Заповіт Данила Братковського - поета, шляхтича, учасника повстання Палія

17.02.2014

Року 1707, місяця червня 27 дня.

На уряді гродському, в замку його королівської милості луцькому, переді мною, Миколаєм Анатазієм Глібовичем Пероцьким, намісником на цей час бурграбства і замку луцького і книгами теперішніми, гродськими луцькими особисто стала шляхетна її милість пані Братковська, вдова, для запису до книг нинішніх подала остаточним поданням заповіт останньої волі небіжчика, що зійшов у певний час зі світу, його милості пана Данила Братковського, підчашого венденського, з підписами його самого і приятелів, про що цей заповіт, з повним і детальним описом, такими словами до книг теперішніх вписаний: в ім’я Отця і Сина і Святого Духа амінь. Я, порох, попіл Творця мого, Спасителя мого беру собі на Страшний суд за правдивого свідка, що не для жодних бунтів, про що Він сам відає, що їх не було в моєму серці і лише для ревності Бога мого, для честі Православ’я святого смерть прийняти мушу, прошу його святого захисту, аби прийняв в руки дух мій, прошу і Матір Найсвятішу його, для якої чуда пулконовських святих у Києві в світ видавав, через те бути мусив в його милості пана гетьмана задніпровського, тому що хочу порятувати мою душу усіх тих святих, про яких писав, закликаю на поміч, аби захотіли при муках і смерті моїй стати і мені опорою і душу моїй. Така є душа моя грішна, яку в руки Бога мого віддаю, а тіло моє, як землю до землі віддаю, що має бути поховане синами моїми, особливо старшим, у місці святому, в луцькій братській церкві.

А тепер насамперед про суму тридцяти талерів битих і двох, які при синові старшому є готівкою і двісті шістнадцять золотих, без тих двох талерів: найперше, тридцять золотих боргу віддати тому ж братству луцькому; потім інші тридцять золотих, якщо жодного кревного той хлоп в Певгах не має, у якого я наказав шкапу відібрати в чагарниках; коли був у Малині, віддавав їх (гроші), але взяти не хотів, про це син старший потурбуватися повинен, якщо кревні будуть, то кревним віддати, а якщо таких не буде, то на те ж місце святе, до Чесного Хреста за душу його на півтора сорокоуста той син мій віддати повинен; також з тих самих грошей на те ж місце святе на два сорокоусти за душу мою; також до місця святого Загоровського на сорокоуст двадцять золотих, як і на місце святе до Почаєва двадцять золотих; як і на місце святе Панни найсвятішої Покрови святої в Луцьку, також на сорокоуст двадцять золотих; до храму святого Михайла, який у Луцьку, на пів сорокоуста десять золотих; двадцять золотих на духовенство, на обід жалобний для убогих, оскільки немає кому обід готувати, тому той таки син мій на обід після похорону золотих десять щоб дав. Залишилося золотих шістдесят один, цей залишок дівчатам моїм на потребу зимову; як і в його милості пана стольника, дядька їхнього, двадцять і чотири золотих, аби його милість одній віддав дванадцять злотих, другій теж дванадцять злотих, або збіжжям для прожиття. Синів моїх долю так наділяю: оскільки син мій старший видав мені сімсот шістдесят золотих з тисячі, а син молодший з другої тисячі,спершу залишивши в себе тільки сто золотих на панів Пасевичеву і Пасевича та інших сто золотих, що йому належали, повинен потім старшому братові своєму залишок по-приятельськи віддати. Дівчат моїх так наділяю: розписка від львівських євреїв, що знаходяться в отця Самуеля, старшого львівського братства на десять сотень золотих, які разом з процентами можуть скласти й більшу суму. З тієї суми, спершу, п’ятсот золотих старшій дівчині моїй як посаг, сто золотих на постіль, сто золотих на різні потреби, як-то на пошиття сукенки комкової, кунтуша та іншого, дай Боже швидко, на весілля. Тисяча золотих польських на луцькому кагалі – є документ і екзекуція за бані цією від його милості короля у того ж отця Самуеля від літ з десяти, шукати в Луцьку, вилучити і з тим їхати до милості його пана підскарбія. Свідомий того, що якщо і не повну суму, принаймні цю тисячу злотих і п’ятсот злотих, котрі на середопістя римське через львівського єврея віддати повинний.

Так тепер сукна на два кунтушики темно-зелені дівчатам моїм, старшій – спершу розкроїти; рисяче хутро моє на підклад тій же старшій даю (може залишиться і молодшій Камілії на щось подрібніше). Атлас молодшій до зросту. Челядникові, що зі мною їздив до Києва – штучку полотна Московського; другу штучку такого ж полотна московського – дівчині молодшій; третя штучка такого ж полотна – старшій дівчині; дівчатам, онукам моїм, даю штучку такого ж полотна. Сину моєму старшому того коня, що маю від нього; синові молодшому другого коня, з клячею; синові моєму старшому кунтуш темно-зелений; синові молодшому півтори штуки китаю московського; синові моєму старшому півтори штуки такого ж китаю московського; синові молодшому кунтуш цинамовий.

Приступаю до суми, яка на кагалі луцькому була, на котрій півтори тисячі. Дівчині моїй молодшій сто золотих на посаг записую, як є давній запис з донацією від двох років, оригінал донації, як і всі права, відшукати. (Старшій), якщо пан Бог благословить мати швидко приятеля, щоби ту молодшу при собі тримала. Якщо ті півтори тисячі з кагалу луцького були б знайдені, тоді син старший повинен дати у заставу євреям львівським під проценти, з яких тій дівчині було б на потреби. Його милості пану Богучевичеві, племінникові моєму, якому тепер востаннє вклоняюся, прошу дуже, аби з сином моїм старшим був виконавцями цього заповіту і яким – його милості пану Богушевичові і синові моєму старшому, права в руки віддаю, розпорядження моє таке: щоби якнайперше вони рятували душу мою. Тому ж його милості пану племінникові, аби й далі був ласкавим до дітей моїх, допоки дасть пан Бог, як маю надію швидко в Бозі моїм тій старшій дівчині приятеля, - півтори штучки того ж китаю московського офірую, а півтори штучки його милості пану Бобрикевичеві, зятеві моєму, офірую, просячи, аби ввів чоловіка до донечки моєї; на це призначаю двісті злотих.

Синам і дочкам моїм нагадую, щоб тієї віри трималися, за яку я вмираю, якщо хочуть мати благословення від Бога.

Приступаю наприкінці до милої дружини моєї, яка після оплакування, з усяких записів, навіть із тих п’ятсот злотих, котрі котрі мені пан Зотович, зять її, за мої збитки, що сума моя – чотири тисячі, чекаючи такої ж суми від неї, даремно лежала, як про це процес правний в його милості пана Бжовського свідчить, тепер з усякого, від малого до великого, милій дружині моїй і діткам її цією останньою волею квитую борги і вічно визволяю; також милу дружину мою прошу, закликаючи до милосердя Божого, щоб тій сироті, дівчині моїй старшій, ті сукенки віддала, спокій вічний зі мною на суд Страшний тим зберегла.

Залишається дві суми – двісті і кілька десятків злотих у львівських євреїв, корі старший мій син, як другу так і першу, на середопістя римське відшукавши, злотих п’ятдесят злотих собі взяв, а ті двісті злотих, порадившись з дружиною моєю, куди б на які місця сто золотих роздати на сорокоусти? Син мій, відібравши сорок злотих, на Волинь відвезти має для тих бідних сиріт моїх і знову двадцять поновляю, що разом буде шістдесят злотих, а залишок злотих, а залишок злотих сорок має віддати дружині моїй милій, щоб обід, один і другий, за душу мою убогим справила. Також убогим щоб за звичаєм давала. Амінь.

Для ліпшої ваги ту останню воля рукою моєю підписую. Їх милостей панів приятелів до підпису впросив. У Луцьку, в ув’язненні, дня тринадцятого листопада, тисяча сімсот другого року.

Пригадую собі: чотири тисячі книжок видання мого і надто ще сто, які залишилися у Кракові, у Цезарего, за котрі винний тому ж пану Цезарему двісті тинфів; ті книжки дружині моїй відписую, якщо побажає, може погодити з паном Цезарим.

Шабля молодшому синові.

В того тестаменту, для останнього подання, підписи рук тими словами:

Данило Братковський, підчаший Венденський. При тому були приятелі, які за проханням пана Братковського, підчашого венденського, підписалися. Ян Вацлав Бобрикевич. Як запрошений приятель приятель підписався на тому тестаменті Данило з Брах. Гулевич-Перекальський. Той тестамент, для остаточного подання поданий, за поданням і проханням вищеназваної особи, що подавала, а за моїм урядовим прийняттям, до книг нинішніхгродських луцьких є вписаний.