Цей документ є попереднім звітом. Він є плодом спільних роздумів Робочої групи з питань нових релігійних рухів, до складу якої входять члени різних дикастерій Апостольської Столиці: Папських Рад з культури та міжрелігійного діалогу (котрі виступили головними редакторами цього проекту), Конгрегації євангелізації народів та Папської Ради сприяння єдності християн.

Ці роздуми скеровані перш за все до тих, хто бере участь у душпастирській праці, щоб вони могли пояснити, чим рух Нью-Ейдж відрізняється від християнської віри. Цей документ запрошує читачів взяти до уваги, в який спосіб релігійність Нью-Ейджу скерована на духовний голод сучасних чоловіків і жінок. Слід визнати, що зацікавлення деяких християн релігійністю Нью-Ейдж може бути частково пов’язане із відсутністю серйозної уваги у їх спільнотах до тем, які насправді є частиною католицького синтезу, як наприклад, важливість духовного виміру людини і його інтеграція з усім життям, пошук сенсу життя, зв’язок між людиною та рештою створіння, прагнення до особистої та соціальної переміни, а також відкинення раціоналістичного та матеріалістичного погляду на людство.

Ця публікація також звертає увагу на необхідність знати і розуміти Нью-Ейдж як культурну течію, а також на потребу для католиків мати розуміння автентичної католицької доктрини і духовності для того, щоб відповідно оцінювати теми Нью-Ейджу. Перші два розділи представляють Нью-Ейдж як багатогранну культурну тенденцію, пропонуючи аналіз основних положень думок, переданих у цьому контексті. З розділу третього і надалі запропоновані певні вказівки для дослідження Нью-Ейджу в порівнянні до християнського послання. Зроблені також певні пропозиції душпастирського характеру.

Ті, хто бажає провести глибше дослідження Нью-Ейджу, може використати посилання, подані у додатках. Маємо надію, що ця праця дійсно надасть стимулу для подальшого дослідження, адаптованого для різних культурних контекстів. Метою цього документу є також заохотити до розрізнення тих, хто шукає твердих орієнтирів життя в повноті. Ми дійсно переконані, що в багатьох наших сучасниках, які перебувають у пошуках, ми можемо віднайти істинну спрагу за Богом. Як говорив папа Іван Павло ІІ до групи єпископів зі США, «священики повинні чесно запитати себе, чи приділяли вони належну увагу спразі людського серця за істинною «живою водою», яку може дати лише Христос, наш Відкупитель (пор. Ів.4,7-13)». Як і він, хочемо покладатися «на одвічну свіжість послання Євангелія і його здатність перемінювати і відновлювати тих, хто його приймає» (AAS 86/4, 330).

1. Завдання цієї рефлексії

Роздуми, подані нижче, призначені для того, щоб допомогти католикам, задіяним у проголошенні Євангелії та навчанні віри на усіх рівнях Церкви. Цей документ не спрямований на забезпечення набору готових відповідей на велику кількість питань, піднятих Нью-Ейджем чи іншими сучасними виявами вічного людського пошуку щастя, сенсу і спасіння. Це пропозиція зрозуміти Нью-Ейдж і вступити у правдиві діалоги з тими, хто знаходиться під впливом мислення Нью-Ейдж. Цей документ спрямовує людей, задіяних у пастирській діяльності до розуміння та відповіді на духовність Нью-Ейджу, виявляючи ті точки, де вона протиставляється католицькій вірі і спростовуючи позиції, яких дотримуються прихильники Нью-Ейджу на противагу християнській вірі. Що насправді потрібне від християн, що є першочерговим і найголовнішим, то це тверда переконаність у своїй вірі. На цій добрій основі вони можуть побудувати життя, яке позитивно відповідає на запрошення в першому посланні св. Петра: «завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію, - однак, зі скромністю та острахом, маючи добру совість» (1 Пт. 3, 15-16).

1.1. Чому саме зараз?

Початок Третього Тисячоліття прийшов не лише дві тисячі років після народження Христа, але також у час, коли, як вірять астрологи, Ера Риб – яку вони розуміють, як еру християнства – добігає кінця. Це розважання про Нью-Ейдж, який бере свою назву від астрологічної Ери Водолія, що наближається. Нью-Ейдж є одним із багатьох пояснень значення цієї миті в історії, пояснень, котрі атакують сучасну (особливо західну) культуру, і важко чітко зрозуміти, які з них узгоджуються з християнським посланням, а які – ні. Тому, видається, зараз слушний момент, аби дати християнську оцінку ідеології Нью-Ейджу та руху Нью-Ейджу в цілому.

Як абсолютно вірно говориться, нині багато людей розриваються між впевненістю і невпевненістю, особливо у питаннях щодо їхньої ідентичності [1]. Деякі говорять, що християнська релігія є патріархальною і авторитарною, що політичні інституції нездатні вдосконалити світ, і що традиційна (алопатична) медицина просто не в змозі ефективно лікувати людей. Факт, що елементи суспільства, які колись були центральними, зараз сприймаються, як не варті довіри або такі, що позбавлені правдивого авторитету, створив атмосферу, в якій люди дивляться всередину, в самих себе, шукаючи сенсу і сили. Існує також пошук альтернативних інституцій, які, як сподіваються люди, відповідатимуть їхнім найглибшим потребам. Неструктуроване або хаотичне життя альтернативних спільнот 1970-х спричинило пошук дисциплін і структур, які є ключовими елементами надзвичайно популярних «містичних» рухів. Нью-Ейдж є привабливим головним чином завдяки тому, що дуже багато з того, що він пропонує, відповідає потребам, що залишилися незадоволеними офіційними інституціями.

Хоча багато що із Нью-Ейджу є реакцією на сучасну культуру, однак, в багатьох аспектах він є дитиною культури. Ренесанс і Реформація сформували сучасного західного індивіда, не обтяженого зовнішніми тягарями, такими як авторитет і традиція; люди все менше і менше відчувають потребу «належати» до інституцій (хоча самотність є великим лихом сучасного життя), і не схильні ставити офіційні судження вище своїх власних. Через цей культ гуманізму релігія стала інтерналізована у спосіб, який готує ґрунт для торжества святості «я». Ось чому Нью-Ейдж поширює багато цінностей, що підтримуються культурою підприємництва і "Євангелієм процвітання" (про яке докладніше розповідається пізніше, у розділі 2.4), і споживацькою культурою, вплив якої спостерігається в стрімкому збільшенні кількості людей, які стверджують, що можливе змішування християнства і Нью-Ейджу, приймаючи те, що є, на їхню думку, найкращим із них обох [2]. Варто пам’ятати, що відхилення всередині християнства також вийшли поза межі традиційного теїзму у прийнятті одностороннього звернення до «я», що сприяє такому змішуванню підходів. Важливо зауважити, що Бога у певних практиках Нью-Ейджу применшено лише до чергової сходинки в прогресі кожного окремого індивідуума.

Нью-Ейдж звертається до людей, пройнятих цінностями сучасної культури, в якій свобода, автентичність, впевненість у собі вважаються чимось священним. Він звертається до тих, хто має проблеми з патріархатом. Нью-Ейдж «не вимагає більшої віри чи переконань, ніж похід у кіно»,[3] і попри це стверджує, що задовільнить духовний голод людей. Але тут постає центральне питання: що саме розуміється під духовністю у контексті Нью-Ейджу? Відповідь на нього є ключем, що відкриває деякі відмінності між християнською традицією і більшістю з того, що можна назвати Нью-Ейдж. Деякі версії Нью-Ейджу використовують сили природи і шукають комунікації з іншим світом, аби дізнатися про долю індивідуумів, щоб допомогти їм налаштуватися на потрібну частоту і видобути максимум із себе та обставин. У більшості випадків це закінчується цілком фатально. Натомість християнство – це запрошення подивитися назовні і далі, на «новий Прихід» Бога, який кличе нас жити у діалозі любові [4].

1.2. Комунікація

Технологічна революція у комунікації впродовж останніх кількох років створила цілком нову ситуацію. Легкість та швидкість, з якою люди можуть сьогодні спілкуватись, є однією з причин, чому люди різного віку і походження звернули увагу на Нью-Ейдж, а багато послідовників Христа не можуть зрозуміти в чому, власне, небезпека. Зокрема, інтернет став надзвичайно впливовим, особливо серед молоді, яка вважає його приємним і захопливим шляхом отримання інформації. Однак він є носієм дезінформації стосовно багатьох релігійних аспектів: не все, що носить назву «християнський» чи «католицький» є варте довіри, як відображення вчення Католицької Церкви і, водночас, збільшується кількість джерел, пов’язаних із Нью-Ейдж, які є як серйозного, так і безглуздого характеру. Люди потребують і мають право на достовірну інформацію щодо відмінності між християнством і Нью-Ейдж.

1.3. Культурний контекст

Якщо досліджувати багато традицій Нью-Ейджу, то згодом стає зрозуміло, що насправді в Нью-Ейджі мало нового. Сама назва цієї течії отримала популярність завдяки розенкрейцерам і масонам в період французької та американської революцій, а суть є сучасним варіантом західної езотерики. Вона походить ще від гностичних груп, які створювались на початку християнства і осягнули сили в період Реформації в Європі. Вона розвивалась паралельно із науковим світоглядом і отримала раціональне обґрунтування в період вісімнадцятого та дев’ятнадцятого століть. Це було пов’язано із поступовим відкиненням особистого Бога і зосередження уваги на інших істотах, які часто виступали в традиційному християнстві як посередники між Богом і людством, у щоразу оригінальніших тих чи інших модифікаціях. Потужною тенденцією в сучасній західній культурі, яка створила простір для ідеології Нью-Ейджу, є загальне прийняття теорії еволюції Дарвіна; саме це, разом із концентрацією на прихованих духовних силах природи, стало основою більшості того, що зараз визнається теорією Нью-Ейджу.

По суті, Нью-Ейдж отримав значний рівень прийняття через те, що той світогляд, на якому він базується, був вже до того широко прийнятим. Грунт був добре підготовлений розвитком і поширенням релятивізму, а також антипатією чи байдужістю по відношенню до християнської віри.

Більше того, відбувалася жива дискусія про те, чи можна і в якому сенсі описати Нью-Ейдж як явище постмодернізму. Існування та розмах ідеології і практик Нью-Ейджу свідчить про незгасиме прагнення людини за трансцендентною і релігійною суттю, яка є не лише сучасним культурним явищем, але була присутньою в античному світі, як в християнському, так і в язичницькому.

1.4. Нью-Ейдж і католицька віра

Однак, навіть якщо можна визнати, що релігійність Нью-Ейджу певним чином відповідає на виправдане людське духовне прагнення, слід також наголосити, що його спроби реалізувати цю обітницю не відповідають християнському об’явленню. Особливо у західній культурі потяг до «альтернативних» підходів до духовності є дуже сильним. З однієї сторони, нові форми психологічного утвердження окремого індивіда стали особливо популярними серед католиків, навіть у реколекційних будинках, семінаріях та інститутах релігійної формації. В той же ж час, зростає ностальгія і зацікавлення прадавньою мудрістю і ритуалами, що є однією з причин значного зросту популярності езотерики та гностицизму. Багатьох людей особливо приваблює так звана – більш-менш точно – «кельтська» духовність [5] чи античні релігії. Книжки і курси про духовність та древні чи східні релігії стали процвітаючим бізнесом, і їх часто позначають як «Нью-Ейдж» лише з комерційною метою. Однак зв’язок з тими релігіями не завжди зрозумілий, а насправді часто заперечується.

Адекватне християнське розрізнення думок і практик Нью-Ейдж не може не визнати, що, як і гностицизм другого і третього століття, він представляє щось на кшталт компендіуму позицій, які Церква визнала єретичними. Іван Павло ІІ попереджає стосовно «повернення древніх гностичних ідей під прикриттям так званого Нью-Ейджу: Ми не можемо обманювати себе, що він призведе до віднови релігії. Він є лише новим способом практикування гностицизму – така настанова духа, яка в ім’я глибокого знання Бога, призводить до спотворення Його Слова і заміняє його чисто людськими словами. Гностицизм ніколи повністю не відмежувався від області християнства. Натомість, він завжди існував поруч із християнством, деколи набираючи форми філософського руху, але частіше приймаючи характеристики релігії чи парарелігії, у віддаленому, а то й заявленому, конфлікті з усім, що по своїй суті є християнським» (6). Приклад цього можемо побачити в еннеаграмі, інструменті з дев’яти типів для аналізу характеру, який при використанні в якості інструменту для духовного зросту вносить двозначність у доктрину і життя християнської віри.

1.5. Позитивний виклик

Привабливість релігійності Нью-Ейджу не можна недооцінити. В ситуації, коли розуміння змісту християнської віри є слабким, дехто помилково вважає, що християнська релігія не пробуджує глибокої духовності і починає шукати її деінде. Слід додати, що дехто каже, що Нью-Ейдж (Нова ера) вже минає і говорить про «наступну» еру [7]. Вони говорять про нову кризу, яка вже почала проявлятися у Сполучених Штатах Америки на початку 1990-их, але зазначають, що особливо поза межами англомовного світу, така «криза» може наступити пізніше. Однак книгарні, радіостанції та величезна кількість груп самодопомоги у багатьох західних містах, здається, говорять про інше. Здається, що – принаймні зараз – Нью-Ейдж є досі дуже живим і становить частину сучасної культурної сцени.

Успіх Нью-Ейджу є викликом для Церкви. Люди відчувають, що християнство вже не пропонує їм – чи, можливо, ніколи не давало – того, що їм було насправді потрібне. Пошуки, які часто приводять людей до Нью-Ейджу, є щирим прагненням: до глибшої духовності, до чогось, що заторкне їх серця, до шляху, який дозволить віднайти сенс у сповненому замішання та часто відчуженому світі. В Нью-Ейджі можна віднайти позитивний тон критики «матеріалізму щоденного життя, філософії і навіть медицини чи психіатрії; редукціонізму, який відмовляється брати до уваги релігійний і надприродний досвід; індустріальної культури необмеженого індивідуалізму, який навчає егоїзму і не зважає на інших людей, майбутнє і середовище». [8] Усі проблеми, пов’язані з Нью-Ейджем, стосуються того, що він пропонує в якості альтернативної відповіді на життєві питання. Якщо Церква не хоче, щоб Її звинувачували в тому, що Вона є глухою по відношенню до людських прагнень, Її члени повинні робити дві речі: закоренитися ще більше на фундаменті, яким є їх віра, і прислухатись до, часто німого, крику в серцях людей, який веде їх кудись інакше, якщо їх не задовольняє Церква. У цьому всьому присутній також заклик наблизитися до Ісуса Христа і бути готовим слідувати за Ним, оскільки Він є єдиним правдивим шляхом до щастя, правди про Бога і повнотою життя для кожного чоловіка і жінки, готових відповісти на Його любов.

2. Духовність Нью-Ейдж: ОГЛЯД

Християни в багатьох західних суспільствах, а щораз частіше також і в інших частинах світу, нерідко натрапляють на різні прояви явища, відомого як Нью-Ейдж. Багато хто з них відчуває потребу зрозуміти, як вони мають краще пристосуватися до чогось, що є одночасно таким заманливим, складним, невловимим, а іноді й тривожним. Ці роздуми є спробою допомогти християнам в двох аспектах:
- в ідентифікації елементів традиції Нью-Ейдж, що розвивається;
- у показі тих елементів, які несумісні з християнським Одкровенням.

Це душпастирська відповідь на сучасний виклик, відповідь, яка навіть не претендує містити вичерпний перелік явищ, пов'язаних з Нью-Ейдж, тому що вона мала би величезний обсяг, а таку інформацію легко знайти десь-інде. Натомість, вкрай важливо спробувати правильно зрозуміти Нью-Ейдж, щоб оцінити його справедливо і не створювати його карикатури. Було б нерозумно і неправильно стверджувати, що все, що пов'язано з Нью-Ейдж, є хорошим або поганим. Однак основне бачення релігійності Нью-Ейдж, як правило, важко узгодити з християнським вченням і духовністю.

Нью-Ейдж не є рухом в сенсі значення терміну «новий релігійний рух», не є також і тим, що зазвичай розуміється як «секта» чи «культ». У зв'язку з тим, що він поширений в культурі, в таких різноманітних явищах, як музика, фільми, семінари, практикуми, реколекції, терапії та багато інших заходів і подій, є набагато більш дифузним і неофіційним, хоча деякі релігійні або парарелігійні групи свідомо впроваджують елементи Нью-Ейдж. Передбачається, що Нью-Ейжд є джерелом ідей для різних релігійних і парарелігійних сект [9]. Нью-Ейдж не є одинарним, рівномірним рухом, а радше вільною мережею послідовників, чиїм підходом є мислити глобально, а діяти локально. Люди, які є частиною певної мережі, не обов'язково знають один одного і рідко, якщо й узагалі, зустрічаються. Для того, щоб уникнути непорозумінь, які можуть виникнути при використанні терміну «рух», деякі сприймають Нью-Ейдж як «довкілля» [10] або «культову аудиторію» [11]. Однак інші вказують, що «це дуже послідовний потік мислення» [12], реальний виклик для сучасної культури. Це синкретична структура, що містить багато різних елементів, що допомагає людям ділитися інтересами або зв'язками дуже різною мірою і на різних рівнях участі. Багато тенденцій, практик та поглядів, які є певною мірою частиною Нью-Ейдж, насправді є частиною широкої і легко ідентифікованої реакції на домінуючу тенденцію в культурі, тому слово «рух» не є в цьому випадку абсолютно недоречним. Його можна застосувати щодо Нью-Ейдж в тому ж сенсі, як у випадку інших поширених соціальних рухів, таких як рух боротьби за права людини чи рух за мир. Як і вони, Нью-Ейдж поєднує безліч людей, пов'язаних з основними цілями руху, які розрізняються за способом участі та розуміння конкретних питань.

Вислів «релігія Нью-Ейдж» є більш спірним, тому краще його уникати, хоча Нью-Ейдж часто є відповіддю на релігійні питання і потреби, а його привабливість звернена до людей, які намагаються відкрити або відновити релігійний вимір у своєму житті . Уникання терміну «релігія Нью-Ейдж» не означає справжнього характеру людських пошуків значення і сенсу в житті. Ми поважаємо той факт, що багато людей, що пов'язані з Рухом Нью-Ейдж ретельно розрізняють «релігію» і «духовність». Багато відкидають організовану релігію, бо, на їхню думку, вона не змогла відповісти на їхні потреби, і з цієї причини вони почали шукати в інших місцях, щоб знайти «духовність». До того ж в центрі Нью-Ейдж є переконання, що час для окремих релігій закінчився, отже, ставитися до нього як до релігії суперечило б тому, як Нью-Ейдж розуміє себе. Однак досить точно є розмістити Нью-Ейдж в більш широкому контексті езотеричної релігійності, популярність якої зростає [13].

Це питання порушено в цьому тексті, який є спробою зрозуміти і оцінити те, що є в основі збільшення багатства людського досвіду. Напевно він викличе критику, стверджуючи, що не можна справедливо оцінити культурний рух, основним повідомленням якого є саме відділитися від того, що він вважає переконливим обмеженням раціонального дискурсу. Цей текст задуманий як запрошення для християн трактувати Нью-Ейдж серйозно, і як такий він має намір просити своїх читачів увійти в критичний діалог з людьми, що підходять до того ж світу з дуже різних перспектив.

Душпастирська ефективність Церкви в третьому тисячолітті багато в чому залежить від підготовки правдивих проповідників послання, що міститься в Євангелії. Те, що міститься далі, є відповіддю на багато труднощів у тому, щоб дати собі раду з цим дуже складним і невловимим феноменом, відомим як Нью-Ейдж. Це спроба зрозуміти, чим є Нью-Ейдж, і визначити питання, на які він вимагає відповідей і вирішень. Можна знайти багато цінних книжок та інших ресурсів, які здійснюють огляд всього явища або докладно пояснюють різні аспекти; покликання на деякі з цих позицій можна знайти в додатку. Однак не завжди вони здійснюють необхідні розрізнення у світлі християнської віри. Метою цієї статті є допомогти католикам знайти ключ до розуміння основних принципів думки Нью-Ейдж, таким чином вони могли б оцінити ті елементи Нью-Ейдж, з якими вони стикаються. Варто зазначити, що багато людей не люблять терміну Нью-Ейдж, а деякі вважають, що термін «альтернативна духовність» був би більш точним і менш обмежуючим. Є також правдою те, що багато явищ, згадані в цьому документі, ймовірно, не мають будь-яких етикеток, але передбачається, зважаючи на його стислість, що читачі розпізнають явище або сукупність явищ, які можуть, з поважних причин, принаймні бути пов'язаними із загальним культурним рухом, який часто називається Нью-Ейдж.

2.1. Що нового в Нью-Ейдж?

Для багатьох людей термін Нью-Ейдж очевидно відноситься до важливого зворотного пункту в історії. На думку астрологів ми живемо в Ері Риб, в якій домінує християнство. Але теперішня Ера Риб на початку третього тисячоліття повинна бути замінена Ерою Водолія (14). Ідея Ери Водолія є такою помітною в Русі Нью-Ейдж великою мірою через вплив теософії, спіритуалізму і антропософії, як і їх езотеричних предків. Люди, які підкреслюють нестримну зміну у світі, часто висловлюють прагнення такої зміни, не так у світі самому в собі, як швидше в нашій культурі, в способі відношення до світу; це особливо помітно у тих, які наголошують на ідеї нової парадигми життя. Нова парадигма є для них атракційним підходом, оскільки у деяких її формулюваннях люди не є пасивними спостерігачами, але відіграють активну роль у зміні культури і впровадженні нової духовної свідомості. В її інших проявах більшу силу приписують неуникненній тяглості циклів природи. В кожному разі, Ера Водолія є візією, а не теорією. Однак Нью-Ейдж є великою традицією, яка пов’язує багато ідей, котрі не мають виразного зв’язку з переходом від Ери Риб до Ери Водолія. Існують помірковані, але досить узагальнені візії майбутнього, в якому пануватимуть: планетарна духовність поруч з різними релігіями, подібні політичні планетарні інституції, які матимуть на меті доповнювати функціонування тих більш локальних, а також глобальні економічні інституції, які будуть більш демократичними і заохочуватимуть до співучасті.

Появиться більший акцент на комунікацію і освіту, мішаний підхід до здоров’я, який пов’язуватиме професійну медицину і самолікування, більш андрогенічне саморозуміння і способи інтегрування науки, містицизму, технології та екології. Тому це черговий доказ існування глибокого прагнення повноти і здорового існування людської раси і цілої планети. Деякі традиції, які включились в течію Нью-Ейдж: окультні практики античного Єгипту, Кабала, ранньохристиянський гностицизм, суфізм, традиція Друїдів, кельтське християнство, середньовічна алхімія, ренесансовий герметизм, Дзен-буддизм, йога і багато інших (15).

А ось що є «новим» в Нью-Ейдж. Це «синкретизм езотеричних і світських елементів» (16). Вони поєднуються у широко розповсюджену думку про те, що вже дозрів час фундаментальної зміни в людях, у суспільстві і світі.

Існують різні способи висловлення потреби цієї зміни:
• Від механістичної фізики Ньютона до квантової фізики;
• Від модерністичної похвали розуму до цінування відчуттів, емоцій і досвідчень (які часто описують як перехід від «лівопівкульного» раціонального мислення до «правопівкульного» інтуіційного мислення);
• Від домінації чоловічості і патріархату до відзначення жіночності на рівні індивідуумів і суспільства.

У цьому контексті часто вживається термін «зміна парадигми». У деяких випадках припускається, що така зміна не те, щоб бажана, але неуникна. Відкидання сучасності, яке лежить в основі прагнення змін, не є новим, але може бути описане як «сучасна віднова поганських релігій з домішкою впливу як східних релігій, так і сучасної психології, філософії, науки і контркультури, яка розвинулась у 1950 і 1960 роках» (17). Нью-Ейдж свідчить про щось, що є щонайменше культурною революцією, складною реакцією на домінуючі ідеї і вартості західної культури, але, незважаючи на це, його ідеалістична критика є іронічно типовою для культури, яку критикує.

Необхідно також зазначити дещо про поняття зміна парадигми. Його популяризував Томас Кун, американський історик науки, який сприймав парадигму як «цілу констеляцію переконань, вартостей, технік і т.п., які поділяють члени даної групи» (18). Коли наступає зміна однієї парадигми на іншу, вона є радше питанням цілковитої трансформації перспективи, ніж поступового розвитку, це правдива революція. Кун підкреслював, що конкуруючі парадигми є неспівмірними і не можуть співіснувати між собою. Тому його ідея про зміну парадигми у сфері релігії і духовності є просто новим способом ствердження, що традиційні вірування не змогли виконати свої завдання. Тим, що діється в реальності, є радикальна зміна сприйняття і розуміння світу, яка ставить під питання не лише зміст, але також принциповий спосіб інтерпретації попередньої візії. Можливо, найвлучнішим прикладом цього, в категорії відношень між Нью-Ейдж і християнством, є цілковита зміна розуміння життя і ролі Ісуса Христа. Погодити ці дві візії неможливо (19).

Як видно, науці і технології не вдалося забезпечити людей тим всім, що колись обіцяли, тому в своїх пошуках сенсу і визволення вони звернулись до духовної сфери. Нью-Ейдж, такий як ми його знаємо, народився з пошуків чогось більш людського і красивого, ніж пригнічуючий і відчужуючий досвід життя в західному суспільстві. Його ранні поширювачі готувались зайти далеко у своїх пошуках, тому він став підходом дуже еклектичним. Ця ситуація може стати одним зі знаків «повернення до релігії», але це точно не повернення до ортодоксійної християнської доктрини чи віровизнання. Першими символами проникнення цього руху до західної культури був пам’ятний фестиваль Вудсток (Woodstock) у штаті Нью Йорк у 1969 році і мюзикл Hair, який порушив головні тематики Нью-Ейдж у символічній пісні „Aquarius” (Водолій)[20]. Але вони були просто верхівкою айсберга, розміри якого стали видимими відносно недавно. Ідеалізм 60-тих і 70-тих все ще живе в деяких регіонах, але підлітки більше не становлять більшості серед заангажованих осіб. Зв'язок з ідеологією політичної лівиці ослаб, а психоделічні засоби вже не є настільки істотним елементом, яким були колись. З того часу стільки всього сталось, що все це перестало виглядати як революція – «духовні» і «містичні» тенденції, попередньо обмежені до контркультури, тепер є визнаною частиною головної течії культури, яка впливає на такі різноманітні аспекти життя, як медицина, наука, мистецтво і релігія. Культура Заходу тепер є більш пройнята вселенською політичною і екологічною свідомістю, а вся ця культурна зміна має величезний вплив на стиль життя людей. Припускається, що «рух» Нью-Ейдж є тією найважливішою зміною до того, що повинне бути визнаним «значно кращим способом життя»(21).

2.2. Що Нью-Ейдж хотів би запропонувати?

2.2.1. Зачарування: Це мав би бути ангел

Один з найбільш поширених елементів «духовності» Нью-Ейдж – захоплення незвичайними явищами, зокрема, пов’язаними з паранормальними істотами. Люди, які є «медіумами» вважають, що їхню особу перейняв хтось інший під час трансу (явище Нью-Ейджу, яке називають channeling (напрямок), в часі якого медіум може втратити контроль над своїм тілом і здібностями. Деякі люди, які були свідками цих подій, охоче визнають, що ці явища справді стосуються духовного світу, але вони не є від Бога, незважаючи на мову любові та світла, яку майже завжди використовують ... Правдоподібно більш правильно було б називати це сучасною формою спіритуалізму, а не духовності в стислому значенні слова. Друзями та порадниками з духовного світу є також ангели (які стали головними постатями нової індустрії книг і живопису). Ті, хто згадує ангелів у Нью-Ейдж, роблять це несистематично; справді, відмінності в цій сфері часом називають марними, якщо вони занадто точні, бо «є багато рівнів керівництва, організації, енергії та істот у кожній октаві світу ... Вони всі там, щоб могти їх вибрати залежно від ваших механізмів притягання-відштовхування» [22]. Ці духовні істоти часто викликають для «нерелігійних» цілей, наприклад, як допомогу для релаксації, яка спрямована на поліпшення процесу прийняття рішень і контролю над своїм життям і кар'єрою. Поєднання з деякими духами, якого вчаться за допомогою конкретних людей, є іншим досвідом в сфері Нью-Ейдж, який приписують собі люди, що називають себе «містиками». Деякі духи природи описуються як потужні енергії, що існують в світі природи, а також у «внутрішній площині», тобто ті, які доступні за допомогою ритуалів, наркотиків та інших методів для досягнення змінених станів свідомості. Звичайно – принаймні в теорії, Нью-Ейдж часто не визнає духовного вищого авторитету, а особистий внутрішній досвід.

2.2.2. Гармонія і порозуміння: добрі вібрації

Такі різні явища, як Фіндхорнський сад і фен-шуй [23], представляють різні способи, що ілюструють як важливо бути в гармонії з природою і космосом. У Нью-Ейдж немає різниці між добром і злом. Діяльність людини є плодом ілюмінації або ігноранції. Отже, не можна нікого засуджувати і прощення ніхто не потребує. Віра в існування зла може викликати тільки негатив і страх. Відповіддю на цю негативність є любов. Але це не любов, яка виражається у справах – це швидше питання стану розуму. Любов є енергією, що вібрує на високих частотах, а секретом щастя, здоров'я і успіху є здатність увійти в гармонію, знайти своє місце у великому ланцюзі буття. Терапевти і вчителі, пов'язані з Нью-Ейдж, стверджують, що можуть запропонувати ключ до знаходження зв'язку між усіма елементами Всесвіту, так що люди можуть модулювати тон свого життя і бути в повній гармонії один з одним і всім, що їх оточує, хоча існує різнорідність теоретичних контекстів [24].

2.2.3. Здоров’я: золоте життя

Сучасна традиційна медицина (алопатична) має схильність обмежувати себе до лікування окремих, ізольованих хвороб, і не може подивитись на ширшу картину людського здоров’я, що викликає зрозумілий зріст незадоволення. Альтернативна медицина отримала шалену популярність, оскільки стверджує, що вона дивиться на всю людину і зосереджується швидше на оздоровленні, ніж лікуванні. Цілісна медицина, як відомо, концентрується на ролі, яку для фізичного здоров’я відіграє розум. Вважається, що зв’язок між духовним і фізичним аспектами особи проявляється в імунній системі чи індійській системі чакр. З точки зору Нью-Ейджу, хвороба чи терпіння походять від діяльності, що суперечить природі; якщо людина живе в гармонії з природою, то може сподіватися на набагато здоровіше життя і навіть матеріальний добробут. На думку деяких цілителів Нью-Ейджу, насправді для нас смерть не є неуникною. Розвиваючи свій людський потенціал, ми входимо в контакт з нашою внутрішньою божественністю і з тими частинами нашого «я», які були відчужені чи пригнічені. Це проявляється перш за все у станах зміненої свідомості (англ. Altered States of Consciousness — ASCs), які спричиняються або вживанням наркотиків, або завдяки різним технікам розширення свідомості, особливо у контексті «трансперсональної психології». Шаман часто сприймається як спеціаліст у сфері станів зміненої свідомості і як хтось, хто може стати посередником між трансперсональною сферою духів і богів та світом людей.

Існує велика різноманітність підходів до пропагування цілісної медицини. Деякі з них походять з античних культурних традицій, релігійних чи езотеричних, інші пов’язані з психологічними теоріями, розвинутими у Есалені у 1960-70-их роках. Пропозиція, пов’язана з Нью-Ейдж, покриває широкий спектр практик, наприклад: акупунктура, біологічний зворотній зв’язок, хіропрактика, кінезіологія, гомеопатія, іридологія, масаж і різні види «праці з тілом» (типу оргономія, метод Фельденкрайза, рефлексологія, рольфінг, полярний масаж, терапевтичний дотик і т.д.), медитація і візуалізація, живильна терапія, лікування психіки, різні види трав’яної медицини, лікування кристалами, металами, музикою чи кольорами, реінкарнаційна терапія і, на кінець, програми дванадцяти кроків і групи самодопомоги [25]. При цьому наголошується, що джерело оздоровлення є у нас самих і є чимось, чого ми можемо досягнути, коли входимо в контакт з нашою внутрішньою енергією чи космічними енергіями.

В зв’язку з тим, що здоров’я включає продовження життя, Нью-Ейдж пропонує східну формулу в західних умовах. На початку реінкарнація була частиною індуїстичної ідеї циклічності, що базувалася на атмані чи божественному ядрі особистості (пізніша концепція джива), яке переходило з тіла в тіло у циклі терпіння (самсара), визначеного законами карми і пов’язаного із поведінкою у попередніх життях. Надія полягала у можливості бути народженим у кращому стані чи в остаточному визволенні від необхідності народжуватись знову. ¬Те, чим відрізняються більшість буддистських традицій, є переконання, що те, що блукає від тіла до тіла не є душею, а континуумом свідомості. Теперішнє життя є закорінене в потенційно безкінечному космічному процесі, до якого входять навіть боги. На Заході, від часів Лессінга, реінкарнацію розуміли набагато оптимістичніше, як процес навчання і досягнення щоразу більшої повноти. Спіритуалізм, теософія, антропософія і Нью-Ейдж розглядають реінкарнацію як участь у космічній еволюції. Цей постхристиянський підхід до есхатології вважається відповіддю на нерозв’язані питання теодицеї і відкидає поняття пекла. Коли душа відділяється від тіла, особа може подивитись на все своє життя до цієї миті, а коли душа об’єднується з новим тілом, то бачить попередній перегляд наступної фази життя. Люди мають доступ до попередніх життів через сни і техніки медитації [26].

2.2.4. Повнота: Магічна подорож у невідоме

Одним із центральних питань руху Нью-Ейдж є пошук «повноти». Він включає заохочення подолати всі форми «дуалізму», оскільки такі поділи є нездоровим продуктом менш світлого минулого. Поділи, які на думку прихильників Нью-Ейджу, слід подолати, включають значну відмінність між Творцем і творінням, очевидну відмінність між людиною і природою, чи духом і матерією, які помилково вважаються формами дуалізму. Часто вважається, що ці дуалістичні тенденції базуються на юдейсько-християнських коріннях західної цивілізації, хоча правильніше було б пов’язувати їх із гностицизмом, а саме з маніхейством. Наукова революція і дух сучасного раціоналізму є частково винними у тенденції до фрагментації, яка трактує органічну цілість як механізм, який можна применшити до його найменших частин, а потім пояснити термінами, що стосуються саме тих найменших елементів, і тенденції применшувати дух до матерії, щоб таким чином духовна реальність – включаючи душу – стала лише випадковим «епіфеноменом» цілком матеріальних процесів. У всіх цих сферах альтернативи Нью-Ейджу називаються «цілісними». Холізм (філософія цілісності) пронизує рух Нью-Ейджу, починаючи від його турботи про цілісне здоров’я аж до прагнення до індивідуальної свідомості, і від екологічної свідомості до ідеї глобальної «мережі».

2.3. Основні принципи мислення Нью-Ейдж

2.3.1. Глобальна відповідь в умовах кризи

«Як і християнська традиція, так і світське переконання про необмежений процес розвитку науки мусіли боротися з серйозною проблемою, яка вперше проявилася під час студентських заворушень близько 1968 року» [27]. Мудрість старших поколінь раптом позбавили значимості та поваги, а переконання про всемогутність науки розвіялося, отже Церква мусіла «боротися з серйозною проблемою передачі віри молодому поколінню» [28]. Загальна втрата віри в те, що раніше було стовпами свідомості та соціальної згуртованості, супроводжується несподіваним поверненням космічної релігійності, обрядів та вірувань, які, як багато хто думав, були витіснені християнством, тоді як насправді цей одвічний, езотеричний та підземний струм ніколи не зникав. Раптове зростання популярності азіатських релігій було чимось новим у західному контексті. У XIX ст. воно перетворилося в теософічний рух і «відобразило зростаючу свідомість глобальної духовності, яка поєднала всі існуючі релігійні традиції» [29].

Відвічне філософське питання про єдиність і множинність отримало нову і сучасну форму в спокусі подолати не тільки зайві поділи, але і реальні відмінності та особливості. Найпоширенішим проявом цього є холізм, ключовий елемент в Нью-Ейдж і один з головних знаків часу останньої чверті ХХ ст. Величезну кількість енергії вкладено в зусилля подолати поділ на частини, характерний для механістичної ідеології, але це привело до відчуття необхідності підкоритися глобальній мережі, яка приписує собі квазі-трансцендентальний авторитет. Найвиразнішими імплікаціями цього є процеси свідомої трансформації та розвиток екології [30]. Формування нового бачення, яке є метою свідомої трансформації, потребує часу, бо йому протиставлені старі способи мислення, закоренілі в status quo. Успішним було визнано узагальнення екології як захоплення природою і ресакралізація Землі, Матері-Землі чи Геї, із місіонерським запалом, характерним членам партії Зелених. «Адміністратором» Землі є людська раса загалом, і лише глобальний уряд, опираючись на глобальну етику може гарантувати гармонію і розуміння, необхідні для відповідального управління нею. Тепло Матері-Землі, чия божественність пронизує все творіння, вважається мостом між створінням і трансцендентним Богом-Отцем юдаїзму та християнства, і водночас віддаляє перспективу бути підсудним цієї Істоти.

У цьому баченні замкнутого Всесвіту, який містить «Бога», інші духовні істоти й нас, можемо розпізнати прихований пантеїзм. Це є фундаментальним елементом, який пронизує всі думки і практики Нью-Ейдж, і наперед визначає кожну, за інших обставин позитивну, оцінку цікавого для нас того чи іншого аспекту його духовності. Ми ж, як християни, віримо, що «людина в своїй істоті є створінням і залишиться створінням назавжди, отже, ніколи не буде можливим поглинання людського «я» божественним «Я» [31].

2.3.2. Основна модель ідеології Нью-Ейдж

Основну модель ідеології Нью-Ейдж можна віднайти в езотерично-теософській традиції, яка була широко прийнятою в європейських інтелектуальних колах у вісімнадцятому і дев’ятнадцятому століттях. Вона була особливо сильною у масонстві, спіритуалізмі, окультизмі та теософії, які містили елементи езотеричної культури. Відповідно до цього погляду, видимий і невидимий світи пов’язані серією відповідностей, аналогій та впливів між мікрокосмом і макрокосмом, між металами і планетами, між планетами і різними частинами людського тіла, між видимим космосом і невидимою сферою реальності. Природа, якою люди прагнуть керувати, є живою істотою, проникнутою мережею співчуття і антипатії, пожвавлена світлом і таємним вогнем. Людина може контактувати із вищими і нижчими світами з допомогою своєї уяви (яка є органом душі або духа) або з допомогою посередників (ангели, духи, демони) чи ритуалів.

Людина може ознайомитись із таємницями космосу, Бога і «я» за допомогою духовного шляху переміни. Кінцевою метою є гнозис, найвища форма знання, еквівалент спасіння. Він включає пошук найстаршої і найвищої традиції у філософії (яку помилково називають philosophia perennis (вічна філософія – пер.)) і релігії (первинної теології), таємної (езотеричної) доктрини, яка є ключем до усіх «екзотеричних» традицій, які є доступними для кожного. Езотеричне вчення передається учневі від вчителя у поступовому процесі ініціації.

Дехто вважає езотеризм дев’ятнадцятого століття цілком секуляризованим. Алхімія, магія, астрологія і інші елементи традиційного езотеризму були повністю інтегровані з аспектами сучасної культури, включаючи пошук причинних законів, еволюціонізм, психологію і порівняльне релігієзнавство. Він досягнув своєї найчистішої форми в ідеях росіянки Олени Блаватської, котра була медіумом і разом з Генрі Олкоттом заснувала у 1875 р. в Нью-Йорку Теософське товариство. Це товариство мало на меті поєднати елементи східної і західної традицій у еволюційний тип спіритуалізму. Воно мало три головні цілі:

1. «Створити ядро Всесвітнього Братерства, де не буде мати значення різниця раси, віросповідання, каста і колір шкіри».
2. «Сприяти вивченню порівняльного релігієзнавства, філософії та науки».
3. «Досліджувати нез’ясовані закони Природи і сили, приховані в людині».

«Значення цих цілей… має бути зрозуміле. Перша ціль беззастережно відкидає «ірраціональний фанатизм» і «сектантство», які, на думку спіритуалістів і теософістів, є характерними для християнства… При розгляді самих цих цілей, не одразу можна зрозуміти, що для теософістів «наука» означає окультні науки, а філософія – occulta philosophia (окультна філософія – пер.), що закони природи були окультної чи психічної природи, і що порівняльне релігієзнавство мало на меті відкрити «первинну традицію», цілком змодельовану на герметичній philosophia perennis (вічній філософії – пер.)» [32].

Важливим компонентом творів пані Блаватської була емансипація жінок, яка включала напади на «чоловічого» Бога юдаїзму, християнства та ісламу. Вона закликала людей повернутися до матері-богині індуїзму і до практикування жіночих чеснот. Ця ідея була культивована під проводом Анні Безант, котра очолила феміністичний рух. Вікка і «жіноча духовність» сьогодні продовжують цю боротьбу проти «патріархального» християнства.
Мерилін Фергюсон присвятила главу книжки «Змова Водолія» попередникам Ери Водолія, тим, хто ткав нитки ідеї трансформації, що базується на розширенні свідомості та досвіді самотрансценденції. Двома з тих, кого вона згадала, були американський психолог Вільям Джеймс та швейцарський психіатр Карл Густав Юнг. Джеймс визначав релігію як досвід, а не догму, і навчав, що людина може змінити свій психологічний настрій таким чином, що зможе стати архітектором власної долі. Юнг наголошував на трансцендентному характері свідомості і запровадив ідею колективної несвідомості, на зразок складу символів та спогадів, спільних для людей різних віків і культур. На думку Вутера Ханеграафа, обоє цих чоловіків доклалися до «сакралізації психології», що стало важливим елементом ідеології і практики Нью-Ейджу. Юнг, очевидно, «не лише спсихологізував езотеризм, але також сакралізував психологію, наповнюючи її елементами езотеричної спекуляції. Результатом цього була велика кількість теорій, які дозволяли людям говорити про Бога, маючи на увазі власну душу, і говорити про власну душу, маючи на увазі божественність. Якщо душа є «розумом» і Бог також є «розумом», тоді говорячи про одне, можна водночас говорити про інше» [33]. У відповідь на звинувачення, що він «спсихологізував» християнство, Юнг зазначив, що «психологія є сучасним міфом, і ми можемо зрозуміти віру лише з точки зору поточного міфу» [34]. Безперечно правдою є те, що психологія Юнга пролила світло на багато аспектів християнської віри, особливо на необхідність постати перед реальністю зла, але релігійні переконання цього автора були настільки різними на різних етапах його життя, що його читач залишається із незрозумілим образом Бога. Центральним елементом думки Юнга є культ сонця, в якому Бог є життєвою енергією (лібідо) всередині особи [35]. Як він сам казав, «це порівняння не є лише грою слів» [36]. Це – «бог всередині», на якого посилається Юнг, фундаментальна божественність, яка, як він вважав, є у кожній людській особі. Шлях до внутрішнього всесвіту пролягає через несвідомість. Відповідність внутрішнього світу зовнішньому міститься у колективній несвідомості.

Тенденція обмінювати психологію і духовність була особливо присутня в Русі людського потенціалу, який розвивався до кінця 1960-их в Інституті Есален у Каліфорнії. Трансперсональна психологія, яка перебувала під значним впливом Юнга і східних релігій, пропонувала контемплятивну подорож, в якій наука зустрічалась із містицизмом. Наголос на тілесності, пошук шляхів розширення свідомості та культивація міфів про колективну несвідомість були заохоченням до пошуків «Бога всередині» особи. Для того, щоб реалізувати власний потенціал, людина мала вийти за межі власного его, щоб стати богом, яким є в глибині. Це можна було зробити з допомогою відповідно підібраної терапії – медитації, парапсихологічних досвідів, використання галюциногенних засобів. Це були шляхи для досягнення «пікового досвіду», «містичного» досвіду поєднання з Богом і космосом.

Символ Водолія був запозичений із астрологічної міфології, але пізніше почав означати прагнення до радикально нового світу. Двома центрами, які були початковими кузнями Нью-Ейджу, і до певної міри є зараз, були товариство «Сад» у Фіндхорні в північно-східній Шотландії та Центр розвитку людського потенціалу в Есалені в Біг Сюр, Каліфорнія, США. Тим, що постійно підживлює Нью-Ейдж, є зростаюча глобальна свідомість і зростаюча обізнаність на тему екологічної кризи, що наближається.

2.3.3. Головні теми Нью-Ейджу

Нью-Ейдж не є, власне кажучи, релігією, а зацікавлений у тому, що називається «божественним». Суть Нью-Ейджу полягає у вільному поєднанні різних діяльностей, людей та ідей, які могли б законно залучити цей термін. Не існує єдиного офіційного формулювання будь-чого, як у доктринах головних релігій. Однак, незважаючи на це, і незважаючи на величезну різноманітність в рамках Нью-Ейджу, існує кілька спільних точок:
– космос вважається єдиним цілим;
– його живить Енергія, яка також ідентифікується як божественна Душа чи Дух;
– велика віра покладається на посередництво різних духовних істот;
– людина є здатною піднятися до невидимих вищих сфер і контролювати власне життям поза смертю;
– припускається, що існує «вічне знання», яке випереджає і є вищим від усіх релігій та культур;
– люди слідують за просвітленими вчителями…

2.3.4. Що говорить Нью-Ейдж про...

2.3.4.1. ...людину?

Нью-Ейдж визнає переконання, що досконалість людської особи можна досягнути з допомогою широкого різноманіття технік і практик (всупереч християнського бачення співпраці із Божою ласкою). Він також поділяє ідею Ніцше, що християнство перешкодило повному прояву правдивого людства. Досконалість, у цьому контексті, означає досягнення самореалізації, відповідно до єрархії цінностей, які ми самі створюємо і яких досягаємо своїми силами: таким чином можемо говорити про «я», яке саме себе створює. Відповідно до такої точки зору, існуватиме більша відмінність між тими людьми, які є зараз, і які будуть, коли в повноті реалізують свій потенціал, ніж між людьми і антропоїдами.

Слід розрізняти езотерику, тобто пошук знань, і магію, чи окультизм: останній є засобом для отримання влади. Деякі групи є і езотеричними, і окультними. В центрі окультизму стоїть прагнення до влади, що базується на мрії стати божественним.

Техніки розширення розуму мають на меті об’явити людям їх божественну силу; використовуючи цю силу, люди готують шлях для Ери Просвітлення. Таке вивищення людства руйнує правдиві відносини між Творцем і створінням, а однією із його екстремальних форм є сатанізм. Сатана став символом бунту проти звичаїв і правил, символом, який часто набирає агресивної, егоїстичної і насильницької форми. Деякі протестантські групи виразили занепокоєння підсвідомою присутністю того, що вони вважають сатанинською символікою у певних видах рок-музики, яка має величезний вплив на молодь. Все це є далеким від послання миру і гармонії, яке знаходимо в Новому Завіті, і часто є наслідком вивищення людства, що включає заперечення трансцендентного Бога.
Однак це не є проблемою, яка стосується лише молоді; основні теми езотеричної культури є також присутніми у сфері політики, освіти і законодавства [37]. Це можна чітко побачити у випадку екології. Сильний наголос екологів на біоцентризмі заперечує антропологічне бачення, закладене у Святому Письмі, відповідно до якого люди знаходяться в центрі світу, оскільки їх вважають якісно кращими від інших природних форм. Біоцентричний спосіб мислення також помітний в сучасному законодавстві та освіті, незважаючи на те, що він таким чином недооцінює людство. Таку ж езотеричну культурну модель можна знайти в ідеологічній теорії, яка лежить в основі політики контролю народжуваності та експериментів генної інженерії, які начебто сповнюють людські мрії створити себе заново. Яким чином люди надіються це зробити? Розшифрувавши генетичний код, змінивши природні закони сексуальності та кидаючи виклик границям смерті.

Відповідно до того, що можна назвати класичним переконанням Нью-Ейджу, люди народжуються із божественною іскрою, в розумінні, яке нагадує античний гностицизм; ця іскра пов’язує їх із єдністю Цілого. Тому вони вважаються по суті божественними, хоча беруть участь у цій космічній божественності на різних рівнях свідомості. Ми є співтворцями і самі створюємо свою власну реальність. Багато авторів Нью-Ейджу дотримуються думки, що ми вибираємо обставини нашого життя (навіть наші хвороби і здоров’я), будучи переконаними, що кожна особа вважається творчим джерелом всесвіту. Але нам потрібно пройти подорож для того, щоб зрозуміти яким чином ми підключаємося до єдності космосу. Цією подорожжю є психотерапія, а пізнання універсальної свідомості є спасінням. Гріх не існує; існує лише неповне знання. Ідентичність кожної людської особи розпливається в універсальному бутті і в процесі подальшої інкарнації. Люди піддаються визначеному впливу зірок, але можуть відкриватися на божественність, що живе в них, в їх тривалих пошуках (з допомогою відповідних технік) все більшої гармонії між своїм «я» та божественною космічною енергією. Немає потреби в Одкровенні чи Спасінні, яке би прийшло до людей ззовні, а просто існує потреба відчути спасіння, приховане в них самих (самоспасіння), оволодівши психофізичними техніками, які приводять до остаточного просвітлення.

Деякі етапи на шляху до самоспасіння можна назвати підготовчими (медитація, гармонія тіла, вивільнення енергії самозцілення). Вони є вихідною точкою для процесів спіритуалізації, удосконалення і просвітлення, які допомагають людям осягнути подальший самоконтроль і фізичну зосередженість на «трансформації» особового «я» у «космічну свідомість». Доля людини полягає у серії послідовних реінкарнацій душі в різні тіла. Цей процес розуміється не як цикл самсари, в значенні очищення і покарання, а як поступове сходження до ідеального розвитку потенціалу особи.

Психологія використовується для пояснення розширення розуму як «містичного» досвіду. Йога, дзен, трансцендентальна медитація і тантричні вправи провадять до досвіду самореалізації чи просвітлення. Піковий досвід (пережиття заново свого народження, подорож до брам смерті, біологічний зворотній зв’язок, танець і навіть наркотики – все, що може викликати стан зміненої свідомості) вважається шляхом до єдності і просвічення. Оскільки існує лише один Розум, деякі люди можуть бути каналами (т.зв. channeling) до вищих форм буття. Кожна частина цього єдиного, універсального буття має контакт із кожною іншою частиною. Класичним підходом у Нью-Ейджі є трансперсональна психологія, головними концепціями якої є: Універсальний Розум, Вище Я, колективна та персональна несвідомість і індивідуальне его. Вище Я є нашою правдивою ідентичністю, мостом між Богом як божественним Розумом та людством. Духовний розвиток є контактом із Вищим Я, яке долає всілякі форми дуалізму між суб’єктом і об’єктом, життям і смертю, душею і сома, між я і окремими його аспектами. Наша обмежена особистість є неначе тінню чи сном, створеним правдивим «я». Вище Я містить спогади про попередні (ре-)інкарнації.

2.3.4.2. ...Бога?

Нью-Ейдж має виразну схильність до східних чи дохристиянських релігій, які вважаються такими, що не були уражені юдейсько-християнськими спотвореннями. Саме тому високо ціняться стародавні землеробські обряди і культ родючості. «Гея», Мати Земля, пропонується як альтернатива Бога Отця, образ якого пов’язується із патріархальною концепцією домінації чоловіків над жінками. Йде мова про Бога, але це не особовий Бог; Бог, про якого говорить Нью-Ейдж, є ні особовим, ні трансцендентним. Він також не є Творцем і не підтримує світ, а є «безособовою енергією», іманентною в світі, з яким він утворює «космічну єдність»: «Все – єдине». Ця єдність є моністична, пантеїстична чи, точніше, панентеїстична. Бог є «життєвим принципом», «духом чи душею світу», сумою свідомості, що існує в світі. В певному сенсі, все є Богом. Присутність Бога є найбільш виразною у духовних аспектах реальності, тому кожен розум/дух є, в певній мірі, Богом.

«Божественна енергія», свідомо прийнята чоловіками і жінками, часто описується як «Христова енергія». Йдеться про Христа, але Він не є Ісусом з Назарету. «Христос» є назвою, яка застосовується до того, хто осягнув стан свідомості, в якому осягнув свою божественність, а потім може вважатися «Вчителем». Ісус з Назарету не був Христом, а просто однією з багатьох історичних постатей, в якій об’явилась ця «Христова» природа, так само як це сталось у випадку Будди і інших. Кожне таке історичне об’явлення Христа чітко показує, що всі люди є небесні і божественні, та провадить їх до такого об’явлення.

Найбільш внутрішній і особистий («психічний») рівень, на якому людина «чує» цю «божественну космічну енергію», називається також «Святим Духом».

2.3.4.3. ...світ?

Перехід від механістичної моделі класичної фізики до «цілісної» моделі сучасної атомної і субатомної фізики, що базується на баченні речей як хвиль чи енергії, а не як частинок, є ключовим для більшості думок Нью-Ейджу. Всесвіт є океаном енергії, який є одним цілим або мережею зв’язків. Енергією, яка оживлює цей єдиний організм – всесвіт – є «дух». Немає різниці між Богом і світом. Світ сам по собі є божественним і підлягає процесу еволюції, який веде від інертної матерії до «вищої і досконалої свідомості». Світ є не створений, вічний і самодостатній. Майбутнє світу базується на внутрішньому динамізмі, який обов’язково є позитивним і провадить до примирливої (божественної) єдності усього, що існує. Бог і світ, душа і тіло, розум і відчуття, небо і земля є єдиною незмірною вібрацією енергії.

У своїй книзі про гіпотезу Геї Джеймс Лавлок стверджує, що «усю живу матерію на землі, від хвиль до вірусів, і від дубів до морських водоростей, можна вважати єдиною живою істотою, яка може так маніпулювати атмосферою Землі, щоб вона відповідала її потребам, і наділена здібностями та силами, які виходять за межі тих, що походять з її складових частин» [38]. Для декого гіпотеза Геї є «дивним синтезом індивідуалізму та колективізму. Все відбувається так, наче Нью-Ейдж, вирвавши людей з їх фрагментарних переконань, не може дочекатись, щоб закинути їх у великий котел глобального розуму». Глобальний мозок потребує інституції, яка б управляла, а іншими словами – всесвітнього уряду. «Щоб дати собі раду із сучасними проблемами, Нью-Ейдж мріє про духовну аристократію в стилі Держави Платона, якою управляють таємні товариства…» [39]. Можливо, стверджувати це є певним перебільшенням, але існує багато доказів, що гностичний елітизм та глобальне управління в багатьох питаннях співпадають із міжнародною політикою.

Все у всесвіті є взаємопов’язане; фактично кожна частина в собі є образом сукупності; усе міститься в кожній речі, і кожна річ міститься у всьому. У «великому ланцюгу існування», всі буття тісно пов’язані і створюють одну родину з різними стадіями еволюції. Кожна людська особа є голограмою, образом усього створіння, в якій кожна річ вібрує із своєю власною частотою. Кожна людина є нейроном у земній центральній нервовій системі, а всі окремі частини є у відносинах взаємодоповнення з іншими. Фактично існує внутрішня комплементарність чи гермафродитизм усього створіння [40].

Однією із повторюваних тем у творах та ідеології Нью-Ейджу є «нова парадигма», яку відкрила сучасна наука. «Наука дала нам розуміння цілісності і систем, напруги і трансформації. Ми вчимося відчитувати тенденції, розпізнавати перші ознаки іншої, більш обіцяючої парадигми. Ми створюємо альтернативні сценарії майбутнього. Ми говоримо про невдачі старих систем, просуваючи нові способи розв’язання проблем у кожній сфері» [41]. Таким чином, «зміна парадигми» є радикальною зміною перспективи, але нічим більше. Питання полягає в тому, чи думка і правдива зміна є співрозмірними, і наскільки ефективною у зовнішньому світі може видатися внутрішня зміна. Тут виникає питання, навіть без висловлення негативного судження, як може називатися науковим процес мислення, який містить таке твердження: «Війна є немислимою у суспільстві автономних людей, які відкрили пов’язаність усього людства, які не бояться чужих ідей і чужих культур, які знають, що всі революції починаються всередині і що не можна накидати свого виду просвітлення нікому іншому» [42]. Нелогічно робити висновок з факту, що щось є немислимим, що воно не може статись. Таке міркування є дійсно гностичним, якщо розуміти в цьому приписування знанням і свідомості занадто великої сили. Стверджуючи це, не маємо на меті заперечити фундаментальну і вирішальну роль розвитку свідомості завдяки науковим відкриттям і творчому розвитку, а просто остерігаємо від накладання на зовнішню реальність того, що наразі залишається лише в думках.

2.4. «Жителі швидше міфу, ніж історії?» [43]: Нью-Ейдж і культура

«В основному привабливість Нью-Ейджу пов’язана із натхненним культурою зацікавленням «я», його цінністю, можливостями і проблемами. В той час як традиційна релігійність, з її єрархічною організацією, є відповідною для спільноти, то позбавлена традиції духовність є відповідною для окремого індивіда. Нью-Ейдж є «на тему» «я» в тому, що він заохочує до святкування того, що має бути і статися; і «за» «я», оскільки, відрізняючись від панівної культури, цілком може впоратися із проблемами ідентичності, викликаними традиційними формами життя [44].
Відкинення традиції, що виражається у формі патріархальної, єрархічної соціальної чи церковної організації, вимагає пошуку альтернативної форми суспільства, такої, яка є очевидно натхненою сучасним розумінням «я». Багато авторів Нью-Ейджу аргументують, що людина не може нічого зробити (безпосередньо), щоб змінити світ, але все, щоб змінити себе саму; зміна свідомості особи розуміється як (непрямий) шлях до зміни світу. Найважливішим інструментом для соціальної зміни є особистий приклад. Всесвітнє визнання цих особистих прикладів поступово приведе до трансформації колективного розуму і така трансформація стане основним досягненням наших часів. Це, очевидно, є частиною цілісної парадигми і повторне поставлення класичного філософського питання про окрему особу і багатьох. Це також пов’язано із підтримкою Юнга теорії стосовно відповідності і відкинення причинності. Окремі особистості є фрагментарними представленнями планетарної голограми; заглянувши всередину людини, можна не лише пізнати всесвіт, але і змінити його. Але чим більше людина заглядає всередину, тим вужчою стає політична арена. Чи ця ідея дійсно вписується у риторику демократичної участі у новому планетарному порядку, чи вона є несвідомим і витонченим позбавленням людей контролю над їх життям, яке може залишити їх відкритими на маніпуляцію? Чи актуальна заклопотаність планетарними проблемами (екологічними питаннями, виснаженням ресурсів, перенаселенням, економічним проваллям між Північчю і Півднем, величезним арсеналом атомної зброї та політичною нестабільністю) уможливлюють чи виключають участь в інших, настільки ж реальних, політичних чи соціальних питаннях? Древнє прислів’я, яке говорить, що «благодійність починається вдома», може надати здорову рівновагу у підході до цих проблем. Деякі оглядачі Нью-Ейджу за байдужістю до політики відкрили зловісний авторитаризм. Сам Девід Спенглер вказував на те, що однією з тіней Нью-Ейджу є «тонке піддавання себе безсиллю і безвідповідальності в ім’я очікування на пришестя Нової Ери (Нью-Ейджу), аніж взяття на себе ролі активного творця цілісності у власному житті» [45].

І хоча не дуже правильно було б припустити, що квієтизм є універсальною позицією в Нью-Ейджі, однак однією з головних критик руху Нью-Ейдж є той факт, що такий, зосереджений на власній вигоді, пошук самореалізації насправді може протидіяти можливості створення здорової релігійної культури. Три пункти привертають нашу увагу:

– сумнівним є те, чи Нью-Ейдж представляє інтелектуальні незаперечні докази, щоб утворити повну картину космосу у світогляді, який претендує на інтеграцію природної і духовної реальності. Західний світ розглядається як поділений, опертий на монотеїзмі, трансцендентності, мінливості та відособленості. Фундаментальний дуалізм викрито в таких поділах, які існують між реальним та ідеальним, відносним і абсолютним, скінченним і нескінченним, людським і божественним, священним і світським, минулим і теперішнім. Всі ці поділи нагадують про «нещасливу свідомість» Гегеля і представляються як щось трагічне. Відповіддю Нью-Ейджу є єдність через злиття: воно вимагає примирення душі і тіла, жінки і чоловіка, духа і матерії, людського і божественного, землі і космосу, трансцендентного та іманентного, релігії і науки, різниці між релігіями, Інь та Янь. Більше не існує відмінності; те, що залишилось в людських категоріях є трансперсональністю. Світ Нью-Ейджу є безпроблематичним: вже не залишилось нічого, чого можна досягти. Однак метафізичне питання про єдиність і множинність надалі залишається без відповіді, а, можливо, його навіть і не ставиться. Проте згадується про великий жаль стосовно наслідків поділу і відсутності єдності, але відповіддю на нього є лише описом того, як би все виглядало з іншої точки зору.

– Нью-Ейдж імпортує східні релігійні практики частинами і інтерпретує їх таким чином, щоб вони підходили людям Заходу;це включає відкинення мови гріха і спасіння, заміняючи їх на морально нейтральну мову узалежнення і оздоровлення. Покликання на позаєвропейські впливи деколи є лише «псевдо-орієнталізацією» західної культури. Більше того, тут не можна говорити про правдивий діалог; у контексті, де греко-римські і юдейсько-християнські впливи підозрюються, східні впливи використовуються точно, оскільки вони є альтернативою західної культури. Традиційна наука і медицина поступається цілісному підходу, так само, як патріархальні чи виняткові структури в політиці чи релігії. Все це стане перешкодою для приходу Ери Водолія; знову ж таки, зрозуміло, що те, що пропонується людям, котрі звертаються до альтернатив Нью-Ейджу, є повний розрив із традицією, що формувала їх. Чи це настільки зріло і звільняюче, наскільки про це часто говориться чи припускається?

– Автентичні релігійні традиції заохочують до дисципліни, кінцевою метою якої є осягнення мудрості, самовладання та співчуття. Нью-Ейдж є відлунням глибокого, невикоріненого прагнення суспільства до інтегральної релігійної культури і до чогось більш загального і просвіченого, ніж те, що зазвичай пропонують політики, однак не зрозуміло, чи користь від бачення, що базується на «я», яке постійно розширюється, стосується окремих осіб чи суспільств. Тренінгові курси Нью-Ейдж (відомі, наприклад, як «Erhard seminar trainings» [EST] і т.п.) поєднують контр-культурні цінності із основною потребою успіху, внутрішнє задоволення із зовнішнім успіхом; курси «Дух бізнесу» у Фіндхорні перемінює досвід праці, в той же ж час збільшуючи продуктивність; деякі ревнителі Нью-Ейджу займаються цим не лише для того, щоб стати більш автентичними і безпосередніми, але і для того, щоб стати більш успішними (через магію і т.п.). «Тим, що є більш привабливим для зосереджених на підприємництві бізнес осіб, є те, що тренінги Нью-Ейджу також вносять смак чогось більш гуманістичного в світ бізнесу. Місце праці представляється як «середовище навчання», йдеться мова про «повернення життя назад до праці» чи «гуманізацію праці», «самореалізацію менеджера», «людину як пріоритет» чи «розблокування потенціалу». Ці ідеї, представлені тренерами Нью-Ейдж, можуть бути більш привабливими для тих бізнесменів, які вже були задіяні у більш (світські) гуманістичні тренінги і хочуть просуватись далі: водночас для особистого розвитку, щастя і ентузіазму, а також для комерційної продуктивності» [46]. Тому очевидно, що задіяні люди шукають мудрості і опанування для своєї власної вигоди, однак питанням залишається те, якою мірою та діяльність, якою вони займаються, дає їм можливість працювати заради загального добра? За винятком питання про мотивацію, всі ці явища слід оцінювати за їх плодами, а питання, яке слід поставити: чи вони поширюють «я» чи солідарність, не лише з китами, деревами чи однодумцями, але з усім створінням – включаючи усе людство. Найбільш згубні наслідки кожної філософії егоїзму, яку приймають інституції чи велика кількість людей, кардинал Йозеф Ратцінгер ідентифікував як набір «стратегій для зменшення кількості тих, хто їстиме столу людства» [47]. Це ключовий стандарт, за яким можна оцінити вплив будь-якої філософії чи теорії. Християнство завжди намагається змірити людські старання з точки зору їх відкритості на Творця і на все інше створіння, а також з точки зору поваги, що твердо оперта на любові.

2.5. Чому Нью-Ейдж так бурхливо виріс і так ефективно поширився?

Які б питання чи критику це не викликало, Нью-Ейдж – це спроба людей, які сприймають світ суворим і безсердечним, принести тепло цьому світові. Будучи реакцією на сучасність, він діє частіше на рівні почуттів, інстинктів та емоцій. Занепокоєння перед апокаліптичним майбутнім економічної нестабільності, політичної невизначеності та кліматичних змін відіграють велику роль у мотивації людей до пошуку альтернативи в оптимістичному відношенні до космосу. Це пошук цілісності щастя, часто на явно духовному рівні. Однак, визначально, що Нью-Ейдж користується велетенським успіхом в епоху, яку можна охарактеризувати майже загальним захопленням різноманітністю. Західна культура зробила крок поза межі толерантності, яку трактують як вимушене прийняття чи неохоче примирення з дивацтвами особи чи меншин, до свідомого обмеження поваги до нормальності. Нормальність представляється, як концепція морально обтяжена і обов’язково пов’язана з абсолютними нормами. Для все більшої кількості людей абсолютні переконання чи норми не вказують ні на що, окрім нездатності приймати погляди та переконання інших людей. У цій атмосфері альтернативні стилі життя і теорії реально мали ідеальні умови для розвитку, тому що бути іншим стало не лише прийнятним, але й схвальним.[48]

Важливо пам’ятати, що люди пов’язані з Нью-Ейджем багатьма дуже різними способами і на різних рівнях. У більшості випадків це насправді не питання «приналежності» до групи чи руху, ані не фактичне усвідомлення принципів, на яких побудований Нью-Ейдж. Видається, що переважно людей приваблюють специфічні терапії чи методи, і вони не заглиблюються в їх підґрунтя; інші є просто випадковими споживачами продукції з етикеткою «Нью-Ейдж». Наприклад, люди, які використовують ароматерапію чи слухають музику «Нью-Ейдж», звичайно зацікавлені лише у ефекті, який це справляє на їхнє здоров’я чи добре самопочуття. Лише меншість заглиблюються у засади і намагаються зрозуміти теоретичне (чи «містичне») значення. Це чудово відповідає моделям споживання у суспільствах, де розваги і дозвілля мають таке велике значення. «Рух» добре пристосувався до законів ринку, і частково через те, що він є привабливою економічною пропозицією, Нью-Ейдж набув такого широкого розповсюдження. Нью-Ейдж сприймався, принаймні у деяких культурах, як етикетка для продукції, створеної в результаті застосування принципів маркетингу до релігійного феномена. [49] Завжди існуватиме спосіб заробляти на духовних потребах людей. Як багато інших речей у сучасній економіці, Нью-Ейдж є глобальним явищем, підтримуваним і підгодовуваним засобами масової інформації. Можна сперечатися, що ця глобальна спільнота була створена мас-медіа, і досить зрозуміло, що популярна література та ЗМІ забезпечують те, щоб загальні ідеї, котрі визнають її "віруючі" та симпатики, дуже швидко розповсюджувалися майже скрізь. Однак, немає можливості довести, що таке швидке поширення ідей є випадковим чи спланованим, оскільки це дуже вільна форма «спільноти». Як і кібер-спільноти, створені в Інтернеті, це галузь, де відносини між людьми можуть бути як дуже безособовими, так і міжособовими у дуже вибірковому сенсі.

Нью-Ейдж став надзвичайно популярним як вільний набір вірувань, терапій і практик, які часто вибираються та комбінуються на власний розсуд, без огляду на несумісність і непослідовність, які це може спричинити. Але цього, вочевидь, слід очікувати від світогляду, заснованого на інтуїтивному думанні «правою півкулею». І саме тому важливо виявити і розпізнати фундаментальні характеристики ідей Нью-Ейджу. Те, що він пропонує, часто описують як просто «духовне», а не як приналежне до якоїсь релігії, проте, зв’язки з окремими релігіями Сходу є набагато тісніші, ніж більшість «споживачів» усвідомлюють. Це, безумовно, важливо у «молитовних» групах, до яких люди хочуть належать, але це також і реальне запитання для менеджменту зростаючою кількістю компаній, працівники яких зобов’язані практикувати медитацію і приймати техніки розширення свідомості, як частину їх професійної діяльності. [50]

На закінчення варто сказати кілька слів про плановане просування Нью-Ейджу як ідеології, і це надзвичайно складне завдання. Деякі групи відреагували на Нью-Ейдж поспішними звинуваченнями у змові. На ці звинувачення, проте, можна відповісти, що ми є свідками спонтанних культурних змін, напрям яких визначають, радше, ті впливи, що перебувають поза контролем людини. Достатньо підкреслити, що Нью-Ейдж поділяє цілі, які ставлять перед собою чимало міжнародних і впливових груп, а саме: замінити або перевершити різні релігії. Їхня мета – створити простір для універсальної релігії, яка могла б об'єднати людство. Тісно пов'язані з цим також загальні та сплановані зусилля, яких докладають багато установ, щоби створити Глобальну Етику, яка б була етичною основою, котра б впливала на глобальний характер сучасної культури, економіки і політики. Крім того, політизація екологічного питання, звичайно, додає барв питанню, що стосуються гіпотези Геї чи культу Матері-Землі.

3. Нью-Ейдж та християнська духовність

3.1. Нью-Ейдж як духовність

Промоутери Нью-Ейдж часто визначають його як «нову духовність». Трохи безглуздим є визначення цієї духовності як «нової» , адже основна маса ідей Нью-Ейдж були почерпнуті із античних релігій і культур. Новим в Нью-Ейдж є хіба що свідомий пошук альтернативи західній культурі та юдео-християнським релігійним корінням. «Духовність» ця полягає у внутрішньому досвіді гармонії і єдності всього сущого, яка лікує притаманне кожній людині відчуття недосконалості і обмеженості. Люди виявляють глибинний зв'язок зі священною універсальною силою або енергією, яка лежить в основі всього життя. Відкриваючи в собі ці можливості, вони можуть стати на шлях до досконалості, що дозволить їм впоратися зі своїм особистим життям, стосунками зі світом і зайняти своє місце в універсальному процесі становлення і Нового народження світу, який знаходиться в постійному розвитку. Результатом цього є космічний містицизм [51], опертий на людському баченні всесвіту, пронизаного динамічними енергіями. Таким чином, космічна енергія, вібрація, світло, Бог, любов - навіть сам «я» - все це відноситься до однієї і тієї ж реальності: першоджерела, присутнього в кожному єстві.

Ця духовність складається з двох компонентів: метафізичного і психологічного. Метафізичний компонент виходить з езотеричних і теософських коренів Нью-Ейдж і насправді є всього лише новою формою гнози. Доступ до божественного отримується через знання містичних таємниць, а також через окремі дослідження «реального поза всім видимим, першопричини поза часом, трансцендентного понад усім швидкоплинним, споконвічної традиції поза ефемерними традиціями , Іншого ніж «я», космічної божественності понад людиною». Езотерична духовність «є пошуком Буття поза розділеними буттями, це свого роду ностальгія за втраченою єдністю» [52].

«Тут можна побачити гностичну модель езотеричної духовності. Проявляється вона в тому, як діти Водолія шукають Трансцендентної Єдності релігії. Як правило, вони вибирають з історичних релігій лише їх езотеричні елементи, які і беруться боронити, заперечуючи історію і не погоджуючись з тим, що духовність може бути вкорінені в часі або в установі. Ісус з Назарету є не Богом, а лише одним з багатьох історичних проявів космічного і універсального Христа». [53]

Психологічний компонент цього типу духовності походить від зустрічі езотеричної культури та психології (див. 2.3.2). Нью-Ейдж, таким чином, стає досвідом особистого психо-духовного преображення, яке розглядається як аналог релігійного досвіду. Деяким людям це преображення видається глибоким містичним досвідом після особистої кризи або після довгих духовних пошуків. В інших воно спровоковане практикуванням медитацій, певними видами терапії або паранормальними експериментами, які вводять у стан зміненої свідомості і дають відчуття єдності реальності [54].

3.2. Духовний нарцисизм?

Деякі автори бачать духовність Нью-Ейдж як свого роду духовний нарцисизм або псевдомістицизм. Цікаво зазначити, що ця критика була запропонована одним з головних представників Нью-Ейдж, Девідом Спенглером, який у своїх пізніших працях дистанціювався від найбільш езотеричних аспектів цієї системи мислення.

Він писав, що у все більш популярних формах Нью-Ейджу «окремі особи і групи живуть своїми власними фантазіями про пригоди і силу, як правило, у вигляді окультних чи міленарних формах ... Головна особливість цього рівня пов'язана з самореалізацією і, як наслідок (хоча і не завжди очевидний), вихід зі світу. На цьому рівні Нью-Ейдж заселений дивними і екзотичними істотами, майстрами, адептами, інопланетянами, це місце психічних сил і окультних таємниць, змов і таємних знань »[55].

У своїй пізнішій праці Девід Спенглер перераховує негативні, на його думку, елементи, або «тінь» Нью-Ейдж, серед них: «Відчуження від минулого заради майбутнього; прихильність до новизни лише заради неї самої[...]; нерозбірливість і відсутність розрізнення в ім’я цілісності і спілкування, і як результат, нездатність розуміти і поважати важливість кордонів [...]; змішання психічних явищ з мудрістю, channeling (див. § 7.2 ) з духовністю, перспектив Нью-Ейджу з істиною в останній інстанції»[56]. Остаточно, однак, Спенглер був переконаний, що присутність егоїстичного, ірраціонального нарцисизму обмежена лише жменькою прихильників Нью-Ейджу. Позитивними ж аспектами, згідно з Спенглером, є функція Нью-Ейджу як образу змін і як уособлення священного, тому що це рух, в якому більшість людей «насправді шукають істину», працюючи над внутрішнім розвитком і поліпшенням якості життя.

Комерційний аспект багатьох продуктів і терапій з міткою Нью-Ейджу, був підкреслений Девідом Туллом, американським єзуїтом, який провів кілька років в середовищі Нью-Ейдж. Він зазначив, що прихильники Нью-Ейдж дослідили внутрішнє життя і зачаровані перспективою нести відповідальність за світ, але їх також швидко долає тенденція до індивідуалізму і споживацький погляд на світ. В цьому аспекті, не будучи християнською, духовність, Нью-Ейдж не є і буддистською, бо не включає в себе самозречення. Мрія про містичний союз, на практиці призводить лише до віртуальних об'єднань, які, в кінцевому результаті, роблять людей ще більш самотніми і невдоволеними.

3.3. Космічний Христос

На початку християнства послідовники Ісуса Христа були змушені стикнутися з гностичними релігіями. Вони не ігнорувати їх, але прийнявши виклик позитивно, застосували до Христа формулювання, які стосувалися космічних божеств. Найяскравіший приклад цього можна знайти у знаменитому гімні Христу з Послання апостола Павла до Колосян:

«Він - образ невидимого Бога,
первородний усякого створіння,
бо в ньому все було створене,
що на небі і що на землі,
видиме й невидиме:
чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті,
все було ним і для нього створене.
Він раніш усього, і все існує в ньому.
Він також голова тіла, тобто Церкви.
Він - начало, первородний з мертвих,
так, щоб у всьому він мав першенство,
бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому
і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне,
встановивши мир кров'ю його хреста» (Кол. 1,15-20).

У перших християн не було жодних розмов про настання якоїсь нової, космічної ери; співаючи гімн, вони святкували сповнення усіх тих речей, які мали свій початок в Христі:

"Час сповнився самим фактом, що Бог через утіловлення, вступив в людську історію. Вічність увійшла в час: яке ще «сповнення» може бути більшим від цього? Які ще «сповнення» могли б бути можливими? "[57]. Гностична віра в космічні сили і нечітке розуміння призначення відкидає можливість відносин з Богом особовим, об’явленим у Христі. Для християн, реальний космічний Христос діє в різних членах Тіла Його, яким є Церква. Вони не шукають безособових космічних сил, але лише любові особового Бога; для них космічний біоцентризм повинен бути перенесений в групу соціальних відносин (в церкву). Вони не прив'язані до циклічності космічних подій, але зосереджені на історичному Ісусі, і особливо на Його Розп'ятті і Воскресінні. У Посланні до Колосян і, взагалі, в Новому Завіті, ми знаходимо доктрину про Бога, відмінну від тієї, котра прихована у вченні Нью-Ейдж . Християнська концепція Бога є концепцією Трійці, яка створила расу людей, бажаючи поділитися єдністю свого тринітарного життя з своїм творінням. Концепція та, в вірному її розумінні, означає, що справжня духовність полягає не стільки в наших пошуках Бога, але в пошуку Богом нас.

В середовищі Нью-Ейдж поширена цілком інша візія космічного значення Христа :

"Космічний Христос є божественною моделлю, яка об'єдналася з особою Ісуса Христа (але аж ніяк не обмежена його особою). Божественна модель об'єднання сталася тілом, і перебувала між нами (Ів. 1,14) [...] Космічний Христос [...] веде до нового виходу з рабства і песимістичних поглядів ньютонівського, механістичного світу, переповненого суперництвом, переможцями і переможеними, дуалізмом, антропоцентризмом і нудьгою, яка неминуче виникає, коли наш захоплюючий світ представлено як машину позбавлену таємничості і містики. Космічний Христос є локальним та історичним, реально близьким до людської історії. Космічний Христос може мешкати по сусідству або в глибинах чийогось найправдивішого "я" »[58]. Хоча це формулювання не може задовольнити кожного, хто пов'язаний з Нью-Ейдж, воно дуже добре відображає загальний тон і показує, з абсолютною ясністю, де є відмінності між цими двома розуміннями Христа. Нью-Ейдж представляє Космічного Христа як модель, яка може бути відтворена в багатьох людях, місцях і часах, яка несе в собі величезний зсув парадигми і, в кінцевому результаті, є лише нашим потенціалом.

Згідно з християнською вірою, Ісус Христос не є моделлю, але божественною особою, чия боголюдська постать розкриває таємницю любові, якою живе Отець для кожної людини з самого початку всієї історії людства (Ів. 3,16). Він живе в нас, тому що розділяє з нами наше життя, але це не відбувається ні нав'язливо ні автоматично. Всі люди, чоловіки і жінки, запрошені розділити з ним життя, щоб жити "у Христі".

3.4. Християнська містика і містицизм Нью-Ейдж

Для християн духовне життя є відносинами з Богом, які поступово, завдяки Його благодаті, стають глибшими і освітлюють наші відносини з іншими людьми і з усім світом. Духовність в поняттях Нью-Ейдж полягає в досягненні станів свідомості наповнених почуттям гармонії і єдності з Цілим. Таким чином, "містика" не пов'язується зі сповненою любов'ю зустріччю з трансцендентним Богом, але лише з досвідом, породженим зверненням до себе, в радісному почутті єдності зі світом, почутті дозволеності занурити свою індивідуальність в великий океан Буття [59].

Ця фундаментальна відмінність чітко прослідковується на всіх рівнях порівняння християнської містики і містики Нью-Ейдж. Запропонований Нью-Ейдж спосіб очищення опертий на почутті страху і відчуження, які можуть бути подолані шляхом занурення в єдине Ціле. Для преображення людина повинна застосовувати відповідні техніки, які ведуть до досвіду просвітлення. Вони перемінюють людську свідомість і відкривають на контакт з божественним, яке розуміється як найглибша сутність реальності.

Практики і методи, пропоновані цією релігійною системою, що представляє замкнутий світ, в якому відсутнє поняття про Бога як особистість, функціонують ніби з низів. Незважаючи на те, що вони пов'язані з зануренням у глибини серця або душі, залежать вони виключно від людини, яка шукає способи піднятися до божества тільки завдяки власним зусиллям. Часто вони полягають в «виході» на рівень свідомості, який сприймається як звільняюче усвідомлення існування «Бога всередині нас». Не всі мають доступ до цих технологій – користування ними зарезервоване лише для привілейованих, духовної «аристократії».

Важливим елементом християнської віри, однак, є те, що Бог зійшов до свого створіння, до найбільш приниженого, слабкого і найменш обдарованого, з точки зору «світу». Існують, звичайно, і різні духовні методи, які все таки варто опанувати, але Бог може обійти їх або впоратися без їхньої допомоги. «Наближення християнина до Бога, не залежить від будь-яких технік, в строгому сенсі цього слова. Справжня християнська містика не має нічого спільного з техніками: це завжди дар від Бога, а отримувач цього дару завжди почувається недостойним »[60].

Для християн навернення є поверненням до Отця, через Сина, в послусі силі Святого Духа. Чим більше людина прогресує в своїх відносинах з Богом, які завжди і в усьому є даром, тим сильнішою є потреба навернення з гріха, духовної короткозорості і самозакоханості, які перешкоджають цілковито довіритися Богові і відкритись на інших людей.

Всі медитативні техніки повинні бути очищені від зарозумілості і претензійності. Християнська молитва не є вправою з самоспоглядання, тиші і власної пустки, але діалогом любові, «ціллю якого є навернення, і шлях від «я» до «Ти» Бога» [61]. Християнська молитва веде до все більшого підпорядкування себе волі Божій, силою якої ми запрошені до глибокої і щирої солідарності з нашими братами і сестрами [62].

3.5. "Бог всередині" і "обожествлення"(теосіс)

В цьому розділі ми підійшли до основного пункту відмінності Нью-Ейдж від християнства. Величезна кількість літератури Нью-Ейдж проникнена переконанням, що не існує жодного божественного буття «ззовні» і що воно нічим не відрізняється від решти реальності. З часів Юнга і аж до сьогодні завжди існували групи людей, які сповідують віру в «Бога всередині нас». Наші проблеми, відповідно до розуміння Нью-Ейдж, є нездатністю визнати нашу власну божественність, нездатність, яку можна подолати за допомогою належного керівництва і використання всього різноманіття методів, щоб запустити наш прихований (божественний) потенціал. Основна ідея в тому, що «Бог» є глибоко всередині нас. Ми боги, і шляхом позбавлення від всього неавтентичного в нас, можемо вивільнити нескінченну силу, яка знаходиться всередині.[63]. Чим більше потенціал був розпізнаний, тим більше може бути зреалізований, і з цієї точки зору Нью-Ейдж має власну концепцію обожествлення (теосіс), ставання божественними, або, точніше, визнання і прийняття того, що ми (люди) божественні. Деякі кажуть, що ми живемо «в епоху, коли наше розуміння Бога повинно бути інтеріорізоване (від фр. intériorisation — перехід із ззовні всередину и лат. interior — внутрішній) від Всемогутнього Бога, що перебуває ззовні, до Бога динамічного, творчої сили в серці всього сущого: Бога як Духа" [64].

У передмові до V Книги Проти єресей Святий Іреней пише про «Ісуса Христа, Господа нашого, який своєю неосяжною любов’ю уподібнився до нас, щоб і ми могли уподібнитися до Нього». В цьому випадку, теосіс (обожествлення), в його християнському розумінні, чиниться не власними силами, але через дію благодаті Божої в нас і через нас. Пов’язано воно з фундаментальним усвідомленням нашої недосконалості і гріховності, і аж ніяк не з піднесенням власного «я». Більше того, воно показує, впроваджуючи в розуміння життя Трійці, прекрасний приклад різноманітності в серці єдності, що є, швидше, співдією, а не злиттям. Все це досягається завдячуючи особистій зустрічі і є пропозицією до нового способу життя. Життя у Христі не є чимось настільки особистим і приватним, обмеженим лише сферою власної свідомості. Це також не якийсь новий вищий рівень свідомості, але повне преображення нашої душі і тіла через участь в сакраментальному житті Церкви.

4. Порівняння Нью-Ейдж і християнської віри

Важко відокремити елементи релігійності Нью-Ейдж – якими невинними вони не здавалися б - від загальної структури, яка пронизує весь світогляд Нью-Ейдж. Гностична природа цього руху вимагає від нас цілісної його оцінки. З точки зору християнської віри навіть жодні окремі елементи релігійності Нью-Ейдж не можуть вважатися прийнятними для християн. У зв'язку з тим, що Нью-Ейдж настільки зосереджений на спілкуванні з природою і космічним виміром загального блага - тим самим заперечуючи об’явлений зміст християнської віри - він не може розглядатися як позитивний або нешкідливий. В культурному середовищі, позначеному релігійним релятивізмом, необхідно застерігати перед спробами поставити релігійність Нью-Ейдж на один рівень з християнською вірою, що робить різницю між вірою і віруванням відносною і сприяє замішанню серед необізнаних. У зв'язку з цим важливо пам'ятати проповіді святого Павла, який закликав: «прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру.»(1 Тим. 1,3-4). Деякі практики неправильно називають Нью-Ейдж-ем лише з огляду на маркетингові стратегії, спрямовані на збільшення продажів, які де-факто не є пов'язані з світоглядом, що пропонується Нью-Ейдж. Це лише збільшує плутанину. Тому необхідно точно визначити ті елементи, які відносяться до Нью-Ейдж, і які не можуть бути прийняті людьми вірними Христу і Його Церкві.

Наступні питання можуть стати ключем до оцінки деяких основних елементів ідеології і практики Нью-Ейдж з християнської точки зору. Термін "Нью-Ейдж" використовують в різноманітних ідеях щодо Бога, людини і світу. Ви можете зустрітися з ним під час розмов на релігійні тематики, в рекламних матеріалах різних медитаційних, терапевтичних груп, у відкритих заявах про релігію і т.д. Деякі з цих закликів і ідей, що явно не презентуються як Нью-Ейдж, в подальшому розкривають свої неназвані або таємні зв'язки з атмосферою цього руху

• Чи Бог є буттям, з яким ми перебуваємо у стосунках, чи чимось до користування, чи силою, яка може бути застосована?

Концепція Бога, яку представляє Нью-Ейдж дуже невизначена, в той час як християнська концепція надзвичайно чітка. Бог Нью-Ейдж є безособовою енергією, особливим продовженням чи компонентом космосу, і в цьому сенсі він є життєвою силою або душею світу. Божественність можна віднайти в кожному бутті на найрізноманітніших рівнях «від світу кристалів до понадгалактичного бога, про якого, загалом, ми нічого не можемо сказати. Це не людина, а якась Велика Свідомість-Сила »[65]. З деяких «класичних» досліджень Нью-Ейдж стає зрозумілим, що люди повинні сприймати себе, як богів, і, в залежності від особи, в деяких таке усвідомлення більш розвинене, ніж в інших. У зв’язку з цим, зникає будь-яка потреба в пошуках Бога десь поза нашим світом, натомість, необхідно зосередитись на пошуках Бога глибоко всередині себе [66]. Навіть тоді, коли "Бог" перебуває десь окремо від мене, він там лише для того, щоб його використовувати.

Такий підхід дуже відрізняється від християнського розуміння Бога як Творця неба і землі і джерела всього життя. Бог є особовим, це Отець, Син і Святий Дух, Який створив світ, щоб все створіння жило з Ним у сопричасті. «Бог «що в світлі живе неприступнім»(1 Тим 6:16) прагне уділити Своє Власне Боже життя людям, вільно Ним створеним, щоб у Своєму Єдиному Синові усиновити їх. Об’являючи себе, Бог прагне зробити людей здатними відповісти Йому, пізнавати Його і любити Його понад усе, на що вони самі собою спроможні» [67]. Бога не можемо ідентифікувати з «принципами життя» визначити як «дух» чи «фундаментальна енергія» космосу. Бог - це Любов, яка цілковито відрізняється від світу, але, тим не менше, творчо присутня в усьому, і веде людей до спасіння.

• Ісус Христос один, чи таких Христів тисячі?

Ісус Христос в літературі Нью-Ейдж часто представлений, як один із багатьох мудреців, посвячених або аватарів, в той час як в християнській традиції він є єдиним Сином Божим. Нижче ми наводимо кілька загальних пунктів, характерних для руху Нью-Ейдж:

- особовий та індивідуальний історичний Ісус відрізняється від вічного, безособового універсального Христа;

- Ісус не вважається єдиним Христом;

- заперечується або переосмислюється смерть Ісуса на хресті, щоб виключити можливість того, що він, як Христос, міг страждати;

- не біблійні документи (наприклад неогностичні Євангелія) вважаються правдивим джерелом знань про ті аспекти життя Ісуса, про які не згадано в каноні Святого Письма. Інші одкровення про Ісуса, написані різноманітними провідниками і духовними вчителями, наприклад хроніки Акаша, є основою христології Нью-Ейдж;

- для інтерпретації біблійних текстів використовуються різного роду езотеричні тлумачення, щоб очистити християнство від формальної релігії, яка закриває доступ до езотеричної суті [68].

У християнській традиції Ісус Христос є Ісусом з Назарету, про якого говориться в Євангеліях, єдиний син Марії і Син Божий, істинний чоловік і істинний Бог, повне об’явлення Божої істини, єдиний Спаситель світу: «для нашого спасіння, Він був розп'ятий за Понтія Пилата, постраждав, помер і був похований. На третій день воскрес, щоб сповнити Писання, і вознісся на небо, і сів праворуч Бога Отця»[69].

• Чи є людина єдиною, універсальною істотою, чи існує множинність осіб

«Ціллю методів Нью-Ейдж є відтворення містичних станів в залежності від волі. Повторне народження, зворотний біологічний зв'язок (biofeedback), чуттєва ізоляція, холотропне дихання, гіпноз, мантри, піст, позбавлення сну і трансцендентальна медитація є засобами контролю над цими станами свідомості та отримання постійної можливості їх переживати»[70]. Всі ці практики створюють атмосферу психічної слабкості (і вразливості). Якщо метою цих вправ є відкрити себе наново, виникає справедливе запитання: «ким «я» є?» «Бог всередині нас» і цілісне єднання з космосом підкреслюють це питання. Згідно з термінологією Нью-Ейдж (зокрема, трансперсональної психології), індивідуальні, ізольовані особистості були б якоюсь патологією. Але «реальна загроза в цілісній парадигмі. Нью-Ейдж є ідеологією, опертою на тоталітарній єдності, і тому він являє собою загрозу ... "[71]. Висловлюючись більш помірковано, можна константувати, що: «ми лише тоді є автентичними, коли беремо на себе відповідальність за наші вчинки, коли наші рішення і реакції спонтанно течуть з наших найглибших потреб, коли наша поведінка і висловлення почуттів відображають нашу особисту цілісність" [72]. Розмах Людського Потенціалу є яскравим прикладом віри, що люди є божественні або мають в собі божественну іскру.

Християнський підхід ґрунтується на біблійному вченні про людську природу; чоловіки і жінки створені на образ і подобу Божу (Бут. 1,27), і Бог пам'ятає про них, на здивування псалмоспівця (Пс 8). Особа людська є таємницею, яка повністю розкривається тільки в Ісусі Христі (пор. GS 22), а насправді стає повноцінною людиною тільки в реальних стосунках з Христом через дар Святого Духа [73]. Все вищесказане дуже далеке від карикатури антропоцентризму, яку приписують християнству, і неприйнятне авторами і практиками Нью-Ейдж.

• Ми спасаємося самі, чи спасіння є даром Божим?

Ключ до відповіді на це питання є у розумінні завдяки кому, чи чому, згідно з нашою вірою, ми спасенні. Чи ми спасаємося самі через наші вчинки, як це стверджує Нью-Ейдж, чи ми спасенні Божою любов’ю? Ключовими словами Нью-Ейдж є самореалізація, самосповнення та самоспасіння. Нью-Ейдж, по суті, повторює Пелагія в питанні розуміння людської природи [74].

Для християн спасіння залежить більше від участі в муках, смерті і воскресінні Христа, від безпосередніх, особистих стосунків з Богом, а не від будь-яких технік. Становище людини, якої торкнувся як і первородний гріх, так і особистий гріх кожної людини, може бути поправлене лише Божим втручанням: гріх є злочином проти Бога і тільки Бог може примирити нас із Собою. В божественному плані спасіння, люди стали спасенні через Ісуса Христа, який, як Бог і людина, є єдиним посередником Відкуплення. В християнстві спасіння ніколи не є досвідом свого "я", медитативним чи інтуїтивним входженням в себе, але чимось набагато більшим ніж навіть прощення гріхів ¬¬– піднесенням людини з глибокої амбівалентності і заспокоєння її природи через дар спілкування з люблячим Богом. Шлях до спасіння не можливо знайти лише в самотрансформації свідомості, але у звільненні від гріха і його наслідків, і веде нас до боротьби з гріхом в нас самих і в нашому оточенні. Він надійно веде нас до люблячої солідарності з нашими ближніми, котрі потребують допомоги.

• Ми винаходимо істину, чи її приймаємо?

Істина Нью-Ейдж стосується добрих вібрацій, космічної значимості, гармонії і екстазу, пов’язаних, як правило, з приємними враженнями. Відправною точкою є віднайдення власної правди у відповідності до "гарного настрою". Оцінка релігійних і етичних питань, в такому випадку, очевидно стають залежні від почуттів і вражень.

Християнське вчення представляє Ісуса Христа як «Шлях, Істина і Життя" ( (Ів. 14,6). Його послідовники запрошені віддати все своє життя Йому і прийняти цінності, які він пропонує, іншими словами, набір вимог, які є частиною об'єктивної реальності, яку може пізнати кожен.

• Молитва і медитація: ми звертаємося до себе чи до Бога?

Тенденція до змішування психології і духовності веде до того, що все важче стає не опиратися твердженню, що багато медитаційних метод, поширених сьогодні, не є молитвою. Вони часто є гарною підготовкою до молитви, але не більше того, навіть якщо вони стають джерелом приємних відчуттів або тілесного комфорту. Відчуття, пов'язані з ними, бувають дійсно насиченими, але залишитися на цьому рівні, означає залишитися наодинці, а не в присутності іншого. Досягнення тиші, в такий спосіб, швидше поставить нас перед пусткою, ніж перед тихим спогляданням любленого. Правдою є також і те, що практики, котрі використовуються для глибшого занурення у власну душу, в кінцевому рахунку звернені до власної здатності досягти божественного, чи навіть стати божественним: якщо в них забувається про пошуки Бога в серці людини, вони все ще дуже далекі від християнської молитви. Навіть тоді, коли вони розглядаються як відносини з Універсальною Енергією , «такий легкий «зв’язок» з Богом, в якому основним завданням Бога, як вважають, є задоволення всіх нашим потреб; ідея ця є виразом егоїзму, притаманного самим основам Нью-Ейдж» [75 ].

Практики Нью-Ейдж не є молитвою, тому що вони, як правило, є методами самоаналізу або єднання з космічною енергією, на відміну від подвійного розуміння християнської молитви, яка включає в себе самоаналіз, але є, за визначенням, зустріччю з Богом. В християнському містицизмі людські зусиллями відіграють далеко не основну роль, це, скоріше, діалог, який «завдяки постанові до навернення веде від власного «я» в сторону до Бога "Ти"» [76]. "Християнин, навіть коли він приватно молиться на самоті, завжди усвідомлює, що він молиться в союзі з Христом у Дусі Святому, разом з усіма святими на благо Церкви" [77].

• Заперечуємо, чи визнаємо існування гріха?

В Нью-Ейдж відсутнє поняття гріха, це більше схоже на ідею браку достатніх, для досягнення просвітлення, знань, що, тим не менше, можна легко надолужити за допомогою психофізичних технік. Бажаючим взяти участь в практиках Нью-Ейдж не говорять, у що вірити, що робити, а що ні, їм нав’язують думку, що "існує тисяча способів вивчення внутрішньої реальності. Іди туди, куди тебе веде розум і інтуїція. Довіряй собі "[78]. Авторитет зміщено з позиції теїстичної до внутрішнього «Я». Основною проблемою людини, з точки зору Нью-Ейдж, є відчуженість від цілісності космосу, а не особистий гріх. Як засіб для подолання цього відчуження, пропонується все глибше занурення в всеохоплююче буття. У деяких публікаціях і практиках Нью-Ейдж відкрито сказано, що одного життя не достатньо, а для повної реалізації людського потенціалу потрібні реінкарнації.

З християнської точки зору «Дійсність гріха, передовсім первородного, стає ясною тільки у світлі Божого Об’явлення. Без пізнання, яке Об’явлення дає нам про Бога, не можна ясно пізнати гріх, і тоді з’являється спокуса пояснити його лише як ваду розвитку, як психічну слабкість, помилку, необхідний наслідок недосконалого суспільного ладу і т.п. Лише через пізнання Божого задуму щодо людини можна зрозуміти, що гріх – це надуживання свободою, яку Бог дав творінням, щоб вони могли любити Його й одне одного»[79]. «Гріх є провиною проти правди, розуму, чистого сумління; він є браком справжньої любові до Бога і ближнього через шкідливу прив’язаність до деяких благ. Він ранить людську природу і посягає на людську солідарність.»[80]. "Гріх є злочин проти Бога [...] гріх бунтує проти любові Бога до нас і відвертає наші серця від Нього [...]. Гріх, таким чином, є «себелюбством аж до погорди Бога»[81].

• Ми маємо відхилити чи прийняти страждання і смерть?

Деякі Нью-Ейдж автори пояснюють страждання добровільним вибором, поганою кармою або принаймні, невмінням використовувати власні ресурси. Інші зосереджуються на шляхах досягнення успіху і багатства (наприклад Діпак Чопра, Хосе Сільва та ін). В Нью-Ейдж реінкарнація часто розглядається як необхідний елемент духовного розвитку, як етап тривалої духовної еволюції, яка починається до нашого народження і триватиме навіть після нашої смерті. У нашому сьогоднішньому житті досвід смерті інших людей провокує здорову кризу.

Реінкарнація, як і поняття космічної єдності, несумісна з християнською вірою в людину, яка є індивідуальною особистістю, має лише одне життя, за яке несе повну відповідальність. Бачення людини в світлі Нью-Ейдж ставить під питання самі поняття відповідальності і свободи особи. Християнин знає, що "через Хрест Христовий не лише звершилося відкуплення через страждання, але й самі людські страждання були викуплені. Христос – без всякої своєї провини - взяв на себе «все зло гріха». Досвідчення цього зла визначило незрівнянний вимір терпіння Христа, яке стало ціною нашого спасіння ... Спаситель терпів заради людини і за людину. Кожна людина має свою частку в спасінні, кожен також покликаний прийняти свою частку в тому терпінні, завдяки якому був відкуплений. Християнин покликаний брати участь в тому терпінні, через яке всі, хто терпить, отримали визволення. В силу того, що Визволення звершилось через терпіння, Христос підніс і людське терпіння до рівня відкуплення. Таким чином, кожна людина в своєму терпінні може мати участь в терпінні Христа "[82].

• Чи ми повинні уникати участі у громадському житті, чи навпаки - шукати її?

З Нью-Ейдж пов’язано багато елементів безсоромної самореклами, але деякі очільники цього руху, стверджують, що несправедливо оцінювати цілий рух через призму егоїстичних, ірраціональних і нарцистичних людей, які є в меншості; застерігають не дати засліпити себе деякими їхніми дивними практиками, які заважають побачити в Нью-Ейдж справжній і щирий духовний пошук [83]. Розмитість індивідуальностей в космічному «Я», релятивізація чи скасування відмінностей і протиріч в космічній гармонії, є неприйнятними для християн.

Там, де є справжня любов, там є місце різним людям. Істинний християнин шукає єдності, яка допускає свободу іншій особі сказати «так», чи «ні». Об'єднання розуміється в християнстві як спілкування, а єдність, як спільнота.

• Наше майбутнє записане в зірках, чи ми самі допомагаємо його створити?

Нова ера, яка приходить, буде заселена ідеальними, андрогінними істотами, які будуть повністю підпорядковані космічним законам природи. За таким сценарієм християнство має бути укинене і поступитися місцем світовій релігії і новому світовому порядку.

Християни живуть в стані постійної уваги, готові до останнього дня, коли Христос прийде знову. Їх нова ера почалася 2000 років тому, з приходом Христа, який є «Ісусом з Назарету, Словом Божим, що стало людиною заради спасіння всіх людей.» Його Дух Святий присутній і діє в серцях людей, в «суспільстві та історії, людях, культурах і релігіях». «Дух Отця, яким Син рясно обдаровує, є Тим, що всьому дає життя» [84]. Ми живемо в останні часи.

З одного боку, очевидно, що багато практик Нью-Ейдж - для тих, хто в них бере участь – на перший погляд, не торкаються доктринальних питань. Але не можна заперечувати, що ці практики змінюють ментальність, яка в свою чергу впливає на мислення і формує своє бачення реальності. Звичайно, Нью-Ейдж створює свою власну атмосферу, і важко провести межу між речами безпечними і тими, яких насправді потрібно остерігатися. Тим не менш, важливо добре усвідомлювати, що доктрина про Христа в середовище Нью-Ейдж була інспірована теософським вченням Олени Блаватської, антропософією Рудольфа Штейнера і «Таємною школою» Аліси Бейлі. Їх сучасні послідовники не тільки просувають їх ідеї сьогодні, але і працюють з прихильниками Нью-Ейдж над розвитком абсолютно нового розуміння реальності, над доктриною, яку деякі спостерігачі називають «істина Нью-Ейдж» [85].

5. Ісус Христос пропонує нам воду життя

Ісус Христос є єдиним фундаментом Церкви, її Господом. Він знаходиться в серці кожної християнської дії і кожного християнського послання. Таким чином, Церква постійно повертається до зустрічі зі своїм Господом. Євангеліє розповідає про численні зустрічі з Ісусом, від пастирів у Вифлеємі до двох розбійників, розп'ятих поряд з Ним, від книжників, котрі слухали його в храмі, до учнів по дорозі в Еммаус. Але тим епізодом, який дуже чітко розповідає про те, що він нам пропонує, є історія про зустріч з самарянкою в четвертому розділі Євангелії від Івана. Його навіть називають «парадигмою нашої зустрічі з істиною» [86]. Досвід зустрічі з незнайомцем, який пропонує нам воду життя є ключем до способу, в який християни можуть і повинні вступати в діалог з тими, хто не знає Ісуса.

Одним з важливих елементів цієї зустрічі в описі євангелиста Івана є те, що самарянці потрібен був час, щоб почати розуміти, що ж направді має на увазі Ісус, кажучи про воду "життя" (Ів. 4,11). Тим не менше, вона зачарована не лише незнайомцем, але і його повідомленням, що, власне, і змушує її прислухатися. Після першого шоку, який переживає жінка, розуміючи, що Ісус все про неї знає («Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» [Ів 4, 17-18]), вона повністю відкривається на його слова: «Бачу, Господи, - пророк ти» (Ів. 4,19). Діалог про поклоніння Богу починається зі слів: «Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.» (Ів. 4,22). Ісус торкнувся її серця, і таким чином підготував її до сприйняття того, що він говорив про Себе як про Месію, «То я, що говорю з тобою.» (Ів. 4,26), підготував її серце до правдивого поклоніння в Дусі і до сприйнятя об’явлення Ісуса, як Помазаника Божого.

«Жінка ж покинула свій глечик і побігла в місто» (Ів. 4,28). Вона розповіла народу про все, що з нею трапилось. Незвичайне враження, яке справила на жінку зустріч з незнайомцем, так їх зацікавило, що вони теж "вийшли з міста й подалися до нього» (Ів. 4,30). Невдовзі і вони прийняли правду про його особистість: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.» (Ів. 4,42). Вони перейшли від слухання про Ісуса до особистого пізнання Його і до розуміння універсального значення Його особистості. Все це з ними сталося завдяки тому, що їхні уми, серця і самі вони цілковито перейнялися цією зустріччю.

Значним є також і той факт, що історія відбувається біля криниці. Ісус пропонує самарянці «джерело такої води, яка струмує в життя вічне.» (Ів. 4,14). Лагідність, з якою Ісус підходить до самарянки, є взірцем пастирської ефективності в допомозі іншим зізнаватися в найболючішому, що є справжнім викликом в процесі самопізнання («Сказав мені все, що я робила» Ів 4,39). Такий підхід може мати рясні плоди в підході до людей, котрі зацікавилися "носієм води" (Водолієм), але які щиро і постійно шукають істину. Вони просто мають бути запрошені послухати Ісуса, який пропонує нам щось більше, ніж лише вгамувати сьогоднішню спрагу, але приховані духовні глибини "живої води". Важливим є побачити щирість людей, які шукають істину. Мова не йде про обман чи самообман. Важливо також, як відомо кожному хорошому педагогу, залишатися терпеливим. Особа, яка відкликається на істину, раптово отримує заряд енергії завдяки цілковито новому відчуттю свободи, особливо з огляду на минулі невдачі і страхи, і «той, хто прагне пізнати себе, як жінка біля криниці, заразить інших прагненням пізнати правду, яка також і їх може визволити» [87 ].

Запрошення на зустріч з Ісусом Христом, джерелом живої води, буде мати більшу силу, якщо буде зроблене кимось, хто сам був глибоко змінений зустріччю з Ісусом. Так відбувається тому, що запрошення приходить не через когось, хто лише чув про це, але того, хто впевнений, «направду він - світу Спаситель» (Ів. 4,42). Тому необхідно дати людям можливість реагувати по-своєму, у свій власний спосіб, і вірити, що Бог зробить все інше.

6. Точки для роздумів

6.1. Потреби: керівництво та добра формація

Христос чи Водолій? Нью-Ейдж майже завжди пов'язаний з "альтернативами": чи то альтернативний погляд на реальність, чи альтернативний спосіб покращити власне нинішнє становище (магія) [88]. Альтернатива не пропонує двох можливостей, але ставить перед вибором одного замість іншого: під виглядом релігії, Нью-Ейдж пропонує альтернативу юдео-християнській спадщині. Ера Водолія вважається наступною після Ери Риб, в часі якої центральне місце займало християнство. Провідники Нью-Ейдж це виразно усвідомлюють; деякі з них переконані, що майбутні зміни неминучі, в той час як інші активно прагнуть допомогти швидшому переходу до Ери Водолія. Люди, які запитують себе, чи можливо вірити і в Христа і у Водолія одночасно, можуть бути впевнені, що це ситуація, яка значною мірою визначена як: "або-або". "Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує"(Лк. 16:13). Християни повинні задуматися над різницею між мудрецями зі сходу і царем Іродом, щоб зрозуміти важливі наслідки, до яких приводить вибір за чи проти Христа. Ми не повинні забувати, що багато рухів, які підтримують Нью-Ейдж, є явно антихристиянськими. Їх позиція по відношенню до християнства не є нейтральною, а нейтралізуючою, попри те, що часто говориться про відкритість до усіх релігійних точок зору, а традиційне християнство де-факто вважається прийнятним. Насправді ж, іноді навіть досить явно проявляється, що «немає місця для істинного християнства», що більше, приводяться ще й аргументи, котрі виправдовують антихристиянську поведінку [89]. Ця опозиція, яка напочатку була обмежена виключно рядами еліти, що стояли над рамками поверхневої прихильності Нью-Ейдж, останнім часом стала поширюватися на всі рівні «альтернативної» культури, яка є надзвичайно привабливою, особливо для складних західних суспільств.

Поєднання чи плутанина? Традиції Нью-Ейдж свідомо і спрямовано розмивають відмінності між Творцем і творінням, між людством і природою, між релігією і психологією, між суб'єктивною і об'єктивною реальністю. Ідеалістичною метою завжди є подолання поділів, але в теорії Нью-Ейдж мова йде про систематичне об'єднання (злиття) елементів, які чітко і широко відрізняються в західній культурі. Чи доречно називати це "плутаниною" (замішанням)? Сказати, що Нью-Ейдж процвітає в замішанні не є простою грою слів. Християнська традиція завжди цінувала роль розуму в обгрунтуванні віри і в розумінні Бога, світу і людини [90]. Нью-Ейдж, однак, відкинувши холодний, розрахунковий, нелюдський розум, підхопив настрої багатьох людей. Однак, попри факт, що це є позитивним баченням ситуації і нагадує про необхідність рівноваги в усіх наших здібностях, він не виправдовує повної відмови від навичок, необхідних для повноцінного людського життя. Раціоналізм має переваги універсальності: він легко доступний кожному, на відміну від загадкового і чарівного характеру "містичної" езотеричної чи гностичної релігії. Все, що сприяє концептуальному замішанню (плутанині) або оточене таємницею, повинне бути дуже ретельно проаналізовано, бо воно швидше приховує, а не розкриває кінцеву природу реальності. Це відповідає постмодерністській втраті віри в основні істини минулих століть, що приводить до втечі в ірраціональність. Завдання полягає в тому, щоб показати, як здорове партнерство віри і розуму, надає ширшого змісту людському життю і розвиває повагу до творчості.

Створіть свою власну реальність. За широко розповсюдженим переконанням Нью-Ейдж, людина створює свою власну привабливу, але ілюзорну реальність. Воно кристалізується в теорії Юнга, згідно з якою людина є воротами з зовнішнього світу у внутрішній світ, що має нескінченну кількість вимірів, де кожна особа подібна до Абраксаса, котрий створює свій власний світ і поглинає його. Зірка, що світить в цьому нескінченному внутрішньому світі, є людським богом і ціллю. Найгострішим і найпроблематичнішим наслідком прийняття ідеї, що люди самі створюють свою власну реальність, постає питання про страждання і смерть. Люди з серйозними вадами або невиліковними хворобами, відчувають себе обдуреними і приниженими, коли стикаються з твердженням, що вони самі стягнули на себе ці нещастя, а їх нездатність змінити реальність вказує на слабкість в підході до життя. Це далеко не чисто академічне питання: воно має глибокі наслідки для пастирського підходу Церкви до складних екзистенційних питань, з якими кожна людина повинна зіткнутися. Наші обмеження є реальним фактом і частиною життя створіння. Смерть і страждання є викликом, а одночасно і шансом, тому що спокуса сховатися в європейській видозміні концепції реінкарнації є чітким доказом людського страху перед смертю і прагненням до вічного життя.

Питання: чи в повній мірі ми використовуємо наші можливості, щоб пам’ятати про те, що було обіцяне нам Богом у воскресінні Ісуса Христа? Наскільки реальною є наша віра у воскресіння тіла, яку, як християни, ми сповідуємо в Символі віри? Концепція Нью-Ейдж, яка голосить, що ми, в певному сенсі, є богами, становить тут явну проблему. Все залежить, звичайно, від нашого визначення реальності. Необхідним є підсилення здорового підходу до епістемології і психології – відповідним чином - на кожному рівні католицької освіти, формації та проповіді. Надзвичайно важливим є зосередження уваги на способи подання поняття трансцендентності. Фундаментальними труднощами для цілої ідеології Нью-Ейдж є факт, що трансцендентність, яку вона пропонує, є виключно само-транцендентністю, яка досягається всередині закритого Всесвіту.

Пастирські ресурси. У розділі 8 подано інформацію про основні документи католицької церкви, де ви можете знайти належні оцінки ідеям Нью-Ейдж. У першу чергу це послання Папи Івана Павла II, яке цитуємо в передмові. Папа визнає деякі позитивні моменти в нинішній культурній тенденції, які включають в себе "пошук нового сенсу життя, нову екологічну чутливість і бажання вийти за рамки холодної, раціоналістичної релігійності". Звертає він, однак, увагу вірних на певні неоднозначні елементи, які не можуть бути узгоджені з християнською вірою: ці рухи "не надають належної уваги Об’явленню", "мають тенденцію до релятивізації релігійних доктрин на користь неясного світогляду", "часто пропонують пантеїстичну концепцію Бога", "замінюють особисту відповідальність перед Богом за свої дії почуттям обов'язку перед космосом, таким чином спростовуючи істинне поняття гріха та необхідності відкуплення через Христа "[91].

6.2. Практичні кроки

Перш за все, важливо ще раз підкреслити, що не всі і не все, що з'являється в широкому розмаху Нью-Ейдж, в рівній мірі пов'язано з теоретичними основами цього руху. Так само, як і сама назва часто неправильно застосовується або поширюється на явища, які можна класифікувати по-іншому. Терміном Нью-Ейдж навіть зловживають, щоб демонізувати людей і практики. Важливим є бачити, в чому явища, котрі пов'язані з цим рухом, а деколи і не надто тісно, відображають або заперечують християнське баченням Бога, людини і світу. Само по собі використання терміну Нью-Ейдж мало що означає. Важливим є ставлення людини, групи, практики чи об'єкту, до християнських принципів.

• Католицька Церква має немало власних ефективних середників, які могли б краще використовуватись. Існує, наприклад, велика кількість душпастирських центрів, культурних центрів і центрів духовності. Було б непогано, якби вони також в креативний спосіб, наприклад, шляхом створення форумів для обговорення та вивчення, долучалися до вирішення проблем з замішанням (плутаниною) пов'язаною з релігійністю Нью-Ейдж. Нажаль, ми повинні визнати, що дуже часто католицькі центри духовності активно беруть участь у поширенні релігійності Нью-Ейдж в Церкві. Це, звичайно, необхідно виправити, не лише для того, щоб зупинити поширення плутанини і помилок, але також для того, щоб ці центри могли ефективно поширювати правдиву християнську духовність. Католицькі культурні центри, загалом, не є лише освітніми закладами, але місцем щирого діалогу [92]. Деякі з цих установ відповідають усім цим потребам. Вони є цінними джерелами, якими необхідно ділитися з менш забезпеченими регіонами..

• Існує досить велика кількість груп, пов'язаних з Нью-Ейдж, яка з радістю прийме кожну можливість поділитися з іншими своєю філософією і справами. До кожної зустрічі з такими групами слід ставитися з обережністю, і завжди підключати до дебатів осіб, які здатні пояснити основи католицької віри і духовності, а також з критичної точки зору пролити світло на ідеологію і практику Нью-Ейдж. Вкрай важливо перевірити повноваження людей, груп та установ, які стверджують, що вони можуть запропонувати рекомендації та інформацію стосовно New Age. Мали місце випадки коли те, що починалося як неупереджений "пошук" перетворювалося на активне просування або апологію «альтернативних релігій». Деякі міжнародні організації активно реалізують кампанії, які просувать повагу до "різноманітності релігії" і домагаються релігійного статусу для деяких сумнівних організацій. Складовою частиною ідеології Нью-Ейдж є перехід в епоху, коли обмежений характер кожної окремої релігії поступається універсальності нової релігії і духовності. З іншого боку, істинний діалог завжди поважає різноманітність, і ніколи не буде намагатися знищити відмінності шляхом поєднання всіх релігійних традицій.

• Деякі місцеві групи Нью-Ейдж говорять про свої зустрічі як про "молитовні групи". Люди, яких запрошено на такі зустрічі, повинні шукати ознаки правдивої християнської духовності та з підозрою відноситись до будь-яких церемоній посвячення. Трапляється, що такі групи, використовуючи відсутність богословської або духовної формації людини, поступово затягують її в щось, що насправді може бути однією з форм фальшивого культу. Християнин має бути обізнаний з правдивим предметом та змістом молитви – в Дусі Святому, через Ісуса Христа, до Бога Отця – щоб вміти правильно оцінити наміри «молитовної групи». Християнську молитву і Бога Ісуса Христа, тоді буде легко розпізнати [93]. Багато хто вважає, що немає нічого поганого в «запозиченні» мудрості Сходу, але приклад трансцендентальної медитації (ТМ) повиннен навчити християн обережності перед неусвідомленим заангажуванням в іншу релігію (в даному випадку індуїзм), незважаючи на те, що прихильники ТМ говорять про її релігійну нейтральність. Проблема полягає не в тому як медитувати, але в предметі і змісті подібних вправ, які чітко окреслюють, чи відносяться вони до Бога об’явленого через Ісуса Христа, чи до інших одкровень, чи просто до прихованих глибин свого "я".

• Слід також приділяти належне визнання християнським групам, які просувають турботу про Землю як Божу справу. Питання пошани до створіння є тим, на яке можна шукати творчі підходи в католицьких школах. Велика ж частина того, що пропонується більш радикальними членами екологічного руху, важко примирити з католицькою вірою. Турбота про довкілля, загалом, є відповідним знаком турботи про те, що Бог нам дав, можливо, навіть необхідним знаком християнського управління створінням, але «радикальна екологія» часто грунтується на пантеїстичних, а іноді і гностичних принципах [94].

• Початок третього тисячоліття пропонує слушний момент для євангелізації. Уми і серця людей вже надзвичайно відкриті на достовірну інформацію про християнське розуміння часу і історії спасіння. Акцептування того, чого не вистачає в інших підходах, не повинно бути пріоритетним завданням. Набагато важливішим є невпинне відродження джерела нашої віри, щоб ми могли запропонувати гарне, здорове уявлення про християнське послання. Ми можемо пишатися тим, що нам з довірою було доручено, ми повинні протистояти тиску з боку домінуючої культури, яка підштовхує нас приховувати ці скарби (Мт. 25,24-30). Одним з найкорисніших інструментів є Катехизм Католицької Церкви. Існує також величезна спадщина шляхів до святості в житті християн: чоловіків і жінок минулого і сьогодення. Багато роботи також буде там, де багаті символи християнства, його художні, естетичні й музичні традиції невідомі або забуті; це є завданням і для самих християн, і зрештою, також і для кожного, хто шукає досвіду або більшої обізнаності про присутність Бога. Діалог між християнами і людьми, затягнутими в Нью-Ейдж, буде успішнішим, якщо буде більше уваги приділяти емоціям і символам. Якщо нашим завданням є пізнати, любити і служити Ісусу Христу, то першочергове значення має добре знання Святого Письма. Але, перш за все, необхідно прийти на зустріч з Господом Ісусом в молитві і Таїнствах, які стануть саме тими моментами, коли наше повсякденне життя буде освячуватись, і в найправдивіший спосіб зреалізується сенс цілого християнського послання.

• Можливо, найпростішим, найочевиднішим і найактуальнішим засобом, який необхідно застосувати, і який також може виявитися найефективнішим, є максимальне використання багатства християнської духовної спадщини. Великі монаші чини мають сильні традиції медитації і духовності, які могли б бути більш доступними за допомогою спеціальних курсів, під час яких їхні будинки могли б прийняти правдивих шукачів істини. Дещо вже робиться, але потреби набагато більші. Допомагати людям в їх духовному пошуку, пропонуючи їм перевірені методи і досвід правдивої молитви може відкрити до діалогу тих, хто хоче розкрити багатство християнської традиції, і, ймовірно, прояснити багато чого на тему Нью-Ейдж.

В переконливих і яскравих образах, один з представників Нью-Ейдж прирівнює традиційні релігії з катедрами, а Нью-Ейдж з всесвітнім ярмарком. Нью-Ейдж розглядається як запрошення для християн принести послання катедр на ярмарок, що охопив весь світ. Цей образ пропонує християнам позитивний виклик, тому що завжди актуальним є принести послання катедр людям на ярмарку. Християнам не потрібно, і це навіть не припустимо, чекати на запрошення, щоб нести послання Доброї Новини Ісуса Христа тим, хто шукає відповіді на свої питання, чекає на духовну їжу, на ковток води живої. Слідуючи за запропонованим образом, християни повинні вийти з катедр, підживлені Словом і Таїнством,щоб втілити Євангеліє в кожному аспекті повсякденного життя - "Ідіть! Ось жертва сповнена ". В Апостольському посланні Novo Millennio Ineunte Папа звертає увагу на великий інтерес до духовності в світському світі, і на те, як привабливо відповідають на цю потребу інші релігії. Він продовжує свою думку, ставлячи християн перед викликом: «Але ми, хто отримав благодать віри в Христа, який об’являє Отця і є Спасителем світу, ми зобов'язані показати усю глибину відносини з Христом» (№ 33). Для покупців на всесвітньому ярмарку релігійних пропозицій, привабливість християнства буде відчуватися в першу чергу в свідченні членів церкви, в їхній довірі, мирі, довготерпеливості і радості, в їх конкретній любові до ближнього, які є плодом їх віри, що живиться автентичною особистою молитвою.

7. ДОДАТОК

7.1. Короткі формулювання деяких ідей руху Нью-Ейдж

Формулювання ідеї Нью-Ейдж, Вільям Блум, 1992, цитується за: Heelas, с. 225:

– Все життя – все існування – це вияв Духа, Невідомого, тієї найвищої свідомості, відомої під багатьма різними назвами у багатьох різних культурах.

– Метою і динамікою всієї екзистенції є повний вияв Любові, Мудрості, Просвітлення...

– Усі релігії є виразом однієї і тієї ж внутрішньої реальності.

– Все життя, яке ми сприймаємо п'ятьма людськими почуттями або науковим обладнанням, це тільки зовнішня завіса невидимої, внутрішньої і причинової реальності.

– Так само люди є істотами подвійними: (I) з зовнішньою, тимчасовою особистістю, і (II) з внутрішнім багатовимірним існуванням (душа або вище «Я»).

– Зовнішня особистість обмежена і прагне до любові.

– Мета втілення внутрішньої істоти є введення зовнішніх вібрацій особистості в резонанс з любов'ю.
– Всі втілені душі мають свободу вибору свого духовного шляху.

– Нашими духовними вчителями є ті, чиї душі звільнені від потреби втілення, і які виражають безумовну любов, мудрість і просвітлення. Деякі з цих великих істот добре відомі і є джерелом натхнення для світу релігії. Деякі з них невідомі і працюють непомітно.

– Все життя, у своїх різних формах і виявах, пов'язане зі собою енергією, включає в себе наші справи, почуття і думки. Саме тому ми співпрацюємо з Духом і цими енергіями у співтвореннні нашої реальності.

– Хоча нас тримає динамізм космічної любові, ми спільно несемо відповідальність за стан нашого «я», нашого середовища і всього життя.

– Останнім часом еволюція планети і людства досягла точки, в якій ми переходимо фундаментальну духовну зміну в нашій індивідуальній і масовій свідомості, і саме тому ми говоримо про Нову Еру (New Age). Ця нова свідомість є результатом успішного втілення того, що деякі люди називають енергією космічної любові. Це нове розуміння виявляється в інстинктивному значенні святості, зокрема, в поєднанні зі собою усієї екзистенції.

– Ця нова свідомість і нове розуміння динамічної взаємозалежності всього життя означає, що ми в процесі абсолютно нової планетарної культури.

Джеремі Tархер, Комплементарні формулювання, [в:] Heelas (с. 226):

1. Світ і людська раса є вираженням вищої, більш повної божественної природи.

2. Усередині кожної людини приховане вище, божественне «Я», яке є виявом вищої і всеосяжної божественної природи.

3. Ця вища природа може бути пробуджена і може стати центром повсякденного життя людини.

4. Це пробудження є причиною існування кожного окремого життя.

Девід Спенглер, якого цитує: «Actualité des Religions» (№ 8, вересень 1999 р.), с. 43, перелічцє основні риси Нью-Ейджу, а саме:

– цілісна (загальна, тому що є одна реальність – енергія);

– екологічна (Земля – Гея – наша мати, кожен з нас є нейроном центральної нервової системи Землі);

– адроїстична (як веселка, так і Інь / Янь є символами Нью-Ейджу, що свідчить про взаємодоповнюваність протилежностей, зокрема, мужності та жіночності);

– містична (знаходить святість у всіх найзвичайніших речах);

– планетарна (люди повинні бути в один і той же час закорінені у своїй власній культурі та відкриті для універсального виміру, здатні сприяти любові, співчуттю, миру; це стосується і створення світового уряду).

7.2. Вибрані терміни

Андрогінія : не є гермафродитизмом, тобто присутністю фізичних характеристик обох статей, але усвідомленням присутності в кожній особі чоловічого і жіночого начала. Андрогінія вважається станом збалансованої внутрішньої гармонії між animus i anima. Згідно з філософією Нью–Ейдж, цей стан виникає у результаті нової свідомості подвійної форми буття та існування, яке є характерною для кожного чоловіка і кожної жінки. Що більше вона поширюється, то більше буде сприяти трансформації міжособистісних відносин.

Антропософія: теософічне вчення, яке спочатку популяризував хорват Рудольф Штайнер (1861–1925), який після тривалого періоду лідерства у німецькому відділі (від 1902 до 1913 р.) залишив Теософічне Товариство. Антропософія є езотеричною доктриною, покликаною вводити людей в таємницю «об'єктивних знань» у сфері духовно-божественного. Штейнер вважав, що антропософія допомогла йому вивчити закони еволюції Всесвіту і людства. Вона припускає, що кожна фізична істота має відповідну до себе духовну істоту, а на земне життя впливають зоряні енергії та духовні есенції. Хроніку Акаша вважають «космічною пам'яттю» доступною для втаємничених [95].

Ченнелінг («канали зв’язку»): психічні медіуми стверджують, що діють як канали, що уможливлює прийом потоку інформації від інших істот, як правило, безтілесних осіб, які живуть на вищих рівнях. Ченнелінг поєднує різноманітних істот: вивищених майстрів, ангелів, богів, групи осіб, духів природи та вище Я.

Христос: відповідно до ідеології Нью-Ейджу історична постать Ісуса є лише одним з варіантів втілення ідей, енергії або сукупністю вібрації. За словами Аліси Бейлі, потрібний би був великий день благання, коли всі віруючі створили б таку концентрацію духовної енергії, щоб настало подальше втілення, яке б показало спосіб, в який люди можуть врятуватися ... Для багатьох людей, Ісус є ніким іншим, як лише духовним лідером, в якого, як в Будду, Мойсея, Магомета та інших, проник космічний Христос. Космічний Христос, також відомий як енергія Христа, що лежить в основі кожної істоти і всього сущого. Осіб треба поступово втаємничувати у свідомість цієї христової риси, якою ми всі володіємо. Христос – за твердженнями Нью-Ейджу – це найвищий стан досконалості «я» [96].

Еннеаграмa: (від гр. ennéa – дев'ять, gramma – знак) назва стосується креслення, що складається з кола та дев'яти точок, які всередині кола пов'язують між собою трикутник і шестикутник. Спочатку цей символ застосовували, щоб вгадувати майбутнє, але він став відомий як символ системи типології особистості, що складається з дев'яти стандартних типів характеру. Свою популярність еннеаграма здобула після виходу в світ книги Хелен Палмер «Еннеаграма» [97]. Авторка вважає себе послідовницею російського мислителя і цілителя Г. І. Гурджієва, чилійського психолога Клаудіо Нараньйо і автора Оскара Іхазо, засновника Аріки. Походження еннеаграми залишається покрите таємницею, але деякі стверджують, що вона виходить від містицизму суфіїв.

Ера Водолія: кожен астрологічний вік, тривалістю близько 2146 років, названий ім'ям одного із знаків Зодіаку. Однак, ці «великі дні» йдуть один за одним у зворотному порядку, і коли закінчиться теперішня епоха Риб, розпочнеться епоха Водолія. Кожна з епох має свої власні космічні енергії; енергія в епоху Риб зробила її часом воєн і конфліктів, а Водолій має бути часом гармонії, справедливості, миру, єдності і т. д. У цьому аспекті, Нью-Ейдж акцептує історичну неминучість. Деякі висловили думку, що ера Тільця була часом єврейської релігії, Ери Риб часом християнства, а ера Водолія буде часом універсальної релігії.

Еволюція: у Нью-Ейджі вона є чимось набагато більшим, аніж просто твердженням, що живі істоти розвиваються у бік вищих форм життя. Фізична модель накладена на духовну сферу так, що іманентна сила, яка є в людях, може підштовхнути їх до вищих форм духовного життя. Вважається, що люди не мають повного контролю над силою, але їх добрі або погані вчинки можуть прискорити або сповільнити їхнє просування, а все створіння, включаючи людство, невпинно прямує до злиття з божественним елементом. Реінкарнація є дуже важливим місцем в очах прогресивної духовної еволюції, яка, як вважають, починається ще до народження і продовжується після смерті [98].

Езотеризм (від грецького esotéros – те, що всередині): зазвичай цей термін стосується древніх і прихованих знань, доступних лише для групи втаємничених, які ідентифікують себе як зберігачів істини, прихованої від більшості людей. Процес втаємничення провадить людей від заледве зовнішнього, поверхневого знання про реальність до внутрішньої правди, і в цьому процесі їхня свідомість пробуджується на глибшому рівні. Людей запрошують до «внутрішньої подорожі», щоб виявити в собі «божественну іскру». Спасіння в цьому контексті збігається з відкриттям «Я».

Фен-шуй: одна з форм геомантії, окультний китайський метод розшифровки прихованої присутності позитивних і негативних енергій в будівлях та інших місцях, на основі знань про земні і атмосферні сили. «Як і людське тіло чи космос, так і місця перетинають потоки, правильний баланс яких є джерелом здоров'я й життя» [99].

Гноза: в цілому є однією з форм знання, які не є інтелектуальними, а візіонерськими або містичними, і, як вважають, були об’явлені. Ці знання можуть з’єднати людину з божественною таємницею. У перші століття християнства, Отці Церкви боролися проти гностицизму, бо він був несумісним з християнською вірою. Деякі вважають, що в багатьох думках Нью-Ейджу міститься відродження гностичної ідеї, особливо тому, що існують автори, пов'язані з Нью-Ейджем, які насправді покликаються на ранній гностицизм. Проте більшу увагу Нью-Ейдж приділяє монізму і навіть пантеїзму, який заохочує декого використовувати термін нео-гностицизм, щоб відрізнити гнозу Нью-Ейдж від стародавнього гностицизму.

Герметизм: філософські та релігійні практики та спекуляції, пов'язані з текстами, що містяться у Corpus Hermeticum і олександрійськими текстами, авторство яких приписують міфічному Гермесові Tрісмегістові. В епоху Відродження, коли їх віднайшли, було визнано, що вони відкривають перехристиянські доктрини, але подальші дослідження показали, що вони походять з першого століття християнства [100]. Олександрійський герметизм є основним джерелом, з якого черпає інформацію сучасна езотерика, тому обидва ці напрямки мають багато спільного, в тому числі: еклектика, відмова від онтологічного дуалізму, затвердження позитивного і символічного характеру Всесвіту, ідеї падіння і пізнішого навернення людства. Герметичні спекуляції зміцнили віру в древню фундаментальну традицію або так звану вічну філософію (philosophia perennis), яку помилково розглядають як загальну для всіх релігійних традицій. Вищі та церемоніальні форми магії виходять від ренесансного герметизму.

Холізм: ключове поняття у «новій парадигмі», яке розглядають як теоретичну базу, що інтегрує увесь світогляд сучасної людини. Концепція «цілості» представлена як центральні методологічні та онтологічні концепції, які є протилежними досвідами в результаті збільшення фрагментації в науці та повсякденному житті. Людство підходить до Всесвіту як частина живого організму, динамічна мережа гармонійних відносин. Класичну відмінність між суб'єктом і об'єктом, у якій звинувачують, переважно, Декарта і Ньютона, заперечують різні вчені, які пропонують міст між наукою і релігією. Людство входить до складу універсальної мережі (екосистеми, сім'ї) природи і світу, і повинно шукати гармонію з кожним елементом цього квазітрансцидентного авторитету. Коли людина зрозуміє своє місце в природі, космосі, який також є божественним, зрозуміє, що «цілість» і «святість» це одне і те ж саме. Найпростіше формулювання холізму міститься у гіпотезі «Геї» [101].

Ініціація: у релігійній етнології є когнітивна та / або експериментальна подорож, через яку людина прийнята сама або у складі групи з особливими ритуалами, як член релігійної громади, таємного товариства (наприклад, масонство) або таємної асоціації (магічної, езотерично-окультної, гностичної, теософічної і т.д.).

Карма: (з санскриту Kri – робота, справа), ключове поняття в індуїзм, буддизмі та джайнізмі, зміст якого не завжди однаковий. У стародавньому ведичному періоді це означало, ритуальне дійство, а точніше – принесення жертви, за допомогою якої людина отримувала доступ до щастя і благословення життя після смерті. Коли з’явилися джаїнізм і буддизм (близько шести століть до Христа), карма втратила рятівний сенс: дорогою до звільнення стало знання Атмана або «я». У доктрині самсари її розуміли, як пов'язане з постійним циклом людське народження і смерть (індуїзм) або переродження (буддизм) [102]. У контексті Нью-Ейджу «карму» часто розуміють як моральний еквівалент космічної еволюції. Це не має нічого спільного зі злом і стражданнями – ілюзіями експериментального як частини «космічної гри» – але це універсальний закон причини і наслідку, частини тенденції Всесвіту, пов'язаного внутрішньо, що рухається в напрямку моральної рівноваги [103].

Кристали: вважається, що вони вібрують на високих частотах і тому корисні в переміненні себе. Їх використовують в різних терапіях, медитації, візуалізації, «зоряних подорожах» або як талісмани удачі. Якщо дивитись на них з боку, вони не мають влади, вони просто гарні.

Містицизм: у містицизмі Нью-Ейдж людина звертається, радше, до себе, а не до спілкування з Богом, який «абсолютно інший». Саме це і є єднанням зі Всесвітом, остаточним знищенням особистості в єдності з цілим. Досвід «я» вважається досвідом божественності, тому треба дивитися всередину себе, щоб виявити справжню мудрість, творчість і силу.

Монізм: метафізичне переконання у тому, що відмінності між істотами є ілюзорними. Існує тільки одна універсальна істота, якої і кожна річ, і кожна людина є лише частиною. Монізм Нью-Ейджу включає в себе ідею, що реальність принципово духовна, тому він є сучасною формою пантеїзму (іноді очевидним відкиданням матеріалізму, зокрема, марксизму). Його присвоєння собі права на вирішення всього дуалізму не залишає місця для трансцендентного Бога, оскільки все є Богом. Інша проблема, яка виникає для християнства, пов’язана з питанням про походження зла. Юнг бачив зло, як «темну сторону» Бога, в той час, як у класичному теїзмі Він весь є добром.

Музика Нью-Ейдж: добре розвинутий бізнес. Найчастіше її продають як засіб для досягнення гармонії один з одним або зі світом, деяка з них є музикою «кельтів» або друїдів. Деякі композитори музики Нью-Ейдж стверджують, що мета цієї музики полягає в наведенні мостів між свідомим і несвідомим, це, ймовірно, більш правдоподібне в цих творах, в яких, крім мелодії, є медитативне і ритмічне повторення ключових фраз. Як і у випадку багатьох інших елементів, пов'язаних з явищем Нью-Ейдж, мета деяких видів цієї музики: залучити людей до Нью-Ейджу, але більшість – просто музичні чи комерційні твори.

Нео-поганство: цю назву часто відкидають ті, до кого її застосовують, а відносять себе до течії, що йде паралельно до Нью-Ейджу. Обидва ці рухи часто взаємодіють. На великій хвилі реакції проти традиційних релігій, і особливо проти юдео-християнської спадщини Заходу, багато людей повторно звернулися до стародавніх, корінних, традиційних поганських релігій. Все, що передувало християнству, вважають більш відповідним до духу цієї землі та народу, як незмінену природну форму релігії, яка перебуває в контакті з силами природи і часто є матріархальною, магічною або шаманською. Вважається, що людство буде здоровішим, якщо повернеться до природного циклу (сільськогосподарських) свят та до загального сприйняття життя. Деякі «нео-язичницькі» релігії є недавніми реконструкціями, справжній зв'язок яких з первісною формою можна поставити під сумнів, особливо в тих випадках, коли домінують сучасні ідеологічні компоненти, такі як екологія, фемінізм, або, у багатьох випадках, міфи щодо расової чистоти [104].

Нова Думка: релігійний рух, заснований в США в дев'ятнадцятому столітті. Його витоки походять від ідеалізму, якого популяризуваною формою він був. Бога розглядали як абсолютно доброго, а зло лише як ілюзію, але основною реальністю вважали розум. Бо розум кожної людини є чинником, який викликає події в її житті, людина мусить взяти цілковиту відповідальність за кожен аспект свого становища.

Окультизм: окультне (тобто приховане) знання і приховані сили розуму і природи лежать в основі вірувань і практик, пов'язаних з передбачуваною таємницею «вічної філософії», яка бере свій початок з одного боку, у магії і алхімії, древньої Греції, а з іншого – у єврейській містиці. Їх тримають під замком у кодексі таємниці, ініційованим втаємниченими, які зібрані в групи і товариства, і які охороняють таємні знання і техніки. У дев'ятнадцятому столітті спіритизм і Теософське Товариство впровадили нові форми окультизму, які в свою чергу вплинули на різні течії в ідеї Нью-Ейджу.

Пантеїзм (грец. pan – все і theos – Бог): віра, що все є Богом, або, іноді, що все є в Бозі, і Бог є у всьому (панентеізм). Кожен елемент Всесвіту є божественним і божественне в рівній мірі присутнє у всьому. З цього погляду немає жодного місця для Бога як окремої особи в сенсі класичного теїзму.

Парапсихологія: роздумує над такими питаннями, як позасенсорне сприйняття, телепатія, телекінез, психічне зцілення і спілкування з духами через медіумів або канали. Незважаючи на жорстку критику з боку вчених, парапсихологія вкоренилася і добре підходить для популярних в деяких рівнях Нью-Ейджу поглядів про те, що людські істоти мають надзвичайні психічні здібності, але часто тільки в слаборозвиненій формі.

Розширення свідомості: якщо космос розуміється як одна безперервна ланка існування, то всі рівні буття – мінеральний, рослинний, тваринний, людський, космічні і божественні істоти – взаємозалежні. Говориться, що люди усвідомлюють своє місце в цьому цілісному баченні глобальної реальності, розширюючи свою свідомість далеко за рамки звичайних меж. Нью-Ейдж пропонує величезну різноманітність методів, щоб допомогти людям досягти більш високого рівня сприйняття дійсності, і спосіб подолання поділу між предметами, а також об'єктами пізнавального процесу, закінчуючи повним поєднанням того, що нормальна, нижча свідомість бачить як окрему або іншу реальність.

Позитивне мислення: віра, що люди можуть змінити фізичну реальність чи зовнішні обставини, змінюючи свій психологічний настрій, думаючи позитивно і конструктивно. Іноді йдеться про те, щоб стати свідомим своїх несвідомих відносин, які визначають нашу життєву ситуацію. Для тих, хто позитивно мислить, обіцяють здоров’я і повноту, часто успішність і навіть безсмертя.

Глибинна психологія: школа психології, яку заснував Юнг, учень Фрейда. Юнг визнав, що релігія і духовні питання дуже важливі для досягнення повного здоров'я. Тлумачення снів і аналіз архетипів є ключовими елементами його методу. Архетипи є формами, які відносяться до успадкованої структури психіки людини, вони з'являються в періодичних мотивах чи зображеннях у снах, фантазіях, мітах і казках.

Ребефінг: на початку сімдесятих років Леонард Орр описав ребефінг, як процес, за допомогою якого людина може ідентифікувати та ізолювати ті місця у своїй свідомості, які заплуталися і є джерелом поточних проблем.

Реінкарнація: в контексті Нью-Ейджу перевтілення пов'язане з концепцією прогресивного розвитку в напрямку ставання божественним. На відміну від індійських релігій або похідних від них, Нью-Ейдж вважає реінкарнацію кроком на шляху розвитку індивідуальної душі до досконалішого стану. Те, що підлягає реінкарнації, є нематеріальним чи духовним; а точніше, свідомістю, тією іскрою енергії в людині, яка бере участь в космічній або «христовій» енергії. Смерть є не що інше, як перехід душі з одного тіла в інше.

Розенкройцери (Rosicrucians): західна окультна група, що бере участь в алхімії, астрології, теософії і каббалістичному тлумаченні Святого Письма. Розенкройцерські товариства спричинилася до відновлення астрології в двадцятому столітті, а Стародавній і Містичний Чин Розенкройцерів (AMORC) поєднав успіх з передбачуваною здатністю матеріалізації психічних образів здоров'я, багатства і щастя.

Рух Людського Потенціалу: з моменту його створення (Eсалену, Каліфорнія, шістдесяті роки) рух розвинувся у мережу груп, які пропагують звільнення через самореалізацію, вроджену здатність людини до творчості. З цією ідеєю пов’язані різні методи для особистої трансформації, які щораз частіше використовують компанії в навчальних програмах і тренінгах, які організовані зі звичайних економічних причин. Трансперсональні Технологіїї, Рух для Духовного внутрішього усвідомлення, організаційного розвитку та організаційного перетворення – всі ці методи представлені як нерелігійні, але насправді, співробітники компанії можуть опинитися в ситуації, коли будуть під впливом чужої «духовності», в ситуаціях, які ставлять питання про особисту свободу людини. Є чіткий зв'язок між східною духовністю та психотерапією, психологією Юнга і Рухом Людського Потенціалу, які мали великий вплив на шаманізм і «реконструйовані» форми поганства, як друїдизм і Вікка. Загалом, «особистісне зростання» можна розуміти як свого роду «релігійний порятунок», запропонований рухом Нью Ейдж, який переконує, що звільнення від людського страждання і слабкості буде результатом розвитку нашого потенціалу, бо цей розвиток призводить до збільшення контакту з нашою внутрішньою божественністю [105].

Спіритизм: спроби встановити контакт з духами померлих існували завжди, а у дев'ятнадцятому столітті спіритизм вважали однією з течій, яка долучилися до Нью-Ейджу. Спіритизм розвинувся на тлі ідей Сведенборга і Месмера, і став новим видом релігії. Мадам Блаватська була медіумом, тому спіритизм справив великий вплив на Теософське Товариство, хоча й підкреслювалось, що це, радше, контакт з істотами з далекого минулого, ніж з тими, хто помер недавно. Аллан Кардек зробив свій вклад у розширення ідеї спіритизму в афро-бразильських релігіях. Елементи спіритизму присутні також в деяких нових релігійних рухах в Японії.

Шаманізм: звичаї та вірування, пов'язані зі спілкуванням з духами природи і духами померлих, які відбуваються через ритуальне оволодіння духами шаманом, який є медіумом. Шаманізм став привабливим у колах Нью-Ейдж, тому що він підкреслює гармонію зі силами природи і зцілення. Існує також романтичний образ пов'язаний з корінними релігіями і їхньою близькістю до землі і природи.

Планетарна свідомість : погляд, що розвинувся у вісімдесяті роки, спрямований на сприяння лояльності щодо людського суспільства, а не родів, племен або інших встановлених груп. Його можна розглядати як спадкоємця рухів початку ХХ століття, які розвивали ідею світового уряду. Усвідомлення єдності людства підходить до гіпотези Gaji.

Теософія: древній термін, який спочатку означав свого роду містику. Він був пов'язаний з грецькими гностиками і неоплатоніками, з Мейстром Екхартом, Миколаєм Кузанськогим і Якобом Беме. Термінові «теософія» дало новий вимір Теософське Товариство, засноване Оленою Петрівною Блаватською 1875 року. Теософська містика звертається до монізму, підкреслюючи сутнісну єдність духовного і матеріального елементів Всесвіту. Вона шукає прихованих сил, які спричинюють, що матерія і дух взаємодіють так, що людське і божественне в кінці кінців зустрічаються. Це той момент, коли теософія пропонує містичне відкуплення або просвітлення.

Трансценденталізм: дев'ятнадцятистолітній рух письменників і мислителів в Новій Англії, яких поєднував ідеалістичний набір переконань про сутнісну єдність творіння, вроджену доброту людини і перевагу розуміння над логікою і досвідом для розкриття найглибших істин. Головним героєм цього руху був Ральф Уолдо Емерсон. Він перейшов від ортодоксального християнства, через унітаризм до нового природного містицизму, який поєднав поняття, запозичені з індуїзму з популярними американськими ідеями, такими як: індивідуалізм, особиста відповідальність та необхідність досягнення успіху.

Вікка : староанглійський термін для позначення відьми, який був використаний для означення неопоганської віднови деяких елементів ритуальної магії. Його ввів 1939 року в Англії Джеральд Гарднер, опираючись на деякі древні тексти, відповідно до яких середньовічні європейські чаклування були стародавньою релігією природи, яку переслідували християни. Названий «мистецтвом» (craft), швидко розвинувся в шістдесятих роках у США, де він приєднався до руху «жіночої духовності».

Велике Біле Братство (Great White Brotherhood): Олена Блаватська стверджувала, що є в контакті з махатмом або майстрами, або вивищеними істотами, які спільно складають Велике Біле Братство. Вона вбачала в них провідників еволюції людського роду та керуючих роботою Теософічного Суспільства.

7.3. Ключові місця Нью-Ейджу

Eсален: спільнота, яку в Біг Сурі, штат Каліфорнія, 1962 року засновали Майкл Мерфі та Річард Прайс, головною метою яких було дійти до самореалізації існування через нудизм і візію, а також через «лагідні ліки». Це місце стало одним з найважливіших центрів Руху Людського Потенціалу і поширювало ідеї про холістичну медицину в світі освіти, політики та економіки. Це здійснювали через курси: порівняльна релігія, міфологія, містика, медитація, психотерапія, техніки і т.д. Разом з Фіндхорн Eсален вважають переломним у розвитку свідомості Водолія. Радянсько-американський інститут Eсален (The Esalen Soviet-American Institute) співпрацював з радянськими чиновниками над Проектом Зміцнення Здоров'я.

Фіндхорн: ця холістична господарська спільнота, заснована Петером і Ейлін Кадді, з використанням нетрадиційних методів, домоглася виняткових результатів, якими був величезний ріст рослин. Заснування спільноти Фіндхорн у Шотландії 1965 року було важливою віхою в русі, що несе на собі позначку «New Age». Насправді, Фіндхорн «розглядали як втілення основних ідеалів змін». Пошуки універсальної свідомості, гармонії з природою, візії змін у світі, а також практика тунелювання, які стали відмінними рисами Нью-Ейджу, були присутні на фермі Фіндхорн від її заснування. Успіх цієї спільноти привів до того, що вона стала моделлю і / або натхненням для інших груп, таких як Alternatives в Лондоні, Esalen в Біг Сурі, штат Каліфорнія, і Open Center і Omega Institute у Нью-Йорку [106].

Moнте Веріта: утопічна спільнота поблизу місцевості Аскона, Швейцарія. Від кінця дев'ятнадцятого століття це було місце зустрічі європейських і американських пропагандистів контркультури у політиці, психології, мистецтві та екології. Щорічно (від 1933 р.) там проводять конференції Eranos, на яких збираються деякі з великих «світил» Нью-Ейджу. Основною метою цієї спільноти, яку можна зрозуміти вивчаючи її альманахи, полягає в створенні інтегрованої світової релігії [107]. Вражає і перегляд списку тих, що збиралися всі ці роки і продовжують збиратися у Monte Verità.

переклад "Католицького Оглядача"

8 RESOURCES

Documents of the Catholic Church's magisterium

John Paul II, Address to the United States Bishops of Iowa, Kansas, Missouri and Nebraska on their “Ad Limina” visit, 28 May 1993.

Congregation for the Doctrine of the Faith, Letter to Bishops on Certain Aspects of Christian Meditation (Orationis Formas), Vatican City (Vatican Polyglot Press) 1989.

International Theological Commission, Some Current Questions Concerning Eschatology, 1992, Nos. 9-10 (on reincarnation).

International Theological Commission, Some Questions on the Theology of Redemption, 1995, I/29 and II/35-36.

Argentine Bishops' Conference Committee for Culture, Frente a una Nueva Era. Desafio a la pastoral en el horizonte de la Nueva Evangelización, 1993.

Irish Theological Commission, A New Age of the Spirit? A Catholic Response to the New Age Phenomenon, Dublin 1994.

Godfried Danneels, Au-delà de la mort: réincarnation et resurrection, Pastoral Letter, Easter 1991.

Godfried Danneels, Christ or Aquarius? Pastoral Letter, Christmas 1990 (Veritas, Dublin).

Carlo Maccari, “La 'mistica cosmica' del New Age”, in Religioni e Sette nel Mondo 1996/2.

Carlo Maccari, La New Age di fronte alla fede cristiana, Turin (LDC) 1994.

Edward Anthony McCarthy, The New Age Movement, Pastoral Instruction, 1992.

Paul Poupard, Felicità e fede cristiana, Casale Monferrato (Ed. Piemme) 1992.

Joseph Ratzinger, La fede e la teologia ai nostri giorni, Guadalajara, May 1996, in L'Osservatore Romano 27 October 1996.

Norberto Rivera Carrera, Instrucción Pastoral sobre el New Age, 7 January 1996.

Christoph von Schönborn, Risurrezione e reincarnazione, (Italian translation) Casale Monferrato (Piemme) 1990.

J. Francis Stafford, Il movimento “New Age”, in L'Osservatore Romano, 30 October 1992.

Working Group on New Religious Movements (ed.), Vatican City, Sects and New Religious Movements. An Anthology of Texts From the Catholic Church, Washington (USCC) 1995.

Christian studies

Raúl Berzosa Martinez, Nueva Era y Cristianismo. Entre el diálogo y la ruptura, Madrid (BAC) 1995.

André Fortin, Les Galeries du Nouvel Age: un chrétien s'y promène, Ottawa (Novalis) 1993.

Claude Labrecque, Une religion américaine. Pistes de discernement chrétien sur les courants populaires du “Nouvel Age”, Montréal (Médiaspaul) 1994.

The Methodist Faith and Order Committee, The New Age Movement Report to Conference 1994.

Aidan Nichols, “The New Age Movement”, in The Month, March 1992, pp. 84-89.

Alessandro Olivieri Pennesi, Il Cristo del New Age. Indagine critica, Vatican City (Libreria Editrice Vaticana) 1999.

Ökumenische Arbeitsgruppe “Neue Religiöse Bewegungen in der Schweiz”, New Age – aus christlicher Sicht, Freiburg (Paulusverlag) 1987.

Mitch Pacwa s.j., Catholics and the New Age. How Good People are being drawn into Jungian Psychology, the Enneagram and the New Age of Aquarius, Ann Arbor MI (Servant) 1992.

John Saliba, Christian Responses to the New Age Movement. A Critical Assessment, London (Chapman) 1999.

Josef Südbrack, SJ, Neue Religiosität - Herausforderung für die Christen, Mainz (Matthias-Grünewald-Verlag) 1987 = La nuova religiosità: una sfida per i cristiani, Brescia (Queriniana) 1988.

“Theologie für Laien” secretariat, Faszination Esoterik, Zürich (Theologie für Laien) 1996.

David Toolan, Facing West from California's Shores. A Jesuit's Journey into New Age Consciousness, New York (Crossroad) 1987.

Juan Carlos Urrea Viera, “New Age”. Visión Histórico-Doctrinal y Principales Desafíos, Santafé de Bogotá (CELAM) 1996.

Jean Vernette, “L'avventura spirituale dei figli dell'Acquario”, in Religioni e Sette nel Mondo 1996/2.

Jean Vernette, Jésus dans la nouvelle religiosité, Paris (Desclée) 1987.

Jean Vernette, Le New Age, Paris (P.U.F.) 1992.

9 GENERAL BIBLIOGRAPHY

9.1. Some New Age books

William Bloom, The New Age. An Anthology of Essential Writings, London (Rider) 1991.

Fritjof Capra, The Tao of Physics: An Exploration of the Parallels between Modern Physics and Eastern Mysticism, Berkeley (Shambhala) 1975.

Fritjof Capra, The Turning Point: Science, Society and the Rising Culture,
Toronto (Bantam) 1983.

Benjamin Creme, The Reappearance of Christ and the Masters of Wisdom,
London (Tara Press) 1979.

Marilyn Ferguson, The Aquarian Conspiracy. Personal and Social Transformation in Our Time, Los Angeles (Tarcher) 1980.

Chris Griscom, Ecstasy is a New Frequency: Teachings of the Light Institute, New York (Simon & Schuster) 1987.

Thomas Kuhn, The Structure of Scientific Revolutions, Chicago (University of Chicago Press) 1970.

David Spangler, The New Age Vision, Forres (Findhorn Publications) 1980.

David Spangler, Revelation: The Birth of a New Age, San Francisco (Rainbow Bridge) 1976.

David Spangler, Towards a Planetary Vision, Forres (Findhorn Publications) 1977.

David Spangler, The New Age, Issaquah (The Morningtown Press) 1988.

David Spangler, The Rebirth of the Sacred, London (Gateway Books) 1988.

9.2. Historical, descriptive and analytical works

Christoph Bochinger, “New Age” und moderne Religion: Religionswissenschaftliche Untersuchungen, Gütersloh (Kaiser) 1994.

Bernard Franck, Lexique du Nouvel-Age, Limoges (Droguet-Ardant) 1993.

Hans Gasper, Joachim Müller and Friederike Valentin, Lexikon der Sekten, Sondergruppen und Weltanschauungen. Fakten, Hintergründe, Klärungen, updated edition, Freiburg-Basel-Vienna (Herder) 2000. See, inter alia, the article “New Age” by Christoph Schorsch, Karl R. Essmann and Medard Kehl, and “Reinkarnation” by Reinhard Hümmel.

Manabu Haga and Robert J. Kisala (eds.), “The New Age in Japan”, in Japanese Journal of Religious Studies, Fall 1995, vol. 22, numbers 3 & 4.

Wouter Hanegraaff, New Age Religion and Western Culture. Esotericism in the Mirror of Nature, Leiden-New York-Köln (Brill) 1996. This book has an extensive bibliography.

Paul Heelas, The New Age Movement. The Celebration of the Self and the Sacralization of Modernity, Oxford (Blackwell) 1996.

Massimo Introvigne, New Age & Next Age, Casale Monferrato (Piemme) 2000.

Michel Lacroix, L'Ideologia della New Age, Milano (Il Saggiatore) 1998.

J. Gordon Melton, New Age Encyclopedia, Detroit (Gale Research Inc) 1990.

Elliot Miller, A Crash Course in the New Age, Eastbourne (Monarch) 1989.

Georges Minois, Histoire de l'athéisme, Paris (Fayard) 1998.

Arild Romarheim, The Aquarian Christ. Jesus Christ as Portrayed by New Religious Movements, Hong Kong (Good Tiding) 1992.

Hans-Jürgen Ruppert, Durchbruch zur Innenwelt. Spirituelle Impulse aus New Age und Esoterik in kritischer Beleuchtung, Stuttgart (Quell Verlag) 1988.

Edwin Schur, The Awareness Trap. Self-Absorption instead of Social Change, New York (McGraw Hill) 1977.

Rodney Stark and William Sims Bainbridge, The Future of Religion. Secularisation, Revival and Cult Formation, Berkeley (University of California Press) 1985.

Steven Sutcliffe and Marion Bowman (eds.), Beyond the New Age. Exploring Alternative Spirituality, Edinburgh (Edinburgh University Press), 2000.

Charles Taylor, Sources of the Self. The Making of the Modern Identity, Cambridge (Cambridge University Press) 1989.

Charles Taylor, The Ethics of Authenticity, London (Harvard University Press) 1991

Edênio Valle s.v.d., “Psicologia e energias da mente: teorias alternativas”, in A Igreja Católica diante do pluralismo religioso do Brasil (III). Estudos da CNBB n. 71, São Paulo (paulus) 1994.

World Commission on Culture and Development, Our Creative Diversity. Report of the World Commission on Culture and Development, Paris
(UNESCO) 1995.

M. York, “The New Age Movement in Great Britain”, in Syzygy. Journal of Alternative Religion and Culture, 1:2-3 (1992) Stanford CA.

NOTES

(1)Paul Heelas, The New Age Movement. The Celebration of the Self and the Sacralization of Modernity, Oxford (Blackwell) 1996, p. 137.

(2)Cf. P. Heelas, op. cit., p. 164f.

(3)Cf. P. Heelas, op. cit., p. 173.

(4)Cf. John Paul II, Encyclical Letter Dominum et vivificantem (18 May 1986), 53.

(5)Cf. Gilbert Markus o.p., “Celtic Schmeltic”, (1) in Spirituality, vol. 4, November-December 1998, No 21, pp. 379-383 and (2) in Spirituality, vol. 5, January-February 1999, No. 22, pp. 57-61.

(6)John Paul II, Crossing the Threshold of Hope, (Knopf) 1994, 90.

(7)Cf. particularly Massimo Introvigne, New Age & Next Age, Casale Monferrato (Piemme) 2000.

(8)M. Introvigne, op. cit., p. 267.

(9)Cf. Michel Lacroix, L'Ideologia della New Age, Milano (il Saggiatore) 1998, p. 86. The word “sect” is used here not in any pejorative sense, but rather to denote a sociological phenomenon.

(10)Cf. Wouter J. Hanegraaff, New Age Religion and Western Culture. Esotericism in the Mirror of Secular Thought, Leiden-New York-Köln (Brill) 1996, p. 377 and elsewhere.

(11)Cf. Rodney Stark and William Sims Bainbridge, The Future of Religion. Secularisation, Revival and Cult Formation, Berkeley (University of California Press) 1985.

(12)Cf. M. Lacroix, op. cit., p. 8.

(13)The Swiss “Theologie für Laien” course entitled Faszination Esoterik puts this clearly. Cf. “Kursmappe 1 – New Age und Esoterik”, text to accompany slides, p. 9.

(14)The term was already in use in the title of The New Age Magazine, which was being published by the Ancient Accepted Scottish Masonic Rite in the southern jurisdiction of the United States of America as early as 1900 Cf. M. York, “The New Age Movement in Great Britain”, in Syzygy. Journal of Alternative Religion and Culture, 1: 2-3 (1992), Stanford CA, p. 156, note 6. The exact timing and nature of the change to the New Age are interpreted variously by different authors; estimates of timing range from 1967 to 2376.

(15)In late 1977, Marilyn Ferguson sent a questionnaire to 210 “persons engaged in social transformation”, whom she also calls “Aquarian Conspirators”. The following is interesting: “When respondents were asked to name individuals whose ideas had influenced them, either through personal contact or through their writings, those most often named, in order of frequency, were Pierre Teilhard de Chardin, C.G. Jung, Abraham Maslow, Carl Rogers, Aldous Huxley, Robert Assagioli, and J. Krishnamurti. “Others frequently mentioned: Paul Tillich, Hermann Hesse, Alfred North Whitehead, Martin Buber, Ruth Benedict, Margaret Mead, Gregory Bateson, Tarthang Tulku, Alan Watts, Sri Aurobindo, Swami Muktananda, D.T. Suzuki, Thomas Merton, Willis Harman, Kenneth Boulding, Elise Boulding, Erich Fromm, Marshall McLuhan, Buckminster Fuller, Frederic Spiegelberg, Alfred Korzybski, Heinz von Foerster, John Lilly, Werner Erhard, Oscar Ichazo, Maharishi Mahesh Yogi, Joseph Chilton Pearce, Karl Pribram, Gardner Murphy, and Albert Einstein”: The Aquarian Conspiracy. Personal and Social Transformation in Our Time, Los Angeles (Tarcher) 1980, p. 50 (note 1) and p. 434.

(16)W.J. Hanegraaff, op. cit., p. 520.

(17)Irish Theological Commission, A New Age of the Spirit? A Catholic Response to the New Age Phenomenon, Dublin 1994, chapter 3.

(18)Cf. The Structure of Scientific Revolutions, Chicago (University of Chicago Press), 1970, p. 175.

(19)Cf. Alessandro Olivieri Pennesi, Il Cristo del New Age. Indagine critica, Vatican City (Libreria Editrice Vaticana) 1999, passim, but especially pp. 11-34. See Also section 4 below.

(20)It is worth recalling the lyrics of this song, which quickly imprinted themselves on to the minds of a whole generation in North America and Western Europe: “When the Moon is in the Seventh House, and Jupiter aligns with Mars, then Peace will guide the Planets, and Love will steer the Stars. This is the dawning of the Age of Aquarius... Harmony and understanding, ympathy and trust abounding; no more falsehoods or derision - golden living, dreams of visions, mystic crystal revelation, and the mind's true liberation. Aquarius...”.

(21)P. Heelas, op. cit., p. 1f. The August 1978 journal of the Berkeley Christian Coalition puts it this way: “Just ten years ago the funky drug-based spirituality of the hippies and the mysticism of the Western yogi were restricted to the counterculture. Today, both have found their way into the mainstream of our cultural mentality. Science, the health professions, and the arts, not to mention psychology and religion, are all engaged in a fundamental reconstruction of their basic premises”. Quoted in Marilyn Ferguson, op. cit., p. 370f.

(22)Cf. Chris Griscom, Ecstasy is a New Frequency: Teachings of the Light Institute, New York (Simon & Schuster) 1987, p. 82.

(23)See the Glossary of New Age terms, §7.2 above.

(24)Cf. W.J. Hanegraaff, op. cit., chapter 15 (“The Mirror of Secular Thought”). The system of correspondences is clearly inherited from traditional esotericism, but it has a new meaning for those who (consciously or not) follow Swedenborg. While every natural element in traditional esoteric doctrine had the divine life within it, for Swedenborg nature is a dead reflection of the living spiritual world. This idea is very much at the heart of the post-modern vision of a disenchanted world and various attempts to “re-enchant” it. Blavatsky rejected correspondences, and Jung emphatically relativised causality in favour of the esoteric world-view of correspondences.

(25)W.J. Hanegraaff, op. cit., pp. 54-55.

(26)Cf. Reinhard Hümmel, “Reinkarnation”, in Hans Gasper, Joachim Müller, Friederike Valentin (eds.), Lexikon der Sekten, Sondergruppen und Weltanschauungen. Fakten, Hintergründe, Klärungen, Freiburg-Basel-Wien (Herder) 2000, 886-893.

(27)Michael Fuss, “New Age and Europe – A Challenge for Theology”, in Mission Studies Vol. VIII-2, 16, 1991, p. 192.

(28)Ibid., loc. cit.

(29)Ibid.,p. 193.

(30)Ibid.,p. 199.

(31)Congregation for the Doctrine of Faith, Letter to the Bishops of the Catholic Church on Some Aspects of Christian Meditation (Orationis Formas), 1989, 14.
Cf. Gaudium et Spes, 19; Fides et Ratio, 22.

(32)W.J. Hanegraaff, op. cit., p. 448f. The objectives are quoted from the final (1896) version, earlier versions of which stressed the irrationality of “bigotry” and the urgency of promoting non-sectarian education. Hanegraaff quotes J. Gordon Melton's description of New Age religion as rooted in the “occult-metaphysical” tradition (ibid., p. 455).

(33)W.J. Hanegraaff, op. cit., p. 513.

(34)Thomas M. King s.j., “Jung and Catholic Spirituality”, in America, 3 April 1999, p. 14. The author points out that New Age devotees “quote passages dealing with the I Ching, astrology and Zen, while Catholics quote passages dealing with Christian mystics, the liturgy and the psychological value of the sacrament of reconciliation” (p. 12). He also lists Catholic personalities and spiritual institutions clearly inspired and guided by Jung's psychology.

(35)Cf. W.J. Hanegraaff, op. cit., p. 501f.

(36)Carl Gustav Jung, Wandlungen und Symbole der Libido, quoted in Hanegraaff, op. cit., p. 503.

(37)On this point cf. Michel Schooyans, L'Évangile face au désordre mondial, with a preface by Cardinal Joseph Ratzinger, Paris (Fayard) 1997.

(38)Quoted in the Maranatha Community's The True and the False New Age. Introductory Ecumenical Notes, Manchester (Maranatha) 1993, 8.10 – the original page numbering is not specified.

(39)Michel Lacroix, L'Ideologia della New Age, Milano (il Saggiatore) 1998, p. 84f.

(40)Cf. the section on David Spangler's ideas in Actualité des religions nº 8, septembre 1999, p. 43.

(41)M. Ferguson, op. cit., p. 407.

(42)Ibid.,p. 411.

(43)“To be an American... is precisely to imagine a destiny rather than inherit one. We have always been inhabitants of myth rather than history”: Leslie Fiedler, quoted in M. Ferguson, op. cit., p. 142.

(44)Cf. P. Heelas, op. cit., p. 173f.

(45)David Spangler, The New Age, Issaquah (Mornington Press) 1988, p. 14.

(46)P. Heelas, op. cit., p. 168.

(47)See the Preface to Michel Schooyans, L'Évangile face au désordre mondial,
op. cit. This quotation is translated from the Italian, Il nuovo disordine mondiale, Cinisello Balsamo (San Paolo) 2000, p. 6.

(48)Cf. Our Creative Diversity. Report of the World Commission on Culture and Development, Paris (UNESCO) 1995, which illustrates the importance given to celebrating and promoting diversity.

(49)Cf. Christoph Bochinger, “New Age” und moderne Religion: Religionswissenschaftliche Untersuchungen, Gütersloh (Kaiser) 1994, especially chapter 3.

(50)The shortcomings of techniques which are not yet prayer are discussed below in § 3.4, “Christian mysticism and New Age mysticism”.

(51)Cf. Carlo Maccari, “La 'mistica cosmica' del New Age”, in Religioni e Sette nel Mondo 1996/2.

(52)Jean Vernette, “L'avventura spirituale dei figli dell'Acquario”, in Religioni e Sette nel Mondo 1996/2, p. 42f.

(53)J. Vernette, loc. cit.

(54)Cf. J. Gordon Melton, New Age Encyclopedia, Detroit (Gale Research) 1990, pp. xiii-xiv.

(55)David Spangler, The Rebirth of the Sacred, London (Gateway Books) 1984, p. 78f.

(56)David Spangler, The New Age, op. cit., p. 13f.

(57)John Paul II, Apostolic Letter Tertio Millennio Adveniente (10 November 1994), 9.

(58)Matthew Fox, The Coming of the Cosmic Christ. The Healing of Mother Earth and the Birth of a Global Renaissance, San Francisco (Harper & Row) 1988, p. 135.

(59)Cf. the document issued by the Argentine Bishops' Conference Committee for Culture: Frente a una Nueva Era. Desafío a la pastoral en el horizonte de la Nueva Evangelización, 1993.

(60)Congregation for the Doctrine of the Faith, Orationis Formas, 23.

(61)Ibid.,3. See the sections on meditation and contemplative prayer in the Catechism of the Catholic Church, §§. 2705-2719.

(62)Cf. Congregation for the Doctrine of the Faith, Orationis Formas, 13.

(63)Cf. Brendan Pelphrey, “I said, You are Gods. Orthodox Christian Theosis and Deification in the New Religious Movements” in Spirituality East and West, Easter 2000 (No. 13).

(64)Adrian Smith, God and the Aquarian Age. The new era of the Kingdom, Great Wakering (McCrimmons) 1990, p. 49.

(65)Cf. Benjamin Creme, The Reappearance of Christ and the Masters of Wisdom, London (Tara Press) 1979, p. 116.

(66)Cf. Jean Vernette, Le New Age, Paris (P.U.F.) 1992 (Collection Encyclopédique Que sais-je?), p. 14.

(67)Catechism of the Catholic Church, 52.

(68)Cf. Alessandro Olivieri Pennesi, Il Cristo del New Age. Indagine Critica, Vatican City (Libreria Editrice Vaticana) 1999, especially pages 13-34. The list of common points is on p. 33.

(69)The Nicene Creed.

(70)Michel Lacroix, L'Ideologia della New Age, Milano (Il Saggiatore) 1998, p. 74.

(71)Ibid., p. 68.

(72)Edwin Schur, The Awareness Trap. Self-Absorption instead of Social Change, New York (McGraw Hill) 1977, p. 68.

(73)Cf. Catechism of the Catholic Church, §§ 355-383.

(74)Cf. Paul Heelas, The New Age Movement. The Celebration of the Self and the Sacralization of Modernity, Oxford (Blackwell) 1996, p. 161.

(75)A Catholic Response to the New Age Phenomenon, Irish Theological Commission 1994, chapter 3.

(76)Congregation for the Doctrine of the Faith, Orationis Formas, 3.

(77)Ibid.,7.

(78)William Bloom, The New Age. An Anthology of Essential Writings, London (Rider) 1991, p. xvi.

(79)Catechism of the Catholic Church, § 387.

(80)Ibid., § 1849.

(81)Ibid., § 1850.

(82)John Paul II, Apostolic Letter on human suffering “Salvifici doloris” (11 February 1984), 19.

(83)Cf. David Spangler, The New Age, op. cit., p. 28.

(84)Cf. John Paul II, Encyclical Letter Redemptoris Missio (7 December 1990), 6, 28, and the Declaration Dominus Jesus (6 August 2000) by the Congregation for the Doctrine of the Faith, 12.

(85)Cf. R. Rhodes, The Counterfeit Christ of the New Age Movement, Grand Rapids (Baker) 1990, p. 129.

(86)Helen Bergin o.p., “Living One's Truth”, in The Furrow, January 2000, p. 12.

(87)Ibid.,p. 15.

(88)Cf. P. Heelas, op. cit., p. 138.

(89)Elliot Miller, A Crash Course in the New Age, Eastbourne (Monarch) 1989, p. 122. For documentation on the vehemently anti-Christian stance of spiritualism, cf. R. Laurence Moore, “Spiritualism”, in Edwin S. Gaustad (ed.), The Rise of Adventism: Religion and Society in Mid-Nineteenth-Century America, New York 1974, pp. 79-103, and also R. Laurence Moore, In Search of White Crows: Spiritualism, Parapsychology, and American Culture, New York (Oxford University Press) 1977.

(90)Cf. John Paul II, Encyclical letter Fides et Ratio (14 September 1998), 36-48.

(91)Cf. John Paul II, Address to the United States Bishops of Iowa, Kansas, Missouri and Nebraska on their “Ad Limina” visit, 28 May 1993.

(92)Cf. John Paul II, Post-Synodal Apostolic Exhortation Ecclesia in Africa (14 September 1995), 103. The Pontifical Council for Culture has published a handbook listing these centres throughout the world: Catholic Cultural Centres (3rd edition, Vatican City, 2001).

(93)Cf. Congregation for the Doctrine of the Faith, Orationis Formas, and § 3 above.

(94)This is one area where lack of information can allow those responsible for education to be misled by groups whose real agenda is inimical to the Gospel message. It is particularly the case in schools, where a captive curious young audience is an ideal target for ideological merchandising. Cf. the caveat in Massimo Introvigne, New Age & Next Age, Casale Monferrato (Piemme) 2000, p. 277f.

(95)Cf. J. Badewien, Antroposofia, in H. Waldenfels (ed.) Nuovo Dizionario delle Religioni, Cinisello Balsamo (San Paolo) 1993, 41.

(96)Cf. Raúl Berzosa Martinez, Nueva Era y Cristianismo, Madrid (BAC) 1995, 214.

(97)Helen Palmer, The Enneagram, New York (Harper-Row) 1989.

(98)Cf. document of the Argentine Episcopal Committee for Culture, op. cit.

(99)J. Gernet, in J.-P. Vernant et al., Divination et Rationalité, Paris (Seuil) 1974, p. 55.

(100)Cf. Susan Greenwood, “Gender and Power in Magical Practices”, in Steven Sutcliffe and Marion Bowman (eds.), Beyond New Age. Exploring Alternative Spirituality, Edinburgh (Edinburgh University Press) 2000, p. 139.

(101)Cf. M. Fuss, op. cit., 198-199.

(102)For a brief but clear treatment of the Human Potential Movement, see Elizabeth Puttick, “Personal Development: the Spiritualisation and Secularisation of the Human Potential Movement”, in: Steven Sutcliffe and Marion Bowman (eds.), Beyond New Age. Exploring Alternative Spirituality, Edinburgh (Edinburgh University Press) 2000, pp. 201-219.

(103)Cf. C. Maccari, La “New Age” di fronte alla fede cristiana, Leumann-Torino (LDC) 1994, 168.

(104)Cf. W.J. Hanegraaff, op. cit., 283-290.

(105)On this last, very delicate, point, see Eckhard Türk's article “Neonazismus” in Hans Gasper, Joachim Müller, Friederike Valentin (eds.), Lexikon der Sekten, Sondergruppen und Weltanschauungen. Fakten, Hintergründe, Klärungen, Freiburg- Basel-Wien (Herder) 2000, p. 726.

(106)Cf. John Saliba, Christian Responses to the New Age Movement. A Critical Assessment, London, (Geoffrey Chapman) 1999, p.1.

(107)Cf. M. Fuss, op. cit., 195-196.

переклад "Католицького Оглядача"

За кордоном

comments powered by Disqus

Катехизм

Церква двічі на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла - сьогодні і 13 липня. Ім’я Гавриїл означає "кріпкий у Бозі".

Архангел Гавриїл - один із семи ангелів, які предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Іван в Одкровенні: "Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його".

Архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. Архангел Гавриїл згадується кілька разів на сторінках Священного Писання як той, хто доносить і пояснює Божі плани людині.

Коли архангел Гавриїл явився Захарії, батькові святого Івана Хрестителя, щоб провістити йому народження Івана, сказав про себе так: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість" (Лк. 1, 19).

Він був обраний посланцем Господа до св.Йосифа Обручника, якого уві сні запевняв у безгрішності Діви Марії. Архангел Гавриїл сповістив праведним Йоакиму і Анні про народження Пресвятої Діви Марії.

Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення.

Він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (Дан. 8, 16-26; 9, 21-26).

служіння «Епіфанія»

СЕРЦЯ ЛІКУЄ ЛЮБОВ!

DDDD27B6-30A2-41D9-82E9-EF67FFE93DB5 Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.

Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.

Докладніше

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29 «Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

Реєстрація бажаючих отримувати найважливішу інформацію від нашої церкви

Потребую допомоги

Дієвість

- Розклад богослужінь

- Розклад катехизації

- Розклад реколекцій

- Допоміжні web-ресурси

- Розклад прощ

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут

На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих...
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! -
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? -
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! -
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. -
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

На головну Повернутись назад Написати листа