Що таке біоетика

23.09.2013

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ пр. КЛАВДІЇ НАВАРІНІ

(Івано-Франківськ 25-29 вересня)

16.00-19.00

вул. Івана Франка, 17

Лекційна аудиторія

Обласний клінічний фтізіопульмонологічний центр

25 вересня. Коротка історія біоетики. Поняття та визначення.

Опис: Офіційно біоетика бере свій початок з 1970 року  з виходом статті онколога  В. Ресселера  Поттера. Він підняв питання про поєднання етики з новими технологіями та медичними дослідженнями. Проте основа біоетики та її проблематика були відомими уже багато років, зокрема  у сфері лікування та допомоги людям у традиціях Західної культури, в тому числі і християнської. Біоетику характеризують багатьма способами: згідно з деякими авторами, це самостійна наука, яка вивчає етичні проблеми, пов’язані з людським здоров’ям та біологічними вченнями; згідно з іншими – це частина етики, яка в більшій мірі розглядає проблеми початку та кінця життя.

26 вересня. Моделі біоетики. Значення людських страждань в межах біоетичних проблем кінця життя людини.

Опис: Деякі біоетичні теорії були розвинені на основі  різних роздумів про людське життя та моральні цінності. Серед інших була виділена утилітарна модель, соціобіологічна модель, принципізм і персоналізм. Остання, здається, найкраще висвітлює основні риси та потреби людської природи, хоча це має назву трикутного методу. Він дозволяє глибоко вникнути у процес тілесних страждань разом із душевними аспектами і дає повне усвідомлення біоетичних можливостей людини, а особливо явища евтаназії.

27 вересня. Коли починається життя людської істоти?

Опис: І з біологічної, і з філософської точи зору беззаперечним фактом є те, що людське життя починається з зачаття: в цілому, біологія довела, що людське життя починається із запліднення, а філософія пояснює, що кожне людське життя повинне розцінюватися як поява особи. Все-таки, були зроблені певні спроби відкинути цей факт, висвітлювалась концепція перед-зиготи і перед-ембріона або наголошувалось на прогресивних здатностях зародка , таких як відчуття болю чи задоволення, життєздатності плоду, «зародження мозку» і т.д.

28 вересня. Контрацепція. Аборт та постабортний період.

Опис:Людська статева відмінність дає привід для обмірковування  відмінностей між жінкою та чоловіком, значення любові як дару, унікальної ролі людської істоти серед інших створінь. Контрацепція, в основному, знижує потенціал сексуальних відносин в рамках взаємного кохання, спілкування, відкритості до життя, пропонуючи ілюзію свободи. Деякі контрацептиви взагалі спричиняють приховані аборти, так як вони втручаються в розвиток людського ембріона, а не в процес запліднення. Добровільний аборт може бути найболючішим досвідом в житті жінок, тому що вони зазвичай усвідомлюють, що аборт – це припинення життя їхньої ще не народженої дитини. Відповідно до сучасних досліджень, наслідки аборту не залежать від періоду вагітності і від використаного методу (хірургічного чи хімічного).

29 вересня. Запліднення в пробірці. Клонування людини і дослідження стовбурових клітин.

Опис: Деякі люди вважають, що методи штучного відтворення життя можуть захистити саме життя, тому що вони можуть стати опорою для материнства і батьківства. Це твердження суперечить фактові, що такі методи рідко бувають успішні. Переважна більшість ембріонів у пробірці можуть загинути у фазі імплантації. Більше того, говорячи про запліднення in vitro, часто ембріон  розуміють не як дитину, а як об'єкт. Штучне запліднення спермою чи пересадка  яйцеклітин викликають ще складніші проблеми, тому що весь сенс сім'ї знаходиться під загрозою.

Координатор Любомир Стринаглюк. Проводиться попередній запис. Телефони: 0509647015, 0673441995

КЛАУДІЯ НАВАРІНІ

ПРИВАТНА ІНФОРМАЦІЯ

Дата народження: 25 червня 1968

Вчений ступінь: доктор філософії

ACADEMIC CURRICULUM

Вчений з моральної філософії у школі психології в Римському Європейському університеті (UER) з 2008 року;

Професор моральної філософії, біоетики та філософської антропології в Римському Європейському університеті з 2005/2006 навчального року, Координатор Центру гуманітарної освіти з 2009 року, координатор центру біоетики та психології з 2010 року.

Професор біоетики (зокрема, питання кінця життя; дослідження стовбурових клітин; догляд за невиліковно хворими дітьми) у Папському університеті (AteneoPontificioReginaApostolorum) з 2001 року; дослідницький грант у Італійському Національному інституті здоров’я  з 2001 по 2008 рік; дослідницький грант у школі Католицького університету біоетики в Римі з 1998 по 2005 рік; чотирирічний ступінь кандидата філологічних наук в Католицькому університеті у Мілані з 1993 по 1998; магістр біоетики при Католицькому університеті у Римі та при Папському інституті Іоана Павла II з 1996 по 1998;

Навчання, викладання і дослідницька діяльність з питань етики, комунікацій та семіотики в Університеті Торонто, Канада, 1996 рік; філософський ступінь (110 нагород з відзнакою, cum laude) в Католицькому університеті у Мілані в 1992 році.