Починаючи з кінця (17 лютого)
17.02.2013
Два чоловіки отримали звістку про смерть свого багатого приятеля. І один з них запитав:
«Скільки, цікаво, він залишив?»
«Усе, - відповів товариш».
В одній далекій країні правив володар, який понад усе любив насолоджуватися своїм надзвичайним багатством. Кожного дня він зодягався у вишиті самоцвітами золототкані строї. Коли раніше сонце осяювало його обличчя, а шати починали мінитися тисячею райдужних блискіток, він виходив зі свого королівського палацу, щоб прийняти знаки поклоніння від своїх підданих.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Божевільне мiсто (16 лютого)
16.02.2013
В одному маленькому містечку, яке нічим не вирізнялося серед інших, траплялися дуже дивні речі.
Діти забували виконувати уроки, дорослі, йдучи спати, не пам'ятали, що треба зняти взуття, на вулиці ніхто ні з ким не вітався.
Двері церкви були наглухо забиті. Мовчали дзвони, ніхто не вмів молитися.
Якось у понеділок зранку учитель запитав учнів:
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Дозвілля Господа Бога (15 лютого)
15.02.2013
Якось одна знатна римлянка запитала у равина Йоссі Бен халафта: «А, що Бог робить цілими днями?»
Добрий равин відповів: «Він парує людей, вирішує, хто з ким має побратися: цей чоловік з цією жінкою, та жінка з отим чоловіком, і так далі…»
«Нічого особливого» - зауважила патриціанка. – «Те саме і я могла б робити. За один день я можу поєднати тисячу пар.»
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/У засніжених Карпатах
15.02.2013
Шостого лютого о дев’ятій годині вечора дитяча група з Аскольдової могили відправилася поїздом Київ - Івано-Франківськ на лижній відпочинок в Карпати. Група складалася з двадцять двох осіб. З вихователів були наші парафіяни Мирослава Мазур, Дмитро Засульський, Олександр Турковський, а також парох нашої церкви отець Ігор Онишкевич з дружиною Антоніною.
Наступного дня ми прибули в Івано-Франківськ, де на нас уже чекав автобус. Ми вирушили в гатель, який знаходився не далеко від Ворохти. Дорога була довгою, тому дехто заснув, а хтось милувався краєвидами Карпат.
Газета «ОРАНТА», визначні події парафії, Парафіяльна служба милосердя «Карітас-Печерськ»
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Тінь (14 лютого)
14.02.2013
Рано-вранці першого дня нового навчального року маленький школярик з мамою за руку радісно чимчикував до школи.
Сонце щойно зійшло і світило в спину. Хлопчик зачаровано дивився на свою довжелезну тінь - він почував себе тридцятиметровим велетнем.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/Серце
13.02.2013
Уявляю собі, що заходжу вночі у храм, щоб прихилити серце та коліна перед Чесними Дарами… єдиним джерелом світла тут є запаленні свічки на вівтарі… мій погляд зупиняється на гостії, білосніжні обриси якої виділяються у темноті…
Гостія схожа на магніт, бо притягує мій зір і усе моє єство до себе, як до центру… У своєму житті я, зазвичай, зосереджуюсь на зовнішній поверхневій стороні, але тут пильно вдивляюсь у саме серце речей, в центр свого існування та існування світу…
Я дивлюся на гостію і мене огортає мовчання… Усі думки заспокоюються і поступово відходять геть… Безмовність тієї гостії, здається, наскрізь проймає моє тіло, а вже з нього розливається по всій святині… Так що усе у мені та довкола завмирає.
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/.jpg)
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
