Пам'ятаймо і шануймо своїх Великих Українців!
01 березня 2024р., після вирішення певних проблем, біля Аскольдової Могили захоронено прах Анатолія Гайдамаки…
Анато́лій Васи́льович Гайдама́ка (9 червня 1939, Волосківці, Чернігівська область — 27 жовтня 2023, Україна) — український художник-монументаліст. Народний художник України, лауреат Державної премії ім. Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України. Головний художник Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни». Член-кореспондент Національної академії мистецтв України, Національної спілки художників України. Мешкав у м. Києві. Член творчого об'єднання «Погляд».
Народився 9 червня 1939 року в селі Волосківці Менського району Чернігівської області.
Закінчив 1961 року Харківське художнє училище, 1967 року — Москововське вище художньо-промислове училище (фах «Монументально-декоративне мистецтво»).
Протягом 1967–1971 рр. працював художником-архітектором інституту «Київпроект». З 1995 — головний художник Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни». З 1971 року член Національної спілки художників України.
З травня 2001 року — член Академії мистецтв України.
Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 рр. був позаштатним Радником Президента України. У 2006 році був кандидатом у Народні депутати України від Блоку «Наша Україна» (№ 206 в списку). Член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка. Член Народного Союзу «Наша Україна».
Помер 27 жовтня 2023 року у віці 84 років, прах поховано на Аскольдовій Могилі.
Анатолій Гайдамака спільно зі своєю першою дружиною Ларисою Міщенко декорував панно стіни Інституту теоретичної фізики.
Був автором оформлення Державного історико-культурного заповідника на о. Хортиця (1977—1988), Історико-культурного комплексу "Запорозький Дуб" Запоріжжя, музеїв М. Островського у Шепетівці (1979), М. Коцюбинського в Чернігові (1982—1983), Т. Шевченка у Києві (1984—1987), літературного музею в Одесі (1984—1985), філії Центрального музею В. І. Леніна (1980-82; зараз — «Український дім»); художнього вирішення інтер'єрів банку «Україна» в м. Києві (1994), інтер'єрів церкви Святої Трійці (1998—1999, Македонія), художнього оформлення Національного музею «Чорнобиль» у Києві (1994—1996), автор музею катастрофи в Чернобилі "Зірка Полинь", Меморіалів Героям Крут та Героям Трубежа, першу чергу якого ми відкрили 03 лютого 2024р.
Створив живописний цикл «Розп'яття» (1988—1990), учасник проекту «Музей катастроф на водах», автор храму Храм Святителя Миколи Мірлікійського в якому і заповідав щоб його поховали, тощо.
Учасник українських та міжнародних виставок у Швеції, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині та ін.
1989 року присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». Лауреат премії Ленінського комсомолу (1980), Державної премії України ім. Т. Шевченка (1985)— в колективі, зокрема із Володимиром Баруленковим.
Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1982), князя Ярослава Мудрого V ступеня (січень 2009 року). 1998 року присвоєно почесне звання «Народний художник України»
Вічна світла пам'ять Великому Українцю
історія Аскольдової Могили, аскольдів цвинтар
.jpg)
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
