«Аскольдова могила»- Повесть времен Владимира Первого (II)
20.02.2009
Давно уже свирепые печенеги [5] не дерзали приближаться к границам русским; покоренные ятвяги [6] смирились; мятежные радимичи [7], побитые на голову воеводою княжеским, прозванным Волчий Хвост, платили снова обычную дань, и от берегов Черного моря, называемого в то время Русским, до крайних пределов обширной области Новогородской почти все пространство земли, заключающее в себе нынешнюю Европейскую Россию, признавало своим владыкою великого князя Киевского. С ужасом взирала отдаленная Греция на сего ставро-скифского царя[1], который, подражая во всем отцу своему, Святославу, не хотел последовать примеру матери его, благочестивой княгини Ольги, и принять веру христианскую.
«Аскольдова могила»- Повесть времен Владимира Первого (I)
20.02.2009
Итак, признание выдающихся достоинств романа было почти единодушным - причем во всех возрастных категориях и во всех социальных слоях. Удачный выбор жанра и темы, умение живописать словом старину и глубочайший патриотизм автора, так созвучный настроениям общества тех лет, - вот, на наш взгляд, основные слагаемые феноменального успеха первого русского исторического романа, коим по праву стал считаться в истории отечественной литературы «Юрий Милославский», «В этом романе столько русского, родного, оригинального, что невольно привязываешься к нему, как к другу»[5], -писал один из современников Загоскина, точно выражая отношение читателей к знаменитому произведению.
Фінансовий звіт адресної допомоги багатодітним, потерпілим, бездоглядним за четвертий квартал 2008р
19.02.2009
Всечесна громадо церкви св.. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, дорогі парафіяни, шановні прихожани, усі жертводавці на діла Божі. Подаємо Вашій увазі звіт парафіяльної служби милосердя за останній квартал минулого року. У даному звіті Ви можете побачити на які потреби і кому ми усі разом допомагаємо. У звіті зведено витрати на продукти харчування, предмети гігієни, канцтовари, художню літературу, медикаменти та речі домашнього вжитку. Звертаюсь до Вас не бути байдужими до чужого горя, підтримати і допомогти у скрутну хвилину. Особливої опіки потребують діти, зважаймо на них і не відрікаймося їх.
З молитвою за всіх, ваш відданий у Христі ієрей Ігор-Ілля Онишкевич
Парафіяльна служба милосердя «Карітас-Печерськ»
ДокладнішеВолодимир Кальненко малює картину для Ватикану
18.02.2009
"Замовив настоятель храму Святого Миколая на Аскольдовій могилі отець Ігор Онишкевич, - розповідає 65-річний київський художник Володимир Кальненко. - У квітні він подарує її Ватикану на третю річницю смерті Іоанна Павла ІІ".
2 березня 2009 року - початок Великого посту
17.02.2009
Уже апостоли й перша християнська громада почали заміняти день жидівської Пасхи днем поминання Христових мук і смерті. Роковини Христової смерті були для них дуже сумним днем. Тож, щоб його належно відсвяткувати, вони зберігали піст у цей день. І так первісна християнська Пасха почала існувати у вигляді посту. Це була хресна Пасха. За свідченням святого Іринея (к. 125 - к. 203), про яке говорить історик Церкви Євсевій (к. 260 - к. 340), перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежувався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхальним, а таки самою Пасхою.
У ІІІ столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем. При кінці ІІІ століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV віку маємо перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідчення дає нам Нікейський Собор, котрий каже, щоб помісні собори відбувалися "один перед Чотиридесятницею , щоб після усунення всякого неладу чистий дар приносився Богові, а другий під осінній час" (Правило 5).
Про рід і дитинство головнокомандувача УПА Романа Шухевича
17.02.2009
Якось Ромек, як інколи кликали його друзі, грав на фортепіано на вечірці в карпатському містечку Дора. Інструмент привезли на возі від однієї свідомої родини до будинку «Просвіти». Коли ж фортепіано треба було повертати господарям, «Турам» стало шкода перевозити його на возі, тому хлопці підняли інструмент разом з кріслом, у якому сидів Шухевич, та й понесли їх через усе містечко. Роман увесь час грав, і цю історію довго переповідали місцеві жителі.
«Тишковецькі Шухевичі»
Великий рід Шухевичів упродовж кількох поколінь збагачував Україну священиками, науковцями, митцями, юристами та військовими. Найдавніші згадки про рід сягають XVIII-XIX століть. Зокрема, розповідається про отця Миколу Шухевича, який був священиком у селі Раківці над Дністром. Миколин син Йосип, прадід Романа Шухевича, був парохом у селі Тишківці Городенківського повіту. Від нього починається «тишковецька лінія» родини Шухевичів, бо є ще й «олієвська лінія» (від села Олієв, де священиком був брат Йосипа Шухевича).
