НАЗУСТРІЧ РІЗДВУ. ДЕНЬ 14. 28 ЛИСТОПАДА. БОЖЕ СЛОВО – СВІТИЛЬНИК НА МОЇХ ДОРОГАХ
«Слово твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс. 119, 105).
Мудреці, які йшли за зорею та шукали юдейського царя, символізують рух народів до Христа, а в цьому русі, як ми бачили, провідником спершу була чудесна зірка. Це, на думку Папи Венедикта XVI, слід розуміти так, що «про Христа говорить космос і що цю мову людина з її фактичним сприйняттям навряд чи зможе повністю розшифрувати». Доказом цього половинчастого, недосконалого пізнання Бога можна вважати той факт, що зоря веде мудреців лише в Юдею. Там, в Єрусалимі, в царському палаці мав би народитися майбутній цар – принаймні так собі це уявляють мудреці зі Сходу. Проте, «щоб остаточно знайти дорогу до істинного насліддя царя Давида, вони потребують вказівки Святого Письма Ізраїлю, Слова Бога живого».
Знаменно, що в Єрусалимі зоря пропадає з очей Мудреців, а відповідь на їхнє запитання: «Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись» (Мт. 2, 2) – дають не такі ж, як вони, волхви-астрологи, що зналися на небесних світилах, а знавці Священного Писання – «первосвященники і книжники народні», які вказують їм на старозавітне пророцтво Міхея: «І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля» (Мт. 2, 4.6; див. Міх. 5, 1).
Боже Слово тепер просвічує їхній ум і серце та вказує їм шлях, стаючи для них світильником в дорозі. То ж, просвічені божественним повчанням, вони покидають Єрусалим і вирушають туди, куди їх скерувало Боже Слово – до Вифлеєму. Зоря, яка тепер знову з’являється на обрії, вже не є головним рушієм їхньої ходи, а тільки допоміжним орієнтиром. Стає над Вифлеємом і зупиняється над вбогою стаєнкою, наче поклоняючись Творцеві, що спочиває в постаті убогої і безборонної Дитини. Тепер вже не потрібно світла зірки, бо перед очима мудреців у яслах сяє «Світло тихе святої слави безсмертного Отця Небесного»…
«Ось я – слугиня Господня: нехай зо мною станеться за Твоїм словом!» (Лк. 1, 38), – сказала Богородиця в день Благовіщення Господньому посланцеві. І в цей момент довершилося велике чудо: Слово стало тілом і замешкало між нами (див. Йо. 1, 14). Марія стала живим храмом Воплоченого Слова Божого. Вона, котра усе своє життя пильно зберігала усі ці слова у своєму серці і роздумувала над ними (див. Лк. 2, 19.51), вчить нас, як ми маємо відкриватися до Божого Слова, приймати його в наше серце і йти за ним дорогою життя, аж доки не наблизимося до Живого Бога, щоби з’єднатися з Ним навіки. Бо Він запевнив своїх вірних учнів: «Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя» (Йо. 5, 24).
Молитва: Боже і Творче неба і землі, що своїм словом кличеш все від небуття в буття! Провадь мене дорогою пізнання і глибшого єднання з Тобою! Просвічуй моє серце і мої духовні очі своїм Словом, відкрий мій ум на розуміння Твого Священного Писання! Там, де натраплятиму на труднощі в розумінні, пошли знавців і вчителів, які у світлі Твого Духа наставлять мене на істинну дорогу, і дай наприкінці дороги прийти до Тебе і поклонитися Тобі – живому істинному Богові, єдиному у Святій Тройці – Отцю і Сину, і Святому Духові. Амінь.
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
