В лЂто 6577. Поиде Изяславъ с Болеславомъ на Вьсеслава, Всеславъ же поиде противу; и приде къ БЂлугороду Всеславъ, бывшю нощи, утаися Кыанъ бЂжа из БЂлагорода кь Полотьску. Заутра же видивше людье бЂжавша князя, и вьзвратишася Кыеву и створиша вЂче, послдшася кь Святославу и кь Всеволоду, глаголюще: «мы же зло створили есмы, князя своего прогнавше, а се ведеть на ны землю Лядьскую; а поиде вь градъ отца своего; аще ли не хощета, то намъ неволя; зажегши городъ свой, и ступити вь ГрЂцискую землю». И Рече имъ Святославъ: «вЂ после†кь брату своему, да аще поидеть на вы с Ляхы погубить васъ, то †противу ему ратью не дади†погубити града отца своего; аще ли хощемъ с миромъ, то в малЂ придеть дружинЂ»; и утЂшиста Кыяны. Святославъ же и Всеволодъ посласта кь Изяславу, глаголюще: «Всеславь ти бЂжалъ, а не води Ляховъ Кыеву, противнаго ти нЂтуть; аще ли хощеши гнЂвомъ ити и погубити градъ, то вЂси, яко намъ жаль отня стола». То слышавъ Изяславъ, остави Ляхы, иде с Болеславомъ, мало Ляховъ поемь; посла же предъ собою сына своего Мьстислава Кыеву. И пришедъ Мьстиславъ исьсЂче Кыаны, иже бяху высЂкли Всеслава, числомъ 70 чади, а другыя исьслЂпиша, другыя без вины погубивъ, не испытавъ. Изяславу же идущю кь граду, и изиидоша людье противу с поклономъ, и прияша князь свои Кыяне; и сЂде Изяславъ на столЂ своемь, мЂсяца мая вь 2 день, и распуща Ляхы на покормъ; и изьбиваху Ляхы отай; возвратися Болеславъ въ землю свою. Изяславъ же изгна торгь на гору, и прогна Всеслава ис Полотьска, и посади сына своего Мьстислава вь ПолотьскЂ, иже вьскорЂ умре ту; и посади в него мЂсто брата его Святополка, а Всеславу же бЂжавшю.

В лЂто 6578. Родися у Всеволода сынъ, и нарЂкоша именемь Ростиславъ.

Того же лЂта заложена бысть церквы святаго Михаила, в манастырЂ Вьсеволожи на Выдобычи.

В лЂто 6579 Воеваша Половци у Растовца [и] у Неятина.

Того же лЂта выгна Всеславъ Святополка ис Полотьска.

Того же лЂта побЂди Ярополкъ Всеслава у Голотичьска.

В та же времена приде волъхвь, прилыценъ бЂсомъ; пришедъ бо Кыеву, глаголаше: «явили ми ся есть 5 богъ, глаголюще сице: повЂдай людемь, яко на пять лЂть ДнЂпру потещи вьспять, а землямь переступати на ина мЂста, яко стати ГрЂчкой земли на Руской земли, а Руской на ГрЂчкой, и прочимъ землямъ измЂнитися»; егоже невегласни послушахуть, а вЂрнии насмЂхахуся, глаголюще ему. «бЂсъ тобою играеть на пагубу тобЂ». Еже и бысть ему. вь едину бо нощь бысть без вЂсти. БЂсы бо потокше и, на зло вьводятъ и, посемъ же насмЂхающися, вринуша и в пропасть смертьную, научивше и глаголати; яко се скажемь бЂсовьское наущение и дЂйство. Бывши бо единою скудости вь РостовьстЂй области, и вьстаста два волъхва отъ Ярославьля, глаголюща: «яко †свЂмы кто обилье держить»; и поидоста по ВолзЂ; и кдЂ придучи в погость, ту же начаста лучьшия жены, глаголюща, яко си жито держать, а сии медъ, а сии рыбы, а сии скору. И привожаху к нима сестры своя, и матери, и жены своя; она же вь мьчтЂ прорЂзавше за плечемь, вынимаста любо жито, любо рыбы, или вЂверицю, и убиваша многы жены, имЂния ихъ имаша собЂ. И приидоста на БЂлоозеро; и бЂ о нею людий иаЂхъ 300

В то же время приключися прити отъ Святослава дань емлющю Яневи, сыну Вышатину; и повЂдаша ему БЂлоозерьци, яко два кудесника избила многы жены по ВолъзЂ и по ШькснЂ, и пришла есть сЂмо. Янь же испытавъ, чья еста смерда, и увЂдЂвъ, яко своего ему князя, пославь же къ нимъ иже около ею суть, и рече имъ: «выдайте волъхва та сЂмо, яко смерда еста моего князя»; они же сего не послушаша. Янь же поиде самъ безъ оружья, и рЂша ему отроки его: «не ходи безъ оружья, осоромять тя»; онъ же повелЂ взяти оружье отрокомъ, и бяста 12 отрока с нимъ, и поиде к нимь кь лЂсу. Они же сташа сплчившеся противу. Яневи же идущю с топорцемь, выступиша отъ нихъ трие мужии, придоша кь Яневи, рекуще ему: «видя идеши на смерть, не ходи»; оному же повелЂ бити я, кь прочимъ же поиде. Они же сунушася на ня, единъ грЂши Яня топоромъ, Янь же оборотя топоромъ и удари тыльемь, и повелЂ отрокомъ сЂщи я; они же бЂжаша в лЂсъ; убиша же ту попа Янева. Янь же вшедъ в городъ к БЂлоозерчемь, и рече имъ: «аще не имете волъхву сею, и не иду отъ васъ за лЂто». БЂлоозерьци же шедше и яша и, и приведоша я к нему, и рече има: «что ради погубисте толико человЂкъ?» Онима же рекшима: «яко си держать гобину, да аще истрЂби†избье†всихъ, и будеть обилье; аще ли хощеши, то предъ тобою выемле†жито, или рыбу, или ино». Янъ же рече: «по истинЂ лжете: створилъ бо есть Богъ человЂка отъ земля, и съставленъ костьми и жилами отъ крови, и нЂсть в немъ ничтоже, токмо Богъ единъ вЂсть». Она же рекоста: вЂ. два вЂдаевЂ, како есть створенъ человЂкъ». Онъ же рече: «како?» Она же рекоста: «мывся Богъ в мовьници и вьспотився, отерься вЂхтемь, и свЂрже с небеси на землю; и распрЂся Сотона сь Богомъ, кому в немь створити человЂка? и створи дьяволъ человЂка, а Богъ душю в онь вложи; тЂмже аще умреть человЂкь, в землю идеть, а душа кь Богу». Рече же има Янь: «по истинЂ прельстилъ есть васъ дьяволъ; которому Богу вЂруета?» Она же рекоста: «Антихръсту». Онъ же рече има: «то гдЂ есть?» Она же рекоста: «сЂдить вь безднЂ». И рече има Янь: «то кий есть Богъ, сЂдя вь безднЂ? то есть бЂсъ, а Богъ есть сЂдя на небесЂхъ и на престолъ, славимъ отъ ангелъ, иже предъстоять ему со страхомъ, не могуще на нь зрЂти; а сий бо отъ ангелъ свЂрженъ бысть, егоже вы глаголете Антихръста, за величание его и свЂрженъ бысть с небеси, и есть в безднЂ, якоже вы глаголета, ждя, егда придеть с небесЂ, и сего емь Антихръста, свяжеть узами и посадить во огни вЂчнемь со слугами его, и иже к нему вЂруеть, а вама же зде мука прияти отъ мене, а по смерти тамо». ОнЂма же рекшима «нама бози повЂдають: не можеши нама створити ничтоже» Онъ же рече има: «лжють вама бози ваши». Она же рекоста. «нама предстати предъ Святославомъ, а ты намъ не можеши створити ничтоже» Янь же повелЂ бити я, и поторъгати брадЂ ею. Сима же битыма и брадЂ поторганЂ проскЂпомъ, рече има Янь: «что вамъ бозЂ молвять?» ОнЂма же рекьшима: «стати намъ предъ Святославомъ». И повелЂ Янь вложити има рубля въ уста, и привязати ко упругамъ, и пустити я предъ собою в лодьяхъ, а самъ по нихъ иде. И сташа на устьи Шекьсны, и рече има Янь: «што вамъ молвять бози ваши?» Она же рекоста сице: «намъ бози молвять, не быти нама живымъ отъ тебе». И рече има Янь: «то вамъ право молвять бозЂ ваши». Она же рекоста. «аще насъ пустиши, много ти добра будеть; аще насъ погубиши. многу печаль приимеши и зло». Онъ же рече има: «аще васъ отпущю, то зло ми будеть отъ Бога; аще ли васъ погублю, то мьзда ми будеть отъ Бога». И рече Янь к подвозникомь: «ци кому васъ родинъ убьенъ отъ сею?» Они же рЂша: «мнЂ мати, а другому сестра, иному родичь». Онъ же рече имъ: «мьстите своихъ». Они же поимше я, избиша и и повЂсиша я на дрЂвЂ: отмЂстье приимша отъ Бога по правдЂ. Яневи же идущю домовь, вь другую нощъ медвЂдь влЂзъ, угрызъ я и снЂде кудеснику; и тако погибнуста научениемь дьяволимъ, инЂмь вЂдуща и гадающа, а своея пагубы не вЂдуща. Аще быста вЂдала, то не бы пришла на мЂсто се, идЂже ятома быти, аще ли ята быста, то почто глаголаста: «яко не умрети нама» а оному мыслящю убити я? Но се есть бЂсовьское учеше; бЂси бо не вЂдають мысли человЂческыя, но влагають помыслъ вь человЂка, а тайны не вЂдуща, Богъ же единъ вЂсть помышления человЂцьска, бЂси бо не вЂдають ничегоже: суть бо немощни и худи взоромъ. Яко се скажемь о взорЂ ихъ и о омраченьи ихъ. В си бо времена и в сЂ лЂта, приключися нЂкоему Новгородцю прити в Чюдь и приде кудесьнику, хотя волъхования отъ него; онъ же, по обычаю своему, нача призывати бЂсы вь храмину свою. Новгородцю же сЂдящю на порозЂ тоя храмины вь сторонЂ, кудесникъ лежаще оцЂпъ, и шибе имъ бЂсъ; кудесникъ же вьставъ, рече Новгородцю: «бозн наши не смЂють внити, нЂчто имаши на собЂ, егоже бояться». Онъ же помяну кресть на собЂ, и отъшедъ повЂси кромЂ храмины тоя; онъ же нача изнова призывати бЂсы, бЂси же мечтавше имъ, повЂдаша, что ради пришелъ есть; посемъ же нача присити его: «что ради бояться его, егоже носимъ на собЂ крестъ?» Онъ же рече: «то есть знамение небесного Бога, егоже наши бози бояться». Онъ же рече: «бози наши живуть вь безднахъ; суть же образомъ черни, крилати, хвостъ имущи, вьсходять же и подъ небо, слушающе вашихъ богъ; ваши бози на небесЂ суть; аще кто умреть отъ вашихъ людий, то возносимъ есть на небо; аще ли отъ нашихъ умираеть, то носимъ есть к нашимъ богомъ вь бездну». Якоже грЂшници вь адЂ суть, ждуще мукы вЂчныя, а правЂдници вь небеснемь царствии вь жилищи вьдворяються съ ангелы. Сица ти есть бЂсовьская сила, и лЂпота, и немощь; тЂмьже и прельщають человЂкы, велящи имъ глаголати видЂнья, являющеся имъ несвершеною вЂрою, являющеся вь снЂ, инЂмь вь мЂчтЂ, и тако волъхвують научениемъ дьяволимъ. Паче же женами бЂсовьская волъхвования бывають; исконЂ бо бЂсъ жену прельсти, жена же мужа; таковый родъ много волъхвуеть жены чародЂйствомь, и отравою, инЂмы бЂсовськими козньми. Но и мужи прельщени бывають отъ бЂсовъ невЂрнии; яко и се вь первый родъ при апостолЂхъ бо бысть Симонъ волъхвъ, иже вълъшествомъ творяше, повелЂ псомь человЂчскы глаголати, и самъ премЂняшеться, ово старъ, ово молодъ, ово ли иного пременяше въ иного образъ, в мечтаньи сице творяшеть И Анній и Амврий волъшвеньемь чюдеса творяшеть противу МоисЂеви но въскорЂ не возмогоста. но и Кунонъ творяшеть мьчтаниемь бЂсовьскымъ, яко и по водамъ ходити и ина мЂчтания творяше, бЂсомъ льстимь, на пагубу собЂ и инЂмъ Сице бысть волъхвъ вьсталъ при ГлЂбЂ в НовЂгородЂ глаголашеть бо людемь и творяшеть бо ся аки Богомъ, и многы прельсті, мало не весь городъ глаголаше бо, «яко все ведаю» хуля вЂру крестьяньскую глаголашеть бо «яко прейду по Волъ хову предъ всими». И бысть мятежь в городЂ, и вси яша ему вЂру и хотя побЂдити епископа, епископъ же вземь крестъ и оболкъся в ризы, ста рекъ: иже хощеть вЂру яти волъхву, да за нь идеть, аще ли вЂруеть кто кресту, да идеть [к нему]». И раздЂлишася на двое князь бо ГлЂбъ и дружина его сташа у епископа, а людье вси идоша за волъхва и бысть мятежь великъ вельми: ГлЂбъ же возма топоръ подъ скутъ и приде к волъхву и рече ему: «то веси ли, что утрЂ хощеть быти что ли до вечера?» Онъ же рече: «все вЂдаю». И рече ГлЂбъ: «то вЂси ли, что [ти] хощеть днесь быти?» Онъ же рече: «чюдеса велика створю». ГлЂбъ же выня топоръ, и ростя и и паде мертвъ, и людие разийдошася, онъ же погибе тЂломъ и душею, предавься дьяволу.

В літо 6577 [1069]. Пішов Ізяслав з Болеславом на Всеслава. Всеслав же пішов проти. І прийшов Всеслав до Білогорода, і, дочекавшись ночі, тайком утік від киян із Білогорода до Полоцька. Побачили ранком люди, що князь утік, і повернулися в Київ, і зібрали віче, і послали до Святослава і до Всеволода, кажучи: «Сотворили ми зло, князя свого прогнавши, а тепер він веде на нас землю Лядську. Так ідіть в город батька свого, а коли не захочете, то будемо приневолені город свій спалити і податися в Грецьку землю». І сказав їм Святослав: «Ми пошлемо послів до брата свого, якщо він піде на вас із ляхами, то винищить вас, то ми підемо проти нього війною і не дамо погубити город батька свого, а коли наміри його мирні, то він прийде з малою дружиною». І заспокоїлися кияни. Святослав же і Всеволод послали до Ізяслава, кажучи: «Всеслав від тебе, утік, не веди ляхів до Києва, ворогів там у тебе нема. А коли хочеш у гніві йти і погубити город, то знай, як нам жаль отнього столу». Почув те Ізяслав, залишив ляхів і пішов з Болеславом, узяв з собою небагато поляків, а поперед себе послав до Києва сина свого Мстислава. І коли прийшов до Києва, Мстислав перебив киян, які звільнили Всеслава, числом сімдесят людей, а інших осліпив, других безвинних умертвив, навіть не розібравшись. Коли ж Ізяслав підійшов до города, вийшли назустріч йому люди з поклоном, і прийняли кияни князя свого, і сів Ізяслав на столі своєму другого травня. І розпустив ляхів на прокорм, а їх убивали потай, і повернувся Болеслав у землю свою. Ізяслав же перевів торг на гору, і прогнав Всеслава із Полоцька, і посадив там сина свого Мстислава, він же незабаром тут і помер. І посадив замість нього брата його Святополка. А Всеслав же утік.

В літо 6578 [1070]. У Всеволода народився син. І дали йому ім'я Ростислав.

Того ж літа було закладено церкву святого Михайла у Всеволодовому монастирі на Видубичах.

В літо 6579 [1071]. Воювали половці у Растовця і у Неятина.

Того ж літа Всеслав вигнав Святополка із Полоцька. Того ж літа Ярополк переміг Всеслава біля Голотичська.

У тому ж часі з'явився волхв, зваблений бісом При йшов до Києва і каже: «Мені являлися п'ять богів і ска зали таке: розкажи людям, що через п'ять років Дніпро потече назад, а землі поміняються місцями- стане Грецька земля на Руській землі, а Руська на Грецькій, та й інші 'Землі поміняються». Невігласи слухали його, а віруючі насміхалися, кажучи йому: «Біс грається тобою на твою погибіль». Так і сталося з ним: одної ночі він пропав безвісти. Адже біси підбивають і на зло людей уводять, а потім ще насміхаються, ввергаючи їх у прірву смертную, навчають їх і [що] говорити, як ми оце і розкажемо [про таке] бісівське намовляння і дійство.

Одного разу під час недороду в Ростовській області з'явилися два волхви із Ярославля, кажучи: «Ми знаємо, хто запаси ховає». І пішли вони по [березі] Волги, і в яку погость прийдуть, так і починають називати кращих жон, кажучи: оці жито держать, а ці - мед, а ці - рибу, а ці - хутра. І приводили до них сестер своїх, і матерів, і жон своїх. Вони ж, у насланні [бісівському], прорізали запліччя, виймали звідти або жито, або рибу, чи вивірицю і убивали багатьох жінок, а майно їхнє забирали собі. І прийшли вони на Білоозеро, і було з ними інших людей триста чоловік.

У той же час трапилося Яневі, Вишатиному синові, прийти туди від Святослава данину збирати. І розповіли йому білоозерці, що два кудесники перебили багато жінок по Волзі і Шексні і прийшли сюди. Янь же розпитав, чиї вони смерди, ці люди, і довідався, що його князя, послав до них, бо були поблизу, і сказав їм: «Видайте волхва сюди, як смерда мого князя». Вони ж його не послухали. Янь же пішов сам без оружжя, і сказали йому отроки його: «Не йди без оружжя, осоромлять тебе». Він же звелів взяти отрокам оружжя, і було з ним дванадцять отроків, і пішов до них у ліс. Вони ж ополчилися проти. Коли Янь рушив на них з топірцем, наперед від них виступило три мужі, підійшли до Яня і сказали йому: «Бачиш, що йдеш на смерть, не ходи». Одному наказавши бити їх, сам пішов до інших. Вони ж кинулись на Яня, один замахнувся топором. Янь же перехопив топір, і ударив обухом, і повелів отрокам сікти їх. Вони ж кинулись тікати в ліс і тут же убили Яневого попа. Янь же ввійшов у город до білоозерців і сказав їм: «Коли не зловите цих волхвів, і за літо не піду від вас». Білоозерці ж пішли, і зловили їх, і привели їх до нього. І спитав їх: «Навіщо згубили стільки людей?» Ті ж відказали: «Вони тримають запаси, і коли винищимо, перебивши, всіх, і буде достаток. Якщо хочеш, то при тобі виймемо жито, чи рибу, чи щось інше». Янь же сказав: «Суща брехня, Бог сотворив чоловіка із землі, і складений він із кісток і кров'яних жил, і нема в ньому нічого більше, і більше тільки Бог знає». Вони ж відказали: «Ми два знаємо, як створений чоловік». Він же спитав: «Як?» Вони ж відповіли: «Мився Бог у мивниці, розпотівся, обтерся віхтем і скинув його з неба на землю. І засперечався Сатана з Богом, кому з нього сотворити чоловіка? І сотворив диявол чоловіка, а Бог душу в нього вклав. От тому, коли вмирає чоловік, тіло в землю йде, а душа до Бога». Сказав же їм Янь: «Воістину, спокусив вас диявол. Якому Богові віруєте?» Вони ж сказали: «Антихристові!» Він же сказав їм: «То де він?» Вони ж відповіли: «Сидить у бездні». І сказав їм Янь: «То який то Бог, коли сидить у бездні? То біс, а Бог сидить на небесах і на престолі, а його славлять ангели, які стоять перед ним у страсі, не сміють на нього глянути. А цей [Сатана] і був скинутий від ангелів, його ви називаєте Антихристом, за гординю його і скинутий був з небес і тепер у бездні, як ви кажете, в чеканні, коли Бог прийде з небес і візьме цього Антихриста, зв'яже путами і посадить разом зі слугами його і тими, що в нього вірують, в огонь вічний. А вам [належить] прийняти муки від мене тут, а після смерті - там». Вони ж сказали: «Нам боги говорять, що ти з нами не можеш зробити нічого!» Він же сказав: «Брешуть вам боги ваші». Вони ж сказали: «Нам належить предстати перед Святославом, а ти сам не можеш зробити нічого». Янь же повелів бити їх і посмикати їм бороди. Коли їх били і розщепом видирали бороди, запитував їх Янь: «Що вам боги говорять?» Вони ж відповідали: «Стати нам перед Святославом». І наказав Янь вкласти їм рубля в уста, прив'язати їх до ребра лодії і пустити поперед себе, а сам за ними йшов. І коли стали в гирлі Шексни, запитав їх Янь: «Що вам говорять боги ваші?» Вони ж відповіли так: «Нам боги говорять, що не бути нам живими від тебе». І сказав їм Янь: «То вам правду мовлять боги ваші». Вони ж сказали: «Якщо нас пустиш, багато тобі добра буде, а коли нас погубиш, велику печаль приймеш і зло». Він же сказав їм: «Якщо вас отпущу, то погано буде мені від Бога, а коли вас погублю, то нагорода мені буде від Бога». І спитав Янь підвізників: «Чи є в кого із вас хтось із рідні ними убитий?» Вони ж кажуть: «Мені мати, а іншому - сестра, а ще іншому родич». Він же каже їм: «Мстіте за своїх» Вони ж схопили їх, умертвили і повісили на дереві: помству прийняли від Бога по правді Коли Янь пішов додому, на другу ніч медвідь виліз [на дерево], розтерзав їх і пожер кудесників. І так загинули вони, навчені дияволом,- іншим знали і передбачали погибіль, а своєї погибелі не передбачили. А коли б знали, то не прийшли б на це місце, де мали бути схоплені, а коли були схоплені, то нащо говорили: «Не померти нам», коли Янь уже намислив убити їх? Але це і є бісівське учення, бо біси не знають думок людських, а вкладають помисл у чоловіка, а тайни не знають. Бог же один знає помисли людські, біси ж не знають нічогісінько, бо вони немощні і худі на вигляд. От якраз і розкажемо про вигляд їхній і оману їхню.

У ті ж часи і в ті роки трапилося якомусь новгородцю прийти в Чудь, і прийшов він до кудесника, і просить поволхвувати йому. Той же, за звичаєм своїм, почав скликати бісів у храмину свою. Новгородець же сидів на порозі тієї храмини збоку, кудесник же лежав у оціпенінні: його пройняв біс. Кудесник же встав і сказав новгородцю: «Боги наші не сміють ввійти, бо щось маєш на собі, чого вони бояться». Він же згадав, що має на собі хрест, і відійшов, і повісив хрест поза храминою тією. Волхв знову почав викликати бісів, біси ж, підкидаючи ним, повідали чого ради прийшов [новгородець}. Потім [почав] просити його: «Чого ради [біси] бояться того, чий хрест на собі носимо?» Він же сказав: «То знамення небесного Бога, а його наші боги бояться». Він же рече: «Боги наші живуть у безднах, з виду чорні, крилаті, хвоста мають, забираються і під небо слухати ваших богів. Ваші боги на небі, а коли хто помирає з ваших людей, то його возносять на небо, а коли ж хто із наших помре, його несуть до наших богів у бездну». [Так воно і є]: грішники в аді, ждуть муки вічної, а праведники в жилищі царства небесного поселяються з ангелами. От така і є бісівська сила, і краса, і неміч, тим же і зваблюють людей, бо велять їм розповідати видіння, які з'являються не твердим у вірі, ві сні, іншим у мріях, і так волхвують наукою диявольською. Особливо ж через жінок бісівські волхвування бувають, бо із правіку біс жінку спокусив, жінка ж мужа, через те у теперішньому роді [людському] багато волхвують жінок чарами, і отрутою, і іншими бісівськими підступами. Але і чоловіки невірнії бувають зваблені бісами, як то було в першому роді при апостолах, коли був волхв Симон, що волхвування творив: наказував псам по-людському говорити і сам перекидався то в старого, то в молодого то іншого переміняв у інший образ, в навождéнні таке творив. І Анній і Амврій волхвуванням чуда творили проти Мойсея, але небавом уже нічого не могли. Так і Кунон напускає ману бісівську, ніби по водах ходять, і інші навождення творив, зваблений бісом на згубу собі й іншим

Такий волхв явився у Новгороді за Гліба. Він розмовляв з людьми, видаючи себе за бога, і багатьох звабив, мало не весь город, бо говорив: «Я все знаю». Хулив віру християнську, бо говорив: «Я Волхов перейду у всіх на очах» ї була смута в городі, і всі повірили йому, і хотіли перемогти єпископа. Єпископ же взяв хрест, і одягнувся в ризу, і став говорити: «Якщо хто хоче вірити волхву, хай за ним іде, а хто в хреста вірує, хай [до хреста] іде». І розділилися надвоє: князь Гліб із дружиною своєю став біля єпископа, а люди всі пішли за волхвом. І була смута дуже велика. Гліб же взяв топір-під плащ і прийшов до волхва і спитав його: «Чи ти знаєш, що збудеться ранком а чи до вечора?» Він же відповів. «Все знаю» І питає Гліб: «А чи знаєш, що [з тобою] буде сьогодні?» Він же відповідає: «Чудеса великі сотворю». Гліб же вийняв топір і розрубав його, і волхв упав мертвий. І люди розійшлися. Він же загинув тілом і душею, віддався дияволу.

В лЂто 6580. Принесоша святая страстотерпца Бориса и ГлЂба. Совокупившеся Ярославличи, Изяславъ, Святъславъ и Всеволодъ, митрополитъ же бЂ тогда Георгий, епископъ Петръ Переяславьскый, Михаилъ Юрьевьскый, Федосий же игуменъ Печерьскый, Софроний же святаго Михаила игуменъ, Герьманъ святаго Спаса игуменъ и Никола игуменъ Переяславьский, и прочии игуменъ, и вси створивше праздникъ свЂтелъ, и пре ложиша я в новую церковь, юже сдЂла Изяславъ, яже стоить и нынЂ Вземше бо первое Бориса в деревяний ракЂ, Изяславъ, и Святославъ, и Всеволодъ, вземше на плещи своя и понесоша, и предъидущимъ черноризьцемь, свЂща держаще в рукахъ, и по нихъ дьякони с кандилы, и посемь прозвутери, и по нихъ епископи с митрополитомъ, и по нихъ раку несуще, идяхуть. И принесьше и в новую церковь, отверзоша раку, исполнися церкви благоухания вонЂ благы; видивше се, прославиша Бога. И митрополита ужасъ обииде, бяше бо нетвердо вЂруя к нима; и падъ ниць, прося прощения. И цЂловавше мощи его, вложиша и В раку камену. Посемъ же вземше ГлЂба в рацЂ камени, и вьставиша и на сани, и емше за вужа везоша и; яко быша вь двЂрехъ, сташа рака, не поидущи. И повелЂша народу звати: «Господи помилуй», и повезоша, и положиша я мЂсяца мая вь 20. И отпЂвще литургию, обЂдаша братья си вся на купь, когождо с бояры своими, и с любовью великою. БЂ бо тогда держа Вышегородъ Чюдинъ, а церковь Лазорь. И посемь разиидошася вьсвояси.

В лЂто 6581. Въздвиже дьяволъ котору вь братьи сей Ярославличихъ. И бывши распре межи ими, быста сь себе Святославъ со Всеволодомъ на Изяслава; и изииде Изяславъ ись Кыева, Святославъ же и Всеволодъ внидоста в Кыевъ, мЂсяца марта вь 22, и сЂдоста на столЂ на Берестовомъ, преступивша заповЂдь отню. Святославъ же бЂ начало выгнанию братню, желая болшая власти; Всеволода бо прельсти, и глаголя: «яко Изяславъ вьстаеть сь Всеславомъ, мысля на наю; да аще его не варивЂ, имать насъ прогнати;» и тако взострі Всеволода на Изяслава. Изяславъ же иде в Ляхы со имЂниемь и сь женою, уповая богатьствомъ многымь, глаголя: «яко симь налЂзу воя;» еже взяша у него Ляхове, показаша ему путь отъ себе. А Святославъ сЂде в КыевЂ, прогнавъ брата своего, преступивъ заповЂдь отьню, паче же и Божию. Великъ бо есть грЂхъ преступати заповЂдь отца своего: ибо исперва преступиша сынови Хамо†на землю Сифову, по 400 лЂтъ отмыцение прияша отъ Бога; отъ племени бо Сифова суть ЕврЂи, иже избіша Хананейско племя, вьсприяша свой жребий и свою землю. И пакы преступи заповЂдь Исавъ отца своего, и прия убийство; не доброе есть преступати предЂла чюжаго.

В літо 6580 [1072]. Перенесли [останки] святих страстотерпців Бориса і Гліба. Зібралися Ярославичі - Ізяслав, Святослав і Всеволод, тодішній митрополит Георгій, єпископ Петро Переяславський, Михайло Юр'ївський, Федосій же ігумен Печерський, Софроній - [монастиря] святого Михайла ігумен, Герман - [монастиря] святого Спаса ігумен, і Никола - ігумен Переяславський, і інші ігу мени, і всі, хто створив цей світлий празник, і перенесли їх у нову церкву, збудовану Ізяславом, яка стоїть і нині. Спочатку взяли останки Бориса в дерев'яній раці. Ізяслав, Святослав і Всеволод взяли на плечі свої і понесли, а попереду йшли чорноризці, тримаючи в руках свічі, а за ними диякони з кадилами, а потім пресвітери, і за ними єпископи з митрополитами, а за ними ішли ті, що несли раку. І принесли її в нову церкву, і відкрили раку, і церква наповнилась благоуханням приємних запахів, і всі, хто бачив це, прославили Бога. І митрополита жах обійняв, бо не дуже вірував у [святість покійних], і впав ниць, і просив прощення. І коли поцілували мощі Борисові, поклали їх у раку кам'яну. Після цього взяли [останки] Гліба у раці кам'яній, поставили її на сани і, взявшись за гужі, повезли її. І коли були уже в дверях, зупинилась рака і не пройшла. І повеліли народу кликати: «Господи, помилуй!» І повезли його, і перехоронили його 20 травня. І коли відспівали літургію, обідали брати всі разом, кожний із боярами своїми, і з любов'ю великою. Управляв тоді Вишгородом Чудин, а церквою - Лазар. І після цього розійшлися по домівках.

В літо 6581 [1073]. Розпалив диявол усобиці між братами цими Ярославичами. І були сварки між ними, були заодно Святослав із Всеволодом проти Ізяслава. І пішов Ізяслав із Києва, Святослав же і Всеволод увійшли в Київ 22 березня і сіли на столі в Берестовому, порушивши заповідь отчу. Святослав же поклав початок вигнання брата, бажаючи більшої влади, адже Всеволода він звабив, намовляючи: «Ізяслав змовився із Всеславом, помишляючи на нас, і, якщо його не випередимо, прожене нас». І так згострив Всеволода на Ізяслава. Ізяслав же пішов у Ляхи із жінкою і з багатством великим, покладаючись на яке, говорив: «Цим я знайду воїв». Все це у нього ляхи відібрали і показали дорогу від себе. А Святослав сів у Києві, прогнавши брата свого і порушивши заповідь отчу, а найбільше - Божу. Адже великий гріх порушувати заповідь батька свого: бо найперші спокусились сини Хамові на землю Сифову, а через чотириста років прийняли помсту від Бога, бо від Сифового племені суть євреї, що перебили хананейське плем'я і повернули свій жереб і свою землю. І ще порушив заповідь батька свого Ісав і був убитий. Недобре переходити чужі межі.

Того же лЂта основана бысть церковь Печерьская Святославомъ княземь, сыномъ Ярославлимь, игуменомъ Федосьемь, епископомъ Михаиломъ, митрополиту Георгиеви тогда сущю вь ГрЂцЂхъ, а Святославу в Кые†сЂдящю.

В лЂто 6582. Федоси[й] игуменъ Печерьскый преставися. Скажемь бо о усьпеніи его мало. Федосий бо обычай имяше, приходящю бо постьному времени, в недЂлю Масленую вечеръ бо, по обычаю, целовавъ братью и поучивъ ихъ, како проводити постьное время вь молитвахъ нощьныхъ и дневныхъ, и блюстися отъ помыслъ скверныхъ, и отъ бЂсовьскаго насЂянья. «БЂси бо, рече, всЂвають черноризьцемъ похотЂния лукава, вжагающа ему помыслы, тЂмьже врежаеми бывають имъ молитвы; да приходящая таковыя мысли вьзбраняти и знамениемъ крестнымь, глаголюще сице: Господи Ісусе Христе Боже нашь, помилуй насъ, аминъ; и к симь вьздержание имЂти отъ многаго брашна; вь Ђденьи бо мьнозЂ и вь питьи безмернЂ вьзрастають помысли лукавии, помысломъ же вьзьрастьшимь стваряеться грЂхъ. ТЂмже, рече, «противитися бЂсовьскому дЂйству и пронырьству ихъ, и блюстися отъ лЂности и отъ многаго сна, и бодру быти на пЂние церковьное, и на предания отецьская, и на почитания книжная; паче же имЂти во устЂхъ псаломъ Давидовъ подобаеть черноризьцемь; симь прогонити бЂсовьское уныние; паче же всего имЂти любовь в себе к мЂншимь и кь старЂйшимъ покорение и послушание, кь старЂйшимь же и кь мЂншимь любовь и наказание, образъ бывати собою вьздержаниемь и бдЂньемь, и хожениемь, смирениемь; и тако наказывати и мЂньшая, утЂшивати я, и тако проводити постъ». Глаголашеть бо сице: «яко Богъ далъ ест,ь намъ сию 40 дний на очищение души; се бо есть десятина отъ лЂта даема Богу: дний бо есть отъ года до года 300 и 60 и 5 дний, и отъ сихъ дний десятый день вьздаяти Богу десятину, еже есть постъ си четырЂдесядный, в ня же дни очистившеся душа, празнуеть свЂтло Вьскремение Господне, веселящеся о БозЂ. Постъное бо время очищаеть убо умъ человЂку, Пощение бо исперва проображено бысть: Адаму не вкусити отъ древа единого; пости бо ся МоисЂй дний 40, сподобь бо ся прияти законъ на горЂ СинайстЂй, н вЂдЂвь славу Божию; постомъ Самуила мати роди; постивьшеся НиневгитянЂ гнЂва Божия избыша, постнвся Данилъ видЂнья сподобися великаго постився Илья акы на небо взятъ бысть, и в пищю породную, постившеся трие отроцн угасиша силу огненую; постився Господь дний 40, намъ показа постное время; постомъ апостоли искорениша бЂсовьское учение; постомъ явишася отци наши акы свЂтила в мирЂ, и сияють и по смерти, показавше труды великыя и вьздьрьжания, яко се и великий Антоний, и Евьфимий, и Сава и прочии отци, ихъже и мы поревнуемь, братье». Сице поучивъ братью и цЂловавъ вся по имени, и тако изиидяше из манастыря, возмя малъ коврижекъ; и вшедъ в пещеру и затворяше двери пещеры, и засыпаше пьрьстью, и не глаголаше никомуже; аще ли будяше нужное орудье, то оконцемь мало бЂсЂдоваше, в суботу или в недЂлю; а по иныи дни пребываше в постЂ и вь молитвЂ, и вьздержашеся крЂпко. И прихожаше в манастырь в пятокъ наканунЂ Лазоревъ; в сий бо день кончаеться пость 40, начинаеться отъ перваго понедЂлника наставшии Федоро†недЂлЂ, кончаеть же ся в пятокъ Лазоревъ; а страстная недЂля уставлена есть поститися страсти ради Господня. Федосьеви же пришедшю по обычаю, цЂлова братью и празнова сь ними недЂлю ЦвЂтную, и дошедъ великаго дни Въськрешения Господня, по обычаю празновавъ свЂтло, впаде в болезнь. И разболЂвшюся ему дний 5, посемь бывшу вечеру, и повелЂ изьнести ся на дворъ, братья же вземше и на санехъ, и поставиша и прямо церкви; онъ же повелЂ братью собрати всю, братья же удариша в било, и собравшеся вси. Онъ же рече имъ: «братье моя, и отци мои, и чада моя! се азъ отхожю отъ васъ, якоже яви ми Господь в постьное время, в пещерЂ ми сущю, изыити отъ свЂта сего; вы же кого хощете игуменомъ поставити себЂ, да и азъ благословение подалъ быхъ ему?» Они же рекоша ему: «ты еси отець намъ всЂмъ, да егоже изволиши самъ, то намъ будеть отець игуменъ, и послушаемь его, яко и тобе». Отець же нашь Федосий рече: «шедше кромЂ мене наречете, егоже хощете, кромЂ двою брату, Николы, Игната; вь прочихъ кого хощете, отъ старЂйшихъ даже и до меншихъ». Они же послушавъше его, отступивше мало кь церкви, сдумавьше и послаша два брата, глаголюще сице: «егоже изволить Богъ и твоя честная молитва, егоже тобЂ любо, того нарци». Федосий же рече имъ: «да аще отъ мене хощете игумена прияти, то азъ створю вамъ, но не по своему изволению, но по Божию строенью»; и нарече имъ Якова прозвутера. Братьи же не любо бысть, глаголюще: «яко не здЂ есть постригълъся»; бЂ бо Ияковъ пришелъ сь Летьца с братомъ своимъ Павломъ. И начаша братья просити Стефа [на] деместьвяника, суща тогда ученика Федосьева, глаголюще: «яко сесь есть вьздраслъ подъ рукою твоею, и о тебЂ послужилъ есть; сего нынЂ вдай». Рече же имъ Федосий: «се азъ, по Божию повелению, нареклъ бЂхъ вамъ Якова; се же вы своею волею створити хощете». И послушавъ ихъ, и предасть имъ Стефана, да будеть имъ игуменъ; и благослови Стефана, и речи ему: «чадо! се предаю ти манастырь, блюди с опасеньемь его, якоже устроихъ и вь службахъ, то держи; преданья манастырьская и устава не измЂняй, но твори вся по закону, по чину манастырьскому». И посемь вземше и братья, и несоша и в кЂлью и положиша и на одрЂ. И шестому дни наставило, и болну сущю велми, приде к нему Святославъ сь сыномъ своимъ ГлЂбомъ; и сЂдящима има у него, рече ему Федосий: «се отхожю свЂта сего, и се предаю ти манастырь на сблюдение, егда будеть что смятение в немь; се поручаю Стефану игуменьство, не давай его въ обиду». И князь цЂловавъ его, и обЂщася пещися манастыремь, и отъиде отъ него. Семому же дни пришедшю, изнемогающю Федосьеви, и призва Стефана и братью, и нача имъ глаголати сице: «аще по моемь отшествии свЂта сего, аще буду Богу угодилъ, и приялъ мя будеть Богъ, то по моемь отшествии манастырь сь начнеть строити и прибивати в немя: то вЂжьте, яко приялъ мя есть Богъ; аще ли по моемь животЂ оскудевати начнеть манастырь, а черноризьци потребами манастырьскыми, то вЂдуще будете, яко не угодилъ буду Богу» И се ему глаголющю, плакахуся братья, глаголюще: «отче! моли за ны Господа; вЂмы бо, яко Богъ труда твоего не презрЂ». И прЂсЂдЂша братья у него ту нощь всю; и наставшю дни осмому, вь вторую суботу по пасцЂ, вь 2 часъ дни, и предасть душю в руцЂ Божии, мЂсяца мая вь 3 день, индикта вь 11 лЂто; и плакашася по немь братья. БЂ же Федосий заповЂдалъ братьи положити ся в пещерЂ, идЂже показа труды многы, и рекъ сице: «в нощи похраните тЂло мое», якоже и створиша. Вечеру бо приспЂвшю, вся братья вземше тЂло его, и положиша и в пещерЂ, проводивьше сь пЂсми, и сь свЂщами, честьно, на хвалу Господу нашему Ісусу Христу. Стефану же предержащю манастыръ, и блаженное стадо, яже бЂ совокупилъ Федосий, таки черноризьци аки свЂтила в Руськой земли сияху: ово бо бяху постьници, овии же на бдЂние, овии же на кланяние коленьное, овии же на пощение чересъ день и чересъ два дни, овии же ядяху хлЂбъ с водою, инии же зелье варено, а друзии в любви пребывающе, мЂншии покоряющеся старЂйшимъ, не смЂюще пред ними глаголати, но все с покорениемь и с послушаниемь великомъ; и такоже и старЂйшии имяху любовь к меншимъ, наказаху и, утЂшающе, аки чада вьзлюбленая. Аще который братъ впадеть в кое любо согрЂшение, и утЂшаху и, и епитемью единого брата раздЂляху 3-е, или 4 за великую любовь: такова бо бяше любовь в братьи той, и вьдержание велико. Аще братъ етеръ вънъ идяше изъ манастыря, и вся братья имяху о томъ печаль велику, и посылають по нь, приводяху брата къ манастырю; и шедше вси покланяхуся игумену, и умолять игумена, и приимаху в манастырь брата с радостію. Таци бо бЂша любовници и вьздЂрьжници, отъ нихъ же намЂню нЂколико мужь чюдныхъ. Первый ДЂмьянъ прозвутерь: бяше постьникъ и въздерьжьникъ, яко развЂе хлЂба и воды ясти ему до смерті своей. Аще бо коли кто принесяше дЂтищь боленъ, кацимъ любо недугомЂ одерьжимъ, приношаху в манастырь, или свЂршенъ человЂкъ, кацимъ любо недугомъ [одръжимъ], прихожаше в манастырь къ блаженому Федосьеви: и повелЂваше сему Демьяну молитву творити надъ болящимъ, и абье створяше молитву и масломъ святымъ помазаже, и абье исцЂлЂваху приходящии к нему. Единою же ему разболЂвшюся, конЂць прияти лежащю ему в болести, и приде к нему ангелъ вь образЂ ФедосьевЂ, даруя ему царство небесное за труды его; посемь же приде Федосий з братьею, и сЂдоша у него, оному же изнемогающю, вьзрЂвъ на игумена и рече: «не забывай, игумене еже ми еси ночесь обЂщалъ»; и разумЂ Федосий великий, яко видЂние видЂ, и рече ему: «брате ДЂмьяне! еже ти есмь обЂщаль, то ти буди». Онь же смЂживъ очи, и предасть духъ в руцЂ Божии; игуменъ же и братья похорониша тЂло его. Такоже и другый братъ, именемъ ЕремЂй, иже помняше крещсние зсмли Руськой. Сему даръ данъ отъ Бога: проповЂдаше [и] провидЂ будущая, и аще кого видяше в помышлении, обличаше втайнЂ и наказаше блюстися отъ дьявола; аще который братъ мысляше изыити из манастыря, узряше и, пришедъ к нему, и обличаше мысль его и утЂшаше брата; и аще кому речаше, любо добро, любо зло, сбывашеться старцево слово. БЂ же и другий братъ, именемъ МатфЂй: той бЂ прозорливъ. Единою ему стоящю вь церькви на мЂстЂ своемь, и вьзведе очи свои, и позрЂ во братьи, иже стоять поюще по обЂима сторонама, и видЂ обьходяще бЂса, вь образЂ Ляха, в лудЂ, носяща вь приполЂ цвЂтокъ, еже глаголеться лЂпокъ. И обьходя подлЂ братью, взимая из лона цвЂтокъ, и вЂржаше на кого любо: аще прилпяше кьму цвЂтокъ поющихъ отъ братья, и тъ мало стоявъ и раслабевъ умомъ, вину створивъ каку любо, исходяще изь церкви и шедъ в кЂлью, и спаше, и не възвратяшеся вь церковь до отпЂтья; аще ли верже на другаго, и не прилпяше к нему цвЂтокъ, стояше бо крЂпко вь пЂньи, дондеже отпояху утренюю, и тогда идяше в кЂлью свою; и се видя старЂць, повЂда братьи своей. И пакы же сий старЂць виде се: по обычаю бо сему старцю отстоявшю утренюю, братьи отпЂвши заутренюю предъ зорями, идоша по кЂльямъ своимь, сий же старЂць исхожаше ись церкви. Идущю же ему единою, и сЂде почивая подъ биломъ, бЂ бо кЂлья его подале церкви, и види се, акы толпа поиде отъ врать; и вьзведе очи свои, видЂ единаго сидяща на свиньи, а другыя текущи около его. И рече имь старЂць: «камо идете?» и рече бЂсъ сЂдя на свиньи: «по Михаля по Толбоковича». СтарЂць знаменася крестнымъ знаменьемь, и приде в кЂлью; и бысть свЂтъ, и разумЂ старЂць, и рече кЂлЂйнику: «иди, вьспроси, есть ли Михаль в кельи?» и рЂша ему: «яко вьскочилъ есть чресъ столпъе по заутрЂни». И повЂда, старЂць видЂние се игумену и всей братьи. При семь бо старьци Федосий преставилъся, и бысть Стефанъ игуменъ, и по Стефани Никонъ, и сему старцю и еще сущю. Единою ему стоящю на заутрении, възведе очи свои, хотя видити игумена Никона: и видЂ осла стояща на игумени мЂстЂ, и разумЂ, яко не вьсталъ есть игуменъ. Такоже ина многа видЂния провидЂше старЂць сьй, почи въ старости добрЂ в манастырЂ семь. Яко се бысть другый черноризець, именемь Исакий: яко еще сущю в мирьскомъ житьи, богату сущю ему, бЂ бо купець родомъ Торопчанинъ, и помысли быти мнихомъ, и раздая имЂние свое трЂбующимъ и по манастыремь, иде кь великому Антонию в пещеру, моляшеся ему, дабы створилъ черноризьцемь; и приятъ и Антоний, и возложи на нь порты чернЂцькиЂ, и нарече имя ему Исакий, бЂ бо имя ему мирьское Чернь. Сий же Исакий вьсприя житье крепко: облЂчеся въ власяницю, и повелЂ купити собЂ козелъ, и одерти мЂшькомь козелъ и возьвлече и на власяницю, и осъше около его кожа сыра; и затворися в пещерЂ, вь единой улици, вь кЂльицЂ малЂ, яко 4 лакотъ, и ту моляше Бога беспрестани день и нощь со слезами; 6Ђ же ядение его проскура одина, и таже чресъ день, и воды в мЂру пьяше. Приношаше же ему великий Антоний, и подаваше оконьцемь ему, яко ся вмЂстяше рука: и тако приимаше пищю. И того створи лЂтъ 7: на свЂтъ не вылазя, ни на ребрехъ лежа, но сЂдя мало приимаше сна. И единою, по обычаю, наставшю вечерю, и поча кланятися, поя псалмы, оли до полунощи; и яко струдяшеться, сЂдяше же на сЂдалЂ своемь. И единою же ему сЂдящю, по обычаю, и свЂщю угасившю, и внезапу свЂтъ восия, яко солнце вь пещерЂ, яко зракомъ внимая человЂку; и поидоста д†уноши к нему прекрасьна, и блистася лице има яко и солнце, и глаголаста к нему: «Исакье! †ес†ангела, а се идеть к тобЂ Христосъ съ ангелы». И вьставъ Исакий видЂ толпу, и лица ихъ паче солнца, и еднъ посредЂ ихъ, и сьяху отъ лица его паче всихъ; и глаголаста ему: «Исакье! то ти Христосъ; падъ поклонися ему». Онь же не разумЂ бЂсовьскаго дЂйства, ни памяти перекреститися; выступя поклонися, акы Христу, бЂсовьскому дЂйству. БЂси же кликнуша и рекоша: «нашь еси уже, Исакье»; и вьведоша и в кЂльицю, и посадиша и, и начаша садитися около его, [и бысть] полна келья [и] улица Печерьская. И рече единъ отъ бЂсовъ, глаголемый Христосъ: «возмите сопЂли, и бубны, и гусли, и ударяйте ать ны Исакье сьпляшеть». И удариша в сопЂли, и вь гусли, и вь бубни, и начаша имъ играти; и утомивше и, оставиша иле жива сущи, и отъидоша, поругавшеся ему. Заутра же бывши свЂту, и пріспЂвшю вкушению хлЂба, и приде Антоний кь [о] концю по обычаю, и глагола: «благослови, отче Исакье!» и не бысть гласа, ни послушания; и многажды глаголя Аньтоний, и не бысть отвЂта; и глагола Антоний: «се уже яко преставилъся есть». И посла в манастырь по Федосья и по братью. И откопаше, гдЂ бЂ загражено устье, и пришедше и взяша и, мняще и мертваго, и вынесыие положиша и предъ пещерою; и узрЂша яко живъ есть, и рече игуменъ Федосий: «яко се имать отъ бЂсовьскаго дЂйства»; и положиша и на одрЂ; и служаще около его Антоний.

Того ж літа [1073] була закладена церква Печерська князем Святославом, сином Ярослава, ігуменом Федосієм, єпископом Михайлом. Митрополит Георгій був тоді в Греках, а в Києві сидів Святослав.

В літо 6582 [1074] Федосій, ігумен Печерський, помер Розкажемо коротко про його успіння. Федосій звичай мав. З настанням посту у Масляну неділю ввечері, за звичаєм, вітати братію і повчати її, як проводити піст у молитвах нічних і денних, як берегтися від помислів гріховних і від бісівського навіювання. «Адже біси,- говорив,- навіюють чорноризцям похотіння лукаві, розпалюючи їхні помисли і тим, буває, шкодять їхнім молитвам. Треба оборонятися, коли приходять такі думки, хресним знаменням, промовляючи таке: «Господи, Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас, амінь». А до цього ще треба стримувати себе від надмірної їди, бо в надмірній їді і в питті безмірнім виростають помисли лукавії, а від зрослих помислів твориться гріх». А через те, говорив він, «опирайтеся бісівському діянню і пронозливості їхній, і бережіться лінощів і довгого сну, і будьте бадьорі на співання церковне, і на заповіти батьківські, і на читання книжне. А більш усього подобає чорноризцям мати на вустах псалми Давидові, ними проганяти бісівську безнадію. А над усе берегти в собі любов до менших, а до старших - покору і послух, а [старшим] до менших - любов і настанову, бути зразком здержливості, і невсипущості, і трудолюбивості, і покірливості і цьому навчати менших і втішати їх і так проводити піст». І говорив таке: «Бог дав нам оці сорок днів для очищення душі, а це тільки десятина року, давана Богу, днів-бо від року до року триста і шістдесять і п'ять, і від цих днів віддавать десятий день як десятину Богу - це і є сорокаденний піст, і в ці дні, очистившись, душа празнує світле Воскресіння Господнє, радіючи Богу. Бо врем'я посту очищає ум чоловіку. Постування-бо від правіку мало свій прообраз: Адам не вкушав [плодів] від дерева єдиного, постився Мойсей сорок днів, після чого сподобився прийняти закон на горі Сінайській і побачив славу Божу. У піст народила Самуїла мати, постом ніневгитяни гніву Божого позбулися, під час посту Даниїл сподобився видіння великого, постився Ілля аж доки на небо був узятий для їжі райської; постуючи, три отроки погасили силу огненну; постився Господь сорок днів, показавши нам врем'я посту, постом апостоли викоренили бісівське вчення, з посту постали наші отці [церкави] як світильники світу і сіяють і після смерті, з'явивши зразки трудів великих і повстримності, як ото і великий Антоній, і Євфимій, і Сава, і інші отці, їх же і ми ревно наслідуємо, братія». От так повчивши братію і попрощавшись із усіма по імені, вийшов із монастиря, взявши кілька коврижок, і ввійшов у печеру, і закрив двері печери, 1 засипав їх землею, і не розмовляв ні з ким. Коли була до нього необхідна справа, то розмовляв через маленьке віконце у суботу чи неділю, а в останні дні перебував у пості і в молитві, дотримуючись строгої повстримності. І прийшов у монастир у п'ятницю напередодні Лазаревого дня, бо в цей день закінчується сорокаденний піст, що починається від першого понеділка Федорової неділі, закінчується у Лазареву п'ятницю. А у страсну неділю встановлено поститися ради страждань Господніх. Коли ж Федосій, як звичайно, прийшов, вітав братію і святкував із ними Цвітну [вербну] неділю, і дочекався великого дня Воскресіння Господнього, і, як завжди, відсвяткував радісно - і захворів, ї прохворів п'ять днів, після цього ввечері звелів винести його на подвір'я, братія ж взяла його на сани і поставила навпроти церкви. Він же повелів скликати всю братію, братія ж ударила в било, і зібралися всі. Федосій же сказав їм: «Братія моя, і отці мої, і діти мої! Оце я відходжу від вас, бо з'явив мені Господь під час посту в печері моїй відійти з цього світу. Ви ж кого хочете поставте собі за ігумена, я б дав йому благословення своє?» Вони ж сказали йому: «Ти отець усім нам, і кого побажаеш'сам, той і буде нам отець ігумен, і слухатимемо його, як і тебе». Отець же наш Федосій рече: «Ідіть і домовтеся без мене, кого хочете, окрім двох із братії - Николи і Гната, із інших, кого хочете, від найстарших і до наймолодших». Вони ж послухалися його, відійшли трохи від церкви, порадились і послали двох братів сказати так: «Кого хоче Бог і твоя чесна молитва, хто тобі любий, того назви». Федосій же рече їм: «Тож коли від мене бажаєте прийняти ігумена, то я дам вам, але не за своїм бажанням, а за Божим урядженням». І назвав їм Якова пресвітера. Братії це не любо було, говорили «не тут був пострижений», бо Яків прийшов із Летьця разом із братом своїм Павлом. І почала братія просити Стефана деместв'яникового, тодішнього учня Федосієвого, кажучи: «Цей возріс під рукою твоєю, і в тебе послужив, цього нині дай». Федосій же їм рече: «Я вам з Божого повеління назначив був Якова, а ви по своїй волі хочете зробить». Одначе послухав їх і дав їм Стефана, щоб був їхнім ігуменом, і благословив його, і сказав йому: «Дитя моє! От передаю тобі монастир, бережно його охороняй і, як я влаштував його в службах, так і тримай. Заповітів монастирських і уставу не міняй, а роби все по закону і чину монастирському». І після цього взяли його браття, і віднесли в келію, і поклали його на одрі. І коли настав шостий день і було йому дуже погано, прийшов до нього Святослав із сином своїм Глібом. І коли вони сіли біля нього, сказав йому Федосій: «От і відходжу з цього світу і оце доручаю тобі монастир на догляд, коли трапиться якесь сум'яття у ньому. Ігуменство поручаю Стефану, не давай його в обиду». І князь попрощався з ним і пообіцяв пектися про монастир, і пішов від нього. На сьомий день знемагаючий Федосій покликав Стефана і братію і став їм говорити таке: «Якщо після мого відходу з цього світу буду угодний Богові і прийме мене Бог, то після мого відходу монастир почне розбудовуватися і багатіти: ото знайте, що прийняв мене Бог. Якщо ж після моєї смерті почне монастир занепадати, а чорноризці не старатися потребами монастирськими, то будете знать, що не вгодив я Богові». І коли він це говорив, плакала братія, кажучи: «Отче! Моли за нас Господа, бо знаємо, що Бог труда твого не зневажить». І просиділа братія біля нього всю ту ніч, а наступного, восьмого дня, у другу суботу після паски, о другій годині дня віддав він душу в руки Божі місяця травня у третій день, індикта в одинадцяте літо. І плакала по ньому братія. Федосій же заповів братії покласти його в печері, де з'явив численні труди, і казав таке: «Уночі похороніть тіло моє». Так вони і зробили. Коли наступив вечір, вся братія взяла тіло його і поклала в печері, провівши з піснеспівами і зі свічами, чесно, на хвалу Господу нашому, Ісусу Христу.

Коли ж Стефан управляв монастирем і блаженним стадом, що його зібрав Федосій, таки чорноризці подібно світильникам в Руській Землі сіяли: одні-бо були постники, другі ж у старанні, інші - у колінопоклонінні, ще інші постилися через день і через два дні, другі ж їли хліб з водою, інші - варені овочі, а всі в любові пребували: молодші корилися старшим, не сміли перед ними говорити, а все з покірністю і з послухом великим. А також і старшії мали любов до молодших, навчали їх, утішали, як дітей возлюблених. А коли хто-небудь із братів впадав у яке-небудь прогрішіння, його втішали і єпітимію, накладену на одного брата, розділяли троє і четверо в знак великої любові; така була любов у тій братії і воздержаніє велике. Якщо один із братії раптово залишав монастир, вся братія була тим вельми опечалена, посилали за ним, приводили брата в монастир і йшли всі з поклоном до ігумена, і вмоляли його, і приймали [знову] брата у монастир із радістю. От такі були дружні і стримані, із них назову кілька мужів дивовижних.

Перший - Дем'ян Пресвітер: був постник і воздержник, що, окрім хліба і води, нічого більше не їв до смерті своєї. Якщо ж коли хтось приносив хворе дитя, якимось недугом пойняте, в монастир чи дорослий чоловік, яким-небудь недугом пойнятий, приходив у монастир до блаженного Федосія,- тоді наказував він цьому Дем'янові творити молитву над хворим. І як тільки помолиться і єлеєм святим помаже,- негайно ізцілялися ті, що приходили до нього. Коли ж одного разу Дем'ян розхворівся і лежав у болісті, кінця чекаючи, прийшов до нього ангел в образі Федосія, даруючи йому царство небесне за труди його. Потім уже прийшов Федосій з братією і сиділи у нього, а він, знемагаючи, подивився на ігумена і рече: «Не забувай, ігумене, що ти мені вночі обіцяв». І зрозумів Федосій великий, яке видіння бачив, і рече йому: «Брате Дем'яне! Що я тобі обіцяв, те тобі буде». Він же закрив очі і віддав дух в руки Божії. Ігумен же і братія похоронили тіло його.

Також і другий брат був, на ймения Єремій, що пам'ятав хрещення землі Руської. Йому був даний дар від Бога: провіщати і передбачати майбутнє, і коли бачив когось в задумі, виказував [його задуми] віч-на-віч і наказував берегтися диявола. Коли якийсь брат намислював піти із монастиря і [Єремій] бачив його, то приходив до нього і виявляв [задум його] і втішав брата. І якщо кому говорив, чи добре, чи погане, збувалося старцеве слово.

Був і другий брат, ім'ям Матвій: цей був прозірливий. Одного разу, коли він стояв у церкві на місці своєму і підняв очі свої, обвів ними братію, що стояла, співаючи, з обох боків, і побачив, що братію обходить біс у образі ляха, в плащі, носив у приполі квітку, що називається ліпок. І обходячи побіля братію, біс виймав із-за пазухи квітку і кидав на кого-небудь. Якщо квітка прилипала до когонебудь із братів, що співали, той, трохи постоявши із розслабленим розумом, шукав яку-небудь причину, виходив із церкви, ішов у келію, і спав, і не вертався в церкву до кінця служби. Коли ж кидав на другого, і квітка до нього не прилипала, той стояв міцно у співі, доки відспівають утреню, і тоді йшов у келію свою. І це бачив старець, повідав братії своїй. Іще цей старець бачив таке: як завжди, він відстояв заутреню, братія, відспівавши заутреню до світанку, пішла по своїх келіях, а цей старець [останнім] виходив із церкви. Ішов він один і сів спочити під билом, бо його келія була далеченько від церкви, і от бачить, ніби натовп іде від воріт. Він підвів очі свої і побачив одного [чоловіка] верхи на свині, а другі пропливали поруч із ним. І рече їм старець: «Куди йдете?» І рече біс, сидячи на свині: «По Михаля по Толбоковича». Старець осінився хресним знаменням і пішов у келію. І коли розвиднилось, і зрозумів старець [в чому справа], і рече келейникові: «Піди, запитай, чи в келії Михаль?» І, сказали йому: «Щойно, після заутрені, перескочив через огорожу». І розповів старець про це видіння ігуменові і всій братії. При цьому старці Федосій помер, і був Стефан ігуменом, а після Стефана Никін, а цей старець все ще жив. Стояв він якось на заутрені, піднімає очі свої, щоб побачити ігумена Никона, і бачить: стоїть осел на ігуменовому місці, і зрозумів, що ігумен ще не став на своє місце. Також багато інших багато видінь провидів цей старець і спочив у глибокій старості в цьому монастирі.

А був ще інший чорноризець, іменем Ісакій. Коли ще був у світському житті, багатий був, купець, походив із Торопця. І намислив стати монахом, і роздав майно своє тим, хто його потребував, і монастирям, і пішов до великого Антонія в печеру з молитовною просьбою, аби постриг його в чорноризці. І прийняв його Антоній, і одягнув його в одежу чернецьку, і дав ім'я йому Ісакій, а світське ім'я мав Чернь. Цей Ісакій прийняв життя суворе, облачився у власяницю і повелів купити йому козла, обідрав шкуру мішком і натягнув її на власяницю, і висохла на ньому шкура сира. І зачинився в печері, в одному із проходів, у келії маленькій на чотири лікті, і там молився Богу безперестанно вдень і вночі зі сльозами. З'їдав він по одній проскурі через день і воду в міру пив. Приносив же йому великий Антоній і подавав через віконце, в якому могла вміститися лише рука; і так приймав [від Антонія] їжу. І жив він так сім років, не вилазячи на світло, навіть на ребра не лягав, а лише сидів, дуже мало спав. І одного разу, за звичаєм, з настанням вечора він почав кланятися, співаючи псалми майже до півночі. І коли натрудився, сидів на сидінні своєму. І одного разу, коли він, як звичайно, сидів і загасив свічу, йому несподівано світ возсіяв, наче сонце в печері, осліплюючи зір людський. І підійшли до нього двоє юнаків прекрасних із сяючими, як сонце, лицями, і сказали йому: «Ісакію, ми - ангели, а там йде до тебе Христос із ангелами». І встав Ісакій, побачивши натовп і лиця їхні, кращі за сонце, а лице одного з них сяяло більше за всіх. І сказали йому: «Ісакію! Оце тобі Христос, впади, поклонися йому». Він же не зрозумів, що то бісівське дійство, і забув перехреститися, встав і поклонився, як Христові, бісівському дійству. Біси ж загорлали і рекли: «Ти уже наш, Ісакію!» І ввели його в келійку, і посадили його, і почали самі розсідатися побіля нього, і була повна келія, і весь прохід печерний. І рече один із бісів, якого називали Христос: «Візьміть сопілки, і бубни, і гуслі, і грайте, хай нам Ісакій затанцює». І заграли біси на сопілках, на гуслях, на бубнах, і стали грати Ісакію. І, стомивши його, залишили ледве живого і відійшли, насміявшися над ним.

На другий день, тільки-но розвиднилося і настав час вкушати хліб, прийшов до віконця Антоній, як завжди, і сказав: «Благослови, отче Ісакію!» І не було ні слуху, ні духу. І многократно кликав Антоній, і не було відповіді. І сказав Антоній: «От він уже й помер». І послав у монастир за Федосієм і братією. І відкопали вони засипаний вхід, ввійшли і взяли Ісакія, вважаючи, що він мертвий, винесли і поклали його перед печерою. І побачили, що він живий. І сказав ігумен Федосій: «Це трапилося через бісівські дії». І поклали його на одрі, і став доглядати його Антоній.

В то же время приключися Изяславу прити из Ляховъ, и нача гнЂватися Изяславъ на Антония изо Всеслава; и приславъ Святославъ, нощью поя Антония к Чернигову. Антоний же пришедъ кь Чернигову, и вьзлюби Болъдину гору, и ископавъ пещеру, и ту вселися; и есть манастырь святоЂ БогородицЂ, на Болдинахъ горахъ, и до сихъ дний. Федосий же увида, яко Антоний шелъ къ Чернигову, и шедъ с братьею вьзя Исакья, и принесе кь собЂ в кЂлыо и служаше около его; бЂ бо раслабленъ тЂломъ и умомъ, яко немощи ему обратитися на другую страну, ни вьстати, и ни сЂдити, но лежа на едвдой странЂ, и подъ ся поливаше многажды, и червье кыняхуся под;ъ бедру ему с мочения. Федосий же самъ своима рукама омываше и сьтряпашеть и; за 2 лЂтъ створи се около его. Се же бысть чюдно и дивно: яко за д†лЂтъ лежа сий, ни хлЂба вкуси ни воды, ни отъ какаго брашна, ни отъ овоща, ни языкомъ проглагола, но нЂмъ и глухъ лежа за 2 лЂтъ. Феодосий моляшеть Бога за нь, и молитву творяшеть над ним нощь и день, дондеже на 3-ее лЂто проглаголавъ, и слыша, и на ногы нача вьставати акы младенЂць, и нача ходити. И не брежаше кь церкви ити, но нужею привлечахуть его кь церкви и тако помалу научиша и; и посемь научися и на тряпезницю ходити, и посажеше и кром* братья, и положаху пред нимь хлЂбъ, и не взимаше его, олны вложити будяше в руцЂ ему. Федосий же рече: «положите хлЂбъ пред нимь и не вкладайте в руцЂ ему, ать самъ ясть», и небреже за недЂлю ясти, и помалу оглядавься кушавше хлЂба; и тако научися Ђсті; и тако избави и Феодосий отъ козни дьявола и отъ прелЂсти. Исакий же вьсприя дерьзновение и вьздержание жестоко. Федосью же преставившюся, и Стефану в него мЂсто бывшю, Исакий же рече: «се уже прельстилъ мя еси, дьяволе, сЂдяща на единомъ мЂстЂ а уже не имамъ затворитися в пещерЂ, но имамъ тя побЂдити ходя в манастырЂ». И облечеся в власяницю, и на власяницю свиту вотоляну, и нача уродьство творити; и помагати нача поваромъ и варити на братью. И на заутренюю ходя преже всихъ, и стояще крЂпко и недвижно. Егда же приспЂяше зима и мрази лютии, и сьтояше вь прабошняхъ вь черевьихъ и вь протоптаныхъ, яко примЂрьзняше нози его кь камени, и не двигняше ногами, дондеже отпояху заутренюю. И по завьтрении идяше в поварницю, и приготоваше огнь, и воду, и дрова, и приходяху прочии повари отъ братья. Единъ же поваръ такоже 6Ђ именемь Исакий, и рече посмихаяся Исакьи: «оно сЂдить вранъ черьный, иди, ими его», онъ же поклонився ему до земли, и шедъ я врана и принесе ему предо всими повары, и ужасошася, и повЂдаша игумену и братви, и начаша и братья чтити. Онъ же, не хотя славы человЂческыя, и нача уродьствовати, и пакостити нача ово игумену, ово братьи, ово мирьскымь человЂкомъ, друзии же дары ему даяху; и поча по миру ходити, такоже уродомъ ся творя. И вселися в пещеру, в нейже преже былъ, уже бо бЂ Аньтоний преставилъся; и совокупи собЂ уныхъ, и вьскладаше порты чернЂцькыя, да ово отъ игумена Никона раны приимаше, ово ли отъ родитель дЂтьскыхъ, сесь же то все терпяше, и подъимаше раны и наготу, и студень, день и нощь Вь едину бо нощь вьжегъ пещь во истопцЂ пещеры: и яко разгорЂся пещь, бЂ бо утла, и нача пылати пламень утлизнами, оному же нЂчимь заложити, и вьступле на пламень ногама босыма, дондеже изгорЂ пещь, и слезе. Ина много повЂдаху о немь, а другому и самовидци быхомъ. И тако взя побЂду на бЂсовьскыя силы, яко и мухъ ни во что же имяше устрашения ихъ, и мечтания ихъ, глаголашеть бо к нимъ: «аще бо мя бЂсте первое прельстилЂ, понеже не вЂдахъ козний вашихъ и лукавьства; нынЂ же имамъ Господа Ісуса Христа Бога нашего и молитву отца нашего Федосья, надЂюся на Христа, имамъ побЂдити васъ» И многажды бЂси пакости дЂаху, и глаголаху ему «и нашь еси, поклонилъся еси нашему старійшини и намъ», онъ же глагола имъ: «вашь старЂйшина есть Антихрьсть, а вы бЂси есте», и перекрЂстися, и тако ищезняху. Овогда же ли пакы в нощи прихожаху к нему, и страхъ ему творяще ово вь мечтЂ, яко се многъ народъ с мотыками и с лыскари, глаголюще: «раскопаемы, пещеру сию и сего зде загребемь»; инии же глаголаху «бЂжи, Исакье, хотять тя загрести», онъ же глаголаше к нимъ: аще бысте человецЂ былЂ, то вь день бысте ходили, а вы есте тма, во тмЂ ходите», и знаменася крестнымь знамениемь, они же ищезняху. А другойчи страшахуть и во образЂ медвЂжьи, овогда же лютомь звЂремь, овогда же воломь, ово ли змия ползаху к нему, ово ли жабы, и мыши и всякъ гадъ.

И не возмогоша ему ничьтоже створити, и рекоша ему: «Исакий! побЂдилъ ны еси». Онъ же рече: «якоже и вы первЂе мене побЂдили есте, вь образЂ Ісусъ Христо†и вь ангельскомъ, недостойнЂ суще того видЂния; то первое являстеся вь образЂ звЂриномъ и скотьемь, змиями, и гадомь, аци же и сами бысте, сквЂрни, зли вь видЂньи»; и абье погыбоша бЂси отъ него, и оттолЂ не бысть ему накости отъ бЂсовъ. Якоже самъ повЂдаше: «яко се бысть ми за три лЂта брань си». И потомь нача крЂплЂе жити и вьздержание имЂти, пощенье и бдЂние; и тако живущю ему, сконча житье свое. И разболЂся в пещерЂ, и несоша и болна в манастырь, и до осмаго дни скончася о ГосподЂ; игуменъ же Иванъ и братья спрятавше тЂло его, и погребоша и. Таци же бЂша чернорисци Федосьева манастыря, иже сияють и по смерти яко свЂтила, и молять Бога за здЂ сущюю братью, и за приносящия в манастырь, и за мирьскую братью, вь немже и нынЂ добродЂтельно житье живуть, и обьще вкупЂ, вь пЂньихъ и вь молитвахъ и в послушаньихъ, на славу Богу всемогущому, и Федосьевами молитвами сблюдаеми, ему же слава вь вЂкы, аминъ.

В лЂто 6583. Почата бысть церкви Печерьская надъ основаньемь Стефаномъ игуменомъ: изъ основанья бо Федосий поча, а на основаньи Стефанъ поча; и кончана бысть на третье лЂто, мЂсяца іюля въ 1 день.

В се же лЂто придоша послы из Немець къ Святославу; Святославъ же величашеся, показа имъ богатьство свое; они же видивьше бещисленое множество злата, и сребра, и паволокъ, рЂша: «се ни во что же есть, се бо лежить мертво; сегосуть смЂтье лучьше, мужи бо доищуть и болша сего». Сице ся похвали Езекий, царь ІюдЂйский, к посломъ царя Асурийска, егоже вся взята быша у Вавилоня; тако и по сего смерти все имЂнье расъсыпашася разднь.

У той час приключилося Ізяславу повернутися із Ляхів, і почав гніватися Ізяслав на Антонія через Всеслава. І прислав Святослав, і забрав уночі Антонія до Чернігова. Коли Антоній прибув до Чернігова, то возлюбив Болдину гору, і викопав печеру, і поселився там. І стоїть монастир святої Богородиці на Болдиних горах і до наших днів. Федосій же довідався, що Антоній пішов у Чернігів, і пішов із братією, і взяв Ісакія, і переніс до себе в келію, і доглядав його, бо був він настільки немощний тілом і розумом, що не міг ні перекинуться з боку на бік, ні встати, ні сісти, а лежав на одному боці і справляв нужду під себе, так що черви кишіли під ребрами в нього від нечистот. Федосій же сам своїми руками обмивав і перевдягав його і робив це біля нього протягом двох літ. То було дивне чудо, що за два літа лежання він ані хліба не вкусив, ані води, ані будьякої їди, ні овочів, ані язиком не поворухнув, а німий і глухий лежав два літа. Федосій молив бога за нього, і молився над ним ніч і день, аж доки на третє літо заговорив, і почув, і на ноги почав зводитися, як маля, і почав ходити. Але не хотів іти до церкви, а силою приводили його до церкви, і так потроху привчили його, а потім навчився і в трапезную ходить, а саджали його окремо від братії, і клали перед ним хліб, і не брав його, хіба коли вкладали йому в руки. Федосій же сказав: «Покладіть хліб перед ним і не вкладайте в руки йому, хай сам їсть». І не хотів цілий тиждень їсти, і потроху, оглядаючись, відкушував хліба, і так навчився їсти, і так Федосій звільнив його від підступів і спокуси диявола. Ісакій же [знову] взявся завзято до жорстокого воздержанія. Коли ж помер Федосій і на його місце став Стефан, Ісакій сказав: «От тобі вже вдалося обдурити мене, дияволе, коли я сидів на одному місці, а тепер я вже не зачинюся в печері, але маю перемогти тебе, ходячи в монастирі». І одягнув власяницю, а на власяницю - свиту вовняну, і почав юродствувати, і почав помагати поварам і варити на братію. І на заутреню приходив раніше за всіх, і стояв твердо і нерушно. Коли ж надходила зима і морози люті, стояв у шкарбанах дірявих і протоптаних, що й ноги його примерзали до каменя, а він ані ногою не поворухне, доки не відспівають заутреню. А після заутрені ішов у поварницю і приготовляв огонь, і воду, і дрова, доки прийдуть інші повари від братії. Один із поварів також був на ім'я Ісакій і сказав якось, посміхаючись, Ісакію: «Оно сидить ворон чорний, піди, візьми його». Він же поклонився йому до землі, і пішов, узяв ворона і приніс йому на очах у всіх поварів, і ті прийшли в жах, і розповіли ігуменові й братії. І почала братія шанувати його. Він же, не бажаючи слави людської, почав юродствувать, і почав капості робить то ігуменові, то братії, то мирянам, а деякі дари йому давали. І почав він по світі ходить, продовжуючи юродствувати. І поселився він у печеру, де раніше жив,- Антоній на той час уже помер,- і збирав до себе юних, і покладав на них облачення чернецькі, за що від ігумена Никона мав побої або й від батьків тих дітей. Він же все те терпів, приймав побої і переносив і наготу, і холод удень і вночі. Одної ночі розпалив він піч у хатинці біля печери, і розгорілася піч, бо була ветха, і почав вогонь пробиватися щілинами, а йому нічим було закласти, так він ступив на вогонь ногами босими і зліз, аж як перегоріла піч. І багато іншого розказують про нього, а дечому я сам був очевидцем. І так, одержавши перемогу над бісівськими силами, як над мухами, ні за що мав погрози їхні і ману, і говорив до них: «Хоч ви мене спочатку і обдурили, оскільки не знав каверз ваших і лукавства, то нині маю з собою Господа Ісуса Христа Бога нашого і молитву отця нашого Федосія; надіюся на Христа і маю перемогти вас». І багато разів біси капості йому робили і говорили до нього: «Ти наш, ти поклонився нашому старійшині і нам». Він же відповідав їм: «Ваш старійшина - Антихрист, а ви - біси», і хрестився, і вони щезали. Інколи ж знову вночі приходили до нього і страху йому нагонили видіннями, неначе багато народу з мотиками і кирками говорять: «Розкопаємо печеру оцю і оцього тут загребемо». Він же відповідав їм: «Коли б ви були люди, то ви б ходили вдень, а ви - тьма і у тьмі ходите»,- і осіняв себе хресним знаменням, і вони щезали. Другого разу настрашували його в медвежому образі, інколи лютим звірем, інколи ж волом, чи то змії повзуть до нього, чи то жаби і миші, і всілякі гади. І не могли йому нічого зробить, і сказали йому: «Ісакій! Ти переміг нас!» Він же сказав: «Ви мене спочатку перемогли в образі Ісуса Христа і в ангельському образі, недостойні того видіння, то знову являється в образі звіриному і скотському, зміями і гадами, якими насправді і є, скверні, злі на вигляд». І враз щезали біси від нього, і відтоді не було йому пакості від бісів. Якось і сам оповідав: «Що це за війна була у мене з ними три роки». І потім почав впевненіше жити і дотримувався воздержання, посту і старання. І так живучи, закінчив дні свої. Розхворівся в печері, і перенесли його, хворого, в монастир, і на восьмий день помер у Бозі. Ігумен же Іван і братія прибрали тіло його і похоронили.

Такі-от були чорноризці Федосієвого монастиря, що сяють і після смерті подібно світилам, і молять Бога за сущу на цьому світі братію, і за мирську братію, і за приносящих на монастир, в якому і нині живуть добродійним життям всі разом у співах, і в молитвах, і в послусі на славу Богові всемогущому і Федосієвими молитвами оберігаються, йому ж і слава в віках, амінь.

В літо 6583 [1075]. Почав будувати ігумен Стефан церкву Печерську на основі, яку заклав Федосій, а на тій основі Стефан почав. І закінчили будувати на третій рік місяця липня в перший день.

Цього ж літа приходили посли із Німець до Святослава. Святослав же величався, показав їм багатство своє. Вони ж, як побачили незчисленну кількість золота, і срібла, і паволок, сказали: «Це ніщо, бо воно лежить мертве, сміття. Краще за це - мужі, які можуть добути і більше цього». Так похвалився Єзекій, цар Іудейський, перед послами царя Ассірійського, у якого все було взято у Вавілон, так і після смерті Єзекія все майно його розсипалося в прах.