Неділя прощення
17.03.2013
«Неділя прощення» – таку назву має Неділя перед початком Великого Посту. В цей день Церква запрошує вірних простити один одному кривди та образи. Заохочує перепросити своїх ближніх, щоб з чистим сумлінням стати на шлях Великого Посту, який провадить до Воскресіння.
«Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» (Мт. 6, 14-15)
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Бажання (17 березня)
16.03.2013
Жив на світі дуже бідний чоловік. Він твердо вірив у св. Миколая і палко до нього молився. Врешті-решт святий вирішив зустрітися з тим чоловіком і одного дня зійшов з неба.
Прибувши в дім бідняка і побачивши його злидні, св.. Миколай вирішив йому допомогти.
Він доторкнувся пальцем каменя біля порогу, і той одразу ж перетворився на золото.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Що таке піст і як правильно постити?
16.03.2013
Цими днями Свята Церква вводить нас у благословенний час Великого посту. Християнська традиція використовує різні назви для визначення цього періоду: Великий піст, Чотиридесятниця, Великодній піст, Строгий піст та інші. Це є особливий час для покаяння, молитви, боротьби з гріховними звичками. Хто як проведе цей піст, так і зможе пережити і відчути торжество і велич Святого Христового Воскресіння.
Слушна думка (16 березня)
15.03.2013
Один мандрівник, ідучи селом, побачив під деревом людину з мотузкою в руці. Чоловік обв’язав себе на поясі одним кінцем, а другий – намагався закинути на міцну грубу гіляку.
- Чоловіче, ти що надумав робити? – запитав мандрівник.
- Хочу повіситись, - відповів той.
- Отак? – здивувався перехожий. – Та ж мотузку зав’язують на шиї.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Чудо (15 березня)
14.03.2013
- Ти віриш у чудо?
- Вірю.
- Справді? Ти бачив яке-небудь чудо?
- Звичайно.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Ангел охоронець
14.03.2013
Дивна сила молитви.Він стояв під стіною, зіпершись на неї крилом, і тихо плакав. Гарячі сльози стікали по прекрасному лику і капали на землю. Якби він був видимим, то усі бачили б, що з тих сліз виростають тоненькі паростки квітів, але від того, що сльози такі гарячі й пекучі, аж до болю, квіти в’януть. А він усе стояв і ждав, ждав, коли юнак, душа котрого була ввірена йому Богом, вийде з тієї будівлі, куди не можна було йому ввійти.