Зустріч (27 лютого)
26.02.2013
- Я сидів сам-один в купе потягу. Згодом зайшла якась дівчина, - розповідав незрячий юнак-індус. - Чоловік та жінка, що її проводжали, напевно, були їй батьками. Вони давали їй силу-силенну порад і напучень. Не знаю, як виглядала та дівчина, але барва її голосу мені сподобалася.
"Чи їде вона до Дехра Дун?" - подумав я, коли потяг рушив. І став міркувати над тим, як не зрадити їй, що я невидющий. Поклав собі так: якщо не підводитися з місця, то сліпоти своєї можна й не виказати.
Ліс (26 лютого)
25.02.2013
Під час своєї відпустки один чоловік пішов прогулятися лісом, який лежав неподалік од міста, де чоловік жив. Ходив по лісу годину, другу, аж нарешті збагнув, що заблукав. Ще і ще силкувався віднайти дорогу назад, випробував чи не всі стежки, але жодна не вивела його з лісу.
І враз наткнувся на иншого чоловіка, який, подібно до нього, блукав лісом.
- Дякувати Богові, - вигукнув він, - тут є ще одна жива душа. Чи міг би вказати мені дорогу назад, до міста?
Божі руки (25 лютого)
24.02.2013
Один учитель подорожував разом зі своїм учнем. Той мав обов’язок пильнувати учителевого верблюда. Увечері, коли мандрівники знайшли місце для перепочинку, учень був уже такий втомлений, що чи то забув про свій обов’язок, чи просто злегковажив його.
«Боже, — молився він, засинаючи, — припильнуй сьогодні верблюда, доручаю його Тобі».
Вранці виявилося, що тварини нема.
«Де верблюд?» — запитав учитель.
Яблуко (24 лютого)
24.02.2013
Кожного ранку могутній цар Бенґаді приймав дарунки від підданих, які приходили виявити йому свою вірність і пошану. Цар Бенґаді досяг у своєму житті всього, що можна було досягнути, і почав уже потроху нудьгувати.
Щодня на подвір’ї поряд з іншими підданими пунктуально з’являвся один смиренний жебрак.
Він приносив цареві яблуко і зникав так само тихо, як і з’являвся.
Цар, що звик приймати дорогі подарунки, дивився на ці яблука дещо зневажливо, і, як тільки жебрак відвертався, кпив з нього, а разом з царем — увесь двір.
Казка про золоту рибку (23 лютого)
22.02.2013
Була собі золота рибка. Одного дня вона взяла всі свої сім талантів і поплила шукати щастя. Ще не відпливши далеко, зустріла вугра.
«Агов, рибко, куди пливеш?»
«Шукаю щастя», - гордо відповіла золота рибка.
«Тоді, Ти дуже правильно приплила, - промовив вугор. – усього з чотири таланти я можу продати тобі такий плавник, з яким ти попливеш удвічі швидше».
«Чудово!» - не могла стриматися від радости золота рибка. Вона заплатила, взяла плавник і поплила набагато швидше ніж до того.
Незабаром дісталася до місця, де жила каракатиця.
«Агов, рибко, куди пливеш?»
Провалля (22 лютого)
21.02.2013
Один чоловік, невдоволений собою та іншими, шемрав: «хто сказав, що кожен мусить нести свій хрест? Невже не існує жодного способу його позбутися? В мене досить моїх щоденних прикрощів і турбот!»
Добрий Бог відповів йому у ві сні.
Чоловік побачив земне життя людей як безконечну процесію. Кожна людина йшла несучи на собі великий хрест, крок за кроком, з великими зусиллями просуваючись у перед.
Молитва про прощення
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями. 
