В пам’ять тата Івана

23.12.2019

Родина Корпанів з Долини подає постійно панахиду 23 грудня в пам'ять тата Івана Кор

пана. Молитву і хліб дарують не тільки дорогому татові, але згадують і нам нагадують помолитись за Василя Біласа і Дмитра Данилишина.

Важливо є, що парафіяни нагадують і просять про молитву пам’яті за вірних синів і дочок України, що з великої любові пожертвували своїм життям за 

нашу волю і гідність. І я вже вписав у свій родовий поминальник дорогих і вірних синів України.

Василь Білас (17.09.1911-23.12.1932) народився в Трускавці, кожної неділі був у церкві і співав в церковному хорі тенором, був активним у суспільному житті.

Дмитро Данилишин (2.04.1908-23.12.1932) народився в Дрогобичі. Закінчив три класи народної школи і освоїв фах шевця. Постійно в церкві, співає в хорі басову партію.

Двоє, як і молодь галицька, виховуються в Пласті, де вивчають історію, мандрують Карпатами, загартовуються фізично і готуються до боротьби за волю Вітчизни. На Великдень з іншими пластунами стають на стійку біля Гробу Господнього. Бог і Україна. Любов наша тобі, Батьківщино, і пам'ять в молитві про вірних українців, і молитва, щоб Господь покликав захисників як на майдан Гідності, боронити нас на російсько–Українській війні на Донбасі.

Вони вступають до УВО в 1927 році і починають боротьбу з польською окупаційною владою.

Звершивши теоретичний акт в Городку, бойовики, втративши своїх членів (також було багато жертв з польської сторони), зробили вдалий відхід і здавалось, що будуть врятовані, але біля Дністра в районі с.Верен були оточені і арештовані.

Відбувся суд і протягом п’яти днів було виголошено вирок смерті. Польська влада дозволила мамі Біласа останню п’ятихвилинну зустріч із сином.

В’язничний капелан о. Богдан Липський уділив святі Тайни Покаяння і Святого Причастя і залишився в камері з ними до ранку, потім провів їх на страту на шибениці, котра сталась 6:30. Останніми словами Данилишина були: «В цій хвилині я не маю жадних бажань. Мені тільки дуже жаль, що я можу лише раз умерти за Україну».

Білас прощався з життям криком: «Хай живе Укр..!».

За благословенням Митрополита  Андрея Шиптицького, в годину страти у церквах Львова били дзвони і в січні місяці було відправлено поминальну Службу Божу за їх душі.

І серед нас є парафіяни, котрі згадуючи дорогого тата світлої памяті Івана Корпана з Долини не забувають наших Героїв і нам нагадують помолитись в сьогоднішній день за їх світлу пам'ять.

Ілля, спеціально для Оранти

Фото: https://photo-lviv.in.ua/

відродження парафії