нові видання

Вийшла друком книга «Історія Греко-Католицької Церкви на Київщині кінця XVI – середини XIX ст.»

17.08.2011

У видавництві «Свічадо» побачив світ перший випуск видання «Архів Української Церкви» присвячений історії Унійної (Греко-Католицької) Церкви на Київщині кінця XVI – середини XIX ст., – повідомляє о. Роман Сиротич.

Автори статей – історики провідних науково-дослідних установ Києва, Львова, Дрогобича та Вінниці – на основі відомих джерел, а також за допомогою нововиявлених архівних документів, висвітлюють цілий комплекс питань, пов’язаних із діяльністю уніатів у зазначеному регіоні.

Серед іншого досліджується релігійна, духовна та освітня місія ченців-василіан, фундаторська діяльність на користь унії представників світського нобілітету, досвід співіснування православних та уніатів у часи Російської імперії, тощо.

Особливу увагу приділено проблемам міжконфесійних конфліктів у часи Коліївщини, проаналізовано їх причини, з’ясовано позицію та політичний курс Унійної Церкви в часи державницьких змагань українського козацтва в середині XVIІ ст.

До складу випуску входить дев’ять статей:

1. Довбищенко М. Унійна Церква на Київщині кінцяXVI – першої третини XVII ст.: суспільно-релігійний аспект.

Статтю присвячено малодослідженій науковій проблемі – впровадженню унії в Києві та спробах її затвердження на території Київського воєводства в кінці XVI – першій третині XVII ст. У дослідженні висвітлено суспільно-релігійну ситуацію, що склалася в Києві напередодні і в час проголошення унії з Римом, проаналізовано складні та суперечливі стосунки київських уніатів із місцевим православним духовенством та українським козацтво, а також викладено авторський погляд на етапи впровадження унії в Києві та проаналізовано причини невдач пов’язаних із її поширенням в регіоні.

2. Сінкевич Н. Корнієнко В. Нові джерела до історії унії в Києві: графіті апсиди головного вівтаря Софії Київської.

Статтю присвячено невідомій досі науковій проблемі – дослідженню графіті в соборі св. Софії як джерела до вивчення історії унії в Києві. Авторами детально проаналізовано написи на стінах храму уніатського періоду, в результаті чого встановлено особливості тогочасної молитовної традиції, а також персональний та соціальний склад відвідувачів собору, які лишили автографи на його стінах.

3. Сінкевич Н. Унійний період історії Софії Київської: запустіння чи відновлення митрополичої кафедри в першій третині XVII ст.

Статтю присвячено дискусійній проблемі – історії собору св. Софії в Києві унійного періоду. На основі аналізу опублікованих та нововиявлених джерел авторка спростовує поширену у вітчизняній історіографії думку про відсутність інтересу уніатської ієрархії до питання про відновлення кафедрального храму Київської митрополії в Києві. Велику увагу приділено зусиллям уніатського духовенства, спрямованим на відновлення богослужінь у соборі, висвітлено діяльність василіанських місій при храмі св. Софії.

4. Довбищенко М. Нездійсненне партнерство: Унійна Церква та гетьманський уряд козацької України 1657-1670 рр.

Статтю присвячено малодослідженій та дискусійній проблемі – ролі Унійної Церкви в процесах українського державотворення середини – другої половини XVII ст. На основі опублікованих джерел автор досліджує переговорний процес між Холмським єпископом Яковом Сушею та козацькою старшиною часів гетьманування Івана Виговського. Аналізуючи причини розвалу козацької державності на Правобережжі, автор звертає увагу на популістську релігійну політику її керманичів, яка сприяла розмежуванню в українському суспільстві й стала однією з причин поразки державницьких змагань українського козацтва в цьому регіоні.

5. Скочиляс І. Політичні, соціальні та еклезіальні обставини поширення унії на Брацлавщині й Київщини в першій третині XVІII ст.

Статтю присвячено маловідомій темі – поширенню унії на території Київського воєводства в першій третині XVIII ст. На основі опублікованих та нововиявлених джерел автор досліджує діяльність митрополита Лева Кішки, спрямовану на впровадження унії у регіоні в контексті суспільно-політичних та релігійних обставин, які склалися на Правобережжі. В статті висвітлено також питання про обставини входження Брацлавщини та південної Київщини до складу Львівської єпархії, а також роль львівських владик в унійних процесах на цій території.

6. Довбищенко М. Унія в Київському та Брацлавському воєводствах Речі Посполитої XVIII ст. (Загальний огляд)

Статтю присвячено малодослідженій та дискутивній темі — історії Унійної Церкви на території Київського і Брацлавського воєводств уXVIII ст. На основі опублікованих та нововиявлених джерел подано авторське бачення складних і суперечливих подій, пов’язаних із міжконфесійною боротьбою на Правобережній Україні та ролі у цих процесах як Польщі, так і Росії. Висвітлено роль гайдамацьких рухів у протистоянні православних та уніатів, підкреслено неоднозначну роль польських магнатів як протекторів ворогуючих сторін. У статті також розглянуто широке коло питань, пов’язаних із релігійним та духовним життям уніатів згаданого регіону, діяльністю братств, фундаторів, тощо.

7. Тимошенко Л. Резиденція Київських митрополитів в Радомишлі на Київщині (до історії структур Унійної Церкви у XVІII ст.)

Статтю присвячено питанню про заснування та функціонування унійної митрополичої резиденції у Радомишлі на Київщині у 40-90-х роках XVIII ст. У дослідженні порушено широке коло питань, пов’язаних з історією міста Радомишля, заснуванням там кафедрального собору, меценатською діяльністю офіціала М. Примовича тощо.

8. Хіхлач Б. Історія василіанських монастирів на Брацлавщині XVІII – першої третини ХІХ ст.

Статтю присвячено історії василіанських монастирів на Брацлавщині у XVIII – 1 третині XIXст. На основі опублікованих та нововиявлених джерел досліджено час і обставини появи василіанських обителів в регіоні, встановлено їх матеріальний стан, з’ясовано роль ченців-василіан в освітянській сфері тощо. Особливу увагу приділено місіонерській діяльності представників василіанського чернецтва, відзначено її вплив на релігійне, духовне та національне життя уніатів Брацлавщини.

9. Лось В. Соціальна база Греко-Уніатської Церкви на Київщині: міфи російсько-радянської історіографії та історичні реалії. (перша третина ХІХ ст.)

Статтю присвячено маловідомій сторінці історико-церковних досліджень - функціонуванню Унійної Церкви на теренах Київщини в першій третині ХІХ ст. Зокрема,розглядається питання соціальної бази Церкви, її опори в шляхетському середовищі. Встановлюється невідповідність між усталеними історіографічними міфами і даними архівалій.

Книгу можна придбати у храмових крамницях або у книжковому магазині «Свічадо-Київ» (Метро «Контрактова площа», вул. Покровська,6; тел. (044) 425 11 80).

 

Прес-служба Київської архиєпархії 
www.kyiv.ugcc.org.ua

нові видання
comments powered by Disqus

Катехизм

Церква двічі на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла - сьогодні і 13 липня. Ім’я Гавриїл означає "кріпкий у Бозі". 

Архангел Гавриїл - один із семи ангелів, які предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Іван в Одкровенні: "Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його". 

Архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. Архангел Гавриїл згадується кілька разів на сторінках Священного Писання як той, хто доносить і пояснює Божі плани людині. 

Коли архангел Гавриїл явився Захарії, батькові святого Івана Хрестителя, щоб провістити йому народження Івана, сказав про себе так: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість" (Лк. 1, 19). 

Він був обраний посланцем Господа до св.Йосифа Обручника, якого уві сні запевняв у безгрішності Діви Марії. Архангел Гавриїл сповістив праведним Йоакиму і Анні про народження Пресвятої Діви Марії.

Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення. 

Він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (Дан. 8, 16-26; 9, 21-26).

служіння «Епіфанія»

СЕРЦЯ ЛІКУЄ ЛЮБОВ!

DDDD27B6-30A2-41D9-82E9-EF67FFE93DB5Наприкінці року  разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.

Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові  відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.

Докладніше

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут