Світлої пам’яті Блаженнішому Любомиру присвоїли звання Почесного мешканця Княжичів
01.10.2017
Світлої пам’яті Блаженнішому Любомиру Гузару місцева влада присвоїла звання Почесного мешканця села Княжичі, що під Києвом. У цьому селі Блаженніший Любомир проживав з часу повернення осідку Глави УГКЦ до Києва. У церемонії проголошення взяв участь владика Богдан (Дзюрах), секретар Синоду Єпископів УГКЦ. На святі з духовними піснеспівами виступив хор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії.
Під час проголошення владика Богдан (Дзюрах) відзначив, що ця подія – особлива і дуже зворушлива. «Можна сказати, що в особі світлої пам’яті Блаженнішого Любомира сьогодні небо доторкається землі, цієї княжицької землі. Тут він прожив останні 10 років свого життя, звідси він розпочав свою мандрівку до вічності. Він прославив це село своєю присутністю, адже про це село знав без перебільшення цілий світ: уся наша Церква в Україні і на поселеннях скеровувала погляд до Княжич біля Києва, сюди приїжджали президенти, прем’єр-міністри, міністри, посли іноземних держав, громадські діячі, журналісти і прості люди – двері його дому були гостинно відкриті для усіх, бо в його серці було місце для усіх. Сьогодні в серці нашого села звучить його ім’я, щоб зберегти його присутність тут назавжди», − сказав владика Богдан.
Єпископ розповів, що, довідавшись про рішення місцевої влади присвоїти звання почесного мешканця Княжичів Блаженнішому Любомирові, він подумав, як би відреагував на це сам Блаженніший, що б сказав із цієї нагоди. «Правдоподібно, він би з притаманним йому тонким гумором сказав так, як свого часу говорив на церемонії присвоєння йому звання «Почесний мешканець міста Львова»: «Для мене велика честь стати пОчесним (саме такий наголос зробив би Блаженніший) мешканцем села Княжичі. Але я б дуже хотів бути не лише почесним, а й чесним мешканцем цього села»», – зазначив владика Богдан.
«Ми не сумніваємося, що наш Блаженніший Любомир був саме чесним і благородним мешканцем Княжичів, справжньою людиною. Це можуть підтвердити, зокрема, ті односельці, котрі мали нагоду зустрічатися і близько спілкуватися з ним», − сказав промовець.
Владика наголосив, що Блаженніший Любомир залишив у селі не лише такий гарний про себе спомин, не лише назву вулиці й провулка, а й залишив своє дітище – духовний центр, семінарію і храм, який нещодавно освятили.
Церква двічі на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла - сьогодні і 13 липня. Ім’я Гавриїл означає "кріпкий у Бозі".
Архангел Гавриїл - один із семи ангелів, які предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Іван в Одкровенні: "Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його".
Архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. Архангел Гавриїл згадується кілька разів на сторінках Священного Писання як той, хто доносить і пояснює Божі плани людині.
Коли архангел Гавриїл явився Захарії, батькові святого Івана Хрестителя, щоб провістити йому народження Івана, сказав про себе так: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість" (Лк. 1, 19).
Він був обраний посланцем Господа до св.Йосифа Обручника, якого уві сні запевняв у безгрішності Діви Марії. Архангел Гавриїл сповістив праведним Йоакиму і Анні про народження Пресвятої Діви Марії.
Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення.
Він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (Дан. 8, 16-26; 9, 21-26).
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.
За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.
«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.
«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.