Пам’яті Марії Влад — парафіянки Аскольдової могили
Пам’яті Марії Влад
25 серпня виповнилося б 86 років Марії Влад (Ганцяк) — чудовій українській поетесі, журналістці, громадській діячці, діяльній патріотці, парафіянці церкви святого Миколая на Аскольдовій могилі (1940–2017).
Її з теплотою згадують парафіяни.
Марія Влад була авторкою численних поетичних збірок і роману «Святий Йосиф Обручник».
Вона багато років опікувалася військовими-втікачами та родинами загиблих, була для них і лікарем-психологом, і мамою.
«Знаковим кроком після проголошення Незалежності стало запрошення Марії Влад до праці в атестаційній комісії Міністерства оборони України. Небагато з нас знають той факт, що практично усі нині діючі військові статути української армії переклала з російської саме вона... А ще вона навчала української мови працівників Міністерства, допомагала перекладати на українську документи. З її допомогою до армійських підрозділів були залучені на службу капелани. Вона стала співфундаторкою Спілки солдатських матерів, першою очолювала цю Спілку», — з Facebook-сторінки «Косів. Імена».
У Марії Влад залишилися дві доньки — Людмила й Олена, яка успадкувала мамин поетичний талант, а також чудові онуки.
Світла пам’ять.
РІДНЕ
Як той узір
Милує зір,
Так серце — говір співанковий.
Я народилась серед гір,
І щастя тут мого підкова.
Сопілка, воля, постоли
Мені лишилися у спадок.
Смереко, хвою постели —
Впаду в твої перини падьма.
Та ще зажди —
Нап’юсь води
Із чуркала студеного.
Так мої русини-діди
Пили щоденно
З сонцем в спілці.
Смерічко, милого знайди —
Нехай заграє на сопілці
Гуцульської,
Нашої.
Бо на світі я не чула
Кращої.
***
Якби я легінем зросла в Карпатах,
То стала б поруч сонця в Чорногорі —
Проміння посилала б в кожну хату,
Щоб випалити з людських жител горе.
Ще б Довбуша печеру відшукала
Серед усіх печер — єдину, справжню,
Щоб прочитати на опришківських скрижалях,
Куди вони закопували правду.
А ще б коня сідлала на світанні,
Щоб їхати до днинки на весілля.
Та віддала б коня й сідло останнє
Лісовикові за цілюще зілля.
А зіллям тим усі замки розімкнуті,
І топірцями людські кривди зміряні…
Та я не леґінь.
Я родилась Дзвінкою.
Вернись, Олексо, —
буду тобі вірною.
Марія Влад
.jpg)
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
