У вічність по нагороду
03.06.2013
Відійшла у вічність наша парафіянка пані Ірина Гузенко. Одна з перших парафіян, яка стояла у витоках творення парафії. Із 1991 року, з Іонівського скиду ботанічного саду пані Ірина разом з нашою, ще тоді нечисленною громадою, разом із чоловіком Михайлом та сином Володимиром, молилась і починала своє служіння. Саме з того часу вона незмінно віддавала себе служінню парафіяльній службі милосердя.
З великою любов’ю і радістю пані Ірина несла послуг послушниці. Як педагог могла і вміла зустріти, привітати людей, які відвідували нашу церковцю і як паломники і як туристи. Могла розказати про історію церкви, пояснити хто такі греко-католики і чому ми молимось на Аскольдовій Могилі.
У 1992 році вона відкликнулась на заклик служити ближньому. І в першій їдальні «Карітас-Київ», яку заснував, світлої пам’яті, єпископ Роман Даниляк, пані Ірина разом із сином Володимиром розносили їжу потребуючим людям похилого віку печерського району.
Так своєю скромною працею не чекаючи людської нагороди Вона здобувала царство боже, берегла кожну церковну річ, переживала за кожну пожертву, яка йшли через її руки. Уміла заспокоїти людські жалі, поспівчувати, допомогти добрим словом. Чоловік пані Ірини Михайло на початках становлення парафії написав ікону св. Миколая Чудотворця, і ікону св. Мученика Йосафата Кунцевича. Пані Ірина своєю молитвою та працею непомітно творила сьогодення нашої парафії. Про неї пам’ятатимуть і молитимуться.
Ірина Гузенко була дуже трудолюбивою, у свої 82 роки, вона до останнього свого дня служила церкві як послушниця. З церкви її забрали в лікарню, та операції не змогла перенести.
Народилася пані Ірина 25 вересня 1930 р. на Стрийщині. Навчалась у місцевій школі, де після закінчення вузу вчителювала.
У 60 роках вийшла заміж і переїхала на Київщину. Викладала французьку мову у школах Києва до самої пенсії. Після виходу на пенсію віддано працювала у благодійній службі «Карітас-Київ».
Вічна пам'ять залишиться у цій церковці яку вона любила і якій служила. Кожна поминальна молитва у віках буде за спомин її душі.
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
