О Найсвятіша Мати, Діва Неустанної Помочі!

Цікавим є той факт, що у першій половині V століття цариця Пульхерія перенесла цю ікону до Царгорода та збудувала для неї церкву, яку назвали Одиґітрією, тобто Провідницею. Згодом почали так називати і саму ікону. Її вшановували не тільки в столиці - слава її поширилась на весь Схід. Згодом ікону почали відмальовувати, а копії під ім'ям Одиґітрії, або Провідниці розійшлися по всьому світу.

В 1453 році турки напали на Царгород, і після завзятих боїв зайняли його. В той час разом з іншими пам'ятками християнської старовини спалили й ікону Одиґітрії, та незважаючи на це успішно збереглися її копії. Однією з таких копій є наша ікона Матері Божої Неустанної Помочі. Зі збереженого донині опису справжньої Одигітрії можемо стверджувати, що ці обидві ікони були схожими. Про початок існування нашої ікони не знаємо нічого. Перші відомості про неї з’явилися в одній з церков на острові Крит. Як сама Одиґітрія, так і її копія були у великій пошані й славились чудами.

У 1496 році, коли Царгород уже був зайнятий турками, а острів Крит залишався в руках християн, якийсь купець, острів'янин, проник одного разу до церкви, викрав ікону та заховав на своєму кораблі між крамом, аби продати десь за морем. Так Боже Провидіння використало цього грабіжника, щоб врятувати ікону від бусурманів, що опісля зайняли острів. Купець поплив до Італії, та в дорозі почалася така буря, що тільки чудом, завдяки Пречистій Діві Марії, він врятувався. Через рік прибув до Рима, столиці християнства, і почав спродувати свій крам. Та раптом важко занедужав, так що мусів перебратися до оселі свого приятеля, де й помер.

Та перед смертю він збагнув свій гріх, покаявся сердечно та попросив приятеля, щоби той віддав ікону до якоїсь церкви для загального вшанування. Приятель пообіцяв це зробити, однак, піддавшись намові своєї дружини, не додержав обітниці. Не допомогло і те, що Пречиста раз у раз з'являлася уві сні, нагадуючи, щоб повернув Їй ікону. Врешті попередила, що за кару він невдовзі помре. Так і сталося. Але це не зломило опору жінки. Аж одного разу явилась Божа Мати малій донечці тієї вдови та промовила: «Скажи мамі, що Мати Божа Неустанної Помочі наказує віддати ікону до церкви. Якщо не послухаєте, всі помрете». Тоді вдова злякалася й виконала волю Божої Матері. 

27 березня 1499 року урочисто, у присутності багатьох людей, перенесено ікону до церкви святого Матея, що стояла на Есквілинській горі та належала монахам чину святого Августина. З того часу, упродовж 300 літ ікона залишалася у церкві святого Матея, що була відтоді улюбленою святинею римського народу. Діялись там численні чуда. Та у 1793 році в Римі почалися заворушення. Церкву святого Матея зруйнували, а монахи розійшлися по світу. У цій хуртовині ікона зникла, і лише через 70 літ її віднайшли під вівтарем однієї з каплиць. 

Святіший Отець Папа Пій IX віддав ікону під опіку отцям-редемптористам, що мали церкву неподалік від місця, де розміщувалась колись церква святого Матея. Відтоді, щораз більше поширюється вшанування ікони Матері Божої Неустанної Помочі в світі, а сама Божа Мати винагороджує людей численними чудами. І що ще цікаво: не тільки сама римська ікона має таку чудесну силу, але також її копії - скрізь, де вони знаходяться.

Зараз цю ікону часто можна побачити в храмах різних конфесій, а також у численних домівках вірян в Україні та поза її межами. На її честь зведено багато храмів, видано наукові праці, публікації, зокрема відомий твір блаженного Василія Величковського «Історія чудотворної ікони Матері Божої Неустанної Помочі», а також написано літургійні тексти.

В храмі святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі теж з великою пошаною почитають Матір Божу Неустанної Помочі, вірні часто моляться перед Її чудотворною іконою. Фундаторами ікони є парафіяни цього храму - пан Олександр із дружиною пані Олександрою, котра завдяки милосердю Пречистої Діви чудесним способом оздоровилася від важких недуг. Ось історія їхнього чуда: «Моя дружина захворіла дуже важкою хворобою, в більшості випадків невиліковною. Та ми вірили і щиро молилися на Вервиці до Матері Божої Неустанної Помочі, і у 2010 році ризикнули зробити операцію, яка на диво пройшла успішно. Після операції були проведені дослідження, котрі підтвердили, що дружина повністю здорова» – розповідає пан Олександр.

Тоді приблизно через рік, отець Ігор запропонував облаштувати келію в честь якоїсь ікони, і пан Олександр одразу підтримав цю ідею. Їхня сім’я не роздумуючи вирішила облаштувати там келію в честь Матері Божої Неустанної Помочі, туди вони замовили Її ікону.

«Ікона дуже гарна, бронзова, вилита досить оригінально та майстерно» - ділиться з нами пан Олександр. «З часом зробивши в тій келії ремонт, ми все там облаштували, вишили туди рушничок, яким прикрасили цю ікону, щоб вона виглядала більш по-домашньому. Також, я видрукував молитву до Матері Божої Неустанної Помочі, взяв її в рамочку та повісив біля ікони, щоб люди могли заходити туди і молитися. А ще, вже на протязі 7-8 років, ми кожної неділі носимо туди свіженьку троянду. Це все було зроблено нами у 2012 році. Так ми постійно продовжували ходити туди, молитися і дякувати Матері Божій за те, що Вона допомогла моїй дружині оздоровитися».

Та у 2014 році, у пані Олександри знову виявили важку невиліковну хворобу, однак подружжя і на цей раз не втрачало віри та продовжувало молитися і просити допомоги у Матері Божої. Через деякий час жінці знову зробили операцію, котра теж увінчалася успіхом і після якої організм повністю оздоровився.

«Щира молитва до Матері Божої зробила велике чудо, ми на собі відчули ту благодать і ту допомогу, яку Богородиця здійснила для нашої сім’ї. Наша молитва була дуже щирою та відвертою. Під час такої молитви кожне слово має проходити крізь твою душу і крізь твоє серце, щоб Мати Божа відчула твою молитву і твоє прохання. І тоді Вона допоможе, як допомогла нам двічі, і ми надзвичайно вдячні Їй за це. Це дійсно диво! Це чудо!» - з радістю розповідає пан Олександр.

І так, насправді щира молитва – це ліки від усіх хвороб. У Святому Письмі читаємо «Усе, чого будете просити у молитві,  віруйте, що одержите – і буде вам так» (Мр. 11, 24).

Також, цього року на Аскольдовій Могилі, з 1-4 березня отець Леонід Григоренко - монах-редемпторист УГКЦ провів реколекції та започаткував Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі. Традиція заснування таких спільнот в Україні існує вже 90 років. Головною метою яких, є почитання Богородиці у Її чудотворній іконі із проханням про особливе заступництво протягом усього життя та щасливу смерть.

Отець Леонід Григоренко розповів, що коли запропонував отцю Ігорю створити Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі в храмі святого Миколая, то отець радо підтримав цю ідею. Також, дуже радо на неї відкликнулися і священники, котрі допомагають отцю Ігорю – отець Олексій, отець Анатолій, отець Константин,  а також парафіяни цього храму.

«Це перше Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі у Києві. І це історична подія для  всієї столиці України» - зауважує отець Леонід. «Київські владики теж підтримали цю ідею, - владика Богдан Дзюрах, владика Йосиф Мілян, а також наш Блаженніший патріарх Святослав Шевчук, котрий виховувався при храмі Успення Матері Божої у Стрию та є великим почитателем Пресвятої Богородиці. Відомо, що і Любомир Гузар, ще хлопчиком був у Марійській дружині при храмі Непорочного Зачаття Матері Божої у Львові, яким опікувалися наші священники монахи редемптористи, і де також було засноване таке Архибратство».

А минулого року Синод Єпископів на чолі із Блаженнішим Святославом прийняв рішення про святкування празника Матері Божої Неустанної Помочі на рівні Української Греко-Католицької Церкви. Тому тепер, це свято буде відзначатися у першу неділю липня. Тобто цього року, у першу неділю липня на чолі із Блаженнішим Святославом та єпископами буде служитися Архиєрейська Божественна Літургія, на якій будуть присутні усі Архибратства з різних парафій України. В тому числі і з Києва з храму святого Миколая разом на чолі з їх духівником отцем Ігорем Онишкевичем.

Також для нашої газети, отець Леонід Григоренко люб’язно розповів про реколекції, котрі давав на Аскольдовій Могилі перед заснуванням Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі. Саме ці дні духовної віднови стали своєрідною підготовкою до створення цього Архибратства.

«Головною провідною думкою реколекцій були роздуми над стражданнями Ісуса. Ми пробували застановитися над інтерв’ю, котре дав головний актор фільму «Страсті Христові» - Джеймс  Кевізел. Цікавим є те, що він не зіграв роль Ісуса, а вийшло так, що Ісус поділився з ним своїми стражданнями. Він пережив все те, що пережив Ісус. Тобто усю ту біль, те як Його бичували 2 рази, і те, що рана від ударів була аж 35 см. Також Джеймс Кевізел розповів те, що він дістав запалення легень, що його душило, коли висів на хресті над прірвою 300 м. Навіть, одного разу в нього вдарила блискавка і він пережив хвилеву клінічну смерть, під час якої його душа на якусь мить вийшла із тіла, а потім знову зайшла. Також після зйомок він переніс операцію на серці.

Одного разу, перед ним постав вибір - зупинити зйомки чи продовжити їх. Та він відповів, що ні, і в думці про себе подумав: «Я готовий померти на тих зйомках за спасіння людських душ. Це для мене було б дуже почесно». Під час цього інтерв’ю він каже, що людині потрібно більше працювати над тим, щоб вона ближче переживала Ісуса своїм життям, тобто, щоб Христос направду наповнював її своїм життям» - розповів отець Леонід.

Також отець згадав, ще одне інтерв’ю Джеймса Кевізела з василіянського журналу «Місіонар». Там він розповідає, що кожного дня перед зйомками з Мелом Гібсоном – режисером цього фільму, вони ходили сповідатися та причащатися. Тобто вони приймали Ісуса Христа, Його Тіло і Кров, а після Служби Божої ще відбували адорацію, тобто поклонялися Ісусові, Живому Богові, невидимо присутньому Синові Божому в святих Його дарах. Одного разу, актор навіть почув голос в церкві: «Це не ти будеш мою роль грати, а Я через тебе буду показувати людям свої терпіння».

Ну і дуже цікаво, що деякі сюжети зйомок цього фільму вони брали досліджуючи Туринську Плащаницю. Виявляється, нею можна розкодувати багато з того, що перетерпів насправді Ісус. Якщо б хтось з акторів захотів це відтворити, то не зміг би фізично цього витримати, а по-друге, люди б не змогли на це дивитися, на усе те, що перестраждав Ісус.

 Однією із думок наших реколекцій було те, щоб в цей час посту, коли ми роздумуємо над стражданнями Ісуса Христа, щоб це для нас не було театрально, а щоб ми всі душею зближалися з Його ранами, які нас лікують, та своїми стражданнями, як казав святий Іван Павло ІІ єдналися разом з Ісусовими стражданнями» - пояснив отець Леонід.

Папа Франциск у своєму соборному посланні, котре називається «Обличчя милосердя» підготовляючи християнський світ до року Божого Милосердя каже, що всі ми є паломниками на цьому світі,  які здійснюють прощу, а тим остаточним місцем паломництва є небо, в той час, як ціллю паломництва тут на нашій землі, є стати милосердям Божим. Але щоб стати милосердям Божим, каже Святіший Отець Папа Франциск, треба пройти три етапи:

• ·        прощати і нікого не прирікати, що є найважчим у житті християнина;
• ·        не судити;
• ·        дарувати борг тим, хто нам щось завинив.

Якщо людина пройде цими трьома етапами, то вона дозволить Богові, щоб Він перемінив її на милосердя, і лише тоді вона зможе осягнути оту остаточну місію чи місце свого паломництва, яким є небо. Тож ми детально під час реколекцій застановлялися над кожним із цих етапів.

Також, ми говорили і про Пресвяту Богородицю, як нашу Матір, котра може нас переродити своїм Непорочним Серцем, якщо ми будемо посвячувати свої серця Її Непорочному Серцю, а так потрібно робити, бо так Пресвята Богородиця заповіла у Фатімі. Після того, як Вона відкрила першу частину своєї таємниці і показала дітям пекло, Вона розкрила і другу її частину. А саме – це було прохання про посвяту Її Непорочному серцю як кожного з нас, так і сімей, народів, а особливо Росії.  

Що ж стається коли ми посвячуємо свої серця Непорочному серцю Марії?

Вона огортає наше серце своїм Непорочним Серцем і може його переродити і може їх поєднати з Божественним Серцем Ісуса. Бо завданням Пресвятої Богородиці є поєднувати нас з Ісусом. Це є її основна місія Матері, яку вона отримала від Спасителя, котрий вмирав на хресті і котрий сказав Іванові – це Мати твоя. За словами святого Івана Павла ІІ, - це означає що кожен із нас, подібно як Іван Богослов стає дитиною Пресвятої Богородиці, яку Вона любить, так само, як самого Ісуса, і якою Вона дихає і живе. Тож ми маємо мати дуже велику відданість Пречистій Діві Марії, якої боїться ціле пекло, злий дух і сатана. І якщо ми будемо Її наслідувати в її покорі, чистоті та відданості, то ми теж зможемо перемагати злих духів, всякі спокуси і станемо святими дітьми Божими. Бо святість - це єдина наша дорога у цьому житті. Це є наша ціль» - розповів Отець Леонід Гавриленко.

Тож, спішімо до нашої Небесної Неньки з відкритими серцями та дитячим довір’ям, ділімося з Нею усіма своїми радостями, переживаннями та потребами, і вірмо, що Матір Божа ніколи нас не покине, завжди підтримає та допоможе своєю неустанною поміччю.

О Пречиста Діво Маріє! Подивися на нас лас­каво і вислухай наші благання, прийди нам з допомогою у багатьох наших потребах та допо­магай нам повсякчасно!

Амінь.

Мельникович Ольга, спеціально для «Оранти»