«Аскольдова могила»- Повесть времен Владимира Первого (II)
20.02.2009
Давно уже свирепые печенеги [5] не дерзали приближаться к границам русским; покоренные ятвяги [6] смирились; мятежные радимичи [7], побитые на голову воеводою княжеским, прозванным Волчий Хвост, платили снова обычную дань, и от берегов Черного моря, называемого в то время Русским, до крайних пределов обширной области Новогородской почти все пространство земли, заключающее в себе нынешнюю Европейскую Россию, признавало своим владыкою великого князя Киевского. С ужасом взирала отдаленная Греция на сего ставро-скифского царя[1], который, подражая во всем отцу своему, Святославу, не хотел последовать примеру матери его, благочестивой княгини Ольги, и принять веру христианскую.
Докладніше«Аскольдова могила»- Повесть времен Владимира Первого (I)
20.02.2009
Итак, признание выдающихся достоинств романа было почти единодушным - причем во всех возрастных категориях и во всех социальных слоях. Удачный выбор жанра и темы, умение живописать словом старину и глубочайший патриотизм автора, так созвучный настроениям общества тех лет, - вот, на наш взгляд, основные слагаемые феноменального успеха первого русского исторического романа, коим по праву стал считаться в истории отечественной литературы «Юрий Милославский», «В этом романе столько русского, родного, оригинального, что невольно привязываешься к нему, как к другу»[5], -писал один из современников Загоскина, точно выражая отношение читателей к знаменитому произведению.
Повість врем'яних літ Роки 6616 [1108] — 6625 [1117].
В літо 6616 [1108]. Було закладено церкву святого Михайла, Золотоверху, князем Святополком місяця липня в 11-й [день]. І закінчили трапезницю Печерського монастиря за ігумена Фектиста, а була закладена за повелінням Гліба, котрий і кошти на неї дав.
ДокладнішеПовість врем'яних літ Роки 6604 [1096] — 6615 [1107].
Олег обіцяв іти до брата свого Давида в Смоленськ і прийти з братом своїм до Києва і договір виробить. І не захотів Олег це зробити. Прийшов він до Смоленська, і зібрав воїв, і пішов у Муром.
ДокладнішеПовість врем'яних літ Повчання Володимира Мономаха
Я, недостойний, дідом своїм Ярославом благословенним, славним, батьком возлюбленим і матір'ю своєю з Мономахів - названий при хрещенні Василем, руським іменем Володимир [у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучення вам, улюблені,] і ради людей християнських, яких стільки уберіг з милості своєї і батьківської молитви від всіляких бід! Сидячи на санях, подумав я в душі своїй і похвалив Бога, що до сих днів мене допровадив.
ДокладнішеПовість врем'яних літ Роки 6584 [1076] — 6604 [1096]
В літо 6584 [1076]. Ходив Володимир, син Всеволода, і Олег Святославич допомагати ляхам проти чехів.
Докладніше
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
