Блаженніший Любомир: «Я молюся за Донбас!»
17.11.2015
Декілька днів тому Блаженніший Любомир дав відповіді на запитання Українського інституту стратегій глобального розвитку та адаптації. Що з цього вийшло ви можете побачити у цій публікації.
– Доброго дня, Блаженніший! Ми з Вами вже трохи знайомі: Ви колись були в нас у Донецьку, в гостях у Державному інституті інформатики та штучного інтелекту. А нині, після того як ми – ми всі донеччани – переїхали в Київ, ми створили громадську фундацію Український інститут стратегій глобального розвитку та адаптації. Також було започатковано ініціативу «Український консенсус».
Дні Преподобної Матері Йосафати. Початок був звичайний… Йосафата насамперед була дитиною.
17.11.2015
Ти сотворив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї. Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно: діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре. Псалом 139, 13-14
Надворі стояла пізня осінь 1869 року. Це було 20 листопада, саме п’ятниця. Ніхто не пам’ятає яка тоді була погода: дощова чи сонячна, можливо, вже й сніжком припорошувало, - а в родині Якова та Ксенії це був справді сонячний, теплий і дуже радісний день. У сім’ї на світ народилася ще одна донечка, якраз перед днем Святого Архистратига Михаїла, тому вирішили, що її хресне ім’я буде Михайлина. Ніхто не знав, ким виросте дівчинка, але всі дуже тішилися, що на землі появилася ще одна людина – дарунок Творця та вияв Його благословення.
Історія одного експоната. Посох патріарха
16.11.2015
Іноді непоказна музейна річ, яка не є ні довершеним мистецьким твором, ані археологічною пам’яткою, може бути частиною великої історії, проливаючи світло на цілу епоху в житті країни й народу в певну добу. До таких знакових епохальних символів, поза всякими сумнівами, належить посох з експозиції у відділі історії Української греко-католицької церкви у Львівському музеї історії релігії. На перший погляд – це звичайнісінький дерев’яний костур, які часто можна побачити в руках літніх людей. Але в часи заборони УГКЦ, у її так званий катакомбний період, ця річ відіграла вельми важливу роль у історії Церкви зокрема й України загалом.
Слово про свободу та відповідальність
13.11.2015
Євген Сверстюк дуже точно сформулював одну з найсуттєвіших характеристик радянського і пострадянського стану нашого суспільства: втрата сенсу слів. Ідеться про девальвацію слів і понять, про фальш, що стала віддзеркаленням суті тоталітарного режиму і, на жаль, знайшла продовження в Україні олігархічній.
Наше звернення про свободу та відповідальність присвячуємо Євгену Сверстюку та адресуємо це звернення всій країні: пройдене нами всіма і те, що переживаємо зараз, має повернути значення слів, які вкладаємо в Україну.
«Ми є свідками народження нової ідеї українського народу»
11.11.2015
Інтерв'ю Предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, яке він дав 26 жовтня російському виданню «Трибуна» під час свого перебування у Римі.
Як зараз, на ваш погляд, розвивається Українська Греко-Католицька Церква, чи багато людей приходить до церкви, з чим вони приходять, що просять від Бога й взагалі, в цілому, чи відчувається в ці роки в людях дефіцит Бога, дефіцит спілкування з Ісусом Христом?
Люди одружуються для щастя… А що стається потім?
11.11.2015
Люди укладають шлюб у сподіванні, що це зробить їх щасливими. Те, що виростає поміж ними за рік, два або десять, буває неймовірним. Нерідко температура почуттів знижується, і подружжя нагадує двоосібну спілку, покликану до виконання життєвих завдань. Інколи між ними виникає глибока і тепла любов; інколи зростає ненависть і ранить обох.
Дослідження, проведені на чотирьох континентах серед людей різних національностей, рас і релігій, показали, що найчастіший привід скерування гніву на тих, кого ми любимо, це відчуття, що вони до нас погано ставляться. Ненависть — це посилений до межі й зафіксований гнів.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями. 
