Історія появи ікони Ченстоховської (Белзької) Богородиці
Поява Образу сягає ХІІ – ХІІІ століття. За переданням, галицький князь Лев Данилович привіз ікону до Белзького замку. Під час нападу татарів та облоги міста, святиню поставили на стіні замку. Тоді стріли ворога торкнулися Лику Богоматері та залишили сліди крові. Татарське військо відступило через раптову імлу. Так було врятоване місто Белз Пресвятою Богородицею.
Пізніше сілезькому князю Владиславу Опольському явилася Богородиця із вказівками, і він перевіз спочатку Образ до Львова, до Монастиря святого Онуфрія, а в 1350-х роках до монастиря на Ясній Горі у Ченстохові, як цього бажала Пречиста Матір у своїй об'яві. З цього моменту «Белзьку» ікону Пресвятої Богородиці почали йменувати «Ченстоховською».
На іконі є два шрами. У XV столітті храм пограбували гусити, які хотіли забрати й чудотворний Образ, але коні ніяк не рушали з місця. Один зі злочинців кинув ікону на землю та наніс удар шаблею. Моментально його розірвало на шматки, в одного відсохла рука, а решта померли на місці або ж осліпли. Але шрами на іконі залишилися досі.
На іконі зображена Пресвята Богородиця, що вказує на Божого Сина, як на єдиний Істинний Шлях. Вона заступається за провини людей перед Ним, допомагає у біді, хворобах та пораненнях.
Молитва до Ченстоховської Богородиці
О найпрекрасніша Царице неба і землі, Пресвята Ченстоховська Діво Маріє!
Ось я, негідний слуга Твій, стаю перед Тобою, благально підносячи руки до Тебе, і з глибини мого серця волаю:
О Мати наймилостивіша! Рятуй мене, бо лиш в Тобі моя надія. Якщо Ти мене не вислухаєш, до кого ж я піду?
Знаю, люба Мамо, що серце Твоє, повне змилування, зворушиться моїм благанням і вислухає мене в моїй потребі, оскільки Божа всемогутність лежить у Твоїй руці, бо Всевишній Тебе собі уподобав.
А тому, Маріє! Благаю Тебе — постань і використай Твою міць могутню, розпорошуючи усі страждання мої, вливаючи бальзам заспокоєння у мою душу зболілу.
О найшляхетніша Утішителько всіх стражденних, а отже, і моя особлива Опікунко!
Я насправді відчуваю це добре у глибині душі, що через гріхи мої я не гідний, аби Ти мені милосердя виказала.
Але благаю Тебе, о премила Мати! Не дивися на мене через ці гріхи мої, але поглянь через заслуги наймилішого Сина Твого І через Його Пресвяту Кров, яку Він пролив за мене на ганебному хресті.
Згадай, о наймиліша Мати, про ті страждання, яких Ти сама зазнала, стоячи під хрестом, і на співумирання разом зі смертю Твого дорогого Сина.
А отже, заради пам’яті про все це, о Мати! не відмов у моєму смиренному проханні, але вислухай його ласкаво, І буду я Тобою втішений, і вдячним серцем прославлятиму Тебе аж до смерті. Амінь.
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2024/08/216895
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
