Інтернет видання
День 5. 19 листопада. Вифлеєм – місце народження Спасителя.
«І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля» (Мт. 2,6).
Це друге старозавітне пророцтво, яке наводить євангелист Матей, належить Міхеєві, сучасникові Ісаї (див. Мі. 5, 1-3).
Господь перед віками обрав маленький Вифлеєм, поселення, що на околицях Єрусалиму, місцем свого народження у тілі. На цьому місці спочив люблячий погляд Бога, над ним зупинилася ясна зоря і Ангел з неба сповістив спасенну благовість усьому людству: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2, 10-11).
Знаменно: Господь Ісус народжується не в столиці, «не в царських палатах», а на околицях, на периферіях, там, де не чути міської суєти і гамору, там, де тиша і спокій такі великі, що можна навіть чути голос Ангелів! Як же часто світська суєта і гамір заглушують в нас голос Божий! Як важко нам буває уловити посеред тисяч звуків і послань оте єдине, яке нам посилає небо! Нам треба мати свій маленький Вифлеєм, місце спокою, затишку і тиші, де зможемо перебувати сам-на-сам із нашим Богом та вчитися розуміти Його таїнственну мову, якою Він промовляє до нас впродовж усього нашого життя.
Бо й справді, дуже часто ми не розуміємо як діє Бог, оскільки Божий спосіб діяння часто не відповідає нашим очікуванням або не укладається в наші вузькі межі уявлень чи стереотипи! Проте Бог народжується у Вифлеємі й цим укотре руйнує всі людські схеми та розрахунки, спонукаючи нас зі смиренням визнати і прийняти, що «Його думки – не наші думки і дороги наші – не Його дороги» (див. Іс. 55, А крім цього, своїм народженням у Вифлеємі Господь посилає знак надії усім тим, хто почувається або і справді є відсунутим на узбіччя суспільного життя, позбавленим перспектив, обмеженим в можливостях росту і розвитку, усім тим, хто вважає – зазвичай хибно, – що інші мають більші можливості, кращі нагоди, вигідніше становище для реалізації потенціалу, який Творець заклав у їх життя.
Господь у своєму Провидінні свою увагу і свої кроки скеровує саме туди – на периферії, а всім зневіреним і кожному із нас неначе каже устами свого пророка Міхея: «Не намагайся порівнювати себе з іншими, бо ти – унікальний і неповторний. Повір: ти нічим не менший від інших, я вклав у тебе безмежні горизонти і великі, справді Божі перспективи. Прийми мене до себе, а зі мною отримаєш все: спасення, радість, повноту життя».
Молитва: Мій Господи і Боже! Навчи мене у світі, де панують жадоба слави, пошуки величі, гонитва за престижем, зберігати спокій духа й умиротвореність душі. Навчи мене з вдячністю приймати себе таким, яким я є, не вихваляючись дарами і не знеохочуючись слабкостями й обмеженнями, що їх так часто бачу в собі.5гр Скажу словами Псалмоспівця: «Усі мої джерела – в Тобі!» (Пс. 87, 7). Тебе єдиного жадаю! Зроби мене для себе затишним і гостинним Вифлеємом, де Ти знайдеш свій прихисток, а я отримаю від Тебе повноту життя. Амінь.
Владика Богдан Дзюрах
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
