Коли не шкода – заплати іншому
11.08.2013
«Кожний погоджується, що прощення – прекрасна річ, поки йому самому не доводиться прощати», – Клайв Стейплз Льюїс. Не те щоби це було закономірністю, але, все ж таки, схожа поведінка проявляється. І є на це рада: “заплати іншому”, хоча б за зразком однойменного фільму “Pay It Forward”.
Потріскана Амфора (11 серпня)
11.08.2013
Селянин щоденно привозив до села воду із джерела в двох пузатих амфорах, прикріплених на спині осла, що крокував поруч з ним.
Одна амфора була стара й уся в тріщинах, під час мандрівки з неї постійно витікала вода. Друга – нова, без ушкоджень, утримувала воду до краплини.
Папа Римський визнав український Голодомор одним з найстрашніших геноцидів
10.08.2013
"Люди, які зазнали різанини і гоніння – як під час трьох найбільших геноцидів минулого століття вірмени, євреї та українці –боролися за свою свободу".
Великі держави «вмили руки» під час Геноциду вірмен, бо знали набагато більше, ніж говорили: адже вони не говорили про те, що під час геноциду спокійно вмили руки.
Страшний суд (10 серпня)
10.08.2013
Звікувавши просте і погідне життя, упокоїлася одна жінка. І зразу ж опинилася у довгій та впорядкованій процесії осіб, котрі поволі пересувалися до престолу небесного Судії. Дійшовши до середини черги, вона почала уважно прислухатися до кожного слова, сказаного Богом.
Чула, як Бог мовив до когось:
«Не бійтеся» чи «Не знаю, хто ви»?
09.08.2013
З блогу Апостольського нунція в Україні, Його Високопреосвященства Томаса Едварда Ґалліксона.
Аж ото сказав хтось до нього: «Господи, чи мало буде тих, що спасуться?» Він відповів їм: «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! — він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.
Нещасний старий (9 серпня)
09.08.2013
Жив собі колись один старий, що ніколи не був молодим. І тому не навчився жити. А не вміючи жити, не відав, як належить умерти.
Не знав ні надії, ані тривоги; не розумів, як то плакати і як сміятися.
Ні переймався, ні чудувався тим, що діялося на світі.
Збавляв дні, нудьгуючи, - сидів на порозі своєї домівки, втупивши очі у землю. І навіть жодним поглядом не вшанував неба – цього лазурового кристалу, який Господь Бог і для нього щодня начищав тонкою ватою оболоків.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями. 
