчання про молитву і тверезість святих великих старців Варсонофія та Іоана
15.10.2014
Досконала молитва полягає в тому, щоб бесідувати з Богом, не розсіюючись думками, збираючи всі свої помисли й почуття. Людина входить у такий стан, коли вмирає для всіх людей, для світу и для всього, що в нім є. І такий більше нічого не має говорити Богові в молитві, а лиш: «Нехай буде воля Твоя в мені», — та її мати в умі, що стоїть перед Богом і з Ним бесідує.
Творити молитви в кінці свого молитовного правила про мир Церков, про владу, про всіх людей, убогих, вдів та про інших — добре, бо про це заповідав апостол. Але, виконуючи це, треба усвідомлювати себе негідними й такими, що не мають на це сили. Добре молитися і про кожного, хто просить молитви. Бо слово апостола: «Моліться один за одного, щоб вам видужати» (Як. 5, 16). Дехто й за апостолів молився. Хто не дбає про заповідь, той сам себе осуджує, а тому можеш чи ні, присилуй себе виконувати заповіді.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Покров Пресвятої Богородиці
14.10.2014
Лк. 10, 32-48
Кожне Богордичне свято відкриває нам одну з чеснот, привілей Богородиці: Богоматеринство, Дівство, Чистоту. Свято Покрову урочисто вшановує її Заступництво. Це свято найкраще виявляє духовне материнство Марії, зокрема її молитовне заступництво, любов і опіку над нами. Добра мати завжди переживає за своїх дітей - подібно Марія дбає про наше тілесне і духовне добро, вічне щастя. У малому повечір’ї вірні кожного разу величають Марію словами: „Заступнице християн бездоганна, молитвенице до Творця незамінна”. А в Молебні звертаються до неї такими словами: „Радуйся, заступнице всіх християн і прибіжище, Владичице”.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Ігумен валаамського монастиря Харитон про молитву
13.10.2014
Про молитву, яка зігріває людину і з’єднує її з Богом в любові
Найперше має бути відомим те, що християнинові (особі духовній своїм званням) належить завжди різними способами піклуватися про з’єднання з Богом Творцем, люблячим Благодітелем і вищим своїм добром, Котрим і для Котрого він і був створений, бо для душі, яку створив Бог, центром, тобто остаточною метою, має бути не що інше, хіба лише один Бог, від якого вона дістала і життя, і природу свою й задля якого вона має жити вічно. Адже все видиме на землі, любе й бажане: багатство, слава, жінка, діти, одним словом все красиве, солодке й миле цього світу не є властиве душі, а лише тілу, й, будучи дочасним, воно швидко промине, як тінь, — натомість душа, як вічна згідно з своєю природою, може навіки знайти спокій лише в однім вічнім Бозі, як у вищому своєму добрі, прекраснішому за всю красу, солодощі й замилування, солодшому й милішому, — в Бозі, що є для неї найбільш природним її місцем, звідки вона походить і куди має знову повернутися: бо як плоть, що походить від землі, що в землю повертається, так само й душа від Бога походить й до Бога повертається і в Ньому перебуває. Для цього вона й створена Богом, щоби перебувати в Бозі навіки. Тому в цьому дочасному житті необхідно старанно шукати з’єднання з Богом, щоби сподобитись бути з Ним і в Ньому вічно і у майбутньому житті.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Вчення про молитву валаамських старців
12.10.2014
1. Про усну молитву. У скороченому варіанті її промовляють так: «Господи, помилуй!»; «Господи Ісусе Христе, помилуй мене, грішного!»; а в повному — так: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного!»
Спочатку її промовляють здебільшого з неохотою, силуючи себе, і в міру вправляння та примушування себе до неї, якщо тільки є рішучий намір через молитву, з допомогою Божої благодаті позбавлятися пристрастей, вона, від частого вправляння у ній, по мірі викоренення пристрастей, час від часу буде ставати легшою, приємнішою і бажанішою.
При усній молитві всіма можливостями треба старатися тримати розум на словах молитви, говорити повільно, всю увагу зосереджуючи на думках, що виражаються словами, а коли ум буде відволікатися на сторонні думки, без збентеження знову вводити його в слова молитви («Ліствиця», слово 28, гл. 17).
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
