225-ліття від заснування Львівської духовної семінарії
17.11.2008
"Цими днями минає 225 років від того дня, коли у Львові була заснована Генеральна Семінарія. Створення Генеральної Семінарії у Львові в листопаді 1783 року поклало новий початок історії духовної освіти, тому що ця семінарія була задумана як вища школа для усіх греко-католиків тогочасної Австро-Угорської монархії. Саме ця семінарія була єдиним інтелектуальним осередком українців у Галичині, саме з цієї семінарії вийшли не лише духовні лідери, світочі нашої Церкви, але перш за все громадські діячі", - сказав о. д-р Святослав Шевчук, ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа, розпочинаючи 15 вересня 2008 року у стінах семінарії урочисту конференцію присвячену цій ювілейній даті. Дана конференція була другим етапом святкувань (перший етап відбувся 26 серпня 2008 року) запланованих власне для львівської громадськості, адже створення Генеральної Семінарії у Львові було дуже унікальною подією не лише для церковного життя, але і для громадсько-політичного.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Штутгарт – Київ. Місток дружби
17.11.2008
12 листопада до Церковної хатини активний член громади, публіцист Іван Рибалко на своїх «Жигулях» першої моделі двома ходками доставив партію гуманітарної допомоги зі Штутгарту, що в Німеччині...
Протягом літа - осені сеньйори з Української парафії Святого Василія Великого, що включає в себе майже всю територію Вюртембергу, з центром у Штутгарті збирали для київських дітей одяг та взуття, постільну білизну та серветки, іграшки та канцелярські товари. Акція проходила з благословення отця-пароха Романа Врущака. Шановна в Українській громаді людина, кавалер німецької урядової нагороди пані Надія Сайц (народжена Павлюк) надала під тимчасовий склад святкову залу у власному будинку. Найбільше речей для юних киян зібрала Анастасія Цюрак. До доброї справи долучилися і пан Дмитро Чабанюк, і пані Галина Наук. Багато дитячих речей надали і їх німецькі друзі та сусіди. У результаті зібралася партія з 10 картонних ящиків, 5 чемоданів та декількох великих сумок.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Штутгарт – Київ. Місток дружби
12 листопада до Церковної хатини активний член громади, публіцист Іван Рибалко на своїх «Жигулях» першої моделі двома ходками доставив партію гуманітарної допомоги зі Штутгарту, що в Німеччині...
Протягом літа - осені сеньйори з Української парафії Святого Василія Великого, що включає в себе майже всю територію Вюртембергу, з центром у Штутгарті збирали для київських дітей одяг та взуття, постільну білизну та серветки, іграшки та канцелярські товари. Акція проходила з благословення отця-пароха Романа Врущака. Шановна в Українській громаді людина, кавалер німецької урядової нагороди пані Надія Сайц (народжена Павлюк) надала під тимчасовий склад святкову залу у власному будинку. Найбільше речей для юних киян зібрала Анастасія Цюрак. До доброї справи долучилися і пан Дмитро Чабанюк, і пані Галина Наук. Багато дитячих речей надали і їх німецькі друзі та сусіди. У результаті зібралася партія з 10 картонних ящиків, 5 чемоданів та декількох великих сумок.
Приватний підприємець Олег Рачковський домовився зі своїм колегою з України Анатолієм Грановським щодо транспортування гуманітарної допомоги. Усі речі були ретельно перебрані та упаковані.
Спеціалізація пана Грановського - транспортування власним транспортом невеликих партій вантажів з України до Німеччини та в зворотному напрямку. Також він переганяє автомашини до України. Супроводжувати гуманітарну допомогу до рідного Києва наша громада доручила мені.
Разом з професійним водієм Русланом Стельмахом пізно вечором з Корнталю, що біля Штутгарту на мікроавтобусі «Форд-транзит» ми вирушили на Схід. Нас проводжали члени Української громади, а отець Роман Хрущак перед від'їздом прочитав напутні молитви та освятив авто.
Більше 1,5 тисячі кілометрів ми проїхали автобанами та дорогами Німеччини та Польщі. У дорозі часто зверталися до молитви, згадували і Святого Миколая Мирлікійського Чудотворця, котрий є небесним покровителем Храму на Аскольдовій Могилі. Усю ніч ми їхали системою німецьких автобанів. Рано вранці перетнули за Дрезденом прозорий німецько-польський кордон. Нещодавно Польща приєдналася до Шенгенської угоди і перетин кордону займає лічені хвилини. На місці митниці тепер знаходиться пункт відстою каміонів (великих вантажних машин).
Трохи перепочивши, ми рушили далі. За містом Катовіце починається польська платна автострада. Вона ще повністю не добудована, функціонує лише ділянка від Катовіце до Кракова. За невелику плату ми подолали біля 300 кілометрів шляху з середньою швидкістю біля 120 кілометрів на годину.
На митниці у Раві Руській ми простояли більше шести годин, майже всю ніч. На світанку в'їхали в Україну, оцінивши не дуже якісний стан українських міжнародних автошляхів. У Дубно разом з Русланом ми перевантажили ящики та чемодани до маршрутного таксі автопідприємства «Пантера». Увечері ми були вже в столиці України.
У суботу 14 листопада до церковної хатини завітали київські діти, яких опікує благодійна організація «Карітас-Печерськ». Багатьом з них не вистачає повноцінної батьківської турботи. Волонтер пані Марта допомогла дітлахам підібрати собі одяг та взуття за розмірами. Потім підлітків, як завжди, по суботам, пригостили обідом. Ми всі звернулися до Господа Бога з подячною молитвою. Приємно було бачити у Церковній хатині і київських парафіян, що приносять сюди дитячий одяг та продукти харчування.
Також до Церковної хати завітала і пані Рита Василькова. Вона за походженням росіянка, родом з Москви, свого часу закінчила історичний факультет Московського університету імені Михайла Ломоносова. Потім вона переїхала до Києва, але опинилася у важких життєвих обставинах. Зараз вона не має даху над головою. Вона звернулася по допомогу до Української церкви. А волонтери «Карітас-Печерськ» уважно вислухали її, допомогли їй одягом та добрими порадами. Зі штутгартської партії гуманітарної допомоги їй подарували теплу дублянку, яку надала українська сеньйора пані Анастасія Цюрак, котра під час ІІ Світової війни була вивезена до Німеччини.
Частина гуманітарної допомоги зі Штутгарту, зокрема постільна білизна, буде переправлена до Прикарпаття багатодітним сім'ям, що потерпіли від повені.
А між українськими громадами Києва та Штутгарту налагоджуються справжні побратимські стосунки, які так потрібні людям.
Дмитро Мірецький,
Штутгарт-Київ
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Поезія О. Коробейник
14.11.2008
Благодать
Господь - це сила і натхнення,
яку ми хочем попросити,
яку ми просто і скоренько
всім людям хочем пояснити.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
"Пересадка органів – це вчинок любові", перестерігає Папа Венедикт XVI
13.11.2008
У п'ятницю, 7 листопада, Папа Венедикт XVI прийняв лікарів та експертів в галузі біоетики, учасників конгресу, який провела Папська Акадамія «Pro Vita» (За життя), разом з Міжнародною федерацією католицьких лікарських асоціацій та Італійським Національним Центром пересадки органів. Зустріч, що тривала у Римі від 6 до 8 листопада, була присвячена темі донорства органів. Україну на конгресі представляли д-р Іван Луць та о. д-р Ігор Бойко зі Львова, члени Папської Академії «Pro Vita».
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Чудо Образу Зарваницької Божої Матері на Аскольдовій Могилі
13.11.2008
Того листопадового дня, саме 13 числа у п‘ятницю, моя душа була переповнена щастям та радістю. Отець Ігор мав посвячувати моє помешкання. З‘їхалась уся родина, мати, батько, сестри, друзі. Душа не відчувала ані смутку, ані жалю, лише радість і любов. Вранці приїхала у храм на молитву. Очі не хотіли вірити тому. що побачили...
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
