калиновий гай
З Днем Державного прапора України
23 серпня в Україні відзначається День Державного прапора України.
Прапор як символ, спочатку як засіб сигналізації, виник за античних часів. Спершу використовувався в країнах Європи і поширився на українські землі в добу Середньовіччя.
Найчастіше прапором вважався шматок тканини, прикріплений до списа, що мав вказувати на місце збору воїнів. Жодне військо без прапора не вирушало в похід і не вступало в бій.
23 серпня 1991 р. після провалу путчу в Москві - група народних депутатів внесла жовто-блакитний український прапор до сесійної зали Верховної Ради України. Освячення Національного прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком.
На загальнодержавному рівні свято встановлене Указом президента України в 2004 році, але український жовто-блакитний прапор має давнє коріння.
Наука про прапори - вексилологія стверджує, що кольори прапорів слід називати, починаючи знизу. Тому наш прапор жовто-блакитний, а не синьо-жовтий.
Перша історична згадка про жовто-блакитний прапор датується 1256 роком – днем заснування Львова. Саме на гербі міста Лева поєднались ці символічні для країни кольори – жовтого лева на блакитному тлі. Поєднання цих кольорів можна знайти і в добу козацтва. Часто у запорожців були сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, образами святих або козаків.
Перше офіційне визнання жовто-блакитного прапора українського народу відбулась 22 березня 1918 року. Центральною Радою тоді було ухвалено Закон, який затвердив поєднання жовтого та блакитного кольорів як стяга Української Народної Республіки.
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
