Навіщо Смерті коса
28.09.2016
— Ви — коваль?
Голос за спиною пролунав так несподівано, що Василь аж здригнувся. До того ж він не чув, щоб двері до майстерні відчинялися і хтось заходив усередину.
— А стукати не пробували? — грубо відповів він, дещо розсердившись і на себе, і на моторного клієнта.
— Стукати? Хм… Не пробувала, — відповів голос.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Воздвиження Чесного Хреста Господнього
26.09.2016
Свято Воздвиження Животворящого Хреста Господнього встановлено на згадку про віднайдення та воздвиження Хреста Христового. Ця знаменна подія відбулася за імператора Костянтина Великого, який першим з римських імператорів припинив гоніння на християн.
Рівноапостольний імператор Костянтин, що, за допомогою Божою, отримав у трьох війнах перемогу над ворогами, побачив на небі Боже знамення - Хрест із написом: «Цим переможеш». Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, Костянтин направив у Єрусалим свою матір - благочестиву царицю Олену.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Три елементи здорової побожності
26.09.2016
Найважливіше у нашій вірі — не те, як виглядає наша молитва, що ми в ній відчуваємо чи переживаємо. Навіть як будеш левітувати і стояти навколішках цілий день у каплиці, то все одно твоя побожність може бути поранена.
Що ж є ключем для спасіння? Роздумує о. Шимон Поплавскі ОР.
— Нещодавно я читав інтерв’ю з отцем-бенедиктинцем Максиміліаном Наварою. І мене сильно вразило з його слів те, що найбільш суттєве в нашій вірі — не те, як наша молитва виглядає і що ми відчуваємо, молячись. Найважливіше те, що діється «між однією та другою молитвою», тобто — як я функціоную на щодень. Бо якщо хтось прийде і розповідатиме, який досвід пережиттів мав під час своєї молитви, то, загалом беручи, це мало важливе.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Глава УГКЦ: Деякі українці нині нагадують ізраїльтян, котрі на шляху до землі обітованої, сумували за рабством
26.09.2016
Сьогодні Україна подорожує посеред непростої смертоносної пустелі своєї історичної дороги до повноти свободи в обітованій Богом даній землі. І ми дуже часто сьогодні переживаємо подібні спокуси, як колись ізраїльтяни в пустелі. Ми нарікаємо і на Господа Бога і на наших провідників.
Нам здається, що три-чотири роки тому було краще, ніж сьогодні. Подібно, як ізраїльтяни вважали, що в єгипетському рабстві є краще, ніж іти в обітовану Богом дану їм землю. Про це говорив сьогодні Отець і Глава Української Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді до вірних у Патріаршому Соборі Воскресіння Христового, що в Києві.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Катехитична школа Аскольдової їздила в село Буки
22.09.2016
Традиційно, після літніх канікул заняття у катехитичній школі при УГКЦ на Аскольдовій могилі розпочалося на природі. Цього разу з ініціативи пароха отця Ігоря Онишкевича була організована екскурсія в село Буки, що на Київщині. «Я дуже хочу, щоб діти з батьками їздили Україною і щоразу переконувалися, яка ж вона красива!» - наголосив отець Ігор. Цілий день суботи 17 вересня в одній компанії провели 17 дорослих та 17 дітей. На оплату транспорту дітям та катехитам із катехитичного фонду було витрачено 1460 гривень. Уже в автобусі усі разом молилися на вервичці, діти розповідали вірші та співали пісні. Дорослі декламували поезію Івана Франка. Священник провів катехизацію на тему «Милосердя».
Газета «ОРАНТА», визначні події парафії
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Різдво Пресвятої Богородиці
21.09.2016
У невеличкому галілейському місті Назареті жила літня подружня пара - Іоаким і Анна. Обоє були праведні і благочестиві. Святе подружжя Іоаким і Анна довгий час були бездітними і плакали про те, що у них немає дітей. Одного разу Іоаким у велике свято приніс в Єрусалимський храм дари Господу Богу. Але священик не захотів прийняти дарів Іоакима, тому що він був бездітний, а діти вважалися благословенням Божим.
Тим часом дружина його, що залишалася вдома, теж почула, що первосвященик в храмі відмовився прийняти їх дари через бездітність. Вона дізналася також, що чоловік її, засмучений і плачучий, пішов у пустелю, і сама заплакала. Анна пішла у свій сад, сіла під деревом лавровим, зітхнула і, глянувши на небо повними сліз очима, помітила вгорі, на дереві, гніздо, в якому пищали маленькі пташенята. «Навіть птахи мають дітей, а у нас немає такого щастя у старості», - подумала Анна.