Газета «ОРАНТА»

Про що говорять легенди?

06.02.2018

 
Навіть назва цієї місцевості тісно пов'язана з древньою історією, а точніше — з іменами київських князів Аскольда і Діра. Це вони ходили в незапам'ятному 866 році у військовий похід на Царгород. Тоді русичі були близькі до перемоги. Але християни Константинополя стали благати Пресвяту Богородицю, щоб вона врятувала їх від вірної загибелі. І сталося диво: піднялася страшна буря, вона і зруйнувала російський флот. Дивом залишилися живі самі князі. Царгород уникнув руйнації, а вражені величчю християнства Аскольд і Дір негайно хрестилися.

 

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

Історія життя Владики Івана Хоми

06.02.2018

На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі владики Івана Хоми - секретаря архиєпископа Івана Бучка, канцлера патріарха Йосифа Сліпого, а згодом - апокризарія Києво-Галицької Митрополії при Римському Апостольському Престолі.

Ким же ж був владика Хома і яку роль відіграв для своєї Церкви і народу? Чому ще сьогодні при розповідях зауважуємо зацікавлення його особою та життям. Саме про це хочеться вам, дорогі читачі, розповісти. Народився Іван Хома 27 листопада 1923 року в місті Хирові (сьогодні Старосамбірський район Львівської обл.) в багатодітній сім’ї залізничного робітника, учасника Першої світової війни. Початкову школу закінчив у Хирові, а середню освіту здобув у гімназіях Перемишля та Самбора.

Подальший його життєвий шлях був тернистим. Воєнне лихоліття не дозволило закінчити молодому студенту духовну семінарію в Перемишлі. Коли місто зайняли радянські війська, НКВД разом з польськими шовіністами створили нестерпні умови для подальшого навчання в семінарії. 1945 року її було остаточно закрито. Студенти розійшлися, хто де міг.

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

3 лютого - вшановується пам’ять єпископа Антоніна Жолкевського

06.02.2018

На Аскольдовій Могилі помолилися за Антоніна Жолкевського – василіянина, єпископа Пінської єпархії Руської Унійної Церкви та архімандрита Лавришівського монастиря.

Народився майбутній єпископ на Волині - у Луцьку або його околицях, в сім’ї батька Михайла Жолкевського гербу Любич та матері Анни. З родичівством відкликався до польського короля Яна Собеського, що неабияк сприяло його блискавичній церковній кар'єрі. У молодому віці Антонін вступив до Василіянського Чину, а після складання вічних обітів, та закінчення початкових студій у Віленській єзуїтській колегії, навчався в єзуїтській колегії в Браунсбергу (1684 - 1687), а далі в Колегії Конгрегації Поширення Віри в Римі (1687 - 1690). Навчання в Римі завершив докторатом із філософії.

Потім деякий час перебував біля митрополита Кипріяна Жоховського, а згодом у 1697 році отримав привілей на Пінську єпископську катедру, а на василіянській капітулі 1698 року отримав в управління Лавришівську архимандрію, яку до цього мав новопризначений архієпископ. Полоцький Маркіян Білозор, котрий пізніше скаржився до Конгрегації Поширення Віри, що архимандрію віддали Жолкевському, коли той ще не був висвяченим на єпископа.

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

Бій під Крутами. Як це було 100 років тому?

03.02.2018

Cічень 1918-го. По залізничній лінії Курськ — Бахмач — Київ у напрямку української столиці просуваються загони більшовиків під орудою Муравйова — радянська Росія ще в грудні розпочала бойові дії проти УНР. У Бахмачі дислокувався український гарнізон — чотири сотні 1-ї Київської юнкерської школи імені Богдана Хмельницького. 26 січня їхній командир Аверкій Гончаренко попросив у Києва допомоги. До Бахмача вирушив новостворений Студентський курінь, що складався з добровольців-студентів і гімназистів старших класів столичних навчальних закладів. Очолив курінь студент Українського народного університету сотник Андрій Омельченко. Гончаренко не втримав Бахмач, відступив. Із київською підмогою і чернігівськими добровольцями він вирішив дати більшовикам бій на станції Крути — 130 кілометрів від Києва.

https://focus.ua/archivist/390004/

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

Нариси із життя єпископа Корнилія Пасічного

02.02.2018

На Аскольдовій могилі помолилися за упокій душі Корнилія Пасічного – василіянина, єпископа-емерита Торонтонської єпархії. Усе своє життя він жертовно та самовіддано служив Богові та Церкві, був мудрим душпастирем, за що священнослужителі та миряни, завжди ставилися до нього з великою шаною та повагою.

Владика Корнилій народився у Вінніпезі (Канада) 27 березня 1927 року, в родині Стефана й Анастасії з роду Крук. Народну освіту здобув у Школі святого Миколая (тепер, це Школа Непорочного Серця Марії) у Вінніпезі, а у вересні 1942 року, відчувши покликання до богопосвяченого життя, вступив до монастиря отців василіан у Мондері. Також навчався у василіанському схоластикаті в Мондері та в Гримсбі, Онтаріо (1944-1948), вивчав філософію у Гленкові (США) та богослов’я у Папському григоріанському університеті в Римі. 31 жовтня 1948 року склав довічні обіти, і 5 липня 1953 року, в Римі отримав священичі свячення з рук архиєпископа Івана Бучка.

Здобувши подальші наукові ступені в Канаді, його душпастирське життя стало дуже насиченим. Отець Корнилій викладав філософію василіанським студентам у Мондері, був душпастирем храму в місцевості Краків, тимчасово виконував обов’язки душпастиря в церкві Святого Івана Хрестителя в Оттаві, а також викладав філософію в Оттавському університеті.

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/

Світлої пам’яті Преосвященного владики Івана Прашка

02.02.2018

На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі Івана Прашка – єпископа УГКЦ та Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра й Павла. За період душпастирства, владика Іван став духовним батьком для тисяч розкиданих Другою світовою війною українців Австралії та Нової Зеландії.

Майбутній владика народився 1 травня 1914 року, тобто за три місяці до початку Першої світової війни, в галицькому містечку Збараж, був сином-одинаком у простих міщан Василя та Марії Прашків. Початкову освіту здобував у Збаражі у польській гімназії. Внаслідок того, що переважна кількість учнів була польської національності, хлопець з раннього віку відчув силу дискримінації та глибину принижень, які доводилося зносити українцям на рідній землі.

У тому ж навчальному закладі, юнак мав нагоду приєднатися до Марійського товариства — спільноти, у якій гімназисти могли крім духовних наук, поповнити «білі плями» з історії України, рідної мови, розвинути патріотизм та добре усвідомити своє українське коріння. Цією спілкою опікувався греко-католицький катехит отець Йосиф Кодельський. Як у розмовах з цим духівником, так і під час прощ до Зарваниці Іван Прашко зростав духовно. А вже у 1934 році Іван Прашко став студентом філософського факультету Львівської богословської академії, де слухав лекції отця-ректора і майбутнього багатолітнього в’язня радянських таборів, - патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого. Вочевидь, уже тоді студенту імпонували погляди викладача, що знайшло своє вираження у їхній співпраці в післявоєнні часи.

Газета «ОРАНТА»

Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 
690 сторінок

Катехизм

Церква двічі на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла - сьогодні і 13 липня. Ім’я Гавриїл означає "кріпкий у Бозі". 

Архангел Гавриїл - один із семи ангелів, які предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Іван в Одкровенні: "Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його". 

Архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. Архангел Гавриїл згадується кілька разів на сторінках Священного Писання як той, хто доносить і пояснює Божі плани людині. 

Коли архангел Гавриїл явився Захарії, батькові святого Івана Хрестителя, щоб провістити йому народження Івана, сказав про себе так: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість" (Лк. 1, 19). 

Він був обраний посланцем Господа до св.Йосифа Обручника, якого уві сні запевняв у безгрішності Діви Марії. Архангел Гавриїл сповістив праведним Йоакиму і Анні про народження Пресвятої Діви Марії.

Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення. 

Він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (Дан. 8, 16-26; 9, 21-26).

служіння «Епіфанія»

СЕРЦЯ ЛІКУЄ ЛЮБОВ!

DDDD27B6-30A2-41D9-82E9-EF67FFE93DB5Наприкінці року  разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.

Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові  відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.

Докладніше

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут