Спогади, що залишаться назавжди
25.02.2018
Учитель… яке велике значення має для кожного з нас це слово. Це і друг, і мудрий порадник, і вірний наставник. Це людина, котра вкладає у кожного з нас частинку свого щирого та доброго серця. Напевно, кожен із нас пам'ятає свою першу вчительку: уста, що промовляли до нас мудрістю; руки, що хорошими оцінками направляли нас до знань та очі, що вселяли у нас надію на гарне майбутнє. Ким би ми не стали, і куди б нас не закинула доля - завжди від серця й до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про своїх вчителів.
Сьогоднішня наша стаття присвячена Роман Іванні Іванівні - вчительці, котра все своє життя присвятила роботі з дітьми. І хоч, на жаль її уже не має серед нас, та пам’ять про неї залишиться назавжди в серцях її рідних та учеників. Адже недаремно кажуть, що люди, котрі відійшли у вічність, живуть у країні спогадів і залишаються живими доти, доки ми пам’ятаємо про них.
Іванна Іванівна народилася 6 липня 1930 року у селі Любинці Стрийського району Львівської області. Закінчила Стрийське педагогічне училище за спеціальністю «Учитель 1-4 класів», а згодом і Дрогобицький Державний Педагогічний Університет імені І. Франка за спеціальністю «Українська мова та література». Та їй настільки подобалося працювати з дітьми молодшого віку, що вона присвятила всю свою діяльність тільки їм.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Вишивана партитура "Тече вода" до поезії Т.Шевченка.
25.02.2018
Закликаємо до миру і перемир"я народи Росії, України, із словами пророка Ісаії, глави 57:15, 19: "Мир, мир 
далекому і близькому... І зцілю його". Тарас Шевченко навчався в Академії художеств у Санк-Петербурзі, і сестри-рукодільниці використали кольорові нитки муліне із Сапнкт-Петербурга, з фабрики ниткопрядіння івм.Кірова, набір "Петербуржанка". Протягом чотирьох років 2014-2018 на св. молебен 8-9 Березня на честь народження Т.Шевченка художник Володимир Кальненко проводить із вірними "Тарасову ніч", а працьовиті рукодільниці приносять вишивані картини , ноти до поезій Т.Шевченка - у катехитичну аудиторію на Аскольдовій могилі.
Прохання про збірку на семінарію
25.02.2018
Прохання про збірку на семінарію
25.02.2018
Владика Йосиф Роман Мартинець, ЧСВВ
24.02.2018
На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі преосвященнішого владики Йосифа Мартинця, ЧСВВ – найстаршого єпископа у діаспорі та першого українського владики у Бразилії.
Владика Йосиф Роман Мартинець, син Йосифа і Аделії Доскоч, народився у Львові 7-го лютого 1903 року. В 1912 році малий Роман приїхав до Бразилії з батьками, й вони поселились у Прудентополісі. Починаючи з 1914 року разом зі своїм колегою ієрм. Йосафатом Роґою, ЧСВВ, першим священиком василіянином народженим у Бразилії, закінчив свої гімназійні, гуманістичні й філософські студії в латинській дієцезіяльній семінарії в Куритибі. Третього січня 1922 року, в товаристві Йосафата Роґи, від’їхав до Закарпатської України, де 13-го січня 1923 року вступив до василіянського новіціяту у Мукачеві. Перші чернечі обіти склав 24-го серпня 1924 року. Владика Мартинець посвятив свої перші роки священичої праці на апостолят у Рідних Землях України, виконуючи уряди директора василіанських студентів у Малому Березному, префекта василіянської малої семінарії в Ужгороді, проповідуючи реколекції, місії, виконуючи уряд консультора.
У жовтні 1925 року, переїхав до Риму, де вчився богословію в Папськім Григоріянськім Університеті, здобуваючи
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Хресна дорога
24.02.2018
Дніпра. 14 станцій посвячені останній земній дорозі Спасителя і мають намір за державну, людську, духовну владу.
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
