Заповіт владики Мілана Шашіка
22.07.2020
Я усвідомлюю, що «я нічого у цей світ не приніс і нічого з нього не візьму». Але все ж таки прошу Вас одягнути мене до труни у богослужбову ризу з мого висвячення у єпископи. Якщо буде треба митру, то якусь зношену, яку не шкода. Без перстня на руці, ніякої панагії, тільки дерев’яну, з металевою іконкою Богоматері Маріапоцької, а в руки мені покладіть ружанець! Прошу поховати мене в склепі під Кафедральним собором, над тим місцем, де був похований мій попередник, наш блаженний Теодор Ромжа.
Світлої пам’яті Романа Дяківа
10.06.2020
10 червня, вранці, після тяжкої недуги спочив у Бозі Роман Дяків.
Чин Похорону та прощання зі спочилим рабом Божим Романом у п'ятницю, 12 червня, о 10:00 у церкві св. Миколая Мирлікійського на Аскольдовій Могилі.
Перебуваючи на лікарняному ліжку свідчив про нашу церкву, Христа. У часі хвороби запрошував священиків і приступав до тайни сповіді та Пресвятої Євхаристії.
Докладніше
Меленський Індрій Іванович – архітектор
Після пожежі 1811 року, під час якої вигорів практично весь Поділ, основною турботою Меленського стала відбудова цього району, що він і робив разом з В. І. Гесте. Зокрема він здійснював реконструкцію і відбудову Флорівського і Братського монастирів та Київської духовної академії. За його проектами Київ став облаштованішим. Під його керівництвом прокладалися магістральні вулиці, що з’єднували між собою погано пов’язані частини міста. Серед них траса, що з’єднала Поділ з Старою Печерською фортецею й Києво-Печерською лаврою (сучасні Володимирський узвіз, вулиця Грушевського та Січневого Повстання). Від неї також за проектом Меленського, почалася забудова Хрещатика. Вийшов у відставку вже у похилому віці і невдовзі помер 1 січня 1833 року. Похований на Щекавицькому цвинтарі.
Поховання Аскольдового некрополя
Сильвестр, єпископ
Просив поминати: священноієреїв: Василія, Іакова, Аркадія;
рабів Божих Феодора, Николая, Євдокію, Сусанну, Маріамну та Пелагею.
Священноіноки, іноки та послущники Свято-Никольського Пустинного монастира, поховані на монастирському кладовищі
ДокладнішеФедір Мерінг – заслужений професор Київського Університету Святого Володимира
18.01.2020
В останню путь Ф.Мерінга – Почесного члена і Заслуженого професора університету Св. Володимира, Таємного радника – проводжав весь Київ: 100 тис. чоловік – фактично все доросле населення міста, у якому в кінці 80-х р. XIX ст. Було всього 165 тис. жителів. Поховали його на Аскольдовій могилі. Міська преса в жовтні 1887 р. декілька днів розповідала про смерть Ф.Мерінга. Так київський журналіст Ярон писав: "Смерть його була горем не тільки його сім’ї, але і всіх киян. Панахида була видатна і Київ вперше побачив поховання за участі православних священників, лютеранського пастора і рабина. Це було найкращим доказом великої любові до Федора Федоровича всього київського населення".
Коротка історія Аскольдової
18.01.2020
На узгір'ях правого берега Дніпра, на перехресті Паркової дороги з Дніпровським узвозом. Історія місцевості та її назва досі залишаються дискусійними проблемами києвознавства. Деякі з дослідників ототожнюють місцевість з літописним Угорським урочищем, назва якого, за однією версією, походить від давньоруського «угор» — крутий берег, за другою—від угрів-кочівників, які в кін. 9 ст. зупинялися у цих місцях. «Повість временних літ» свідчить про значну роль місцевості в історії давньоруського Києва. Згідно з нею, тут був заміський князівський двір з оборонними спорудами. Однак археологічних підтверджень цьому факту не існує, можливо тому, що на пагорбах неодноразово здійснювалися роботи з благоустрою, прокладання інженерних мереж тощо. Тільки у 19 ст. в районі Аскольдової могили було знайдено два великих скарби — майже 5 тис. арабських монет 8—10 ст. 1853 під час прокладання узвозу було відкрито печерний лабіринт з давньоруськими написами 11—12 ст. Тоді ж вхід до нього було засипано, місце розташування цієї пам'ятки втрачено.
Газета «ОРАНТА», аскольдів цвинтар
Детальніше читайте на сайті http://www.oranta.org/
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
