Ліс (26 лютого)
25.02.2013
Під час своєї відпустки один чоловік пішов прогулятися лісом, який лежав неподалік од міста, де чоловік жив. Ходив по лісу годину, другу, аж нарешті збагнув, що заблукав. Ще і ще силкувався віднайти дорогу назад, випробував чи не всі стежки, але жодна не вивела його з лісу.
І враз наткнувся на иншого чоловіка, який, подібно до нього, блукав лісом.
- Дякувати Богові, - вигукнув він, - тут є ще одна жива душа. Чи міг би вказати мені дорогу назад, до міста?
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Божі руки (25 лютого)
24.02.2013
Один учитель подорожував разом зі своїм учнем. Той мав обов’язок пильнувати учителевого верблюда. Увечері, коли мандрівники знайшли місце для перепочинку, учень був уже такий втомлений, що чи то забув про свій обов’язок, чи просто злегковажив його.
«Боже, — молився він, засинаючи, — припильнуй сьогодні верблюда, доручаю його Тобі».
Вранці виявилося, що тварини нема.
«Де верблюд?» — запитав учитель.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Яблуко (24 лютого)
24.02.2013
Кожного ранку могутній цар Бенґаді приймав дарунки від підданих, які приходили виявити йому свою вірність і пошану. Цар Бенґаді досяг у своєму житті всього, що можна було досягнути, і почав уже потроху нудьгувати.
Щодня на подвір’ї поряд з іншими підданими пунктуально з’являвся один смиренний жебрак.
Він приносив цареві яблуко і зникав так само тихо, як і з’являвся.
Цар, що звик приймати дорогі подарунки, дивився на ці яблука дещо зневажливо, і, як тільки жебрак відвертався, кпив з нього, а разом з царем — увесь двір.
Казка про золоту рибку (23 лютого)
22.02.2013
Була собі золота рибка. Одного дня вона взяла всі свої сім талантів і поплила шукати щастя. Ще не відпливши далеко, зустріла вугра.
«Агов, рибко, куди пливеш?»
«Шукаю щастя», - гордо відповіла золота рибка.
«Тоді, Ти дуже правильно приплила, - промовив вугор. – усього з чотири таланти я можу продати тобі такий плавник, з яким ти попливеш удвічі швидше».
«Чудово!» - не могла стриматися від радости золота рибка. Вона заплатила, взяла плавник і поплила набагато швидше ніж до того.
Незабаром дісталася до місця, де жила каракатиця.
«Агов, рибко, куди пливеш?»
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Провалля (22 лютого)
21.02.2013
Один чоловік, невдоволений собою та іншими, шемрав: «хто сказав, що кожен мусить нести свій хрест? Невже не існує жодного способу його позбутися? В мене досить моїх щоденних прикрощів і турбот!»
Добрий Бог відповів йому у ві сні.
Чоловік побачив земне життя людей як безконечну процесію. Кожна людина йшла несучи на собі великий хрест, крок за кроком, з великими зусиллями просуваючись у перед.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Милостиня (21 лютого)
20.02.2013
Ця історія трапилася дуже давно в одному англійському містечку. Жебрачка у дрантивому лахмітті ходила від хати до хати, не минаючи жодних дверей, і просила милостиню.
Їй не надто щастило. Одні її лаяли, інші проганяли собаками, хтось кидав у фартух кусні зі пліснявілого хліба і гилу картоплю, аби лиш відчепилася.
І тільки двоє стареньких, що жили в маленькій хатинці, на краю міста, пустили бідолаху до свого дому і пригостили.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/.jpg)
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
