визначні події парафії
Пам'яті Семена Глузмана
6 лютого 2026р. помер Семен Глузман. Лікар - психіатр, дисидент, арештований у січні 1972р за незалежну заочну судово-психіатричну експертизу у справі генерала Петра Григоренка, де науково довів, що дисидент Григоренко – психічно здоровий, а його примусове лікування є політичним злочином. Праця Глузмана призвела до виключення радянської психіатричної асоціації зі світової спільноти.Глузман потрапив під операцію КДБ "Блок", якою влада у січні 1972р однією хвилею арештувала молоду українську гуманітарну інтелігенцію, перетворивши культурницький рух шістдесятників у правозахисний рух -- дисидентів.
Під час слідства, Семена Глузмана посадили у СІЗО разом з Василем Стусом, про спілкування з Василем він потім згадував у своїх інтерв'ю. Після слідства і винесення вироку, Глузмана відправили у табір м. Перм на 36 зону, де він сидів разом з моїм батьком, Олесем Сергієнком, Василем Овсієнком, Іваном Світличним, Валерієм Марченком, Євгеном Сверстюком і Левком Лук'яненком.
Після проголошення незалежності, очолив Асоціацію Психіатрів України, послідовно виступав проти зловживань у сфері психіатрії.
Глузман хотів створити в Україні рівень психіатричної допомоги для пацієнтів за європейськими стандартами, орієнтуючись на медичну практику Німеччини і на сучасні приватні лікарні США, але зі серйозним фінансуванням держави і відповідним рівнем кваліфікації лікарів.
Медицина у цій сфері в Україні надто часто визначалась недобрим ставленням до пацієнтів і відсутністю необхідної кількості лікарів хорошої кваліфікації. Ще з часів УРСР ця область медицини вважалась периферійною і туди ішли працювати або за покликанням, або в якості тимчасового варіанту кар'єри.
Семен жив скромно. Був невибагливим у особистих потребах.
Його неодноразово хотіли "залучити" до різних комерційних політичних проектів, але він ставив своє лікарське покликання вище особистої вигоди чи політичної кон'юнктури.
Така позиція вирізняла його і дивувала багатьох з його обширного оточення -- лікарського і громадського.
Він був людиною з високими моральними вимогами до себе, принциповий у питаннях роботи, при тому людяний і доброзичливий у ставленні до людей. Відповідальний лікар, який дійсно переймався майбутнім української медицини і хотів адекватного фінансування державної медицини, доступності якісної психіатричної допомоги для звичайних людей.
На жаль, у Вічність відходять уже останні з покоління дисидентів, залишаючи добру пам'ять, свої здобутки і завдання для молодого покоління розвивати інститути громадянського суспільства, щоб могти жити у гуманістичній, соціально відповідальній державі, де дійсно реалізуються демократичні права і свободи її громадян.
Спокою і миру Його душі.
Спеціально для "Оранти",
Ольга Сергієнко, донька дисидента Олеся Сергієнка,
онука співзасновниці УГГ, правозахисниці Оксани Мешко
.jpg)
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
Ольга Годованець, фото автора, 30.04.09