Спогади про Владику о. Василя Лостена доньки Олеся Сергієнка, дисидента -правозахисника.

Слава Ісусу Христу!

15 вересня 2024р. відійшов у Вічність Владика о.Василь Лостен.

Добрий, скромний і людяний. Священик за покликанням серця.

На щастя, мала нагоду трохи з Ним спілкуватися вживу по телефону і також через переписку.

о.Василь був уважним до людей, цікавився їхніми справами, родиною, ситуацією в Україні. Останнє -- завжди було центром його духовної уваги і молитви.

Ми з ним познайомились через одну важливу для мене справу -- зведення пам'ятника на могилі мого батька, дисидента О.Сергієнка. З великою вдячністю згадую його вагому і дружню допомогу. Коли прислала йому фото пам'ятника, о.Василь був дуже утішений, йому сподобались композиція, художнє виконання і підібрані вірші. Був невимушений і щирий. Згадав часи "холодної війни" , як з великою надією українці діаспори чекали новин з України, бо переживали і, попри благополучне життя, тужили за батьківщиною, як читали з цікавістю меморандуми Гельсинської групи з незмінним підписом Оксани Мешко (мама О. Сергієнка) і раділи новим порціям "інформаційних посилок" у вигляді віршів, частин творів і статей шістдесятників, які активно передавала на Захід Оксана Мешко. Бо молоді дисиденти сиділи за гратами -- у тюрмах і таборах, а правозахисну роботу треба було робити.

З великим теплом о.Василь відгукувався про Оксану Яківну, з якою особисто познайомився під час її поїздки у США в 1988р і добре пам'ятав її виступ у Сенаті, а потім дружнє спілкування у колі діаспори.

о.Лостен також знав про певні літературні напрацювання мого батька, його статті, читав "Інтернаціоналізм і русифікацію", примірник якого правив О.Сергієнко і саме ця версія дісталась до діаспори. Його уважність, поінформованість і відгуки - були приємною несподіванкою і добрим заохоченням.

о.Василь турбувався долею архівів дисидентів, підготовкою їх мемуарів, хоч з гумором казав, що "найповніші мемуари" мають "оті служби, які вивчали дисидентські родини як наукове явище."

Його доброзичливість, дотепність, гарне почуття гумору і широка ерудиція -- вражали і захоплювали. Він був добре обізнаним з історією і літературою України, цікавився сучасною літературою і загальною ситуацією в Україні. У спілкуванні з ним стиралися "бар'єри віку", бо це була жвава розумом, уважна і допитлива людина, відкрита до нових знань і інформації. А у особистому спілкуванні -- це був теплий, людяний, скромний чоловік, просто трохи старшого віку.

Отець створював атмосферу доброти, невимушеності і світла. Спокійний і лагідний, він випромінював і ніс у цей світ -- оптимізм життя.

Царства Небесного Його душі і Вічної Божої Благодаті.

А нам усім -- пам'яті і молитви за дорогого отця, за Світлу Людину нашого часу. 

Спогади про Владику о. Василя Лостена доньки Олеся Сергієнка, дисидента - правозахисника.