Зустріч (27 лютого)
26.02.2013
- Я сидів сам-один в купе потягу. Згодом зайшла якась дівчина, - розповідав незрячий юнак-індус. - Чоловік та жінка, що її проводжали, напевно, були їй батьками. Вони давали їй силу-силенну порад і напучень. Не знаю, як виглядала та дівчина, але барва її голосу мені сподобалася.
"Чи їде вона до Дехра Дун?" - подумав я, коли потяг рушив. І став міркувати над тим, як не зрадити їй, що я невидющий. Поклав собі так: якщо не підводитися з місця, то сліпоти своєї можна й не виказати.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Ліс (26 лютого)
25.02.2013
Під час своєї відпустки один чоловік пішов прогулятися лісом, який лежав неподалік од міста, де чоловік жив. Ходив по лісу годину, другу, аж нарешті збагнув, що заблукав. Ще і ще силкувався віднайти дорогу назад, випробував чи не всі стежки, але жодна не вивела його з лісу.
І враз наткнувся на иншого чоловіка, який, подібно до нього, блукав лісом.
- Дякувати Богові, - вигукнув він, - тут є ще одна жива душа. Чи міг би вказати мені дорогу назад, до міста?
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Божі руки (25 лютого)
24.02.2013
Один учитель подорожував разом зі своїм учнем. Той мав обов’язок пильнувати учителевого верблюда. Увечері, коли мандрівники знайшли місце для перепочинку, учень був уже такий втомлений, що чи то забув про свій обов’язок, чи просто злегковажив його.
«Боже, — молився він, засинаючи, — припильнуй сьогодні верблюда, доручаю його Тобі».
Вранці виявилося, що тварини нема.
«Де верблюд?» — запитав учитель.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Заклик Синоду Єпископів продовжувати безперервну молитву і піст за мир в Україні
17.06.2014
Дорогі в Христі! Упродовж останніх місяців Українська Держава та наш народ переживають чи не найважчий період свого буття в новітній історії. Ми всі є свідками, а багато з нас і учасниками швидких суспільних перемін, що часто супроводжуються драматичними чи навіть трагічними подіями.
Однак, свідомі того, що немає нічого випадкового, за всім стоїть Господь, ми відчуваємо, що ці переміни сповнені надії, бо є провісниками народження, хоч і болісного, нової України. Поступово вмирають залишки радянського способу життя та приходить усвідомлення дійсної незалежності нашої країни. Перед обличчям новітніх небезпек народ України єднається у своїй готовності захищати Вітчизну, відстоювати її соборність та право кожного громадянина жити у вільній, демократичній та європейській державі.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Чому кричить дядько (18 червня)
17.06.2014
- Мамо, чому отой дядько кричить?
- Він розстроєний.
- А чому він розстроєний?
- Хтось образив його.
- А чому той хтось його образив?
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Провалля (22 лютого)
21.02.2013
Один чоловік, невдоволений собою та іншими, шемрав: «хто сказав, що кожен мусить нести свій хрест? Невже не існує жодного способу його позбутися? В мене досить моїх щоденних прикрощів і турбот!»
Добрий Бог відповів йому у ві сні.
Чоловік побачив земне життя людей як безконечну процесію. Кожна людина йшла несучи на собі великий хрест, крок за кроком, з великими зусиллями просуваючись у перед.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/.jpg)
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
