Я люблю ранок...
14.11.2013
Я люблю ранок, його свіжість і незайманість, безтурботність. Бо з настанням дня все може скластися по-іншому. А то ще був ранок, пробудження нового дня. Осіннє сонце лінувалося виповзти із-за хмар, котрі густим рядном вкривали небо. Ні, радше й не видно було неба, бо рядно було грубим і лляним, на вигляд щойно витканим і не праним, то мабуть було угодно якось виправити цю помилку.
Родина (14 листопада)
13.11.2013
У самому серці долини, серед полів, луків і лісів, у двоповерховому будиночку мешкала щаслива родина. Складалася з трьох осіб: матусі, татуся й шестирічного синочка.
Долиною протікав веселий і бурхливий струмок.
Будиночок стояв віддалік села, і тому в неділю родина сідала в маленький автомобіль та їхала на Службу Божу в парохіяльну церкву.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Акція “Сопричастя” - вшануй 80-ту річницю Голодомору
13.11.2013
Україна вшановує 80-ту річницю Голодомору. Серед низки меморіальних заходів, які супроводжують ці трагічні роковини, важливо не загубити пам’ять про Людину, що стала жертвою цієї неоголошеної війни.
«Ми згадуємо про сам факт голоду 1932-1933 років, про його призвідників, але не в стані осягнути жаху, перед яким лице-в-лице опинився пересічний українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточене кільцем вартових, діти якого просять їсти...
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Аскольдова Зарваницька Богородиця
13.11.2013
Того листопадового дня, саме 13 числа у п‘ятницю, моя душа була переповнена щастям та радістю. Отець Ігор мав посвячувати моє помешкання. З‘їхалась уся родина, мати, батько, сестри, друзі. Душа не відчувала ані смутку, ані жалю, лише радість і любов. Вранці приїхала у храм на молитву. Очі не хотіли вірити тому. що побачили...
Розписані та розмальовані різними нехристиянськими знаками мури церкви, розбите вікно. кіптява, їдкий дим. Горіла церква, святиня, Божий храм. Все це просто розірвали і розпорошили мої світлі відчуття та почуття. Такого жалю і відчаю не відчувала продовж всього життя. Невже могла людина, чи декілька людей наважитись на Святе. Так безжалісно і брутально вчинити.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Святий Йосафат, єпископ і мученик
13.11.2013
Православні його затаврували як зрадника, а католики східного обряду вбачають у ньому символ єднання Східної Церкви з Престолом Святого Петра. Коли ж завершаться політично-релігійні поділи, залишиться тільки питання про те, чи любила ця людина Христа і чи жила цією любов’ю.
Йосафат Кунцевич (1580-1623), хресне ім’я – Іван, народився в родині міщан у Володимирі-Волинському.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Про священиків чоловіків і альфонсів
12.11.2013
Нещодавно в інтернеті виринуло кілька цікавих роздумів про священиків та мирян. Цікава дискусія, пов’язана із курсом на оживлення парафії, який взяла УГКЦ. Мої спогади і, пов’язані з цим роздуми, стосуються перш за все священиків. Нелегко є писати про тих, з ким ти разом стоїш за престолом, займаєшся спортом, відпочиваєш, у кого сповідаєшся. Я зовсім не претендую на те, щоб написати щось, про що ніхто не знає. І тим більше не вважаю підняті проблеми якимось «табу».
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
