Справжній християнин – це людина радості, яка опирає свою віру на скелі, якою є Христос

28.06.2013

Є люди, які надягають маску християн і грішать, або живуть дуже поверховним життям чи відзначаються надмірною негнучкістю, забуваючи, таким чином, про те, що справжній християнин – це людина радості, яка опирає свою віру на скелі Христа. Це була одна із головних думок, над якими Святіший Отець Франциск запропонував призадуматись присутнім на Святій Месі у каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 26 червня 2013 року. Того дня з Папою співслужив кардинал Раймунду Дамасену Ассіс, Архиєпископ Апаресіди у Бразилії, а також інші єпископи та священики. В Євхаристійному богослуженні взяли участь представники Медичної Служби Апостольської Столиці, на чолі з їхнім директором та особистим лікарем Вселенського Архиєрея, доктором Патріціо Поліскою.

У своїй проповіді Папа звернув увагу на дві крайності у християнському житті: часто християни є або суворими і сумними, або радісними, але без розуміння ідеї християнської радості. А також, аналізуючи історію християнства, можна сказати, що існували два типи християн: «християни слів», тобто ті, які лише говорять «Господи Господи», і «християни вчинків», які своєю поведінкою дають свідчення своїх християнських переконань.

Єпископ Риму, коментуючи біблійний уривок з Євангелії від Матея, який був прочитаний того дня під час Святої Меси, наголосив, що завжди існувала спокуса жити наше християнство поза скалою, якою є сам Христос, тобто будувати своє життя на чомусь іншому, а не на міцній основі, на Господі Ісусі. Лише тоді, коли будуємо своє життя на надійній скелі, на Ісусі, то навіть, як випаде сильний дощ, розлиються потоки і подують сильні вітри, той дім встоїться. На жаль, сказав Папа, в минулому, а також й у наші дні, є чимало християн лише на словах, які впадають у спокусу будувати своє християнське життя без Христа.

Придивляючись ближче тим «християнам слів», які лише на словах є учнями Ісуса, Єпископ Риму вказав на деякі їхні характеристики. Він наголосив, що є два зразки таких християн. Перші – це ті, які замість любити скелю, тобто Ісуса Христа, люблять лише гарні слова, а тому залишаються лише на поверхні християнського життя, як слід не занурюючись у нього. Вони є гностиками наших днів. Інший зразок – це суворі і сумні християни, які, як пожартував Святіший Отець, завжди дивляться у підлогу. Вони вважають, що бути християнином, вимагає жити у постійній жалобі. Вселенський Архиєрей наголосив, що у наш час є досить багато таких християн, але вони не є справжніми християнами, вони лише надягають маску християн. «Вони не знають, Ким є Господь, не знають, що це є скеля, не є вільними християнами. І, говорячи дещо простіше, вони не мають радості».

Той перший зразок християн, про яких ми говорили, можна охарактеризувати певною веселістю, але вона є лише поверховною. Натомість другий зразок відзначається «безперервним похоронним чуванням», не усвідомлюючи, чим є християнська радість і не вміючи втішатись життям, яке нам подарував Господь, оскільки не вміють говорити із Спасителем. Вони не відчувають себе на Христі, як на міцній скелі, і не лише не є радісними, але й не є вільними. Як бачимо, одні є в’язнями поверховності, а другі є в’язнями суворості. В житті таких людей Святий Дух, Який вчиняє особу вільною, не знаходить місця. А на закінчення Папа підкреслив, що Господь запрошує нас будувати наше християнське життя на Ньому, на скелі, на тому, що дає нам свободу і радість.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va/news/2013/06/27/