День Соборності України
День Соборності України — державне свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.
1 грудня 1918 року в м. Фастові на Київщині лідери Директорії Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Панас Андрієвський та Андрій Швець від імені УНР, та голова Державного секретаріату Дмитро Левицький та державний секретар (міністр) внутрішніх справ Лонгин Цегельський від ЗУНР підписали “Передвступний договір” про об’єднання двох республік.
Наступним кроком стало рішення парламенту ЗУНР — Української Національної Ради (УНРади) про приєднання до УНР, ухвалене 3 січня 1919 р. у Станіславі (нині Івано-Франківськ) одноголосно і без дебатів. Військовий держсекретар Дмитро Вітовський з цієї нагоди надіслав вітальну телеграму Головному отаману армії УНР Симону Петлюрі. 16 січня 1919 р. від ЗУНР надійшло формальне звернення про затвердження договору про Злуку, ще через два дні до столиці УНР прибула представницька галицька делегація з 65 чоловік на чолі з заступником голови УНРади Левом Бачинським.
Остаточний текст Акту Злуки урядом УНР було затверджено о пів на першу ночі проти 22 січня 1919 року.
Вдень 22 січня 1919 року на Софіївському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на масовому мітингу “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”.
Урочистість завершилась військовим парадом, який очолив командант Січових Стрільців галичанин Іван Чмола; Софіївською площею пройшли кіннота, піхота та артилерія Дієвої армії УНР та добровольчих формувань.
Наступного дня, 23 січня 1919 року, у Київському оперному театрі відкрився Трудовий конгрес України: щойно обраний, він мав стати законодавчим органом єдиної, соборної Української Народної Республіки і у перший день свої роботи майже одноголосно ратифікував Акт Злуки: Західно-Українська Народна Республіка стала автономним утворенням під назвою Західна область УНР (ЗОУНР), усі її органи влади збереглись у попередньому вигляді, окремо продовжували діяти обидві українські армії.
Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави повинні були Установчі збори. Утім, завершити цей процес завадило вторгнення РСФСР, бойові дії та окупація українських земель.
Варто зазначити, що саме під час бойових дій весни та літа 1919 року бойове братерство Дієвої Армії УНР та Української Галицької армії стало найбільш переконливим втіленням єдності українців у боротьбі.
До Української Галицької армії на підмогу в боях проти Польщі з Великої України було скеровано окремі військові підрозділи, групу досвідчених командирів (генерали О. Греков, М. Омелянович-Павленко, полковник Є. Мешковський), боєприпаси, сотні кулеметів, десятки гармат і літаків. ЗУНР постачала залізницею наддніпрянцям нафту та нафтопродукти, а в березні 1919 до ЗУНР з території УНР натомість надійшло 730 вагонів цукру, 213 – борошна, 223 – збіжжя, 127 – інших харчів.
Спільно підрозділи двох армій звільняли від російського ворога Вінницю, Жмеринку, Житомир, Проскурів, Шепетівку, Бердичів, Балту та інші українські міста, включно з Києвом.
Об'єднані українські війська змогли власними силами, без допомоги будь-яких союзників, звільнити значну територію в межах сучасної України, а саме всю територію Подільської губернії, значну частину Київської та Волинської, деякі райони Херсонської губернії.
Юрій Михальчишин