"Вже від сьогодні обіцяю новому Папі свою безумовну пошану та послух", - Бенедикт XVI до кардиналів
28.02.2013
Після подячного слова, яке на початку останньої зустрічі Папи Бенедикта XVI з Колегією Кардиналів, що відбулася 28 лютого 2013 р., виголосив її Декан кардинал Анджело Содано, вислужений Державний Секретар, з прощальним словом до присутніх звернувся Святіший Отець:
Шановні і дорогі браття!
з великою радістю приймаю вам та складаю кожному з вас свої найщиріші побажання. Дякую кардиналові Анджело Содано, який, як завжди, зумів стати виразником почуттів усієї колегії. Дякую, еміненціє, від щирого серця. Хочу сказати вам, посилаючись на подію, що трапилася з учнями в Емаусі, що також і для мене було великою радістю крокувати разом з вами протягом цих восьми років у світлі присутності Воскреслого Господа.
Понтифікат Бенедикта ХVІ і УГКЦ
28.02.2013
Добігають останні хвилі понтифікату Святішого Отця Папи Бенедикта ХVІ. Понтифікату, який випав на час генерального наступу диктатури релятивізму на самі основи західної цивілізації. Понтифікату, який став часом внутрішньої консолідації Вселенської Спільноти Католицької Церкви. Понтифікату, який ще раз потвердив, що саме Католицька Церква є основною перешкодою для сил, які змагають до дегуманізації суспільства і деконструкції самої людини.
Чарівний перстень (28лютого)
27.02.2013
Одного разу король викликав до палацу всіх чародіїв країни й повів їм таке:
- Я хочу завше бути за приклад для моїх підданців. Прагну бути сильним та рішучим, спокійним і навіть незворушним перед лицем будь-яких присудів долі. Та иноді я сумний і пригнічений через якийсь прикрий випадок чи несприятливі обставини. А то знову з несподіваної радости або великого успіху западаю у стан неймовірного збудження. Це все мені не до вподоби. Почуваюсь такою собі беззахисною галузкою, що її шарпає рвучкий вітер. А зробіть-но мені оберіг, що звільнив би мене від занадто гарних і занадто похмурих душевних станів, від постійних змін настрою.
Зустріч (27 лютого)
26.02.2013
- Я сидів сам-один в купе потягу. Згодом зайшла якась дівчина, - розповідав незрячий юнак-індус. - Чоловік та жінка, що її проводжали, напевно, були їй батьками. Вони давали їй силу-силенну порад і напучень. Не знаю, як виглядала та дівчина, але барва її голосу мені сподобалася.
"Чи їде вона до Дехра Дун?" - подумав я, коли потяг рушив. І став міркувати над тим, як не зрадити їй, що я невидющий. Поклав собі так: якщо не підводитися з місця, то сліпоти своєї можна й не виказати.
Ліс (26 лютого)
25.02.2013
Під час своєї відпустки один чоловік пішов прогулятися лісом, який лежав неподалік од міста, де чоловік жив. Ходив по лісу годину, другу, аж нарешті збагнув, що заблукав. Ще і ще силкувався віднайти дорогу назад, випробував чи не всі стежки, але жодна не вивела його з лісу.
І враз наткнувся на иншого чоловіка, який, подібно до нього, блукав лісом.
- Дякувати Богові, - вигукнув він, - тут є ще одна жива душа. Чи міг би вказати мені дорогу назад, до міста?
Божі руки (25 лютого)
24.02.2013
Один учитель подорожував разом зі своїм учнем. Той мав обов’язок пильнувати учителевого верблюда. Увечері, коли мандрівники знайшли місце для перепочинку, учень був уже такий втомлений, що чи то забув про свій обов’язок, чи просто злегковажив його.
«Боже, — молився він, засинаючи, — припильнуй сьогодні верблюда, доручаю його Тобі».
Вранці виявилося, що тварини нема.
«Де верблюд?» — запитав учитель.
