Народився в червні 1766 року у Москві. Працював в Експедиції кремлівської будівлі, в 1787-1792 роках – навчався в Петербурзі у відомого митця Дж. Кваренгі. Невдовзі переїхав до Києва, де в 1799-1829 роках був головним архітектором. Працював переважно в стилях ампіру та класицизму. Збудував монумент на честь повернення Києву магдебурзького права (1802 рік), церкву-ротонду на Аскольдовій могилі (1809-1810 роках) та Воскресенську церкву Флорівського монастиря (1824 рік). За його проектами також споруджено церкви Різдва на Поштовій площі (1810 рік, не збереглася), Миколи Доброго та інші.
Після пожежі 1811 року, під час якої вигорів практично весь Поділ, основною турботою Меленського стала відбудова цього району, що він і робив разом з В. І. Гесте. Зокрема він здійснював реконструкцію і відбудову Флорівського і Братського монастирів та Київської духовної академії. За його проектами Київ став облаштованішим. Під його керівництвом прокладалися магістральні вулиці, що з’єднували між собою погано пов’язані частини міста. Серед них траса, що з’єднала Поділ з Старою Печерською фортецею й Києво-Печерською лаврою (сучасні Володимирський узвіз, вулиця Грушевського та Січневого Повстання). Від неї також за проектом Меленського, почалася забудова Хрещатика. Вийшов у відставку вже у похилому віці і невдовзі помер 1 січня 1833 року. Похований на Щекавицькому цвинтарі.
Павленко, Ю. В. Меленський Андрій Іванович / Ю. В. Павленко // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 237.
Церква двічі на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла - сьогодні і 13 липня. Ім’я Гавриїл означає "кріпкий у Бозі".
Архангел Гавриїл - один із семи ангелів, які предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Іван в Одкровенні: "Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його".
Архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. Архангел Гавриїл згадується кілька разів на сторінках Священного Писання як той, хто доносить і пояснює Божі плани людині.
Коли архангел Гавриїл явився Захарії, батькові святого Івана Хрестителя, щоб провістити йому народження Івана, сказав про себе так: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість" (Лк. 1, 19).
Він був обраний посланцем Господа до св.Йосифа Обручника, якого уві сні запевняв у безгрішності Діви Марії. Архангел Гавриїл сповістив праведним Йоакиму і Анні про народження Пресвятої Діви Марії.
Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення.
Він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (Дан. 8, 16-26; 9, 21-26).
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.
За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.
«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.
«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.