«Тарасові Ночі» у спогадах Володимира Кальненка

09.03.2009

Як кожен свідомий українець, я тоді ще юнаком - закінчив середню художню школу ім.. Тараса Шевченка, перед поїздкою у «далекі краї» на навчання до Академії мистецтв в Ленінград (Санкт-Петербург)\, вчинив вірно: я поїхав у Канів на Чернечу гору до Тараса Шевченка. І там, нищечком, у хустину взяв дещицю землі...

Тоді, юнаком, я ще не уявляв, яку ДОЛЮ мені уготовано життям, щоб там, вже студентом Академії, увійти в Комітет проведення Вечорів Тараса Шевченка при меморіальній мансарді-майстерні Т.Г. Шевченка. І обставини мої були - виключними - це було КОЛО ленінградських Шевченкознавців: П.В. Жур, Марія Комісарова, Микола Браун та інші. І тоді мені прийшла ДУМКА - не спати уніч з 9 на 10 березня - читати «Кобзар», «Літопис життя та творчості Т.Г. Шевченка». І до тих «Тарасових Ночей» спершу одиниці студентів-українців, а потім і мешканців міста над Невою, а в подальшому (отих лихих років 60-70-тих, коли і до пам‘ятника Шевченка, саме 22 травня, не ходи, бо будеш підданий навіть арешту) приїздили і з Києва, і зі Львову, Таллінну. І навіть на одній з тих «Ночей» був присутній праправнук Шафарика (Прага).

Газета «ОРАНТА»

Молитва "Ангел Господній" з Папою Венедиктом XVI

09.03.2009

Молитва, разом із постом і милосердям, є основою нашого духовного життя, наголосив Святіший Отець, заохочуючи вірних, особливо у Великому Пості, знайти час на тишу, можливо, й на духовні вправи, щоб переглянути своє життя у світлі Божого задуму спасіння.

А на закінчення Єпископ Риму попросив вірних підтримати його своїми молитвами під час подорожі до Африки, в Камерун та Анголу, що розпочнеться 17 березня і триватиме до 23 березня.

За кордоном, Інтернет видання

30 років першої енцикліки Слуги Божого Івана Павла ІІ

09.03.2009

Церква звіщає істину, яка визволяє, звіщає Євангеліє любові у Христі Спасителеві, який говорить: «Без Мене нічого не можете». Тож Енцикліка закінчується щирим і покірним закликом до молитви. «Сподіваюся, - писав Іван Павло ІІ, - що завдяки цій молитві зможемо отримати Святого Духа, Який зійде на нас, щоб, таким чином, стати свідками Христа аж до кінців землі, як ті, що вийшли з єрусалимської Світлиці Тайної Вечері у день П'ятидесятниці».

За кордоном, Інтернет видання

Аскольдова Могила

08.03.2009

Як вабить споком це мiсце! 
Чи Дух Святий його обрав? - 
Прикрасив сяйвом променистим, 
В кльоновiм золотi сховав. 

Аскольд у творах

Католицький Народний Катехизм

08.03.2009

ВІРА

Утрата християнської віри

Християнська віра є дорогою до неба. Та, на жаль, не всі ідуть цією дорогою, багато блукає манівцями.

Не мають християнської віри невірні, тобто ті, що пізнали об'явлену науку, але відкидають її.

Невірним був Апостол Тома, який, незважаючи на запевнення інших Апостолів, що Спаситель воскрес, не хотів повірити, доки не вложить пальця в рани Христові і не вложить руки в Його бік (Йоан, 20, 25). Таких, як Тома, є багато. Вони вірять лише в те, що бачать, чого можуть діткнутися, а все інше відкидають. "Невір'я - це піщаний грунт, який не приносить плодів, хоч його і зрошує щедро дощ" (св. Золот.). Такі люди кривдять і ображають Бога, відмовляючи йому навіть такої віри, з якою ставляться до будь-якої людини. Вони вірять різним розповідям, Богу, однак, не довіряють. У галузі релігії ми повинні чинити хоча б настільки розумно, наскільки керуємося розумом у щоденному житті. "О, скільки - то мусять невіруючі вірити, аби не вірити!" (Клим. Гофб.).

Газета «ОРАНТА»

Сім діл милосердя для душі

1. Грішника навернути

2. Невіжу навчити

3. У сумніві порадити

4. Сумного потішити

5. Кривду терпеливо зносити

6. Образу з серця прощати

7. За живих і померлих молитися

Катехизм