Події, новини, заходи

Розпорядок Богослужінь в церкві св. Миколая чудотворця на Аскольдовій Могилі в період Різдвяних та Йорданських свят 2018 року. Божого

31грудня 2017р неділя 08:00, 10:00,12:30,18:00 Свята Літургія

23:30  Свята Літургія подяки за прожитий рік, зустріч Нового 2018 Року Божого

 

6 січня 2018 року, субота Навечір’я Різдва Господнього

08:00 Утреня

09:00 Літургія св. Івана Золотоустого

17:00  Велике Повечір’я  з Литією. Початок коляди на парафії.

Свята вечеря для потребуючих і біженців з Донбасу в Карітасі-Печерськ парафіяльному на Аскольдовій могилі

Розклад богослужінь

Докладніше

Історія князя Аскольда

17.01.2018

ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
УДК 94 (477)«9»
С. В. Конча
1)
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ПИТАННЯ ПРО ІСТОРИЧНІСТЬ КНЯЗЯ АСКОЛЬДА У КОНТЕКСТІ
ПРОБЛЕМАТИКИ «ПОЧАТКІВ РУСІ»
Розглянуто питання про ступінь історичності одного з перших київських князів –
легендарного Аскольда. Здійснено спробу верифікувати літописні повідомлення про ді-
яльність цього князя на підставі близьких у часі східних джерел. Зроблено висновок, що
їх порівняльний аналіз підвищує шанси деяких літописних повідомлень про Аскольда і
очолювану ним державу на достовірність.
Ключові
слова
:
князь Аскольд, давньоруське літописання, Київське князівство, Дав-
ня Русь, східні джерела про слов’ян і Русь.
Конча С. В.
Вопрос об историчности князя Аскольда в контексте проблематики
«изначальной Руси».
Рассмотрен вопрос о степени историчности одного из первых киевских князей –
легендарного Аскольда. Сделана попытка верифицировать летописные сообщения о
деятельности этого князя на основе близких по времени восточных источников. Сделан
вывод о том, что их сравнительный анализ повышает шансы ряда летописных сообщений
об Аскольде и возглавляемом им государственном объединении на достоверность.
Ключевые
слова
:
князь Аскольд, древнерусское летописание, Киевское княжество,
Древняя Русь, восточные источники о славянах и Руси.
Koncha
S. V.
The question of the historicity of Prince Askold issues in the context of
«primordial Rus’».
The question of the extent of the historicity of one of the first Kievan princes – the
legendary Askold. Taking into account a historiography legacy an attempt was made to verify
the chronicle reports about the activities of the Prince, based on the short-term eastern sources.
It is concluded that the comparative analysis increases the chances of a series chronicles reports
Askold led by the state association for plausibility. Terms at which this historical character can be
examined as a commander of the hired varangian detachment on service of the Kievan prince Dir
are hypothetically reconstructed. The done conclusions can serve an additional and ponderable
argument at the analysis of norman theory of creation of the state of Ancient Rus’.
Keywords
:
prince Askold, old chronicles, principality of Kiev, Ancient Rus’, eastern
sources about the Slavs and Rus’.
Легендарний правитель Києва Аскольд (бл. 864–882) є мабуть найбільш су-
перечливою постаттю початкового періоду вітчизняної історії. У працях Б. О. Ри
-
бакова, М. Ю. Брайчевського, М. Ф. Котляра цей діяч постає фактичним фунда-
тором Південної Русі, першим її видатним полководцем і дипломатом, який не
тільки затвердив статус держави на політичній арені, а й прийняв християнство,
наблизивши києво-руську державу до передових освічених культур тогочасного
світу [2, с.
419–503; 18, с.
43–54; 19, с.
31–35; 34, с.
172; пор.: 3, 4, с.
204–207; 23].
© Конча С. В., 2015
52
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
Проте переважна більшість істориків, критично ставлячись до літописних
згадок про Аскольда, оцінюють його значно скромніше. На думку низки авто-
рів, літописним подробицям «правління Аскольда» довіряти не слід, єдина ін-
формаційна цінність переказів про Аскольда зводиться по суті до того, що вони
відбивають факт проникнення підприємливих ватажків норманських (варязьких)
загонів до південної частини майбутніх земель Русі ще до затвердження у Києві
династії Рюриковичів [5, с.
50, 51; 26, с.
67–68; 27, с.
273–275; 33, с.
188–195; 40,
с. 99–101].
Іноземні джерела не знають правителя Русі з таким іменем. Найдавнішім
джерелом, що містить свідчення про Аскольда є «Повість минулих літ» – укла-
дена на зламі ХІ–ХІІ ст. вона відстоїть на понад два століття від засвідченого в
ній часу життя цього персонажа. Знаменита розповідь про очолений Аскольдом
похід на Царгород-Константинополь (віднесена у літописанні до 866 р.) є, за зі-
знанням самого літописця, узятою з візантійського джерела. Найімовірніше цим
джерелом була хроніка Георгія Амартола [20, с.
160–162; 37], але ані в цій хроніці,
ані в інших візантійських та західноєвропейських джерелах, де згадується датова-
ний 860 р. похід на Константинополь, імена очільників походу не наводяться [2,
с. 505–508 і далі; 37; 20]. Звідси з очевидністю випливає, що імена Аскольда і його
брата Діра літописці приєднали до опису події штучно [20, с. 163].
Низка літописних компіляцій XVI–XVII ст. містить прив’язку імені Аскольда
до розповіді про перше хрещення Русі, яке відбулося за одними даними в 860-х,
за іншими – у 870-х рр. Уперше пов’язує цю подію з іменем Аскольда («Осколда»)
Патріарше (Никонівське) літописне зведення (далі – П(Н)Л) часів Івана Грозного
[24, с.
13], узявши інформацію з грецьких джерел [20, с.
126–129 і далі]. Про хре-
щення Русі в ІХ ст. дійсно повідомляє низка візантійських авторів – константино-
польський патріарх Фотій (бл. 867 р.), автор «Житія імператора Василія Македо-
нянина» та низка інших. Одначе жодне з них, знову ж, не згадує імені руського
князя, який проявив ініціативу у хрещенні або був присутнім при цій події [20,
с. 122–149]. Отже, і цього разу приєднання імені Аскольда до тексту поширеного
в грецькій історіографії сюжету виявляється штучним.
«Повість минулих літ» згадує про церкву св. Миколая, побудовану на місці
загибелі Аскольда [32, с.
14], що, на думку ряду авторів, мало би свідчити про до-
тичність Аскольда до «першого хрещення» [2, с.
598; 42, с.
26, 27]. Але подробиць
про хрещення Аскольда не повідомляється, церква ж могла бути згадана лише у
якості топографічного орієнтиру – як відомий і чимось прикметний для сучасни-
ків об’єкт.
Привабливою зачіпкою на користь зв’язку Аскольда з християнством (і, од-
ночасно, на користь самої історичності персонажа) міг би бути епітет «блажен-
ний», яким наділяє Аскольда автор т. зв. «Іоакимова літопису» [пор. 42, с.
41–46].
На думку відкривача означеної пам’ятки В. М. Татищева, її текст мав належати
руці першого новгородського єпископа Іоакима, який жив на зламі Х–ХІ ст. [36,
с. 108], а, відтак, може містити подробиці втрачені (або навмисно усунуті) на час
укладення «Повісті минулих літ». Проте в науковій літературі донині превалює
думка, згідно з якою «Літопис Іоакима» є фальсифікатом XVIІ або XVIІІ ст. [33,
с. 57–67; 38, с.
196–245; 39, с.
50–52]. І хоча дане положення не може вважатись
остаточно доведеним [14; 15], спиратися на повідомлення «літопису Іоакима» до
53
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
вироблення більш-менш усталеного висновку щодо походження цієї пам’ятки є
вкрай необережним.
Літописна вказівка на те, що брати Аскольд і Дір були нібито поплічниками
Рюрика («
ни племени его, но бояре
»), зарівно з описом обставин їхньої появи у
Києві, одностайно визнається за пізнішу вигадку – як прибічниками історичності
Аскольда [2, с. 323–331], так і скептиками.
Таким чином, із сукупності повідомлень літописів про правління Аскольда
лишається тільки розповідь про його загибель від руки Олега – за літописом, во-
єводи Ігоря Рюриковича. Але і цей сюжет, на думку ряду авторів, виявляє озна-
ки штучності та компілятивності. На думку дослідниці скандинавських джерел
Е. А. Ридзевської, сюжет має численні фольклорні паралелі, зокрема у Скандина-
вії, з чого випливає, що літописці використали «мандрівний» епічний мотив задля
пояснення появи в Києві Олега, що його літописна традиція вважала опікуном
Ігоря, а відтак першим легітимним представником династії Рюриковичів у Києві
[35, с. 174–179].
Отже виходить, що достеменних об’єктивних відомостей про правління
Аскольда та про час його життя практично зовсім не маємо. На думку низки кри-
тично налаштованих дослідників, сам образ Аскольда і його брата Діра, подібно
до Кия з братами та сестрою Либіддю, є продуктом народно-етимологічної мі-
фотворчості. Відомий в околицях Києва об’єкт «Аскольдова могила» (де, втім,
не було виявлено середньовічних поховань) міг підказати давнім киянам леген-
ду про підступно вбитого правителя минулих часів. Згодом літописці виріши-
ли пов’язати з цією легендарною фігурою відомий їм за грецькими хроніками
похід на Константинополь 860 р. Так народилася літописна легенда. І хоча то-
понім «Аскольдова могила» вказує на те, що людина з таким іменем (Аскольд /
Осколд – від скандинавського Haskuldr / H?skuldr) усе ж мала жити у Києві (або
відвідувати його), але ким вона була, коли і чому опинилася тут, ми вже дізнатись
не зможемо.
Проте маємо дані, які складають вагому антитезу цій радикально скептичній
позиції. Вже згаданий Патріарший (Никонівський) літопис поряд з описом походу
Аскольда і Діра на Царгород під 866 р. вміщує такі унікальні подробиці про їхнє
правління:
Въ л
h
то 6372
(864)
1)
Убіенъ бысть отъ Болгаръ Осколдовъ сынъ;
Въ л
h
то 6373
(865)
...воеваша Асколдъ и Диръ полочанъ и много зла
сътвориша;
Въ л
h
то 6375
(867)
Възвратишася Асколдъ и Диръ отъ Царяграда в мал
h
дружин
h
и бысть в Кіев
h
плачь велій. Того же л
h
та бысть в Кіев
h
гладъ
велій. Того же л
h
та избиша множество печен
h
гъ Осколдъ и Диръ
[24, с. 9].
Ці повідомлення не мають зв’язку з відомими версіями розповіді про похід
866 (860) р., вони не містять якоїсь явної тенденції, не уславлюючи і не прини
-
жуючи їхніх героїв. Повідомлення виглядають вихопленими з утраченого контек-
сту – невідомо ким був Аскольдів син і чому його вбили болгари, чому велася вій-
1)
Наводимо традиційний перехід на сучасний стиль літочислення за умовного прийняття
наведеної в літописі дати як такої, що належить константинопольському стилю. Проте
літописні дати, особливо ранні, не завжди відповідають цьому поширеному пізніше стилю (за
яким рік створення світу відповідає 5508 р. до н. е.) [21; 41, с. 100–129]. За Б. Рибаковим рік
смерті Аскольдова сина дорівнює 872 р., похід на полочан – 873 р., голод у Києві і похід на
печенігів – 875 р. [34, с. 162–173], але ця інтерпретація є проблемною.
54
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
на з полочанами тощо. Як цілком слушно зазначив Б. О. Рибаков, вигадувати такі
деталі як смерть нічим більше не відзначеного сина Аскольда, або голод у Києві у
ІХ ст. літописцям часів Івана Грозного не було потреби [34, с.
160, 172]. Укладачі
тексту не намагаються ампліфікувати ці згадки, або перетворити їх на логічно
узгоджену розповідь. Виглядає так, що ці повідомлення були узяті з давнішого
джерела, що становило собою низку стислих записів хронікального характеру, і
вставлені до тексту П(Н)Л без усякої спроби осмислити й узгодити із загальним
контекстом викладу.
Але саме в цьому полягає особлива цінність цих згадок для істориків. Б. О. Ри
-
баков, всебічно проаналізувавши відповідний фрагмент П(Н)Л, дійшов висновку
про існування «літопису Аскольда» – коротких порічних записів, що здійснюва-
лися при першому київському єпископаті невдовзі після подій, описаних в «Ок-
ружному посланні» патріарха Фотія [34, с.
159–173]. Пізніше М. Ю. Брайчев-
ський спробував навіть реконструювати «літопис Аскольда» [2, с.
760–783], але
надав цій ідеї невиправдано гучного і радикального звучання, через що відповідні
побудови не знайшли підтримки науковців.
Але і позиція Б. Рибакова є вразливою: Патріарший літопис є доволі сумбур-
ним та еклектичним зібранням, в його тексті нерідкі повтори, часом трапляються
хронологічні пересувки – зокрема, деякі події часів Володимира Мономаха пере-
несено в часи Володимира І [34, с.
107, 108] і т. ін. Не виключено, що унікальні
повідомлення «про Аскольда» насправді могли стосуватись інших діячів і відно-
сились первинно до іншого часу, але через погану збереженість тексту компіля-
тори не змогли адекватно атрибутувати ці повідомлення і, керуючись невідомими
нам міркуваннями, переадресували події на період уявного правління легендар-
них князів.
На сьогодні поки що немає ані доказів фальсифікованого характеру унікаль-
них повідомлень Никонівського літопису про Аскольда і Діра, ані надійних під-
став вважати, що «літопис Аскольда» (або ж літопис часів Аскольда) реально іс-
нував. Спростувати показовість фраз П(Н)Л про Аскольда можна було би в разі
встановлення тексту-прототипу, з якого ці фрази могли бути узяті, але досі зроби-
ти це не вдалося.
Однак можна спробувати перевірити ступінь достовірності повідомлень,
проаналізувавши інформацію на тлі загальної історичної ситуації та відомих фак-
тів відповідної доби.
В якості попередньої розвідки розглянемо згадку про печенігів («
избиша
множество печенегъ Осколдъ и Диръ
»). Дослідники неодноразово намагалися
представити це повідомлення як свідчення протидії Аскольда і Діра ворожій полі-
тиці Хазарського каганату або ж Візантійської імперії щодо молодої руської дер-
жави і Києва [3, с.
145]. На думку М. Брайчевського, печеніги масово з’явилися
у Надчорноморських степах не пізніше початку 870-х рр., загрожуючи одночасно
Хазарії, Візантії й Русі [2, с.
496, 497]. Проте з цілого комплексу джерел випливає,
що до 890-х рр. печеніги навряд чи могли з’являтися поблизу Києва у кількості,
яка могла становити загрозу для державного об’єднання у Подніпров’ї.
Згідно з даними групи східних авторів (Ібн-Русте, Гардізі, аль-Марвазі та
ін.), тексти яких сягають так званої «Анонімної реляції» (опису північних народів
невідомого автора, далі – ОПН), близько 860–870-х рр. печеніги («баджнак») ко-
чували на схід від Хазарії, приблизно між Волгою, Уральськими горами та Араль-
55
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
ським морем [8, с.
70–76; 9]. Надчорноморські степи у цей час займали племена
угрів («маджар»). Стосунки між уграми і печенігами та між печенігами й хазарами
були ворожими, виступати союзниками або підлеглими хазарів печеніги тоді не
могли. Натомість союзниками хазарів були угри: саме за допомогою угрів хазари
здійснювали тиск на слов’янські племена та утримували контроль над Північним
Причорномор’ям. З огляду на ці дані, раптова поява значної кількості печенігів
поблизу Дніпра у 860-х або й у 870-х р. виглядає неймовірною.
До всього ж і ПМЛ повідомляє під 915 р.: «
Приидоша печенези первое
(себто, уперше)
на Руськую землю и сътворивше миръ с Игоремъ, идоша къ
Дунаю
» [32, с.
21]. Мадяри-угри на цей час давно вже перемістилися на терени
нинішньої Угорщини.
Принциповість фактора пізнішої появи печенігів біля кордонів Русі свого
часу навіть підштовхнула М. Грушевського до ідеї перенесення у пізніший час,
на кінець ІХ ст., періоду правління літописного співправителя Аскольда – Діра.
На думку історика, згадка про боротьбу з печенігами мала стосуватися саме Діра,
який мав бути не співправителем, а наступником Аскольда, адже його ім’я прочи-
тується у арабського автора середини Х ст. аль-Масуді: «першим зі слов’янських
царів є цар аль-Дір» [6, с.
409; пор. 4, с.
204–206]. Проте для таких радикальних
реконструкцій даних недостатньо – транскрипція імені «аль-Дір» непевна, час
правління «слов’янського царя» невизначений, та й чітких вказівок на географію
положення його «царства» аль-Масуді не наводить [пор.: 10, с.
190; 23; 17, с.
57,
58; 29, с. 69–72].
Історична недостовірність появи печенігів у Надчорномор’ї у другій чверті
ІХ ст., звичайно ж, слугує аргументом проти надійності згадок П(Н)Л про Асколь-
да в цілому. Проте, звернувшись до тексту ОПН щодо печенігів, знаходимо там
дуже цікаву для нас деталь: «Від кожної сторони з ними (печенігами) сусідить
якийсь народ, зі сходу – кипчаки, з південного заходу – хазари, із заходу – слов’я-
ни. Усі ці народи, здійснюючи походи, нападають на печенігів уводять їх у полон і
продають у рабство» [8, с.
72–74; 9, с.
156, 157]. Вказівку про «сусідство», «межу
-
вання» не слід розуміти у звичному нам сенсі, адже трохи нижче той самий текст
повідомляє, що і від хазар, і від слов’ян землю печенігів віддаляє по десять днів
шляху, що йде бездоріжжям.
Звістка про напади слов’ян на печенігів, зазвичай, сприймається як помил-
ка – адже важко уявити, що осілі землероби з поріччя Дніпра або Верхнього Дону
робили набіги на кочовий народ, який, до того ж, мешкав на відстані 10 днів шля-
ху. На додачу те саме джерело повідомляє, що коней у слов’ян обмаль [31, с.
294,
296]. Отже виглядає, начебто, логічним висновок, що укладачі тексту або механіч-
но приєднали слов’ян до переліку тих сусідів печенігів, які дійсно робили на них
напади, або сплутали їх з якимось іншим народом, що вів осілий спосіб життя,
мешкаючи неподалік печенізьких кочовищ – з буртасами або волзькими болгара-
ми [9, с. 157; 29, с. 54, 55].
Але згадка про напади на печенігів слов’ян (у
даному контексті слід розумі-
ти мешканців політичного об’єднання на Дніпрі, про яке ОПН наводить детальні
відомості нижче [16]) може мати й інше витлумачення.
Маємо достеменні дані, що не пізніше 880-х рр. – а, ймовірно, і раніше – ре-
гулярні плавання Доном і Волгою здійснювали наддніпрянські руси. Вони час від
часу відвідували південне узбережжя Каспію, де займалися торгівлею, деякі з них
у складі верблюжих караванів досягали Багдаду [31, с.
291]. Відправного пункту
56
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
цих мандрівок джерела не називають, але зазначають, що, перш ніж потрапити
до течій Дону й Волги, руси огинали із заходу Крим – отже початок мандрівки
мав знаходитися десь на Дніпрі, найімовірніше, звичайно, – у Середньому Подні-
пров’ї.
Арабському географу ІХ ст. Ібн Хордадбегу, який описав (близько 880-х рр.)
цей маршрут руських купців, належить знаменита фраза: «руси суть плем’я зі
слов’ян». Ібн аль-Факіх, котрий писав у Х ст., але спираючись на джерело ІХ ст.,
повторював з деякими новими подробицями той самий текст, але не вживає при
цьому слова «руси», називаючи купців з Надчорномор’я слов’янами (арабською
«ас-сакаліба») [Там само, с. 291, 292].
До Каспію руси прибували не тільки з мирними цілями. Історик ХІІІ ст. Ібн
Ісфендіяр повідомляв, що у роки правління у Табаристані Хасана Ібн Зайда (864–
883) вони часто робили набіги на південне узбережжя Каспійського моря і навіть
захопили значне місто Абаскун [7, с.
164, 165; 12, с.
113]. Отже, руси могли з’яв-
лятися на Каспії й Волзі у значній кількості та проводити військові дії, вочевидь,
за згодою з правителями Хазарії (як
відомо, і пізніше – у 911 та 945 рр. – руси за
сприяння хазарів вчиняли потужні набіги на каспійські береги [12; 13]).
«Опис північних народів» («Анонімна реляція») був укладений приблизно в
ті ж роки – між 865 і 890 роками і відбиває етнополітичну ситуацію саме даного
періоду. Останнє можна бачити з того, що болгари (в
тексті – «нендер») висту-
пають вже як християнський народ (Болгарія охрещена у 863–865 рр.), але угри
(маджари) іще кочують між Дністром і Доном [8, с.
51–54]. Отже, історична ситу-
ація, подана в ОПН, має відповідати часу правління Аскольда, як він окреслений
у давньоруському літописанні (бл. 862–882 рр.), відповідно вказівку про напади
слов’ян на печенігів
маємо підстави зіставити зі згадкою Никонівського літопису
про погром печенігів Аскольдом і Діром.
Повертаючись до змісту останнього («
избиша множество печенегъ Осколдъ
и Диръ
»), не бачимо й тіні натяку, що легендарні брати перебили печенігів у ході
оборони. Якби якась печенізька орда, зробивши «марш-кидок», досягла околиць
Києва, було би дивно, що таємничий «літопис Аскольда» жодним чином не по-
значив загрози, адже тут таки міститься згадка про голод у Києві і про «великий
плач» з приводу повернення з невдалого походу. Отже, характер стислого пові-
домлення скоріше вказує на експансивні, наступальні дії князів, ніж про оборонні.
Літописи неодноразово згадують про походи руських воїв у ХІІ ст. на полов-
ців у кораблях (похід 1103 р. та ін.). Отже, теоретично збройний напад на печені-
гів Поволжя корабельників-русів, для яких відомим і звичним був донсько-вол-
зько-каспійський шлях, видається цілком можливим. Можемо припустити, що
руси, за домовленістю з хазарами (і
за їхнього сприяння), напали на печенізькі
стани у той час, коли основні сили кочовиків були зайняті боротьбою з інши-
ми ворогами (можливо, тими ж хазарами). Тодішні головні вороги печенігів (як
і
взагалі усі їхні сусіди), не мали флотів, відповідно печеніги не пильнували річко-
вих шляхів і напад з кораблів мав виявитися несподіваним. Останнє обумовило
успіх – повідомлення П(Н)Л свідчить про вдалість офензиви Аскольда і Діра, з
тексту ОПН, начебто, випливає, що слов’яни на лише нападали на печенігів, а й
брали їх у полон.
Звичайно, подібні рейди навряд чи могли бути регулярними, але навіть поо-
динокий факт, який набув певного резонансу у мешканців регіону і у середовищі
57
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
мандрівних купців, що були інформаторами укладачів ОПН, міг послугувати під-
ставою для теми про напади слов’ян на печенігів.
Щоправда, з більшою імовірністю ми мали би очікувати в даному разі згадку
не слов’ян, а саме русів, адже укладачі ОПН добре знають і розрізняють перших
і других. При цьому з контексту повідомлень випливає, що руси є чи не єдиним
народом в акваторії Чорного і Каспійського морів, який має кораблі для далеких
походів і регулярно займається розбоєм на річкових і морських шляхах [8; 31,
с. 303–306]. Однак, оскільки ми не знаємо, звідки саме укладачі ОПН отримали
повідомлення про напад на печенігів, а фраза Ібн Хордадбега та текст аль-Факіха
ведуть мову про те, що русів і слов’ян могли часом плутати, вважаючи за одне,
означена невідповідність не виглядає принциповою.
Маємо, таким чином, підстави вважати, що принаймні одне з унікальних по-
відомлень Никонівського літопису про Аскольда і Діра може бути несуперечливо
узгоджене з історичним контекстом, певною мірою підтверджуючися свідченням
«Опису північних народів».
* * *
Означене ототожнення (взаємозаміна назв) русів і слов’ян може бути пояс-
нене не тільки банальною плутаниною і поганим орієнтуванням арабських і пер-
ських авторів в етнографії Східної Європи. Всупереч поширеному переконанню,
що руси завжди були панівною верствою в ранніх державних осередках Східної
Європи, а слов’яни виключно підлеглою [пор. 40, с.
121–230], є підстави вважати,
що в деяких ситуаціях ватаги мореплавців русів сприймались як підлеглі (найман-
ці, військова сила) саме слов’янських правителів.
Про останнє може свідчити, зокрема, згадка арабського автора ІХ ст. аль-Яку-
бі про народ санарійців (цанарів – на сході Грузії), що у ході боротьби з арабами
близько 852 р. звернувся по допомогу до правителів Візантії, Хазарії і «Сакаліба»
(слов’ян) [2, с.
481–484;
7
, с. 39; 12, с.
113]. Згадка правителя (сагіба) слов’ян в
одному ряду з імператором і каганом говорить про те, що ним навряд чи міг бути
дрібний князьок або ватажок мандрівного загону, як іноді припускають. Скоріше
за все, йдеться про правителя «країни слов’ян» у Подніпров’ї, що низку важливих
подробиць про неї доносить «Опис північних народів» [див. 16].
Згідно вказівок цього джерела, правитель «країни слов’ян», коронувався
(«носив корону») [31, с.
294, 296], що свідчить про його визнаний міжнародний
статус, а тому його згадка поряд з правителем Хазарії виглядала би правомірною.
Проте, на відміну від візантійців та хазар, слов’яни Подніпров’я не мали виходу
до Кавказу і в умовах постійного протистояння з уграми, які панували у степах,
при всьому бажанні (всупереч припущенню М.
Брайчевського) не могли вислати
туди сухопутний контингент. Тому може здаватися дивним чому далеке кавказьке
плем’я звертається до їхнього правителя по допомогу. Але згадавши, що вже не
пізніше ніж з початку 840-х років на Чорному морі активно діяли флотилії русів
[1, с. 135–137; 25, с.
24–36], про військовий потенціал яких свідчить факт гучного
нападу на Константинополь 860 р., можемо припустити, що саме на їхню військо-
ву потугу покладали свою надію закавказькі санарійці.
Сказане не дасть нам підстав слідом за Б. О. Рибаковим, М. Ю. Брайчев-
ським, А. М. Сахаровим та іншими авторами, покладаючись на фразу Ібн-Хор-
дадбега, визнати русів за «плем’я зі слов’ян». Східні автори ІХ–Х ст., візантієць
Константин Багрянородний послідовно розрізняють русів і слов’ян [1, с.
202–215;
58
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
7; 8, с.
77–125]. Судячи з описів зовнішності і звичаїв, руси (принаймні, їхнє ядро)
були вихідцями зі Скандинавії [5, с.
59; 7, с.
68–77; 28, с.
142–145; пор. 11, с.
27–
57]. Імена перших руських князів і воєвод мають скандинавські паралелі і скан-
динавську етимологію (зокрема, ім’я «Аскольд» означає «
той, що тримає спис
»
(або «тримає корабель»).
У більшості дослідників не викликає сумніву, що не пізніше середини ІХ ст.
руси (відомі з літописів теж як варяги) мали на Дніпрі потужну базу-осередок,
спираючись на яку вони і могли здійснювати ті торговельні поїздки і військові
походи по Чорному і Каспійському морям, що про них свідчать візантійські та
східні джерела [5, с.
50; 12, с.
119; 22, с.
237; 23; 26, с.
67, 68; 27, с.
274, 275; 40,
с. 150–181; пор. 13, с. 101].
Але дані, наведені в ОПН, чітко засвідчують, що у Подніпров’ї (на
Лівобе-
режжі?) знаходилось у цей самий час політичне об’єднання, означене як держава
«царя слов’ян». «Цар» цей звався «Свііт-малік», його столиця регулярно відвіду-
валася східними торговельниками і була добре відома укладачам ОПН [15, с.
99,
100]. Очевидно саме цього добре знаного на сході правителя згадує і аль-Якубі,
так само називаючи «правителем слов’ян». У той же час «цар русів», який титу-
лувався «Хакан-рус», згадується окремо і про місце його перебування наводяться
плутані й напівфантастичні дані [7, с. 47–62; 8, с. 78–81; 31, с. 303–311].
Пояснення цієї суперечності може полягати в тому, що в період 840–870-х рр.
(за «доби Аскольда») вважалося, що подніпровські руси перебувають на службі
правителя держави на Дніпрі, відомої на сході саме як «держава слов’ян». Прави-
тель же позначений в ОПН як «Хакан-рус» правив північними (новгородськими)
русами, теренів яких східні купці не досягали [пор. 31, с.
316–323], через що ОПН
і не знає географічних подробиць.
Дані літописів фактично підтверджують, що за часів Аскольда наддніпрян-
ське політичне об’єднання Руссю ще не звалося: «
Асколдъ же и Диръ остаста
въ город
h
семъ и многы Варягы съвокуписта и начаста влад
h
ти Польською
землею
» [32, с.
13], «
и б
h
ста княжаща в Киев
h
и владеюща Полями
» [30,
с. 13]. Аскольд і Дір, отже, – князі ще
полянської
землі, а не руської. Тільки з часів
Олега об’єднання набуває назви «Русь» як «офіційної» самоназви: «
И б
h
ша у
него
(Олега)
варязи и слов
h
ни и прочи прозвашася русью
» [пор. 28, с.
141],
а Київ проголошений «матір’ю городам руським». Переважно лише з цього часу
під назвою «Русь» наддніпрянське об’єднання виступає і в іноземних джерелах:
«Р?сія» у візантійців, Русь-Куявія у арабів тощо [7, с. 85, 94; 31, с. 313–318].
Вочевидь, до реформ Олега, групи русів (варягів), які осіли на Дніпрі і ви-
рушали звідси у далекі походи, вважалися ніби представниками (або ж підлегли-
ми)«царя» (маліка, сагіба) слов’ян (= полян?). Тому, імовірно, ці руси й названі
«слов’янами» у Ібн-Хордадбега, аль-Факіха, а також і в розповіді про напади на
печенігів в ОПН.
На користь цих міркувань може бути наведене і згадане вище повідомлення
аль-Масуді про «царя слов’ян» аль-Діра. Попри те, що прочитання імені як «аль-
Дір» є проблематичним (слово може читатися:
ал-дін
,
аладір
,
алдін
,
аладін
тощо
[пор. 29, с.
69]), сукупність наведених у аль-Масуді даних свідчить на користь
того, що йдеться про ту саму «державу слов’ян» у Подніпров’ї, яка згадується в
ОПН (і, ймовірно, також у аль-Якубі) [17, с.
60]. Контекст даних цього ж автора
дозволяє також припускати, що у «царя аль-Діра» був співправитель, який звався
59
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
«цар ал-вандж» (або «ал-франдж»). Остання назва цілком може бути арабською
транскрипцією літописного «варяг(и)», «варяж(ский)» [17, с. 59; 29, с. 71, 72].
У світлі цих даних може виявитися, що літописний Дір, ім’я якого відсутнє у
скандинавському іменослові, але відповідає шведському слову dyr, давньоісланд
-
ському d?r «звір», або ж d?rr «любимий» («улюблений»)
1)
і літописний Аскольд
були хоч і не братами, але дійсно співправителями. При цьому Дір («цар слов’ян»)
репрезентував місцеву династію, Аскольд (він же «
цар ал-вандж
») був очільни-
ком найманої варяго-руської дружини, сила і вагомість якої робила його фактич-
ним співправителем «царя слов’ян».
Звичайно, правильність або хибність висунутого припущення мають засвід
-
чити подальші дослідження.
Бібліографічні посилання
1.
Бибиков М. В.
Byzantinorossica. Свод византийских свидетельств о Руси / М. В. Бибиков. –
М., 2009.
2.
Брайчевський М. Ю.
Вибране. Т. ІІ: Хозарія і Русь. Аскольд – цар київський /
М. Ю. Брайчевський; упоряд. Ю. Кухарчук. – К., 2009.
3.
Васюта О. В.
Зовнішня політика князя Оскольда / О. В. Васюта // Християнізаційні впливи
в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років : матеріали міжнар. конф., м. Чернігів,
листопад 2010 р. – Луцьк; Чернігів, 2011. – С. 139–149.
4.
Войтович Л.
Княжа доба на Русі: портрети еліти / Л. Войтович. – Біла Церква, 2006.
5.
Горский А. А.
Первое столетие Руси / А. А. Горский // Средневековая Русь. – Вып. 10. –
М., 2012. – С. 7–112.
6.
Грушевський М. С.
Історія України-Руси. – Т. І: До початку ХІ
в. / М. С. Грушевський
.
К., 1990.
7. Древняя Русь в свете зарубежных источников. Хрестоматия. – Т. III: Восточные источни
-
ки / сост. Т. М. Калинина, И. Г. Коновалова, В. Я. Петрухин. – М., 2009.
8.
Заходер Б. Н
.
Каспийский свод сведений о Восточной Европе /
Б. Н. Заходер – Т.
2. – М.,
1967.
9.
Калинина
Т. М.
Печенеги и путь к ним из Ургенча (по
данным арабских географов) /
Т. М. Калинина
// Древнейшие государства Восточной Европы, 2009 г. – М., 2010. –
С. 153–166.
10.
Кирпичников А. Н.
Русь и варяги / А. Н. Кирпичников И. В. Дубов, Г. С. Лебедев //
Славяне и скандинавы. – М., 1986. – С. 189–297.
11.
Клейн Л. С.
Спор о варягах. История противостояния и аргументы сторон / Л. С. Клейн. –
Спб., 2009.
12.
Коновалова И. Г.
Походы русов на Каспий и русско-хазарские отношения /
И. Г. Коновалова // Восточная Европа в исторической ретроспективе. К 80-летию
В. Т. Пашуто. – М., 1999. – С. 111–120.
13.
13. Конча С. В.
Руси-луд‘ана з праці аль-Мас‘уді: етногеографічна інтерпретація /
С. В. Конча // Українознавчий альманах. – Вип. 2. – К., 2010. – С. 100–104.
14.
Конча С. В.
Літопис Іоакима: проблема авторства / С. В. Конча // Християнизаційні
впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років : матеріали міжнар. конф.,
м. Чернігів, листопад, 2010 р. – Луцьк; Чернігів, 2011. – С. 170–187.
15.
Конча С. В.
Скандинавcкие элементы Иоакимовской летописи и вопрос о её происхожде
-
нии / С. B. Конча // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. – No 2. – М., 2012. – С. 98–111.
16.
Конча С. В.
Ідентифікація «Країни слов’ян» за «Описом північних народів» невідомого
автора / С. В. Конча // Східний світ. – 2013. – No 1. – С. 115–123.
1)
Чи не постала форма «Дір» як переклад слов’янського імені Люб(ко)? Актуальність останнього
на політичному тлі Подніпров’я ІХ ст. підкаже нам назва міста Любеч (у деяких літописах–
Любчъ
– себто «Любків»), уперше згаданого в розповіді про захоплення Києва і вбивство
Аскольда і Діра Олегом (882 р.).
60
ІSSN 2412-5334. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2015. Випуск 23
17.
Конча С. В.
Біля витоків давньоруської еліти: «цар Аль-Дір» з повідомлення аль-Масуді /
С. В. Конча // Українознавчий альманах. – Вип. 14. – К., 2013. – С. 57–62.
18.
Котляр М. Ф.
Початки Русі. Довкола 862-го року / М. Ф. Котляр // Укр. іст. журн. – К.,
2012. – No 2. – C. 28–41.
19.
Котляр Н. Ф.
Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах / Н. Ф. Котляр. –
К., 1986.
20.
Кузенков П. В.
Поход 860 г. на Константинополь и первое крещение Руси в средневе
-
ковых письменных источниках / П. В. Кузенков
// Древнейшие государства Восточной
Европы, 2000 г. – М., 2003. – С. 3–172.
21.
Кузьмин А. Г.
Начальные этапы древнерусского летописания / А. Г. Кузьмин. – М., 1977.
22.
Лебедев Г. С.
Эпоха викингов в Северной Европе. Историко-археологические очерки /
Г. С. Лебедев. – Л., 1985.
23.
Лебедев Г. С.
Русь Рюрика, Русь Аскольда, Русь Дира? / Г. С. Лебедев // Старожитності
Русі-України. – К., 1994. – С. 146–153.
24. Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью // Полное
собрание русских летописей. – Т. ІХ. – СПб., 1862.
25.
Литаврин Г. Г.
Византия, Болгария, Древняя Русь (ІХ – начало ХІІ
в.) / Г. Г. Литаврин. –
СПб., 2000.
26.
Мельникова Е. А.
Скандинавы в процессах образования древнерусского государства /
Е. А. Мельникова // Мельникова Е. А. Древняя Русь и Скандинавия. Избранные труды /
Е. А. Мельникова. – М., 2011. – С. 49–72.
27.
Мельникова Е. А.
Варяги на севере и на юге Восточной Европы: региональные особен
-
ности / Е. А. Мельникова // Мельникова Е. А. Древняя Русь и Скандинавия. Избранные
труды / Е. А. Мельникова.– М., 2011. – С. 269–278.
28.
Мельникова Е. А.
Название «русь» в этнокультурной истории древнерусского государ
-
ства (ІХ–Х
вв.) / Е. А. Мельникова, В. Я. Петрухин // Мельникова Е. А. Древняя Русь и
Скандинавия. Избранные труды. – М., 2011. – С. 133–152.
29.
Мишин Д. Е.
Сакалиба (славяне) в исламском мире в раннее средневековье /
Д. Е. Мишин. – М., 2002.
30. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / под ред. и с предисл.
А. Н. Насонова. – М.; Л., 1950.
31.
Новосельцев А. П.
Восточные источники о восточных славянах и Руси
VI–IX
вв /
А. П. Новосельцев // Древнейшие государства Восточной Европы, 1998 г. – М., 2000. –
С. 264–323.
32. Повесть временных лет / под ред. Д. С. Лихачёва. – 2-е изд. – СПб., 1999.
33.
Пчёлов Е.
Рюрик (Серия «Жизнь замечательных людей». Вып. 1477) / Е. Пчёлов. – М.,
2010.
34.
Рыбаков Б. А.
Древняя Русь. Сказания, былины, летописи
/ Б. А. Рыбаков. – М., 1963.
35.
Рыдзевская Е. А.
Древняя Русь и Скандинавия в IX–XIV
вв. / Е. А. Рыдзевская. – М.,
1978.
36.
Татищев В. Н.
История российская / В. Н. Татищев. – Т. 1 – М; Л., 1962.
37.
Творогов О. В.
Сколько раз ходили на Константинополь Аскольд и Дир? / О. В. Творогов //
Славяноведение. – 1992. – No 2. – С. 54–59.
38.
Тихомиров М. Н.
О русских источниках «Истории Российской» / М. Н. Тихомиров //
Татищев В. Н. История российская. – Т. 1 – М.; Л., 1962. – С. 51–53.
39.
Толочко А.
«История Российская» Василия Татищева: источники и известия / А. Толочко. –
М.; К., 2005.
40.
Франклин С.
Начало Руси: 750–1200 / С. Франклин, Д. Шепард; пер. с англ.: New York;
London, 1996. – СПб., 2009.
41.
Цыб С. В.
Древнерусское времяисчисление в «Повести временних лет» / С. В. Цыб. –
СПб., 2011.
42.
Шумило С.
Князь Оскольд и христианизация Руси / С. Шумило – К., 2010.
Надійшла до редколегії 27.01.2015
http://shron1.chtyvo.org.ua/Koncha_Serhii/Pytannia_pro_istorychnist_kniazia_Askolda_u_konteksti_problematyky_pochatkiv_Rusi.pdf

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

16 січня – день пам’яті єпископа Михаїла Руснака

17.01.2018

На Аскольдовій Могилі помолилися з упокій душі почесного Торонтонського єпископа Махаїла Руснака. Він народився 21 серпня 1921 року в штаті Пенсільванія, в сім'ї словацьких емігрантів Андрія та Марії. У 1920 роках, під час економічної депресії в США, його сім’я повернулася в Словаччину. Там, Михаїл Руснак навчався в місцевій школі, а вже по її закінченні, в серпні 1942 року, вступив до Згромадження редемптористів. Також, навчався на Богословському факультеті святих Кирила та Мефодія у Словацькому університеті в Братиславі.

4 липня 1949 року в Пряшеві, Михаїл Руснак був висвячений на священника-редемпториста, отцем Павлом Гойдичем, котрий потім став блаженним священномучеником Католицької Церкви. Через деякий час, після свячень, отець Роснак був заарештований і відісланий в концентраційний табір разом з іншими словацькими, візантійськими та латинськими обрядовими священниками-католиками, які відмовлялися співпрацювати з комуністським режимом в Чехословаччині. Та, пробувши там трохи більше року, йому все ж таки вдалося втекти. А оскільки, був громадянином США за народженням, отримав в Празі паспорт з посольства Сполучених Штатів та покинув батьківщину.  

В 1951 році отець Михаїл Руснак прибув до Канади, і був одним із перших священників, котрі покинули Словаччину через релігійні переслідування комуністів. Тож перебуваючи там, заклав основи для створення Католицької церкви в Канаді. З часом, об’єднавшись з іншим католицьким священником, створив парафії в Торонто, Гамільтоні, Ошаві та Велланді. У 1953 році отець Михаїл видав збірку релігійних пісень – «Славіте Господа».

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

Михайло Левицький – видатна постать УГКЦ

16.01.2018

M_levyckyj15 січня, на Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі Михайла Левицького – митрополита УГКЦ, першого львівського кардинала, котрий завдяки своїй багатогранній діяльності та самовідданому служінню Богові, назавжди закарбувався в історії нашої Церкви.

Михайло Левицький був людиною глибоких надприродних чеснот: побожності, второпності, покори та доброти. Народився у містечку Ланчин Івано-Франківської області, на межі Гуцульщини та Покуття. Його батько був священиком, а за походженням шляхтичем гербу «Роґаля».

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

Празник св.Сильвестра Папи в крипті на Аскольдовій Могилі

16.01.2018

0116088641_n15 січня 2018 р Божественною Літургією в крипті св. Сильвестра, котру очолив о. Нікнор з Патріаршого Собору розпочалось празничне святкування вірних.

15 липня 2010 року Божого Архієрейська Божественна Літургія у церкві св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі Владика Йосиф освятив відновлену крипту св. Сильвестра Папи, де похоронений Київський князь Оскольд в Хрещенні Миколай.

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

Життєвий шлях Єпископа Мирона Дацюка

14.01.2018

952865414 січня, на Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі Єпископа УГКЦ в Канаді - Мирона Дацюка, котрий вірою та правдою все своє життя служив Богу. Владика Мирон Дацюк народився 16 листопада 1919 року в місцевості Мондер, що в провінції Альберта, Канада. Походив з родини Бручковських. При народженні його батьки – Лука та Ксенія, дали йому хресне ім’я Михайло.

Коли йому виповнилося 16 років, вирішив обрати шлях служіння Богу та Церкві, і вступити до Чину Святого Василія Великого. Там отримав монаше ім’я Мирон. Також, навчався у Мондері та Ґрімсбі, провінція Онтаріо. 15 листопада 1942 року склав урочисті довічні чернечі обіти, а 10 червня 1945 року у Ґрімсбі прийняв священиче рукоположення з рук Архиєпископа Василя Ладики. Після чого, був парохом декількох греко-католицьких церков Канади, а також ігуменом монастирів Чину Святого Василія Великого.

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 691 692 693 694 695 696 697 698 699 700 701 702 703 704 705 706 707 708 709 710 711 712 713 714 715 716 717 718 719 720 721 722 723 724 725 726 727 728 729 730 731 732 733 734 735 736 737 738 739 740 741 742 743 744 745 746 747 748 749 750 751 752 753 754 755 756 757 758 759 760 761 762 763 764 765 766 767 768 769 770 771 772 773 774 775 776 777 778 779 780 781 782 783 784 785 786 787 788 789 790 791 792 793 794 795 796 797 798 799 800 801 802 803 804 805 806 807 808 809 810 811 812 813 814 815 816 817 818 819 820 821 822 823 824 825 826 827 828 829 830 831 832 833 834 835 836 837 838 839 840 841 842 843 844 845 846 847 848 849 850 851 852 853 854 855 856 857 858 859 860 861 862 863 864 865 866 867 868 869 870 871 872 873 874 875 876 877 878 879 880 881 882 883 884 885 886 887 888 889 890 891 892 893 894 895 896 897 898 899 900 901 902 903 904 905 906 907 908 909 910 911 912 913 914 915 916 917 918 919 920 921 922 923 924 925 926 927 928 929 930 931 932 933 934 935 936 937 938 939 940 941 942 943 944 945 946 947 948 949 950 951 952 953 954 955 956 957 958 959 960 961 962 963 964 965 966 967 968 969 970 971 972 973 974 975 976 977 978 979 980 981 982 983 984 985 986 987 
987 сторінок

Катехизм

Молитва до Пресвятої Богородиці в чудотворній Іконі Зарваницькій

До місця уподоби Божого і Твого прийшов(ла) відвідати Тебе, Мати милосердя. Дай мені, о Пречиста Діво, Царице неба і землі і Мати нашого краю, щоби оздоровлений на) побачив(ла) велич Твоєї благодати. Твоє заступництво одержують змучені, до Тебе прибігають хворі і дістають полегші. Всі, що Тебе в молитвах славлять і Твого покрова шукають, дізнали ласк Твоїх. За їх прикладом і я, недостойний на) і грішний на), прибігаю до Тебе, Преблагословенна, в надії Твого милосердя і не виказаної Твоєї благодати. Поможи мені і заступи мене, негідного(ну), перед престолом серця Твого Сина, відверни справедливий гнів за мої прогріхи, переміни в милосердя і в відпущення. Не дай мені погибати в гріхах моїх, але з джерела ласки Свого Непорочного Серця подай мені просячому(ій) поміч тепер, а особливо в годину смерті. Амінь

служіння «Епіфанія»

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

«Епіфанія»

18 років свого служіння, з 1998 року, спільнота «Епіфанія» посвятила відвідуванню літніх людей, тяжкохворих, а також віл-інфікованих, більшість з яких вже відійшла у вічність.

Спільнота від усього серця дякує жертводавцям, які дарують на потреби вірних – свої молитви, свій час, свою працю, кошти.

Якщо хтось із парафіян, або ваших рідних не має можливості бути присутнім на Святій Літургії, почути Боже слово, посповідатися, чи приступити до Пресвятої Євхаристії, сердечно просимо звертатися до о. Анатолія Теслі – т. +38 /050/ 284 77 31

Докладніше

Найкращі ліки – це увага. Парафіяльна служба «Епіфанія»

dogliad13-го травня 1992-го року за ініціативи глави Ватикану Івана Павла II, був впроваджений новий міжнародний пам’ятний день – «Всесвітній день хворого». Таким днем було вибрано 11-те лютого. Можна вважати, що цей день не є випадковістю бо має певний зв’язок з добрими католицькими традиціями і великою місією, покладеною Богом на всю християнську церкву.

Цьогоріч 11 лютого члени товариства «Епіфанія» при храмі Святого Миколая на Аскольдовій Могилі - Ольга Лужна та Ореста Цимбрівська разом зі священником отцем Анатолієм Теслею, здійснили черговий візит до недужих та немічних людей.

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут