Божевільне мiсто (16 лютого)
16.02.2013
В одному маленькому містечку, яке нічим не вирізнялося серед інших, траплялися дуже дивні речі.
Діти забували виконувати уроки, дорослі, йдучи спати, не пам'ятали, що треба зняти взуття, на вулиці ніхто ні з ким не вітався.
Двері церкви були наглухо забиті. Мовчали дзвони, ніхто не вмів молитися.
Якось у понеділок зранку учитель запитав учнів:
Дозвілля Господа Бога (15 лютого)
15.02.2013
Якось одна знатна римлянка запитала у равина Йоссі Бен халафта: «А, що Бог робить цілими днями?»
Добрий равин відповів: «Він парує людей, вирішує, хто з ким має побратися: цей чоловік з цією жінкою, та жінка з отим чоловіком, і так далі…»
«Нічого особливого» - зауважила патриціанка. – «Те саме і я могла б робити. За один день я можу поєднати тисячу пар.»
У засніжених Карпатах
15.02.2013
Шостого лютого о дев’ятій годині вечора дитяча група з Аскольдової могили відправилася поїздом Київ - Івано-Франківськ на лижній відпочинок в Карпати. Група складалася з двадцять двох осіб. З вихователів були наші парафіяни Мирослава Мазур, Дмитро Засульський, Олександр Турковський, а також парох нашої церкви отець Ігор Онишкевич з дружиною Антоніною.
Наступного дня ми прибули в Івано-Франківськ, де на нас уже чекав автобус. Ми вирушили в гатель, який знаходився не далеко від Ворохти. Дорога була довгою, тому дехто заснув, а хтось милувався краєвидами Карпат.
Газета «ОРАНТА», визначні події парафії, Парафіяльна служба милосердя «Карітас-Печерськ»
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Тінь (14 лютого)
14.02.2013
Рано-вранці першого дня нового навчального року маленький школярик з мамою за руку радісно чимчикував до школи.
Сонце щойно зійшло і світило в спину. Хлопчик зачаровано дивився на свою довжелезну тінь - він почував себе тридцятиметровим велетнем.
Серце
13.02.2013
Уявляю собі, що заходжу вночі у храм, щоб прихилити серце та коліна перед Чесними Дарами… єдиним джерелом світла тут є запаленні свічки на вівтарі… мій погляд зупиняється на гостії, білосніжні обриси якої виділяються у темноті…
Гостія схожа на магніт, бо притягує мій зір і усе моє єство до себе, як до центру… У своєму житті я, зазвичай, зосереджуюсь на зовнішній поверхневій стороні, але тут пильно вдивляюсь у саме серце речей, в центр свого існування та існування світу…
Я дивлюся на гостію і мене огортає мовчання… Усі думки заспокоюються і поступово відходять геть… Безмовність тієї гостії, здається, наскрізь проймає моє тіло, а вже з нього розливається по всій святині… Так що усе у мені та довкола завмирає.
Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас!
Великий Угоднику і Святителю Божий Миколаю, Пастирю й Учителю всіх, хто з щирим молінням вдається до Твоєї допомоги.
Ти помагав тим, які до Тебе вдавалися, поможи і мені в усіх труднощах і потребах життя мого.
Коли прийде хвиля, де сила моя заслаба, труднощі, що стають на дорозі життя мого, завеликі для мене, Ти, Угоднику Божий, подай мені помічну Твою руку і стань мені на охорону, як ставав завжди тим, що в труднощах і небезпеках пам’ятали про Тебе.
Поблагослови мене Святительською Твоєю рукою, настав на стежку добру, запали в мені віру непохитну і моли Христа Бога, спастися душі моєї.
Амінь
