В Україні

День пам'яті жертв політичних репресій. Утрачена нагода бути разом

03.06.2013

Третьої неділі травня ми відзначали День пам’яті жертв політичних репресій. З цієї нагоди я побував у Національному історико-меморіальному комплексі "Биківнянські могили". Хочу поділитися деякими враженнями від тих відвідин.

До Биківнянських могил прибуло чимало людей, зокрема представники державної та міської влади, люди різних політичних переконань, старші, молодші та юні – усі ті, що вважають себе українцями.

Було багато слів: не одна могила стала трибуною для патріотичних промов. Однак не було відчуття того, що присутніх щось об’єднує.

Усі ці люди зібралися нібито з однієї причини – вшанувати тих, хто був жертвою політичних репресій часів більшовицького режиму, кому було насильно вкорочено віку і чиї тлінні останки крадькома поховано на иковнянському полі.

Стоячи на тому освяченому невинною кров’ю місці, так хотілося, щоб ми всі були духовно об’єднані, – об’єднані довкола тих, хто там похований.

Того дня ми зібралися, щоб віддати загиблим шану, ми прийшли щось "віддати". У зв’язку з цим мені спали на думку слова американського президента Лінкольна з його відомої промови на військовому цвинтарі в Геттискбурзі, в якій він, зокрема, сказав: "Ми прийшли вшанувати загиблих, але, властиво, ми прийшли освятитися їхньою жертвою".

У Биківні не відчувалося, що присутні вповні зрозуміли суть цієї події: саме завдяки тому, що сталося з тими загиблими в 30-40 роках минулого сторіччя, ми сьогодні представляємо одну націю.

Те, що ми прийшли щось "віддати", думаю, усі чудово розуміли. Проте ми в таких ситуаціях достатньо не усвідомлюємо, що щось "дістаємо". Тому доречним було б, якщо б кожен із нас щиро запитав себе, не з чим ми прийшли, а з чим ми відійшли.

Чи стали ми кращими людьми, натхненими у своєму житті здійснювати високі ідеали? Часто в таких ситуаціях чуємо слова: що ми маємо робити? Або (частіше): що інші повинні робити? Натомість слід було б себе запитати, якими ми (кожен із нас) повинні бути. І тоді все стало б  на свої місця.

Цього року чомусь також був дуже відчутним брак спільної молитви. Хоча ми не є об’єднані в одну Церкву, як це було тисячу років тому, але, напевно, нікому б не зашкодило – було багато представників духовенства та мирян різних Церков і релігійних організацій – стати пліч-о-пліч і за порядком звернутися до спільного Отця.

За десять днів до Дня пам’яті жертв політичних репресій ми відзначали День перемоги в річницю закінчення Другої світової війни. Ми вшановували тих, хто віддав своє життя в боротьбі з гітлерівським націонал-соціалізмом, і з вдячністю вітали ветеранів цієї війни, які до сьогодні дожили.

І так треба було робити, бо завдяки загиблим і тим, хто ще живий, був розгромлений тоталітарний режим, який хотів як вища раса опанувати всю Європу й підкорити собі європейські народи - серед них особливо наш, український народ.

Однак, стоячи біля могил жертв політичних репресій, я чітко усвідомив певну непослідовність. Перемога над нацистським тоталітарним режимом, яка сталася в 1945 році і яку ми щороку відзначаємо як Велику перемогу, не усунула навіки терористичного режиму в Україні.

Терор, свідком якого є Биківня (1937-1941 роки), продовжувався ще впродовж багатьох десятиліть після цієї перемоги. І про це ми не сміємо забувати.

Биківнянські могили, подібно як багато інших знаних чи ще не знаних масових захоронень невинних жертв політичних репресій, – це національний і духовний скарб українського народу. Це та пам’ять, на якій будується тривале майбутнє, – майбутнє не смерті, не терору, а життя. Тому так важливо було бути у цей день одним цілим.

На місці поховання десятків тисяч жертв, за яких дуже хотілося помолитися, мені спало на думку ще ось таке: а чи хтось молиться за творців великої трагедії, тих, хто підписував смертний вирок, хто завдавав смерть, хто її прикривав?

Більшість із них, а, можливо, і всі, також померли, їхні тлінні останки не похоронені в Биківнянських могилах. Ми здригаємося, коли їх згадуємо. Але Ісус молився за тих, хто Його розпинав! Ці злочинці, по суті, більше нещасні, ніж їхні жертви.

День у Биківні був справді днем здобування духовного досвіду. Такі дні повинні бути невід’ємною частиною нашого життя.

+ Любомир
www.istpravda.com.ua

В Україні
comments powered by Disqus

Катехизм

Церква двічі на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла - сьогодні і 13 липня. Ім’я Гавриїл означає "кріпкий у Бозі". 

Архангел Гавриїл - один із семи ангелів, які предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Іван в Одкровенні: "Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його". 

Архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. Архангел Гавриїл згадується кілька разів на сторінках Священного Писання як той, хто доносить і пояснює Божі плани людині. 

Коли архангел Гавриїл явився Захарії, батькові святого Івана Хрестителя, щоб провістити йому народження Івана, сказав про себе так: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість" (Лк. 1, 19). 

Він був обраний посланцем Господа до св.Йосифа Обручника, якого уві сні запевняв у безгрішності Діви Марії. Архангел Гавриїл сповістив праведним Йоакиму і Анні про народження Пресвятої Діви Марії.

Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення. 

Він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (Дан. 8, 16-26; 9, 21-26).

служіння «Епіфанія»

СЕРЦЯ ЛІКУЄ ЛЮБОВ!

DDDD27B6-30A2-41D9-82E9-EF67FFE93DB5Наприкінці року  разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.

Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові  відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.

Докладніше

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут