«Аскольдова могила»- Повесть времен Владимира Первого (IV)
20.02.2009
Едва заметный след, по которому шел Всеслав с Алексеем и его дочерью, довел их в несколько минут до широкого оврага. Опустясь по узенькой тропинке на самое его дно, они пошли берегом небольшого ручья, который то терялся среди мелких кустов дикой черешни и колючего терновника, то появлялся снова; в одном месте, выступая из берегов своих, он разливался по низменному лугу; в другом, извиваясь посреди больших деревьев, подмывал длинные корни дупловатой ивы или журчал под тенью высокого клена. Дойдя до того места, где ручей, покидая русло свое и разливаясь во все стороны, составлял довольно обширный пруд, Алексей остановился.
«Аскольдова могила»- Повесть времен Владимира Первого (III)
20.02.2009
Ручей, известный под именем Почайны и впадающий ныне в Днепр за полверсты от Киева, был некогда хотя небольшою, но глубокою и судоходною речкою. Извиваясь несколько времени по лугам, называемым Облонью, и обтекая весь Киево-Подол, она соединялась наконец с Днепром, близ урочища, наименованного впоследствии Крещатиком. Верховья этой речки терялись в нескольких верстах от Киева, среди непроходимых оврагов и болот, поросших в то время дремучим чернолесьем.
«Аскольдова могила»- Повесть времен Владимира Первого (II)
20.02.2009
Давно уже свирепые печенеги [5] не дерзали приближаться к границам русским; покоренные ятвяги [6] смирились; мятежные радимичи [7], побитые на голову воеводою княжеским, прозванным Волчий Хвост, платили снова обычную дань, и от берегов Черного моря, называемого в то время Русским, до крайних пределов обширной области Новогородской почти все пространство земли, заключающее в себе нынешнюю Европейскую Россию, признавало своим владыкою великого князя Киевского. С ужасом взирала отдаленная Греция на сего ставро-скифского царя[1], который, подражая во всем отцу своему, Святославу, не хотел последовать примеру матери его, благочестивой княгини Ольги, и принять веру христианскую.
«Аскольдова могила»- Повесть времен Владимира Первого (I)
20.02.2009
Итак, признание выдающихся достоинств романа было почти единодушным - причем во всех возрастных категориях и во всех социальных слоях. Удачный выбор жанра и темы, умение живописать словом старину и глубочайший патриотизм автора, так созвучный настроениям общества тех лет, - вот, на наш взгляд, основные слагаемые феноменального успеха первого русского исторического романа, коим по праву стал считаться в истории отечественной литературы «Юрий Милославский», «В этом романе столько русского, родного, оригинального, что невольно привязываешься к нему, как к другу»[5], -писал один из современников Загоскина, точно выражая отношение читателей к знаменитому произведению.
Фінансовий звіт адресної допомоги багатодітним, потерпілим, бездоглядним за четвертий квартал 2008р
19.02.2009
Всечесна громадо церкви св.. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, дорогі парафіяни, шановні прихожани, усі жертводавці на діла Божі. Подаємо Вашій увазі звіт парафіяльної служби милосердя за останній квартал минулого року. У даному звіті Ви можете побачити на які потреби і кому ми усі разом допомагаємо. У звіті зведено витрати на продукти харчування, предмети гігієни, канцтовари, художню літературу, медикаменти та речі домашнього вжитку. Звертаюсь до Вас не бути байдужими до чужого горя, підтримати і допомогти у скрутну хвилину. Особливої опіки потребують діти, зважаймо на них і не відрікаймося їх.
З молитвою за всіх, ваш відданий у Христі ієрей Ігор-Ілля Онишкевич
Володимир Кальненко малює картину для Ватикану
18.02.2009
"Замовив настоятель храму Святого Миколая на Аскольдовій могилі отець Ігор Онишкевич, - розповідає 65-річний київський художник Володимир Кальненко. - У квітні він подарує її Ватикану на третю річницю смерті Іоанна Павла ІІ".
2 березня 2009 року - початок Великого посту
17.02.2009
Уже апостоли й перша християнська громада почали заміняти день жидівської Пасхи днем поминання Христових мук і смерті. Роковини Христової смерті були для них дуже сумним днем. Тож, щоб його належно відсвяткувати, вони зберігали піст у цей день. І так первісна християнська Пасха почала існувати у вигляді посту. Це була хресна Пасха. За свідченням святого Іринея (к. 125 - к. 203), про яке говорить історик Церкви Євсевій (к. 260 - к. 340), перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежувався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхальним, а таки самою Пасхою.
У ІІІ столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем. При кінці ІІІ століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV віку маємо перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідчення дає нам Нікейський Собор, котрий каже, щоб помісні собори відбувалися "один перед Чотиридесятницею , щоб після усунення всякого неладу чистий дар приносився Богові, а другий під осінній час" (Правило 5).
«Витай між нами, Христе, витай!
