Добове коло молитви: стратегія опору й біополітика
27.03.2014
Наступні рядки виникли як реакція на читання антології досліджень «Світло єси Христе…»: Богослужіння добового кола (Львів: УКУ, 2012). На відміну від укладачів збірника Ендрю Квінлана й Василя Рудейка, не належу до кола професійних літургістів. Якщо ж витоки богослов’я у молитовному досвіді, а за Квінланом «кожне наукове дослідження у царині богослов’я літургійного повинно бути дослідженням богослов’я молитви»[1], тоді право на висловлення міркувань стосовно практики молитви належить і тим, хто так чи інакше причетний до богослов’я, рівно ж як і тим, хто прагне перебувати у молитовному колі помісної еклезіальної спільноти, що означає орієнтуватися не лише в колі проблем, заакцентованих літургістами, але й бути свідомим та ставити інші питання, що проходять повз увагу останніх, передовсім з причини їхньої професійної заанґажованості.
ХРЕСНА ДОРОГА
Ісусе, Спасителю мій розп'ятий, люблю Тебе понад усе і з цілого серця жалую, що я Тебе, мого Господа, так часто ображав.
Щоб Тобі подякувати за ласку спасіння, перепросити Тебе за свої гріхи і випросити собі ласку витривання в доброму, хочу розважати Твої муки і смерть.
А жертвую Тобі ці розважання і молитви за душі в чистилищі (особливо за душу N.N.). Вчини, мій любий Ісусе, щоб цю Хресну дорогу я відправив на Твою славу і на користь мені та душам у чистилищі. Амінь
Школа (27 березня)
26.03.2014
Пішов Гусак у город дивитися чи усе там гаразд. Зирк, а на капусті хтось сидить.
- Ти хто? - питає гусак.
- Гусениця.
Невідома сторона УГКЦ
26.03.2014
У контексті останніх подій, що сталися в Криму, переконана, у більшості українців виникало питання стосовно дальшої долі найближчої до вже колишньої автономної республіки частини нашої держави – Східної України. Усіх бентежить, чи продовжуватиме свою політику захисту росіян в Україні Путін на східних теренах Української держави, а також те, яка доля спіткає патріотичну Українську Греко-Католицьку Церкву.
Суспільний діалог як вклад у справу миру
26.03.2014
Євангелізація зумовлює також діалог. Сьогодні пріоритетними для діалогу є три середовища, в яких Церква повинна бути присутньою, щоб служити всебічному розвитку людини і шукати загальне добро: діалог з державою, діалог з суспільством – який включає діалог з культурою і наукою – і діалог з вірянами, які не належать до Католицької Церкви. «Церква завжди промовляє в світлі віри»[1] [1], вносить свій двохтисячолітній досвід і завжди пам’ятає про життя і страждання людини. Цей досвід незрозумілий для людського розуму, але він важливий і може збагатити невіруючих і спонукати їх розширювати свій кругозір.
Церква і революція
25.03.2014
В одній з повістей Франца Кафки згадується київський священник, який під час революції 1905 року зупинив натовп, зробивши собі ножем на долоні розріз хрестом... Під час революції у Києві 2014 року таких відважних священників були десятки. Можливо, завдяки їм, жертв на Майдані було менше, ніж могло бути.
Про роль церкви в українській революції УНІАН у Брюсселі розмовляв з провідним релігієзнавцем України, віце-ректором Українського Католицького Уінверситету, колишнім дисидентом Мирославом Мариновичем.
