«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІV
17.08.2014
Отож, тепер перейдемо до наших висновків. І як завше, бажаю приємного вам прочитання!
Аналіз анкетування «Сміх як феномен» серед студентів Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
Саме анкетування варто розглядати як емпіричний виміру феномену сміху. Дане опитування було проведене у січні-лютому 2013 р. серед студентів НаУКМА, в котрому взяли участь близько ста респондентів.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІІІ
16.08.2014
Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.
2.3.4. Нерелігійний вимір гумору в культурі.
Тепер проаналізуємо гумор у арабо-мусульманській культурі. Важливо, що поняття гумору в мусульманських країнах не є однозначним. Так, з одного боку (теоретичний підхід), сміх не є допустимим, схвальним або таким, який би цінували. З іншого боку (практична сторона) без сміху, жартів та маси фольклорних надбань – в котрих є елемент гумору – важко зрозуміти культуру ісламу[1].
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІІ
15.08.2014
Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.
2.3.3.Співвідношення гумору та сміху у праведників та поган ісламу
Коран численно ілюструє комічні ситуації при зіставленні поведінки праведників та поган. Наприклад, під час блискавок та громів[1]. Так, погани позатуляли вуха, коли гримів грім – так, начебто це мало врятувати їх від страху та смерті.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Маковея
14.08.2014
14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. Пам'ять семи мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.
Це свято прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІ
13.08.2014
Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.
2.3.2. Персональний гумор у Корані: Авраам, Сара, Аллах.
Почнемо із постаті Авраама, який попри свою особливість у очах Аллаха, був не просто смиренним, але і міг «стібатись». Мова йде про дотепність, котру Авраам придумав, аби у гумористичному варіанті висміяти ідолів (їм дуже хотіли поклонятись ізраїльтяни).
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІ
12.08.2014
На черзі маємо третю із обраних культур – арабо-мусульманську. Акцент поставлено на феномені сміху та гумору, іронії та сарказму, а якщо точніше – як саме вони взаємодіють із мусульманськими релігійними уявленнями. Заглибитись у дану проблематику можна через Старий Завіт, Коран та деякі приклади художньої літератури. У арабо-мусульманській культурі образ Бога, що сміється, дещо відрізняється від радісного Ісуса у християнстві, а саме поняття гумору трактується теж інакше. В чому полягає така принципова різниця у двох авраамічних релігіях буде краще зрозуміло після ознайомлення з матеріалом. Отож, приємного вам прочитання та мудрих висновків!
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/