Інтернет видання
НАЗУСТРІЧ РІЗДВУ. ДЕНЬ 26 РІЗДВЯНОГО ПОСТУ. 10 ГРУДНЯ. РЕВОЛЮЦІЙНА СИЛА НІЖНОЇ ЛЮБОВИ
«Породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла…» (Лк. 2, 7).
При глибшій застанові нас не може не дивувати, що у такому короткому і лаконічному описі Різдва Христового євангелист Лука виразно згадує той факт, що Пречиста Діва «сповила і поклала в ясла» Новонароджене Дитя. Про те, що інформація про цю, здавалося б, цілком природну і логічну дію матері в стосунку до немовляти, є невипадковою і важливою, свідчить подальша згадка про «знак», який отримують пастушки у полі: «І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк. 2, 12) (Див. Пацьорек А. Коли Ісус народився у Вифлеємі). «Дитя, сповите, яке лежить у яслах», є Божим знаком, а отже – несе в собі якесь важливе і глибоке значення.
Насамперед, споглядаючи духом, як Пречиста Діва Марія бере на руки новонароджене Дитя і сповиває Його в пелени, подивляємо любов, делікатність і ніжність, з якими Пречиста Діва трактує це тендітне і вразливе тіло Божого Сина. Богородиця вчить нас ніжности і делікатности в стосунку до Христа і Його Тіла – Церкви, яке впродовж віків часто було об’єктом атак, ненависти і переслідувань.
Цей люблячий і делікатний жест Богоматері пригадує нам також необхідність виявляти делікатність, пошану і любов до кожної людини, створеної на образ і подобу Божу. Син Божий, прийнявши постать дитини, виявляє усю крихкість, незахищеність, слабкість і ранимість людського буття як такого. Людина є дуже делікатним створінням; нас так легко зранити, образити, завдати нам біль. Ніжні пелени, в які зазвичай завивають немовлят, символізують делікатність і ніжність, яких ми усі так дуже потребуємо, яких очікуємо від інших та які, зі свого боку, маємо виявляти нашим ближнім. Пригадуються слова відомої пісні:
Навчи мене, як зберегти побожність,
А в рухах – чемність, в мові – осторожність.
Навчи людей судити обережно,
Прощати всім, як Ти прощав безмежно.
І ворогів приймати все прихильно,
Навчи трудитись терпеливо й пильно.
Слівцем найменшим, думкою одною
Не провинитися перед Тобою.
Як часто і як легко ми, люди, ранимо одні одних лихою думкою, колючим поглядом, необережним словом, грубим і зверхнім оцінюванням! При цьому кожен тужить за розумінням, за милосердям, за прощенням і терпеливістю до себе з боку свого оточення!
Ніжність є одним з характерних виявів правдивої любови. Ніжність – це вміння виявляти любов простими, звичайними, буденними жестами: лагідним поглядом, тихою усмішкою, делікатними обіймами, ввічливим ставленням, «кухликом холодної водиці», як про це згадує Христос в Євангелії (Мт. 10, 42). Любити таким чином і ставитися так до наших ближніх, – це, остаточно, наслідувати самого Бога в Його ставленні до нас, улюблених дітей, яких Він безнастанно огортає своєю безмежною ніжністю, і нею перемагає усю людську злобу, агресивність і гріховність.
Пречиста Діва Марія, сповиваючи Дитя Ісуса в яслах, є взірцем і Вчителькою такої ніжної любови. Гарно про це роздумує Святіший Отець Франциск: «Марія вміє печеру для звірів перетворити в дім для Ісуса, маючи вбогі пеленки й велику ніжність… Кожного разу, коли дивимось на Марію, починаємо вірити в революційну силу ніжности й любови. В Марії ми бачимо, що покірність і ніжність – це чесноти не слабких, а сильних, які не потребують знущатися над іншими людьми, щоб відчувати свою перевагу…».
Молитва. Пречиста Діво, Мати милосердної і ніжної Любови! В Тобі, що нині у вертепі сповиваєш Новонароджене Дитя Ісуса, я пізнаю Страждальну Матір, що укладатиме до гробу обвите в погребальні пелени зранене тіло нашого Спасителя. Скріпи в моєму серці віру в силу ніжної і делікатної Божої любови, яку нам об’явив Твій Син та наш Господь, любови, сильнішої від пекла і від смерти! Дай мені відвагу й силу йти аж до кінця дорогою цієї любови та бути її знаком для моїх ближніх. Амінь.
Владика Богдан Дзюрах
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
